---

Дождь смоет с наших лиц

Усталость серых границ...

Ими дышат они...

Ветер очистит наш прах

И там - в небесах

Мы увидим надежду...

---

Валити потрібно той ящик без...

І так щоб і поперек і через...

Скриньки іржаво в задумі поснули,

Як в морі дельфінів пожерли акули...

---

Листи як ті птахи в зимовім польоті,

Ні сісти, ні з`їсти, як наче в зальоті...

Господарі маслом хоч змажте замки,

Відкрийте нарешті поштові струмки!

--- 

ЯзИки вже чешуться поговорити,

Не тре уже й криза, ні їсти, й ні пити...

"Дайош!" по шахтарськи так прямо в цемент

Замітки про Пошту злітають в момент

---

Які ще роботи, й коли вже те скоро

Чи ждете допоки ба-бахне Аврора?

А пошта конає вже цілими днями...

Листи погибають в числі - тисячами...

---

криза, от...вирішив на літо кинути курити, але не курити і пити спиртне продовжувати.., не вельми виходить...

Тому під опалу попало і спиртне (вино, пиво, горілка)... отже три дні, хвостів не рахуючи, пройшли... Нічо так, цікаво навіть))) Медитувати захотілось, в езотерику окунутись, що то далі буде?!...

---

Досвідом поділитесь?

- Ех, жеж то ну його все в те ... ні - в ті місця, та не те що ви подумали, а ще далі - десь за орбіту... от-от там марсіани з ними справляться, ці з ким хоч з наших країв справляться... Та що їм... хоч на шахту, хоч на льодовикові довбальні...!!!

Скільки ото можуть з нас кров і піт пити?!! Скільки гризти за душу кляті ідоли!!!... чи то ІРоди? - задумався... - Та грець з ним. - махнув рукою і далі входив в азарт - Гнати їх, гнати к бісової матері ледащів з наших ший! Ато занадто вже позажиралися, а нам - справжнім трудягам - ні грошей у зарплаті, ні з пенсії не видать! І погулять ніяк!!! Геть скоро з білого світу зженуть! Скільки ж ото терпіть!!! - Кіндрат Гнатович розпоясався і вже почав помахувати ременем над головою так, що комарі аж повідлітали від нього, бачачи як їхні брати-камікадзи спробувавши по пискАх кабанячої шкіри, дали норчакове піке під різними кутами в окружні боки. 

- ОТо знов нализався!!!... - Почулося метрів за п`ятдесят...

- Йо.., - КІндрат Гнатович зрозумів, що трохи дав маху бо не встиг вигнути політику партії ще до ріднохатніх околиць... ТОму, ехе-кнувши, але вже не так голосно, почав навпомацки вшнурковувати ремінь в штани, що вже трохи з`їхали було в півсідничне положення.

Невдоволене сопіння чулося чим крок тим ближче... " От зараз і перепаде мені" - Кіндрат Гнатович почухував то лоба, то потилицю, але впритул побоявся підійти і метрів за два зупинився в позиції очікуваного до стартування спринтяру бо розгортання подальших подій було геть непередбачуваним...

Мотря Степанівна - дружина тобто Гнатовича, приставила руки в боки і помахувала зліва нунчаками-товкачами (український винахід швидкого міксерування картоплі)...

Кіндрат Гнатович винувато сопнув примирливо у відповідь і висякався через ліве плече (це у нього хвацько виходило!), Але Мотря натомість вже серйозно розкручувала сальта нунчаками...

- ЕХе-хе... - безвихідно знов ехекнувши Гнатович дістав з штанів люльку і... оскільки нічого підходящого не було більш, прийшлось таки знімати шитикоременя...

- Хей-я!.. Мотря Степанівна знялась у лівому спідньовиворотньому сальто і тріснула в перикупольний тупокутник кіндрата Гнатовича. ТОй йокнув, не очікуючи підступний прийомчик, теж з вереском знявся угору і задньосальтонувши у відповідь махнув ременем по тиловій ділянці оборонного захисту Мотрі Степанівни...

Але по кількох спритних прийомчиках і в одного і в другого гальмонули попереки...

Скривлено дивились у очі одне одному і Кіндрат Гнатович вже почав надіятись на рятівне перемир`я аж тут Мотря Степанівна дістає Якийсь там... Ух-ти - ТРАХ-БАХ -ГЕль...!!! Що тут додати до обстановки. Штани Кіндрата Гнатовича були в безремінній ситуації... Аж вуса обвисли з несподіванки... Три секунди і висотно долаючи півтора метровий заборчик (метрів з півтора ще над ним) Кіндрат Гнатович потужняцько ввалився у двір сусіда - Панкрата Пилиповича...! і не просто у двір... а прямо на їх здоровенного добермана, який з нежданого перляку тут же вивалив внутрішній зміст вчорашньої колись вже вечері... Гарячково обмірковуючи не гамлетівське " чьоз йоли делаць?!!"... - Гнатович вгледів не доїдений доберманом, що вже лемсентав з ракетною швидкістю тарфетнувши забора (ланцюг тільки звизгнув і пенькнув...) Напис на пакуночку зразу дався у вічі - "ФАС-НАХ"...

Екране телевізора на мить гасне і потім огорнуті кольорами посмішки на симпатичних силуетах лепечуть

- КУПУЙТЕ ТРАХ-БАХ- Гель І ФАС-НАХ - здоров`я усій вашій родині і скотині---- ЕЕЕЕЕЕЕЕЕххх, йолки задовбала ця мутантно роздута реклама ..............!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 

---

примітивна голосувалка, не спорю, але все таки для статистики...

така реклама вас...

---

Блукав, а нащо? - без потреби...

Шукав, але не бачив неба...

Мені б до тебе, та не тямив...

Згубив, хоч і любив нестямно...

Прости - скажу вже надаремно...

Тоді був день, а зараз - темно...

Не варто  й не можливо стріти

Те що згубив з-за краю світу...

Нема повернення в минуле,

Я тут, із вирієм заснулим...

Вже за межею і.., давно

Порване в шмаття знамЕно,

Без вороття назад, без прощення

Помру - не вийшовши з оточення...

... Ідеш, пливеш по ходу дії.., без варіантів - без надії...

Знаходиш вихід з понад вежі... і вже не можеш без пожежі...

Ти знала мене - я тебе, і без вогню це не мине...

Розкрити крила - боїмося, цей страх сильніший без відкосів...

Де ти де я - ми надто поруч, але й далеко - понад обруч..,

Закриємо назавжди двері, одне по однім - нас ми стерли...

Із пам`яті назавжди нашій, бо нам без нас - так буде краще...

Колись десь може погляд стрінем - і так і лишим - без надії...

---

Ти озирнись на мить довкола...

Поглянь у світ із надсуцвіття

І замість крапки знову кома,

І знов спіральне словоліття.

---

Пробуджена промінням сила

З весни ввібрала ноти літер.

Душа втомитись не посміла,

В обіймах зустрічає вітер...

---

Ти зупинись на мить поволі

Спитай питанням без обману,

Чого це над тобою зорі

Живильним світлом гоять рану?

---

Чого птахи співають ніжно,

Чого пелюстки мріють світлом?

Невже в питаннях сенси світу?

А в серці вже... любові вітер

---

Печалі днів твоїх, печалі...

Із глибини пливуть і далі...

По землі широколистям,

Порозсипані намистом,

Світом вкутані у далеч

Десь назбирані над наніч

Вітру стогоном легким...

Смаку винного терпким...

Стрункості кохання юність

Очі - мрії, рухів в`юнкість...

---

Світ, ну, на грані фантастики,

Виходимо вже із реальності.

Сховались в минуле схоластики

Філософічної дальності

---

Тепер в світі штучна електрика,

Людство нею ущерть зазомбоване.

Чув ще десь слово "е(в)клептика"

Та вже, хай грець йому, що воно...

---

До чорта є скрізь інформації,

Чим побільше заповнити голову...

Та все більше довкруг деформації,

Усе більше "культурного олова"

---

Про моральність одні декламації...

Що політиків, що духовників...

---

ех...

з електрикою (проводка йолки) морочився піввечора   

...

---

Іти крізь безліччя доріг,

Не дивлячись в пітьму,

Півшляху поки зміг...

А далі... чи піду?

---

Шляхи щораз ростуть

У напрямі розтічч...

Канати натягнув

У світі протиріч

---

Снаги витрата сил

І лише слід від крил...

Лиш юності здогАд

І шир стіни стократ...

---

Пробити чи пройти,

Угору чи назад..?

Безкрилість висоти

Здолаю я навряд...

---

І ось перед межі

Стою чи тільки марю?

Долоні враз пусті,

Хоч і вогнем палають

---

Простий наразі знак,

Таке в житті буває...

Я хочу цього? - ТАК!

І знаю і не знаю...