Замітив я отут

на  сайті

що  сльози  ваші

самоти

 

і

плачите  -

що  ви  буцім-

самотні..

 

А  винні  ви

у  цьому

О,  Жінки

 

Гординю скелі

відштовхніть  від

себе

і  крутизну  "міледі"-

в  інший  бік.

 

Бо  крізь  "Навушники"

такої  ось   Гордині

не  догукатись

нам  Чоловікам

до  Вас

Не  той  вже   сніг

пішов  що  то  колись

бувало

І  не  рипить

Коли  із  наймів   йдуть

Великі   Люди.

Повз  ті   «хліви»

й  голодні   очі

ледачих   жителів  «хлівів».

Надсилу   втомлені,

але   щасливі

що  день   сей   наймита

минув

На   день   вже

ближче  до   зарплати.

«Копійку»  в  мертвеє

Село

І  для  дітей    і  для

родини

тоді   везуть   новітні

батраки

Сніг  ,сніжно
як на  душі-
так  зимно
коли Самотність
крає  Душу


У серці - 
лиш  сама  Зима..

Розстане  ніч
туман журби
пропаде

і  знак
Пломінням  в серце
надійде.

Чому  не  сказані
Слова  тривожать 
серце
Викликають Сум ?


І  чом 
втаївши  Почуття
росстання
карою  нам  є
за  всю  нещирість
нашу....


Невже  зльодоване
як  криця  серце
не   тисне 
тягарем  самоти  ?

насіння Слова

не проросте

у Холоді Байдужих

Упаде Жолудем

у той морозний сніг

чи в чорнозем -

і Проросте Творінням..