Чекання — це, мабуть, найважча частина будь-якої подорожі. Але знаєте, у паломників є така мудрість: «Шлях починається в той момент, коли ви його забажали». Тож, технічно, ви вже в дорозі! 

Моє бажання пройти цей шлях виникло як тільки я про нього дізналась в, мабуть вже такому далекому мирному 2021 році. Тоді йшло тільки тестування Подільського шляху, але думками я вже була там. 

Звісно, тяжкий 2022 рік зупинив всі мрії, дії, заблокував думки… Сезон шляху було поставлено на паузу і в 2022, 2023 році офіційно він був закритий. Але з 2024 року люди обережно почали його проходити. В 2025 більше людей почали йти, знімати цікаві відео. І тоді я вирішила, що точно йду! 

Отже перший день мого Шляху розпочався 10 травня 2026 року.

День 1: Вінниця — Прибузьке — Селище

Вінниця 6:56 10.05.2026. З вокзалу я попрямувала до Костелу Пресвятої Діви Марії Ангельської, де видають паспорт пілігрима. Коли я зайшла до костелу там правилась служба і це було так символічно, неначе заспокоєння і молитва перед далеким шляхом.

День, коли теорія перетворилася на перший крок. За плечима — рюкзак з найнеобхіднішим, попереду — невідомість кілометрів подільських доріг. Серце б'ється трохи частіше, ніж зазвичай. Перша жовта мушля вказує напрямок. Шлях розпочався.

 Першою на шляху була Замкова гора - місце, де від останньої третини XIV ст. стояв Вінницький замок, зведений князями Коріатовичами. З описів цього укріплення середини XVI ст. ми довідуємось, що був він дерев’яним: два ряди дерев’яних стін, між якими насипали пісок і землю. Така конструкція дозволяла успішно тримати облогу, в тому числі й від ворожої артилерії. Укріплення мало п’ять веж, а на озброєнні перебувало три гармати. Все це не зупинило татар, які у 1580 році здобули та зруйнували замок, після чого тут його вже не відбудовували, а укріплення перенесли на острів Кемпа, де той стояв до кінця XVIII ст.

Неподалік замкової гори знаходиться найдавніша православна церква Вінниці. Її звів Антон Пустельник у 1746 році. Це яскравий приклад традиційної трибанної тризрубної української дерев’яної сакральної архітектури доби бароко. Цінності їй додає те, що в Україні таких церков, що не зазнали перебудови у ХІХ–ХХ століттях, лишилось не більше десятка. Її перший ярус мурований і укріплений зовні контрфорсами, другий — дерев’яний. Деякі історики припускають, що ця конструкція могла мати і фортифікаційне значення.

Звертаю до Південного Бугу і йду його чудовими берегами. Тут я зустріла скелі Каспіча, пройшла Сабарівським лісом, якого вдома боялась, але як виявилось він такий колоритний, загадковий. І які ж неймовірні відчуття охоплюють коли пройшовши лісовими хащами, поборсавшись трохи в грязючці, бо йшла я після дощу, піднімаючись і спускаючись сабарівськими гірками, ти виходиш на самий верх і перед тобою відкривається неймовірний вид на Сабарівську ГЕС. Це як нагорода за марафон в тунелі, коли перед собою ти бачиш світло в кінці.

Далі Шлях вів стежками понад Південним Бугом, відкривав свої весняні простори толок, аромат весняної зелені, стрекіт жаб, спів птахів…

Перші кілометри повз Прибузьке вивели мене на подільські простори. Майже на фініші сьогоднішнього дня стежка вивела мене до замку в Селищі.

У село Селище я прийшла вже з першим досвідом Шляху, майже під захід сонця. Сьогодні я добре відчуваю свої натоптані п’яти, здерте коліно і долоня – привіт з Сабарівського лісу , думки про завтрашню кріпатуру . Звісно втома, бо 24 км це не мої тренувальні 5-6 км , але неймовірний захват і азарт йти далі перевищує все 

Тіло звикає до ваги, розум — до тиші, а очі вчаться шукати жовті стрілки і мушлі-дороговкази. Початок покладено!

Далі буде....  

Озеро Синевир, Закарпаття, червень 2023.

1.      1. Анакондіуз звичайний синевірський

2.      2. Лохнеся Синевірська.

3.      3. Компашка якихось підростаючих малявок

4.      4. Жаби прикинулись гадюкою

5.      5. Косяк пуголовок

Справжні володарі озера.

Вони часто утворюють скупчення і рухаються всі в одному напрямку. А складається враження, що це якийсь великий чорний об'єкт у воді)))

В Україні ці тварини поширені на більшій частині території.

У Карпатах піднімається на висоту до 2000 м.

Основну частину свого часу сіра жаба проводить на суші. До водойми вона відправляється тільки для того, щоб відкласти ікру.

Ропуха легко переносить втрату вологи, запасаючись водою під час купання в ранковій росі.

Дорослі тварини ведуть усамітнений спосіб життя. Вони не виявляють надмірної агресії стосовно одноплемінників, але намагаються поза сезоном розмноження уникати з ними будь-яких контактів.

З метою самозахисту від хижаків і знищення паразитів ропуха звичайна виробляє отруйний секрет в бородавчатих залозах, розташованих в області шиї. У ньому містяться буфадієноліди, катехоламіни, дофамін, епінін, адреналін і норадреналін. Буфотенін, що виробляється амфібією є галюциногенним алколоїдом.

У разі небезпеки жаба набирає в легені багато повітря, сильно роздувається і злегка підводиться на пальцях. Таким чином, вона хоче здатися більше, ніж є насправді, і налякати свого супротивника.

Інформацію дізналась з ФБ та інших джерел 

        Мені дуже подобається ця пора року за її величну красу. Всі дерева розфарбовуються в яскраві барви, що променисто грають при світлі дня.

        Осінь, мов геніальна художниця, майстерно фарбує всі рослини та надає неповторність кожному деревцю. Ніби в казковому хороводі, стоять урочисто вбрані дерева, нагадуючи мальовничу картину.

Пи.Си. в рамках підтримки сайту культури і побуту   але з превеликим задоволенням .

Друзі, приятелі, сосайтовці як ви? 

Ну от як цих людей можна вважати людьми? Нелюди, які як сарана змітають все на своєму шляху...

16.05.2022

Росіяни знищили унікальний у Європі банк насіння

Це був один із найбільших у світі Єдиний Банк генетичних ресурсів рослин України.

У Банку зберігалося понад 160 тисяч сортів насіння рослин та гібридів з усього світу. Це насіння утримувалося в спеціальних сховищах, щоб майбутні покоління могли його відновити.

Серед знищеного армією РФ насіння було безліч зразків, яких вже немає в Європі та світі.

Навіть за часів окупації Харкова військами нацистської Німеччини цей насіннєвий Банк вдалося врятувати. Російського «визволення» 2022 року унікальне сховище не пережило.

Джерело: провідний науковий співробітник Інституту рослинництва ім. Юр'єва (м. Харків) Сергій Авраменко.

Місто Маріуполь було засновано у 1778 році у центрі Кальміуської паланки запорізьких козаків у самобутньому Донецькому регіоні та названо на честь спадкоємця російського престолу - Павловськ. Назву Маріуполь місту надано 29 вересня 1779 року замість Павловська розпорядженням Г. Потьомкіна на честь дружини великого князя Павла Петровича Марії Федорівни. У 1780 році в місті та на території повіту поселилися виведені з Криму християни – греки. Згодом у місті було відкрито консульства таких держав, як Італія, Франція, Австро-Угорщина, Туреччина, Греція, Німеччина, Великобританія, Іспанія.

До російського вторгнення в Україну Маріуполь був унікальним містом, індустріальним центром країни, має порт, металургійний та машинобудівний центр, в якому поєднується колорит різних етнічних груп, культурних традицій та освітніх тенденцій. Кожен новий день змінював Маріуполь на місто європейського рівня.

Але прийшли бездушні кровожерливі «освободітєлі», які щодня знищують людей, тримаючи їх в заручниках в місті з повністю знищеною інфраструктурою.

**За період з моменту вторгнення россії в Україну станом на 13.03.22 за час війни (за 18 днів) лише у Маріуполі загинуло 2100 людей, про це повідомила міська влада.

Загиблих містян ховають у братських могилах, біля будинків чи у парках.

Встановити точну кількість жертв у Маріуполі поки що неможливо, кажуть в офісі омбудсмена….