[Приєднана картинка] Проснусь. Зісковзну тихо з ліжка Босоніж пройдусь по кімнаті, Відкрию вікно, занавіску Й потону в нічнім ароматі… В ліхтарно ледь тусклому світлі Дивитимусь сонно на місто, На зорі до блиску розквітлі, На сліз горобини намисто. Полину із вітром осіннім Дерев цілувати волосся І в місячнім диво-промінні Я тиші нап’юсь стоголосся Лиш міста вогні в видноколі і ніч свою казку сплітає… Як гарно! І ти мимоволі всміхаєшся й все забуваєш…

Нівечать гроші вже знання… Мов для забави Батьки калічать розум безталанним дітям, Купляючи їм місце на студентській лаві, А потім ніде таких «супер-профі» діти… Нівечить душі за «портфелями» гонитва, Мораль і людяність давно на ешафоті, Складають губи до грошей лише молитву – Бо вже до Господа молитися не в моді. Нівечимо ми існуванням світ безкрилий І бідністю ідей зацькованого серця, Самі себе живцем ховаємо в могили… Скажіть, чому ОЦЕ для нас ЖИТТЯМ зоветься?!

Падали зорі у серце з-під вій, Грілось воно у долоні твоїй. Погляди десь поза часом сплелись, Душі нестримно просились увись. У полоні очей всі слова розгубились, Як крапля у морі, в них серце втопилось. У танці кохання єдналися руки. А вчора булИ ми за крок до розлуки… Холодним дощем вона в вікна жбурляла, Та біль і негоду Любов подолала. З-під вій твоїх в серце упала зоря – То неба краплинка, то доля моЯ.

[Приєднана картинка] Озари мою жизнь ярким солнышком. Подари мне любви своей лучики. Прорастут золотые зёрнышки В моём сердце садами цветущими. Согревай их своею улыбкою, Поливай тёплым дождиком нежности. Приоткрой в сад сердечный калитку, Где мгновенье становится вечностью. Там ромашки и белые лилии… Незабудок поля простилаются. Это ласки твоей изобилие Многократно к тебе возвращается. Орхидеями ярко-красными В моём сердце любовь распускается. Наполняет...

Читати далі...

Вогнем, палаючим у серці, Тобі мелодію кохання напишУ. Хай новий день ранковим сонечком всміхнеться, Для тебе в нього я удачі попрошУ. Я твої сни засиплю золотом осіннім, Проллюся в серце твоє зоряним дощем. І два крилА єдиним птахом вільним Нас піднесУть над світом сірості й проблем. Сльозами ніжність падає в долоні … Не треба ... Не спиняй її вустами. Прошу, пробач за краплі ці солоні. Розвіяв вітер хмари сумнівів над нами. Я у безмежності очей твоїх...

Читати далі...

В мире много несчастных людей, И судеб покрытых туманом… Безымянных много бродит теней, Ободранных, нищих и пьяных. Море слёз проливается в день За годы – вполне – океаны… Болезнь забирает людей. Ещё сотни топятся в ванной. Режут руки от несчастной любви. Пол мира – уже калеки. Много тысяч – пленники войны, Или воюют их дети. Одиноких бродит толпа. Брошенных, к сожалению, много. И мы все, как слепые котята, По миру ищем дорогу… В мире много несчастных людей, Но, без укора...

Читати далі...

Я нарисую новую жизнь Палитрой из тёплых красок. Кистью, взмахивая в высь, Без пробелов и без запасок. В этой жизни не будет границ, Тонких, призрачных граней… Не будет суровых, предательских лиц, Пустых и заброшенных зданий… Там улыбкой окрашу каждый новый рассвет, И теплом напою каждый вечер. Зарисую добром нехорошие «нет», Что, бывает, ложатся на плечи. Там открою все двери и сорву все замки, Но защитой окутаю всюду. Обозначу хорошие только пути, А плохих рисовать и не буду… ...

Читати далі...

Тихо… Вокруг – не души… Я, на долю секунды, себя пожалею… Неизбежность давит мозги… Я хочу во всю мочь закричать, но не смею… А когда-то умела летать… А когда-то я жизнь обожала!.. Теперь, …могу лишь молчать… Вспоминая, о чём так мечтала… [Приєднана картинка]

Свои дороги в жизни сам ты выбирал, Шагал уверенно широкими путями. Кроме себя ты никого не замечал, И строил пьедестал из фальши и обмана. Карьера, женщины, успех во всех делах… Ты сам себе был богом и законом. В один момент всё превратилось в прах… Остался ты один на жизненном перроне. Где поезда, что увлекали за собой? Вся сладость жизни обратилась горьким ядом. Казался мир сплошной нелепою игрой, Где за удачу боль и смерть были наградой. Лет прОжитых...

Читати далі...

На пятак разменяла я золото, Видно, света во мне- лишь на треть. Небо звёздами больно исколото. Так учись же у неба терпеть.