[Приєднана картинка] Щедра осінь барви із світанку По орнаменту прошиє чарівні, Щоб вквітчати блиском вишиванку, Що матуся вишила мені. Буде гріти знову вона серце, бо не просто в вишивці нитки – в ній тепла батьківського озерце, і молитви мамині, й думки. Береже та вишиванка вічну Мамину любов таку святу. Одягну її, в волосся стрічку І калини китяги вплету. Босоніж пройдуся по стежині, Що колись ховалась між пшениць І сплету вінок з волошок синіх – Найніжніших поля...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Кого у снах тепер ти зустрічаєш? Що у своЄму погляді ховаєш? Я оправдань вже слухати не хочу, Мовчи…Про все сказали твої очі. У глибину душі хотіла зазирнути, Та слів облудливих я не бажаю чути. МоЄму серцю не потрібна ця розмова, Хоч назавждИ в нім залишИвся слід любові. Хай тільки слід, не буду я благати, І не потрібно нових зустрічей шукати. Ми відпустили почуття у морок ночі. Не повертай їх, дай забути твої очі…

[Приєднана картинка]Растревожит она твои мысли И подарит чарующий взгляд, Просто вы так во многом похожи, Хоть и жизнь у вас вся не впопад… Ты придешь, а ее уже нету, Она вспомнит, а ты вдруг забыл… Переменно бросая монету От любви свое сердце закрыл. Она снится тебе каждой ночью, Ну а ты ей мерещишься днем, Она снова подарит заочно Ощущенье, что быть вам вдвоем. Ты о ней все грустишь и скучаешь И поэтому так полюбил! Ту, которую в мыслях желаешь, Ту, с которой ты счастлив...

Читати далі...

[Приєднана картинка] А післязавтра осінь… ось і знову Зміню сторінку у календарі… Зникає літо… що ж – було чудовим! Лишає слід від себе у дворі... Паркан із написом лишень «А я на морі!», Зелена фарба, поспіхом курсив… І подумки всміхаюсь мимоволі – Це ж позитивно, гарний був мотив... Та під ногами вже пожовкле листя – Берізки ранні скинули вбрання. Зігріє спогадом бабусине обійстя, Осінній сад, стежина навмання... Так захотілося смачного чаю з м’яти В старенькій...

Читати далі...

Опасен, коварен, строптив и вульгарен, Обычный, спонтанный, упрямый и странный… И добрый, и нежный, и злой, и небрежный, Двуликий, ранимый, жестокий – все ты… Как Бог идеален, как дьявол нахален, Как высь необъятный, как ветер приятный… Как нож очень острый, как мед очень сладкий, И мой, и чужой, лишь осколок мечты…

Твоє життя - суцільний лабіринт, І марно з нього вихід ти шукаєш. Натомість в глибину душі поринь, Поглянь, в якому мОроці блукаєш. Перед тобою в чомусь винен цілий світ, Але отримуєш лиш те, чого чекаєш. А всі проблеми – це твоЇх претензій слід, Ти сам від себе в темряву тікаєш. Навколо тебе заздрість і обман, В кожній людині ти знаходиш щось погане. Всі проти тебе, ворогів цілий майдан, Із задоволенням ти закував би їх в кайдани. А що б змінилося...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Моєю казкою ти став немов учора, А стільки вже сторіночок життя, Де плаче небо і сміються зорі Перегорнули разом ти і я… Такий чарівний і такий привітний із ароматом вишуканих снів, із затишком замисленого літа й з зажуреним туманом вечорів... Я неприховано у тебе закохаюсь знов, сонними алеями йдучи… Тернополе! Мій неповторний раю, в мені душею сонця ти звучиш, в мені ти розливаєшся любов’ю і напуваєш радістю без меж. Тернополе! Спасибі, що зі мною...

Читати далі...

Я за тобою знову так сумую… Перераховую у небі тьмяні зорі і їх холодним подихом цілую, мов перед долею схилилась у покорі. Хтось скаже : «Ні, вона ж бо не любила, що легко так відмовилась від нього!» Не сперечатимусь… Навіщо? Та й не сила… Немає більше крил у серця мого… Не розлюбила… просто перестала про це щомиті шепотом кричати, і не тому, що слів мені замало, – тому, що знати це тобі не варто, бо раптом там у тебе чисте небо і ти у нім літаєш вже щасливо...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Де ти живеш, Любов? Де твоє серце б’ється? Чи є ти взагалі? Чи це тільки здається? Ти наче осені облудливий туман, В якому крок за кроком лиш один обман. Що у очах твоїх, беззахисна Любове? Чи вільний вітер, а чи вірності основа? Твоя краса – спокуслива отрута, У глибині якої легко потонути. Що на устах твоїх? Солодке слово, А в ньому присмак полинУ гіркого. В руках у тебе квіти кольорові, Що зранять душу як гіллЯ тернове. Чи той щасливий,...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Две звезды над одною судьбою, Две дороги в одном направлении. Два моста над бурлящей рекою, В одном зеркале два отражения. В синем небе два белых голубя Светом солнечным наслаждаются. От огня до яркого полымя Сердца путь сквозь года продолжается. Потеряв равновесие времени У черты неизбежности выбора, На распутье меж югом и севером Сердце пишет себе выговор. Боль потушит огонь страсти, Две слезинки в глазах светятся. Разорвётся...

Читати далі...