_-_-_-_-_-_-_-_---_-_---_-_-_-_-_-_-_-_
Світ складений із прожитих життів.
І ті, що є.., колись ми також будем...
У повісті, серед століть часів...
Поміж забутих снів колишніх буднів
---
Не вирвати із долі сивини...
Переписати також нам не вийде.
Залишимось сюжетом давнини,
А Сонце, як завжди, на сході зійде...
---
...
Чи можна передати словами?
Ті почуття невимовні...
Чи змалювати красу вашу?
Не в силі її передати кольори...
З чим порівняти вас?
Ви незрівнянні...
Любити ВАС є найбільшою насолодою світу)))
Найбільше щастя - знати, що ВИ поруч...)
Частина одна, інша. Ніщо не бездіяльне. Завжди взаємодія змушує притягуватись або відштовхує. Кожна з часток ділиться на ще безліч менших. Мініатюрне зливається у безкінечну вічність структур і знов набирає глобальних масштабів.
А що в центрі? В центрі пустота, порожнина кола. Пройшовши яке потрапляєш у світ меншої частки світу. Ідучи вглиб, наближаєшся до поверхні. Поринаючи вниз, опиняєшся на горі. Все пов`язано. Довколишність збудована з кіл. Буття енергій Всесвітнього "бублика". Природа нуля... З нього й початок. Одиниця - той же нуль, повернутий боком. сплетіння кілець - основа матерії. Звена ланцюга. Коли одне порвати, то міняється напрям потоку. Звільняється енергія пустоти - порожнини кола - утворюється Чорна Діра.
Чим заповнити цю пустоту? Чи можна її ліквідувати? Коли зникає ця, всепоглинаюча у "ніщо", порожнеча?
Тільки тоді, коли вбере у себе найближчий світ, пов`язаних з нею кілець, і знов відновиться рівновага. Утвориться нове коло і пустота заповниться змістом форм...
_-_-_-_-_-_---_---_---_-_-_-_-_-_
Існує світ загублених думок...
Той світ - як океан - широкий,
Як пекла душ небачений зразок,
Існує сам в собі - він одинокий...
---
Існує світ нездійснених бажань,
Йому ніде не видно кінця-краю...
Він живиться із озера вагань..,
Існує на розпутті і, - волає..!
---
Існує світ непрожитих життів,
Що згинули, скінчилися невчасно.
Там хтось когось зустріти не зумів...
Той світ у полум`ї, що вже навіки згасло
---
Існує безліч лабіринтів світових.
І є світи щасливі й не-щасливі...
Пройти й пізнати всі - ніхто не зміг,
Лиш кілька з них нам вибрати по силі
---
Минаючи одні втрапляєм в інші...
Та є закон, він діючий постійно.
Ми не пізнаємо хороше, оминувши гірше
І вічність святості оцінять тільки... грішні...
---
Постараюсь коротко і по тій самій суті... 
Відверто кажучи мене пересмикує, коли бачу як хлопці дарують дівчатам золоті й срібні прикраси.
Років п`ять тому "шастав" до однієї дівчини. Сім`я проста, незаможна. Якраз День Народження у неї, те да се... Зависати у них частенько вже почав. Прийшлось до вибору подарунка.
Ну от, - думаю, шикарне щось, якби занадто... Вчиться на кулінара, цікавиться подібними речами. Вирішив. Придбав книжку з чудернацькими рецептами, подарунковий папір, стрічечка, листівочка...
букет квітів, пляшку хорошого вина (зараз десь більше сотні коштує), то вже суто як додаток. От, і ввечері зі спокійною душею і передчуттям романтики, подавсь на вЕлику в сусіднє село... ага, ще й фотика прихопив. Все пройшло гут! Прийняли, обігріли, день народження провели...
Наступних вихідних знов туди зарулюю... І О-о... показують мені щастя, щось типу срібне, гарне і блистить... От, мовляв, тут той "конкурент" був, ото людина! Он, що подарував... А ти мовляв з своїми книжками (поміж рядків) не конаєш...
Ах, жеж, йолки...Знав би камасутру подарував і ще тоді й помахав би ручкою... На велик і па-па! "не те золото, що блистить" 
Років через два вони одружились... Даю сто відсотків (бачив я її не раз), що чорта з два він їй хоч букет квітів подарував після того одруження.
Не те, що я не збираюсь чи не спроможний купувати подарунки з дорогоцінних металів... Та хіба в них сенс і вияв любові? А скрізь дуже багато стрічаю таких випадків...
Ще наприклад, знайомий один... їздив на заробітки.., привіз тих кілька тисяч, тисячу віддав батькам, котрі утримують і годують, тисячу десь прогуляв... А за дві тисячі купив якусь цепочку (вияв любові) і подарував коханій - кілька місяців зустрічались (секс, милість, приємність, кохання до гроба і все таке)... невдовзі Вона показала йому облизня... Що ж, убитий горем, хлопець отримав ще одну прекрасну можливість остаточно просадити гроші у барах... Це йому вдалось з успіхом.
Тому мене й пересмикує, а деколи й на усмішку пробиває з натяком на ржання, коли ті метали бачу, а невдовзі сльозливі історії...
...Висновок: із коштовностей подарунків не очікуйте дівчата ,
даруватим тільки дружині! 
...
--- --- ---
---
Ішли мимобіжно,
Здавалось на зустріч.
Світло стремлінно
Світило у ніч...
---
Хвилясті думки,
Неспокійних потоків,
Здригали стрічки
Невідомих облич
---
Багато мороки...
Чи, може, замало?
І слово, просте те,
У душу запаало
---
Ціною монети
Розпались потішно.
Так завжди буває...
То сливно, то вишно.
---
Невічне минає
Й зникає безслідно.
Хтось когось стрічає,
А хтось - мимобіжно...
---
...
_-_-_-_---_---_---_-_---_---_---_-_-_-_
Це про нас - мене і людину, яка мені небайдужа... Вона одна із сотень, із тисяч... і тільки вона одна...)))
---
Говорим навколо,
щоб вірити в здогад...
Спіральному колу
Даруєм думки...
На волі гуляє
Майбутнього спогад,
Шукає любові
В розливі ріки...
---
В очах твоїх смуток
Чомусь уявляю...
Несповнену пустку
Зігріти жадаю...
---
Загоїти рани,
Зректися кайданів,
З полону туману
Тре йти і мені...
---
Збережені квіти
Розквітнуть весною
З народжених літер
Складуться пісні...
Від них не сховати
Бажання горіти
Й тобі дарувати
Досвітні вогні...
---
...
_-_-_-_-_-_-----_---_-----_-_-_-_-_-_
Вернулася зима...
У білих прапорах.
Пухнастий снігу птах
Тепер по всіх дворах
---
Огорнуте гілля,
Присипана трава,
Дороги і поля
У снігових зірках...
---
Палаючи вогнем,
Калинове віття,
І те знай каже нам,
Що приспане життя
---
Казкова ніч чудес
Змінила враз усе...
Зима прийшла з небес
Весну сховавши десь...
---
_-_-_-_-_-_-_-_---_-_---_-_-_-_-_-_-_
міфи про ідеал здавна приносять шалені прибутки
тим, хто ними торгує... але чи варті вони витрачених
коштів для тих, хто хоче їх осягнути?
Та й чи можливо в житті взагалі щось ідеальне зустріти?
...
---
Заклана рифма
На поталу загалу,
У пошуках ритму
Універсалу...
Для світу ніколи не стане замало.
Йому треба завжди "живі" ідеали...
---
Всім до вподоби, усі посмакують.
По дві, по три спроби - з-ідеалізують.
Розжарять, розплавлять і підформують,
І фарбами всими нараз підмалюють...
---
І от - ідеал!
У сині небес...
Литий накал
У закланні чудес.
От тільки ніяк то не стане посильно,
Його оживити й зробити нетлінним...
_-_-_-___---_---_---___-_-_-_
Ти вся така... наче злива...
Проймаєш мене прямо наскрізь)))
Як повінь весною - красива,
Відкрита для сонця ти настіж...
---
Загадками будиш уяву...
Пісні всі співаю для тебе.
ЯК в очі твої я загляну,
То бачу уних чисте небо...
---
Мені знову надано крила...
До тебе полинути прагну.
Незвідана зваблює сила,
І душу насичує спраглу
---
Ти вся така... наче злива...
Проймаєш мене прямо наскрізь,
Як повінь весною - красива...
Солодкий і ніжний твій натиск...)))
...
_-_-_-_---_---_---_-_-_-_
Дійсність якось іде
У пролом потайки.
Як то так, що летить?
Й не видати ніде...
Не скорити оте
Почуття з почуттів.
Чи окрилив його,
Чи навік спопелив?
---
Побіжу звіддаля,
Щось гаряча земля...
По піску, по траві.
Мої губи в крові
---
Я не хочу хотіти,
Вогнем не горіти...
З дощем по краплині
Злітати з рутиння
---
Вітрам говорити...
І користі катма.
Задарма платити
Не можна бо клятва...
Й береже, й стереже.
Може й є це - "Невже?!"
І то сталося вже...
---
Хочу вірити в щось
І це щось берегти
І до тебе нести
І вести всі мости...
І палати вогнем,
І нехай, що з дощем!
Бо у краплях світи,
І у них світиш - ТИ...)))
---
