_-_-_-_---_---_---_-_-_-_

А нащо так?

А нащо то?

Питання знак,

Ніде ніхто...

Навколо сліз

Окличний слиз.

По змісту фраз

Здолати час...

---

Нести тобі 

Сліди води

Серед кубів

Забутих слів

---

Посеред днів,

І що ж хотів?..

Та просто так,

Подати знак...

І щось сказав

Поміж рядків

І той хто знав,

Той зрозумів...

---

P.S/

nj ot plf'nmcz yt dct

то ще, по ходу, не все 

---

згадую і трясти починає.., від сміху же ж, прямо гигикаю  

а тоді не до сміху було. Ну, так частенько буває... Як зараз пам`ятаю (а пам`ятаю бо на днях трапилось), вирішив поїхати я на базар скупитися. Те да се - олія, мука, хліб, булки, канцелярія усяка - десь кіль більше десяти... Все те порозпихав у два потужних пакети і, нічого робити, вирішив кивати п`ятами додому. До рейсової маршрутки (там де на одній нозі часто гвинделити доводиться впираючись інтимними місцями в чиїсь інтимні місця) було ще дві години, то ж вирішив я скоротити час, пожертвувати кількома гривнями більше і добратися додому великим автобусом обласного значення. Комфорт - приємність, і на хауз скоріше потраплю... З цими благими думками почимчикував до каси, придбавши білет, зайняв місце в автобусі, як кажуть, з чистою совістю і почуттям виконаного обов`язку. Поїхали... пасажирів небагато, воля, комфорт.., плавно і швидко мелькають пейзажі за вікном. Ляпота...!!!  Оце, думаю, добре зробив - скупився, ще й час зекономив. Тих 50 кеме тільки мелькне... як показало вже найближче майбутнє, мелькати воно і незбиралось... Прямо серед дороги щось тріснуло, гаркнуло і "бобік здох"... Двигун умовк... по тому, як почав гасати водій, вилізши з автобуса, з`явився підозрілий здогад про "криндець". Але коли по телефону він почав кричати своїм, що "Геть накрився, і ноль по фазі, вже таке було недавно й навіть шокова терапія машину не змусить самотуж рухатись!..." спогад виріс і перетворився в реальність немелькнувшої дійсності... кілька десят кілометрів, між точкою виїзду і точкою прибуття. Застрягли десь на горбі серед поля, вітрюган такий, що кУрці за хвилину вийшовши "на природу" прямо таки влітали назад в авто... грошей у мене не залишилось, тільки той "тупий" (м`яко кажучи) шмат білетика... Паніки не було, спочатку навіть цікаво. Та коли мороз почав пробиратися до салону (двигун вирубило і обігрів само собою), щось почало ставати не по собі... Дві години, три... Дехто вийшов і пішкодрала звалив у самохідному напрямку, сподіваючись на попутки. А я, упертий маючи характер, не виходжу. А будь, що буде. Подивимось чим скінчиться. Водій при тому весь час лазив десь в нутрощах машиниі бігав туди-сюди сподуваючись оживити ікаруса. Баста! Е-ля...!!! Таки за чотири години дочекались слідуючого, хоч і не того, що тре, але автобус під`їхав тієї ж компанії. Мій квиток був усилі і, з приємністю замерзаючий мозок відмітив, як ніс уже почав грітися, а поодинокі дерева за вікном, знов "побігли". Вже навіть не лякало те, що вдома, аби не спокусився на швидкість і зручність, мав би бути години зо три тому. Перспектива теліпати ще 6 кілометрів пішака (маршрут цього рейсу пролягав, саме для мене, трохи в стороні від потрібного), по грязюці й калюжах, захмареного темного вечора, проти поривчастого вітру, з двома вмістимими пакетами у руках, серед лісу в тому числі, де частенько хрести стоять по обабіч доріг... ТО вже було не так суттєво... головне їдемо! Але дорога пролетіла... Висадився я за сто метрів від перехрестя куди мав повертати і думки в голову полізли не вельми веселі... І тут!!! Бачу тінь підводи. Легкою риссю коні здолали шосе і зникли за деревами... Е-е-е так це ж фортуна! Саме в ту сторону, що мені тре! Беручи до уваги, що коні таки бігли і відстань далеченька все  збільшувалась між нами, то часу на роздуми не було... Хватаю я ті свої клунки... Змерзлі м`язи вже на ходу розігріваються. А тут спогад на мить... Школа, урок фізкультури, 8-9 клас...60-метрівка (100-метрівку я вже лінувався бігати) 8 з хвостиком секунд... Кращі з наших за 8.2 сек пробігали, я десь за 8.4... Оцінюю зараз ситуацію... 10 об`ємних кілограм в руках, зимове взуття, одяг... підвода віддаляється на легкій рисі... Додумував уже біжучи ... ВАлю значить, кілька секунд - ривок.., перехрестя на диву швидко наблизилось... на ходу вдивляюсь в тінь і підводи і з жахом помічаю, що...  Кон, то тільки через шосе переїзджали риссю, а переїхавши, з рисі переключилися на легкий галопчик ...!!!  Я ж не спортсмен ля.., скільки то після школи то... а відстань між нами навіть збільшилась... Дзуськи! Самому плентатись таку дорогу не бажалось аж ніяк...   мало не зубами впиваюся в ті кляті пакети (добре, що міцні купив), і не припиняю ривок, швидкість збільшую наскільки можу... Крикнути не вийде, підвода, брязчить, вітер в мою сторону... Тримаю ривок.., з усіх сил, ще намагаюсь додати... Коні потроху починають наближатись, але повільно ж... Нічо.., зціпив зуби, валю.., аби тільки темп втримати. 200 метрів біганини подолав... починаю відчувати, що ноги наливаються свинцем, ривок тримаю тільки на силі волі. Махаю одною рукою, друга (з пакетами) теж важчає щосекунди... Чорт, ще й грязюка, вітер в лице... 250 метрів шляху... До підводи метрів 60-70... очі вже потихеньку починають думати чи не вибратись їм на лоба... 50 до підводи, крикнути на ходу вже не можу, тре зупинитись, а це буде все, якщо не почують - капець! Помічаю, вже десь триста метрів позаду... темп уже падає, і то швидко. Ніг вже не чую, рук теж. Очі майже закрив аби "не вилізи". Маху, в тім, набрав добрячого. Навіть коли швидкість бігу падала ще метрів п`ятдесят коней таки наганяв. Десь триста п`ятдесят ме. Все, тепер капець. Межа за якою клята підвода вже віддалятиметься, до неї тридцять метрів... Стаю - "Алє, гараж!!!" Не стає... подиху ще на одне слово, і тільки на одне "Стояти!!!" ...стає... Хвала небесам... ковиляю... Думаєте все? Де там! Залізаю, вже в натуральному смислі... погнали далі... - Ти певно в село? - Так, ви ж туди ж? - відсапуючись вичавлюю. - Е-е-е, ні, зараз через 200 метрів в іншу сторону повертаєм! (а то хлопці на роботу в нічну зміну їхали...) - Через 200 метрів...!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!   - То я триста вшкварив, щоб 200 ме проїхати?!!!!! - Не можем-с пособити.., дуже поспішаєм сам бачиш, якби не ситуація то підвез ли б... Стрельнув у них сигарету, зліз з підводи, після тих 200 метрів поїздки, закурив...   і заїло... ото, йолки, швидше додому попав, ото комфортабельно проїхався...  чи то зі злості чи з чого, де й сила взялась, швидким кроком пошпарив я по калюжах тих п`ять кілометрів, що залишились у темряві, проти різкого вітру, з двома об`ємними пакетами, після власного скаженого 350-метрового галопу і 4-ох годинної мерзлоти в ікарусі... --- **** *********** *** отак от... ... "тихше їдеш - далі будеш"...))) зате відігрівся прямо на ходу... вже коли доходив до свого села, то зупинився,  -От..., спринтир-р-р... І-й-о... і така ржака мене взяла.., аж до цих пір...   )))

територія краю простягається на сотні кілометрів.., основна її частина знаходиться в межах Волинської, Рівненської та Житомирської областей... єдина природа, вимова, культурні традиції... А чому би нам не об'єднатись?  на кількості чиновників хоча би зекономили 

Ну,то таке, а поки вірш для земляків... люблю, от, саме цей край найбільше 

--------------------------

---

Заграва палає на заході дня,

Стріляють на сполох громи...

Дерева і трави, то наче рідня

І так повелось з давнини...

---

Блакитні озера і шелест дібров,

Потоки річок нешвидкі...

Гаряча нестримана юності кров

Звивається поміж рядків

---

Любов і розлука, і смерть, і життя -

Земля все пізнала в собі...

І мій перший крок, і нове відкриття,

І перший маяк у пітьмі...

---

Батьківські пісні і, на новий мотив,

Сплетіння і доль, і стремлінь.

Князівські герби і вже наших часів...

Навічно у серці - Волинь..!

---

Так то десь якось.., а коли хто не в курсі, то волиняни завжди, як кажуть, раді гостям і не тільки на Світязі    Хіба нетак? 

хочу просто аби все у вас було добре.., у всіх! Коли трапиться нагода, зловіть мене на слові, що обіцявся у віршах зробити щось хороше, нехай і не дослівно те що тут написано...  

в смислі - про дослівно, то вже коханих турбуйте, коли що

ну, і всіх Оксан з днем Оксани вітаю щиро, міцно і сильно

--- 

Весни твоєї квіти ніжно обійму,

Снігами талими красу твою омию

І вечори сумні назавжди прожену

До серця сонячне віконце привідкрию...

---

Трави зеленої простелені думки...

Чи буде так? - Не сумнівайся - буде!

Природи пробудимої струмки

І шепіт вітру весняний розбудить...

---

Навколо тихо так, - в чеканні майбуття

І поруч голос прагне теплоти і ласки...

Даруєш материнські почуття...

Твоє єство - у вічності прекрасне

---

Прости мені, у віршах лиш живу...

Пробач, в реальності, такій от, віртуальній

Та прийде час і в долі все ж з`явлюсь,

У кожній з вас, й нехай не-ідеально...

---

-------

Потрапляю деколи на замітку... Ага, ясно - рання юність, любов - щасна чи нещасна, але вихід емоцій... не відшліфовано, просто, читати, з темпу по десять разів зриваєшся... Звісно більше уваги до поезії... Притому ж що не явний тупізм або що... є ж жилка. Буває просто совість не дозволяє, щось не сказати і не натиснути на плюс.

Чому?.. Згадую свої тринадцять років...  надибав трохи писанини того періоду... Спочатку ржав, наївність і певна сліпота, яка там рифма! здавалось, що все ідеально написано і хто б не зрозумів, то назвав би дурнем...      Да.., любов осліплює, особливо перша...

А що?! Не вірите, що так АМА-ХХХ писав?  ТОді любуйтесь, і згадайте свої тринадцять 

---___---___-----------____---____---___---

Солнце ясное, ты прекрасная...

Среди бела дня ты слепучая звезда!

Затмеваеш солнце днём и луну вночи.

Ослепила ты меня, златорунная судьба!

--- 

мало?  от ще витвір...

---

Мчишь ты белым конём

Моя мечта, возьми с собой.

Без тебя я сам не свой,

Буду счастлив лишь с тобой!

Лишь с тобой, милая, одной...

---

ну, тут ще так сяк... і от ще таке 

---

Шехиризада, здесь течёт река,

Шехиризада, мы витаем в облаках...

Здесь высокие горы и равнины

Ты уйдёшь, исчезнет всё, всё отойдет в пустыню

Шехиризада,Шехиризада...

Без тебя и ночью и днём терплю я муки ада...

Ты птица райского сада,

Моя богиня, моя Шехиризада!

---

чекаю аплодисментів чи закидання гнилими помідорами, але спогад ранньої юності того вартий... правда ж     ...)))

ну і на останок, на біс  

---

Прости, может это некстати...

Прости, но без тебя смысла в жизни нет.

Слово жизнь мелькает на закате,

Но его заслонила сила любви, да и весь белый свет...

---

кланяюсь, шарк-шарк і бігом за куліси...   

...

серіал пов`язаний з ім`ям "славетно" відомого персонажу побив усі мильні опери i.ua за останні дні... нейтральних мешканців порталу щодо цього навіть важко уявити... є люди, котрі обурюються,типу "а чого це до Нескупова така велика увага, мовляв піар, а я от б`юсь щоб стати відомим і як риба об лід..." є й інші, але більшість активних учасників порталу висловила своє негативне ставлення до даної особи, що зіграє основну завершальну роль в його історії.

Чому? Чому на сайті люди (не ніки чи акаунти, а особистості!) виступили активно проти не стільки самого Нескупова, скільки проти самого явища НЕСКУПОВЩИНИ...? 

основна його позиція - обгадити якомога більше людей на сайті і прицьому бути безнаказаним. Посміятися в лице кожному і крізь зуби вицідити - ти в ігнорі і на моє лайно ніяк не можеш відреагувати

Оглянімось навколо... а в житті? Хіба це не пов`язано з реалом кожного з нас?! Хіба не обгаджують нас щогодинно..?!

- холодні квартири зимою - нас ігнорять і сміються в лице...

- долар виріс в двічі і простих українців "кинули" заігноривши аналогічно...

- ціни виросли, зарплати (за курсом лолара) впали, але жодних пропорційних підвищень... хто отримував 3 тисячі в місяць зараз фактично півтори-дві...

- когось покарають за мішок лахів крадених, а хтось спокійно тягає по два мільйони долларів... система правосуддя - система ігнору для ураїнського народу... людей винних у смерті десятків людей на шахтах, під час вибухів газу і т.п. відпускають на законних підставах... Дорожні "славнозвісні ДТП" - жодних наслідків...

висновок - кради, вбивай, - викладуй лайно на голови людей і тобі за це нічого не буде!!! народ в "ігнорі"..!!!

Саме на основі таких мисленевих умовиводів "шановший" Нескупов (названий в народі УГ) вирішив поширювати свою діяльність.

АЛЕ ОБЛОМ вийшов... На i.ua виявилось, що не пройде вивалювати лайно на хороших людей і бути безкарним... та і люди ці не просто особи із штампом у паспорті, а особистості - здатні постояти за себе і своїх друзів, за порядок і моральні цінності взаємоповаги і справедливості.

Люди, що часто гаркались між собою з приводу чи без, але люди з поняттями свободи, честі і гідності, об`єднались і висловоли своє негативне ставлення до спроби завалити наш портал справді "гавном" і ще й людей обгадити, які тут є.., встановити свої закони й порядки Нескупівські.

ОТ чому замітки висять у ТОПі, от чому ми не байдужі до цього...

---------

Ще раз... про ФАКТИ...

№1. Нескупов порушив авторські права ордного з авторів порталу, виклавши фотографії без дозволу у своєму блозі на загальний огляд.., з відкрито образливим негативним підтекстом

№2. Самого автора, як і особи з даного використаного фотоальбому, над якими вирішили поглумитись, на сайті не було, а замітку свою НЕскупов при ліпшій нагоді тикав у замітку часу...

№3. Людей, які вирішили нагадати УГ про елементарні правила поведінки в суспільстві, якусь культуру і етику, Нескупов відразу викидав в ігнор мотивуючи це не зовсім естетичними натяками на недолугість опонентів.., а свої коменти з нецензурними словами видаляв, наприклад...

№4. При детальному розгляді виявилось, що ця людина пропагує вживання наркотиків... тут без коментарів як кажуть...

певен, що є ще багато кому до цього, ще що додати

---

ОТже...

Погрози, натяки і ігнор - стосовно усіх учасників сайту, що поважають людську гідність... а втой же час нескінченні потоки бруду та лайна...

---

мінусовий рейтинг, замітки серед популярних стрічок на сайті, коменти - блогери i.ua  висловили своє ставлення

---

Шановні АДМІНІСТРАТОРИ сайту, чи погоджуєтесь ВИ з НЕСКУПІВЩИНОЮ (не з Нескуповим, а саме з нескупівщиною) у себе? стрічка блогів  у протестних замітках!

ви маєте відреагувати і вирішити ситуацію, інакше на цьому справа не завершиться...сподіваємось рішення буде справедливим і узгодженим з думкою суспільства порталу i.ua  та відновиться нормальна робота сайту

---

пошта заглохла, повідомлень не отримую, так що якщо питання були, то відповідей від мене навряд... вибачте коли що...

P.S.

...пішов за кувалдою

-----------------------

----

- Вставай...

- Що?

- Під`йом кажу..)

- Та ти що?! Сім же годин ранку, я в дві години спати ліг, і взагалі сова... Ще й 12 годин сну на добу саме кайф... 

- Жодних сов і кайфів!! До роботи! 

- Ну, от як завжди... - І мусив ото вставати таки в сім годин і написати вірша... муза й.т.п.

_-_-_-_-_-_---_--_-_--_---_-_-_-_-_-_

Серце вийнявши з грудей,

Біль тамую смаком ночі...

Починаю новий день,

Просинатися ж не хочу

---

В попіл кидаю слова,

Наздогнавши долі вітер...

Сон один, а може й два

У сузір`яному вітті...

---

Ласк обійми поглядові

Ніжно складені в мотиви,

Трепет голосу любовно

Враз проймає ніби злива

---

І поглинула стихія,

Волю скутавши туманом...

Чи насправді то прозрів я?

Чи позбувся сну зарано...

---

  ...

не певен, але чи то муза з`явилась чи то весна скоро чи ще що... 

а тільки здогадуюсь 

--- ТИ - МРІЯ---

_-_-_-_---_---_-_-_-_---_---_-_-_-_

Сльозинку зняти з вій твоїх

І поглядом окрилити...

І так, щоб навіть вітер стих,

Кохати тебе й вірити...

---

Горнути і леліяти

Тепло теплом стрічаючи

І разом так, щоб мріяти

У небо враз злітаючи...

---

Сплітати вірші іскрами

В серцях вогнем палаючим

І так, щоб щастя бризками

Стікало омиваючи...

---

Любовними серпанками,

Веселками весняними...

Ходити разом ранками

І травами росяними...

---

Піймати поцілунок з уст

 І поєднатись хвилею,

І так, щоб нескінченно спуск

З тобою наче з мрією...

---

...)))

_-_-_-_-_-___-----___-----_-----___-----___----_-_-_-_-_-_

Вогнем Тебе зігріти з висоти...

У подиху зловити мить реалій,

Стинаючи повітряні мости,

Крильми живити щастя світу й далі...

---

Приходити до тебе лише в снах,

Будити стиха сонячним промінням...

Назавжди відректи від всього зла,

Позбавити нараз від самотиння...

---

Розвіяти сумні твої думки,

Забутися у пристрасних обіймах...

Слова приємні й спогади легкі..,

І розписи мальовані на стінах...

---

20.12.08 і назавжди

...