Раніше було відзначено перспективу, яку дехто з оптимізмом готує для європейців, і яка полягає у впровадженні у їхню щоденну їжу страв з комах. Останні факти дозволяють гадати, що така перспектива реальніша, ніж може здатися на перший погляд.
           В цьому році на практичне втілення ідеї про заміщення традиційної їжі (якої в світі ніби-то не вистачає) їжею з комах, виділено солідну суму. Зокрема проект студентської групи з Канади, що передбачає в 2014 р. вирощення партії сарани обсягом 10 тон, подальше виготовлення з матеріалу комах "борошна" та випікання "хлібобулочних" виробів, дістав підтримку Міжнародної школи бізнесу Хульта (Hult International Business School) у вигляді гранту в $ 1 млн. Весь шлях "з лану до столу", ймовірно, матиме три стадії: вирощення на полях люцерни, поїдання її комахами, нарешті збір і кінцева переробка комах.
            Якщо політ першої ластівки буде успішним, то планується заснування спеціалізованих сільськогосподарських підприємств з вирощення та переробки сарани. На першому етапі полігоном для розвитку нової харчової технології буде третій світ - "бідні" країни. Зокрема може пощастити скуштувати такий хліб мешканцям Таїланду, Кенії, а також таким напівєвропейцям, як мексиканці.
             Окрім сприяння у подоланні проблеми голоду у світі, як очікують автори проекту, їхня розробка стимулюватиме розвиток місцевого підприємництва в країнах її впровадження, як цілком новий сегмент агропромислового бізнесу.

Про стан сучасного російського кінематографу, російської суспільної свідомості, співвідношення Росії і Африки, роль держави в суспільстві, поняття особистої свободи, природи людини і таке інше.

З великою цікавістю прочитав це інтерв'ю з російським режисером Андрієм Кончаловським.

            Все детальніше вимальовується постать європейця майбутнього - ідеал, до якого готують нас анонімні володарі світу. Ось вона вільна людина! Істота, народжена родителями № 1 та № 2, вільна у виборі всіх життєво важливих речей - від особливостей зовнішності і навчальних предметів в школі до будь-якого модусу статевої поведінки, будь-якого виду мракобісся будь-якої релігії, а, ще й партії в парламент.
             А от у недалекій історичній перспективі до тарганів, що насаджуються європейцям у голови, планують долучити ще й тарганів на їхні тарілки. Під тим соусом, що, мовляв, у світі голод, європейців планують потихеньку переводити на комашину кухню. Про це з оптимізмом говорять деякі спеціалісти в міжнародній організації ООН. Вони наводять цілком раціональні аргументи. Їжі на все стрімко зростаюче населення світу не вистачає. Та ще й білок комах легше засвоюється і більш вітамінізований, ніж білок ссавців, риб тощо. Ну, і звичайно ж (як же без цього в суспільстві, котре вимірює світ грошима!) той залізний аргумент, що вирощування комах економічно ВИГІДНІШЕ, ніж вирощення тварин.
           Менше грошей, а отже суспільної праці, на це витрачається - ось що насправді важливо для євростратегів, а не проблема голоду у світі. Бо ж остання проблема має вирішуватися простим збільшенням виробництва комах у регіонах поширення голоду при умові, що виростити зайву худобину там справді проблематично. Тим більше, багатьом народам Азії та Африки комашина кухня давно звична і до смаку.
           Якщо муха залетіла в борщ, то ця страва сучасному європейцю ввижається як безнадійно зіпсована. Але справа не в тому, що переважна більшість європейців гидує навіть думкою про можливе вживання в їжу комах. Можна припустити, що все, що готують і з апетитом споживають в їжу одні люди, буде придатне і смачне також для інших людей. Можна звісно і визнати слушність науково-обґрунтованих аргументів про споживчі якості м'яса матеріалу комах. Просто дивує та невідворотність переводу європейців на комашину кухню, яка читається в замітці. Бульварний характер видання я розумію. Але ж колись і "райдужну" перспективу теж обговорювали жартома. А що з того виходить тепер?
             При тому, що традиційне сільське господарство Європи працює в режимі "виробити не більше, ніж...", природно-кліматичні чинники, рівень організації с/г в Європі, кількість зайнятого там населення - всі умови свідчать, що воно далеке до піку своїх можливостей, тим не менш, замість того, щоб вирощувати більше худоби, вони розглядають можливість підсадити народ на пташину їжу. Що ж тут скажеш... Таргани в голові - звикайте думати і про тарганів в тарілці.

Розміщений мною сьогодні анекдот пробув в стрічці розділу "Приколи", можливо 2-3 хвилини, після чого зник.

Анекдот такого змісту:

Хроніка.

10 травня 2013 р.
В ефірі Радіо Свобода Ганна Герман сказала, що Янукович знав велику нужду у житті і тепер стоїть на вершині.

10 травня 2013 р.
В центрі Києва, біля Золотих воріт був помічений чоловік пенсійного віку з плакатом, на якому було написано "Янукович козел".

11-13 травня 2013 р.
Спочатку міліціонери, а потім високоповажний суддя Шевченківського райсуду м. Києва проникливо пояснили чоловіку, що вищезгадані слова Ганни Герман не дають підстав зараховувати Януковича до гірського підвиду цієї жуйної парнокопитної тварини.

Як я припускаю, був видалений модератором. Все колись буває вперше 

Але жодних пояснень при цьому не було дано, от і гадаю, чи модератору не сподобалося:

Ви вiрите в те, що майже на самiсiнькому кордонi, пiд самим носом усiх спецслужб кiлька рокiв повноцiнно функцiонував тунель завдовжки 700 метрiв i майже метр у дiаметрi, така собi безкоштовна, безвiзова, нiким не контрольована дорога до сусiдньої країни, а нашi спецслужби про це не знали?

Забороненний товар вiдправляли з пiдземного гаража, через вхiд до лазу з будинку на дiлянцi, наданiй... управлiнням СБУ своєму працiвниковi.

Контрабандний тунель називають тут, на Закарпаттi, просто - "есбеушна нора".

"Тунель" знайшли словаки на своїй сторонi. Була там собi приватна фiрма, склади, стояв туалет, а пiд туалетом, точнiше, його iмiтацiєю, i вiдкривався лаз пiдземної нори до України.

Довжина тунелю вражає. 480 метрiв тунелю вiд загальної протяжностi лежать на словацькому боцi та закiнчуються в промисловому районi мiж селами Вишнє та Нижнє Нiмецьке.

Усерединi вiн зроблений у виглядi труби, зафiксованої сучасними матерiалами, дiаметром сантиметрiв 90. Людина крiзь нору при бажаннi пролiзе сама, зв'язанiй - допоможуть тi, кому це вигiдно фiнансово. Товар по тунелю перевозила вагонетка, така, як у шахтах. Причепiв до неї було 16. Працював пiдземний поїзд на електрицi.

...cкандал був великий. У свiтi заговорили про те, що до функцiонування пiдземного тунелю пiд кордоном України причетнi генерали СБУ та прокуратури - мiсцевi, закарпатськi та столичнi.

Тунель знайшли ще в липнi минулого року. На всiх телеканалах i в центральних газетах словацька служба охорони держави, їх мiнiстри у подробицях розповiдали про "тунель" у землi пiд кордоном України й пiдраховували збитки, завданi контрабандистами їхнiй державi.

"Тунель" транслювали, показували з рiзних бокiв i звiтувалися чи не щодня перед громадськiстю. Словацька влада поважає свiй народ.

В Українi натомiсть журналiстам, якi намагалися показати людям "есбеушну нору", - виривали з рук мiкрофони. Пiзнiше розслiдування вестимуть все тi ж особи - працiвники служби безпеки та прокуратури iз Закарпаття. Здається, прогнози скептикiв правильнi: винних не буде.

детальніше тут

В США склали перелік книг, які не рекомендують читати в жодному разі. Хоча для інших народів ця десятка може виглядати дещо дивною. Про це пише ЛітАкцент.

У результаті журналістського опитування ряду вчених і політиків США було опубліковано десятку найбільш шкідливих, на їхню думку, книжок для людства.

Останнє місце списку посідає праця англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей". Книжку звинувачують у пропаганді впливу держави на економіку країни.

На дев’ятому місці – Фрідріх Ніцше з "По той бік добра і зла". Незважаючи на захопливість, книжка, на думку опитаних, погана тим, що презентує дискримінаційну "теорію надлюдини".

Восьме місце в десятці отримав "Курс позитивної філософії" Оґюста Конта. Це основні положення теорії позитивізму: з сучасної точки зору, деякі з них сумнівні, але загалом книжка доволі цікава й цілком гідна прочитання.

На сьомому місці – "біблія фемінізму", написана американкою Бетті Фріден, "Таємниця жіночності".

Шосте місце належить "Капіталу" Карла Маркса. Нагадаємо, там ідеться про шкідливість капіталу для суспільства і про прийдешню перемогу комунізму за рахунок економічних передумов.

П’ята позиція списку вельми суперечлива, однак, на думку деяких американських учених, книжка "Демократія та освіта" Джона Дьюї антирелігійна і відкидає загальноприйняту мораль.

На четвертому місці – "Сексуальна поведінка самця людини", книжка, написана американським сексологом Альфредом Кінсі. Вона описує, зокрема, аморальну поведінку й сексуальні збочення, і тому, як вважають опитані, після її прочитання залишитися нормальною людиною не вийде. Хоча, звісно, читання захопливе…

Третє місце посідає вкрай популярна в Китаї і значно менш відома на Заході книжка-збірник висловів Мао Цзедуна. Це цитатник, що містить висловлювання Мао часів "культурної революції". Багатьом із нас окремі цитати здадуться банальними, наївними чи попросту маячнею, проте в Китаї громадяни вважають за святий обов’язок знати хоча б десяток із цих висловлювань напам’ять.

"Mein Kampf" Адольфа Гітлера опинилася на другому місці ганебного списку. "Моя боротьба" вважається настільною книжкою будь-якого нациста: в ній наводяться обґрунтування расової теорії.

І, нарешті, найбільш шкідливою книжкою всіх часів і народів визнаний "Маніфест Комуністичної партії". Його, як відомо, створили основоположники наукового комунізму Карл Маркс і Фрідріх Енгельс.

О, так. Тільки ситий, веселий і неосвічений раб не становить небезпеки для правлячого класу.

Цікаво, що то за анонімний список "вчених та політиків США"... Я пишаюся, що найнебезпечнішу книжку для людства я давно прочитав. А зараз долаю книжку того ж автора, що перебуває на шостій позиції чарту. Хоча і досить поволі: шматок здоров'ячка - цей логічний молот) Досить важкий... Очевидно, слід поповнити свій персональний список творів, що обов'язково мають бути прочитані. Ну, за винятком, можливо, Ніцше та Мао...

Отже, як розуміти вислів:
Можлива віра на основі знань, але не можливі знання на основі віри...

1. Ми можемо розглядати знання про Бога, який дає знати про себе людині від самого її народження, коли вона ще не вміє ні говорити, ні мислити достатньо, щоб осягнути поняття, набагато простіші, ніж поняття Бога.
         Такий Бог забезпечує свою невідворотну цілковиту /тотальну/ присутність в житті людини. Завдяки цьому людині не світить рано пізнати поняття порожнечі, але від початку для неї очевидне поняття онтологічної даності: людина перебуває там, де так само перебуває Щось крім неї.
         Яке воно це Щось, щось дане, існуюче? Бог подбав, щоб відповідь на це питання постійно, щосекунди надходила до свідомості людини. Цікаво, що Бог не називає людині перш за все своє ім'я, як годилося б при знайомстві ) Та й не має Він, видно, потреби в тому, щоб мати ім'я. Зате від самого початку життя людині Він вважає за необхідне повідомити їй, наприклад, про свої кольори.
         Людина пізнає зелене, червоне, синє, чорне,          і тд, вона усвідомлює, що це неоднакові кольори. У свідомості людини можуть існувати як істинні, так і хибні уявлення. То може уявлення про зелене, червоне, синє, чорне хибні? Не може ж одна людина перевірити, що відчуває інша людина, що вона розуміє під зеленим, червоним, синім та чорним. Може зелене для мене, виглядає для іншої людини зовсім не як зелене? Але в певний момент ці дві людини доходять згоди, що один і той самий предмет /хай це буде листя дерев від весни до осені/ має зелений колір. Все інше такого ж кольору визнається теж зеленим. Визнається кожною людиною. Так само червоний - це колір крові, наприклад, що з'являється на шкірі при порушенні її цілісності. Синє - небо. А чорна - земля.
          Минають сотні, тисячі, мільйони років, але незмінно листя лишається
зеленим, кров - червоною, небо - синім, а земля - чорною для багатьох поколінь істот, що пізнаЮть.
          Висновок.
          Знання людини про зелене, червоне, синє, чорне і тд істинні. Так! Це Щось, яке існує, без сумніву саме таке! Воно зеленого, червоного, синього, чорного і тд кольорів, однакові уявлення про які є в свідомості різних людей. Віра на основі таких знань - обґрунтована. Знання - достоВІРне.

2. Також ми можемо розглядати знання про Бога як надприродної істоти, яка є продуктом людської свідомості.
          І не просто істоти, а особистості, яка чує, бачить, піддається емоціям, мотивує свою діяльність, відгукується на молитви, чинить чудеса, втручається у події життя. Про цю істоту людина дізнається найчастіше через посередність впливового людського оточення з так званих священих книг. Це знання з'являється в житті окремої людини не від самого народження, а у певному віці, коли навики мислення досягають рівня, достатнього для розуміння абстрактних понять.
          Своєму уявленню про вищезгадану особистість людина приписує об'єктивне /поза свідомістю/ її існування, тобто вірить в її існування. Але уявлення про надприродну істоту, яке поселяється в свідомості людини, їй немає з чим порівняти в навколишній дійсності /адже на те вона і НАДприродна) ця істота/. Людський апарат абстрактного мислення не може залишатися без роботи. Найскладніший інструмент, який дозволяє вигадування і оперування поняттями про неіснуючі речі /а це основа будь-якого проектування, планування,творчості тощо/, обробляє уявлення про надприродне до стадії, наприклад, його об'єктивації, уособлення - зображення у вигляді особистісної істоти.
           Впродовж тисячоліть різні люди пробували уявляти собі такого Бога в багатьох варіантах. Який він?

Такий?


Такий?

Чи такий?

Може такий?



А чи навіть такий?


          Згідно з уявленнями складалися описи Бога в усних сказаннях, пізніше - у літературних творах, що ставали священими книгами різних релігій. Кожна з цих релігій, церков, сект уявляють Бога, який більшою, меншою мірою або зовсім не схожий на Богів інших релігій, церков, сект.    Встановлення істинності Бога апріорі виключено через неможливість порівняти людське уявлення про Нього з чимось реально існуючим, адже Богу приписується НАДприродність. Ці обставини змушують віруючих час від часу відмовлятися від одних богів і складати уявлення про нових. Але й нові уявлення про надприродного Бога часто виходять не кращими за попередні. Завжди в однієї людини є що уточнити, доповнити, заперечити в уявленнях іншої людини.
           Тому кожна релігія кінець кінцем розтікається на безліч течій, розколів, сект. Так наприклад, вшановуючи нібито одного й того самого Бога, читаючи одну й ту саму священну книгу, визнаючи засновником віри одного й того самого Ісуса Христа, католики, православні, протестанти, адвентисти, баптисти, свідки Єгови, старообрядці, ..... теде, тепе.... вважають саме себе /свою групу/, і нікого іншого, істинними християнами, тобто претендують на істинне знання предмету своєї віри.
            Сотні і тисячі років пишеться історія релігій, яка насправді є великою мірою історією відмови самих віруючих від Богів, які деякий час вважалися "істинними", а згодом ставали "неістинними". Очевидно і логічно, що історія ця ставить під сумнів також і сучасні знання про надприродного Бога, на яких базуються актуальні в наш час монотеїстичні релігії.
            Висновок.
            Уявлення про надприродне, про неіснуюче - є нормальною здатністю в рамках абстрактного мислення людини. Це цілком допустимий в людській практиці прийом у пізнанні дійсності, творчості тощо. Але апріорна віра людини в об'єктивне існування надприродного не породжує певного безсумнівного сталого знання людини про це саме надприродне - про Бога.

можуть зайти сюди і "полікувати" себе від цього забобону.

В таких випадках я не знаю, в якому кутку моєї душі видобути співчуття, при всьому бажанні бути людяним і відчувати бодай крихту жалю. Тут, здається, Бог знає, що робить. Має ж існувати якийсь природний процес самоочищення людства від людського "сміття".

Але можна піти далі і запитати, на чиїй совісті це огидне закінчення цього повністю позбавленого сенсу "життя". Адже навіть життя (та специфічний спосіб його завершення) мусульманки-смертниці має більше сенсу.

Так само, як не схильний жаліти, я в найменшій мірі схильний винуватити цю молоду особу у власній смерті. Просто в цьому випадку наше квітуче суспільство з його "демократичними" інститутами, прогресивними радіо-телебаченням, інтернетом, виявилося вправним учителем. А Вікторія - напрочуд старанною ученицею у засвоєнні нелюдського модусу життя. Що ж, лишається привітати її, не знаю, чи з першою, але певно з останньою перемогою у цій науці.

А ось кого мені шкода.
Живих, що марнують життя у подібний спосіб. Поки що живих...

Помилкою було народження Колєснікова? Ні. То багато мільйонів помилково поставлених галочок у виборчих бюлетенях, що привели до влади це бандитське кодло. "Спасіба...", як говориться, житєлям Донбаса... І ця багатомільйонна помилка буде коштувати, як видно, не дешево. І вже оплачується. І далеко не тільки журналістом Максимом Шпаченком.

Ця скотина краде і мої гроші. У вигляді подвійної оплати. Це коли у вас сплачено проїзд на місяць вперед, але їхати вам в усій могутній імперії "Укрзалізниця" ні на чому. І ви платите вдруге. Автоперевізнику. Або, що ще принизливіше, комерційним структурам на базі тієї ж УЗ, що перевозять повітря т. зв. ригоАнальними регіональними електропоїздами, відомими раніше як ел.поїзди підвищенної комфортності.

УЗ вже давно Узаконене Здирство. Викрасти у вас гроші на оплату проїзного квитка і не надати послуг? "Просимо вибачити за тимчасові незручності" - ввічливо пролунає до вас з репродуктора... Чи, може, на ваш вибір, викрасти у вас з життя 0,5...1...2 години? То в УЗ взагалі буденна справа. Особливо під час ремонтно-покращувального зуду, який ця багато!мільярдно!!!збиткова організація розпаскудила на всіх напрямах, на сотні км, на десятки станцій і занюханих зупиночок-полустаночків (дякувати небу, сніг призупинив цю вакханалію). Це коли руйнують ще цілком працездатну інфраструктуру, а замість неї будують "нову" (тільки іноді замість знесеної платформи шириною 3 м УЗ-покращувачі радують пасажирів наприклад, "платформами" з бетонної плити шириною 1 м, трохи "дорощеної" в ширину "коробкою", що засипається гранвідсівом... але то так - дрібниця...).

Розголосу набувають чомусь тільки історії про Хюндаї! Ех-ех... А там є ще так багато чого цікавого...