таваріші! хто впустив в наше затишне співтовариство оцього Цибульника http://blog.i.ua/user/3385011/ ? і головне - нащо?

судячи з великої кількості мусарні, яка супроводжувала сьогоднішній київський марш, правих влада таки боїться! :)

тривала друга світова війна.  в серпні 1941 року, коли німці підступали до Запоріжжя,  совєти взялись  обороняти місто "не гірше", ніж  пізніше обороняли київ http://blog.i.ua/community/1422/518578/

що вони вирішили зробити?
18 серпня 1941 року  червоні відступаючи, висадити греблю дніпрогесу. вибух був спланований заздалегіть і узгоджений з москвою.про висадження греблі ні населення міста, ні установи не були попереджені.  30 метрова хвиля накрила не лише 20 тисячну колону червоних,а й кількатисяч мирних жителів. лавина змітала все на своєму шляху.  загинуло близько ста тисяч людей.

на нюрнберзькому процесі червоні стверджували що дніпрогес підірвали нацисти.

Вперше Президент України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, одним  словом всі найвищі керівники держави і найвищі її органи відверто  заявили про штучних характер голодомору, про майже півсотлітнє приховування компартійним режимом правди про причини і небачений масштаб цього злочину проти українського народу, свідомо заподіяного  сталінізмом та місцевими виконавцями його вказівок. (...)

 ми, як і раніше, у величезному боргу перед людьми, котрі стали жертвою сталінських репресій. Таких людей особливо багато в Україні, тому що режим завжди боявся національно визвольного руху українського народу і завжди прагнув попередити назріваючу небезпеку превентивними репресіями .
В руки міжнародних організацій, які розглядатимуть це питання за дорученням ООН, Держкомархів за дорученням уряду, Національна Академія наук може надати всю інформацію що нагромаджена за півтора десятиліття науково-дослідної роботи. Ця інформація підтверджує на нашу думку те, що  голодомор в Україні був не тільки злочином проти людяності, але й потрапляє під дію конвенції, як акт геноциду.

стенограма доповіді табачника д.в., 14 травня 2003 р.
http://www.rada.gov.ua/zakon/skl4/3session/STENOGR/14050303_42 -- гідна відповідь всім хто не "в темі",
(особливо добре б почитати голові інституту нац.пам"яті, який заперечує геноцид http://blog.i.ua/user/1217489/519775/ )

..ну а тепер табачнік  прибирає з підручників "брєдятіну" про Голодомор  http://ua.glavred.info/archive/2010/05/28/121245-13.html

ще прийде час, коли табачнік заспіває "лента за лентою" і буде розповідати ЗМІ про героїчні для українського народу подвиги бандери і шухевича. обов"язково прийде! ;)

На мою думку, голод був наслідком цілої низки об'єктивних і  суб'єктивних чинників, які, зрештою, аж ніяк не знімають  відповідальності з тодішнього керівництва СРСР. Те керівництво,  безумовно, є винним у смерті мільйонів українців. Але!

Досі немає науково підтверджених даних (хай для мене, якого не якого, історика)  про те, що винищення українців, чи українського селянства, було  справжньою метою радянської влади у 1932-1933 роках.

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/08/16/5303963/

 

валерій солдатенко, голова іституту національної пам"яті (за призначенням януковича), член компартії з 1969, за переконаннями комуніст. колишній старший науковий співробітник Інституту партії при цк компартії України - філіалу інституту марксизму-ленінізму при цк кпрс

не багато українців знають про руйнацію хрещатика в 1941 році комуністами  і дехто  може навіть здивується  - червоні ж вже тривалий час  були окупантами, а на київ скалив зуби інший ворог - нацистська  німеччина (руйнувати  вже загарбане своє??!)  завтикав сталін початок війни (а його ж попереджали  "провокатори"!), а отже стало значно складніше боронити свій ласий шматок...
 в цьому дописі я згадаю лише про злочинні діяння, які проводились в києві.
кияни в більшості свого часу ж були байдужими до  УНР, муравйова запустили гостювати, отримали репресіями по лапам..шкода  що історія ні киян, а гірше - ні більшість українців нічому не навчила


коли німці почали наступати, було прийнято рішення створити для ворога нестерпні умови. якою ціною це робилось?

у війні радянський окупант з німецьким чхав на життя киян (очевидно що кияни вважались зрадниками, оскільки залищались на своїй території і не  тікали), на житло, історичні пам"ятки.
вибухи на хрещатику почались 24 вересня 1941р. - в час коли німці вже  підступили. центр нагадував пекло! навіть ті підпалювались будинки , які не мали жодного військового значення. (до речі, німці жодної бомби на центр не випустили , бо хотіли хоч тимчасово сподобатись киянам)  проводились розстріли випадкових перехожих, знищувались усі продовольчі  склади, близько 50 тис. киян лишилось без житла, води, світла, тепла,  транспорту..
хрещатик і прилеглі вулиці були в руїнах.
зі зруйнованого михайлівського златоверхого  монастиря всі цінності були вивезені до москви і ленінграда. теж саме стосувалось і лаври.
 більшовики націлились ще й на софію, але план не спрацював  водія замінованої машини переконали вивзти вибухівку за територію національної святині

[ картінкі. наслідки оборони ]

тут http://blog.i.ua/community/1422/457818/ я наводила цитату, яку в 2005 році  Тимошенко дала журналу "профіль" щодо продовження перебування ЧФ на території України

"Які ж ви, юлефоби, підлі, брехливі і продажні, відмовляєтесь вірити фактам, натомість шукаєте те, чого нема, в кремлівських писюлюках" - гнівно зауважив oleg_kv

що ще очікувати від юлефанів, які не розлучаються з зомбоящиками, де лунає вся "правда" тимошенко (на сьогоднішній день. що було вчора, юлефани не пам"ятають. та й "брехня" то все))

але цим прихильник бахіні не обмежився. оскільки допис не відповідає інтересам oleg_kv (БЮТ за що бабло дає?), після цього комента, допис у "Великій Україні" зник. хоча дивилась  правила співтовариства (може тут не можна писати правду про Тимошенко?). не знайшла...

а ви нарікаєте на слуг народних, які чинять бєспрєдєл...

упд. кажуть, в 2005 році в севастополі були бігборди, з яких посміхалась тимошенко, а під нею надпис (російською) "не просто соседство, а тесная дружба" http://pics.livejournal.com/chumacky_shlyah/pic/00058xzz . фейк?

 

У 2005 році Тимошенко заявляла, що готова залишити російський флот в обмін на зниження цін на газ

"Звичайно, погоджуся. Чому? Тому що дуже важливо сьогодні зробити так, щоб люди жили заможно та щоб у них абсолютно не було ніяких економічних стресів", - заявила Тимошенко у відповідь на запитання, чи підтримує вона продовження перебування ЧФ РФ у Криму.

"Що стосується військ у Севастополі, то завжди можна домовитися про надання послуг однією країною іншій країні на нормальних комерційних умовах. Тут немає нічого поганого", - додала Тимошенко в інтерв'ю Профілю.  http://ua.korrespondent.net/ukraine/1072600

одразу кажу  це не моє, просто побачила і ще раз різануло "переможці....жах"

 

У лиху годину прийде світлий час, Щоб нам нагадати хто вбиває нас, Хто руйнує волю під слова штиків І не поважає власних земляків. Розтоптали правду – підлі вороги, На цукерку манять наче на віки. І пройдуть повільно коли ми живі, А народ страждає. А народ – не ми!

І використовують нас як дикунів: Почнуть з інтелігенції, а потім з бідняків. Зґвалтують як повію. Та як завжди дарма... То наша Україна, але чомусь не та! Про неї всі читали і бачили кіно. Ну а тепер говорять: "Куди нас занесло?!" Розірвана, пом'ята і наче в смітнику. І всемогутні вівці ведуть свою війну.

Фото УНІАН

По-перше, українські виборці досі не навчилися голосувати розумом. Серцем, шлунком - чим завгодно, але тільки не розумом. Суспільство продовжує перебувати в стані соціальної шизофренії. А популізм дотепер залишається основним методом виборчої кампанії, що означає: у пересічного виборця бажання отримати "все і зараз" є ключовим.

Клянучи на чому світ стоїть олігархію, говорячи про її двох головних провідників у політиці як про представників "зла" для України, в першому турі вперто голосують саме за це "зло", щоб у другому вибирати з меншого.

Наскільки простішим був би вибір, якби до другого туру потрапили, наприклад, Тігіпко та Яценюк. Тоді обирали б найкращого, а не голосували проти найгіршого. Якщо суспільство не навчиться взагалі не робити вибору "з двох бід", то українська приказка "про бідних і дурних" буде актуальною ще дуже довго.

По-друге, результат кампанії в основному визначають фінансові ресурси. А оскільки громадяни досі не готові до ідеї, що саме вони через партійні внески, бюджетне фінансування та пожертви на виборчу кампанію мають фінансувати своїх політиків і політичні партії, це й далі означає беззаперечність впливу великого капіталу на хід кампанії, результати виборів і, відповідно, державну політику.

Саме фінанси та адміністративний ресурс визначали обсяг часу кандидатів у медіа-просторі.

Саме фінанси та адміністративний ресурс визначали обсяги наочної реклами та рекламної продукції в кандидатів.

Саме ті кандидати, кампанії яких були найзатратнішими, здобули перші місця.

Суспільство не в змозі проконтролювати витрати на такі кампанії, а ще краще - контролювати та обмежувати фінансове наповнення передвиборчих фондів. Одночасно використання адміністративних і бюджетних ресурсів під час проведення кампанії кандидатами, які перебувають при владі, збільшилося.

Виборча кампанія ще раз засвідчила: такі кандидати, незважаючи на свою партійну належність, потребують жорсткого і суворого контролю щодо використання суспільних ресурсів у власних політичних інтересах. Наразі таких механізмів не існує.

Спроба Анатолія Гриценка провести кампанію на гроші виборців дала позитивний результат тільки в тому сенсі, що він зробив це першим. Однак достатнього фінансування для кампанії не принесла.

По-третє, хоч би хто з двох претендентів, що залишилися, став президентом України, він буде змушений визнати реальний стан справ. А цим реальним станом є наявність системних політико- правової та соціально-економічної кризи.

Неефективні державні та соціальні інститути призводять до колапсу держави. І виходом з цих криз вже не можуть бути косметичні латання законодавчих прогалин або подальший соціальний популізм.

Виходом можуть бути тільки реальні глибинні комплексні реформи в усіх сферах суспільного життя. Конституційна, адміністративна, судова, реформа правоохоронної сфери, місцевого самоврядування, антикорупційна - це ті реформи, без здійснення яких під загрозою опиняється сама українська державність.

Відсутність реформ в освіті, медицині, ЖКГ ставлять під загрозу саму фізичну можливість життя українців.

Біда в тому, що такі реформи потребують жорстких і непопулярних заходів, про які кандидати виборцям нічого не говорили і які не були предметом виборчих програм.

Чи вистачить кандидатам волі, сили, мужності зрозуміти, що вони "тимчасові", а їхні діла можуть пам'ятати вічно? Чи вистачить їм мужності розпочати реформи, розуміючи, що результати їхніх зусиль можна буде побачити вже на політичній пенсії?

УП, повністю тут: http://www.pravda.com.ua/articles/4b5591cc02aab/