За то, шо Путлер обосрался, при этом, гордо не примерив на себя памперсы, не говорили уже только ленивые и телеканал «Life-News». С ароматом решились бороться даже  европейцы, небрезгливые к деньгам, к тем самым, которые, как известно, не пахнут, а воняют.

 Феерические ватники ликуют - Крыса опять перехитрила всех. То, что она  загнала сама себя в угол - настолько очевидно, что вопрос не стоит об том, будет ли она кусаться или нет. Вопрос стоит: кого?

 И тут весьма кстати на повестку дня выходят Уроки Истории в редакции И.В. Джугашвили.

Вряд ли Путлер их хорошо выучил в своё время, ибо по его рефлекторным геополитическим судорогам явно видно, что в его тяжёлом детстве глобус пропили географ в компании с историком. А вот зря. Сокровищницу сталинского кризис-менеджмента нужно знать на зубок.

 Это вам не унылый лубок михалковского преклонения перед царями-самодержцами.

Сталин был глыбой в вопросе перевода стрелок и сбрасывания балласта. На любой, внепланово возникающий в Совдепии шухер, Отец народов всегда имел в рукаве чёткий план. Вернее, план он имел в своей знаменитой курительной трубке, а в голове он имел изящную комбинацию- как бы самому снять пенки, пожалеть виноватых и репрессировать непричастных.

Застой в кинопроизводстве? Литераторы оборзели и не способны дотянуться уровнем до Льва Николаича?

Стройка Беломорканала исправит ситуацию. Смотришь, десяток деятелей культуры уже машут кувалдами…

 Германия совершила технологический прорыв? За пять лет перевооружила армию тысячами танков и самолётов? Рецепт выздоровления гениален- десяток маршалов Революции нужно срочно вкатать в лагерную пыль, а случайно выживших- дострелить в затылок без права переписки...

 Тупая Америка выбралась из кризиса и каждые пару часов патентует новое изобретение? Нет проблем.

Всех учёных закрыть в «шарашках», посадить на хлеб, воду и овсянку по праздникам- пусть из топора сварят какого-нибудь механического Стаханова. Шоб 29 норм угля добывал без предварительной смазки горла литром водки…

 Сердечко кольнуло? Ручки задрожали после еженощных кровавых мальчиков во сне и наяву?

Правильно! Дело врачей давно в столе запылилось. Точно, эти  жиды-гиппократманы по ночам кровь для своей мацы стетоскопами из мозга высасывают.

Одним словом, дедушка Сталин на любой эпический фэйл легко мог развести на потеху всей стране группу ответственных за это лохов. И чем суровей была его мстя, тем бодрее народ набивал на левой груди его усатые профили.

 Прямо сейчас вы прекратили жевать свою котлету и промямлили вслух: «А при чём здесь таки Вовочка?».

А при том, что он слишком громко замолчал. И он явно ищет виновников торжества.

 Об том, что Путлер облажался в оценках Украины и, самое главное, украинцев, уже с гордостью пропел весь мир матерным полуямбом во всех возможных аранжировках. Осталось назначить врагов народа, которые подставили Нанофюрера с этой войной.

 То, что из эфира надолго, возможно навсегда, пропал его енакиевский друг, Борец с наколотыми апельсинами, временно доживающий в Ростове, точно означает один неоспоримый факт - Янукович попал. Попал на всё, что он так потливо паковал три февральских дня в свои вертолёты и «КаМАЗы». И абонплатой за право укрыть свою бренную тушку от украинцев подмосковном дворце Витя уже не отделается.

 У Вовы есть вопросы.

Разве за это гониво об отсутствии в Украине боеспособной армии он посадил завгара на президентство? Разве так нужно было дважды несудимому со всей своей кровавой шоблой в руководстве СБУ, МО и МВД разваливать эти структуры, что теперь украинская контрразведка каждый день пакует в браслеты российских диверсантов?

 Как этот урка-шапошник мог развести его!? Самого Государя Ампиратора!? А ведь какие, фраерок ссученный, телеграммы влюблённые присылал- «Верю. Люблю. Жду. Жаждущий тебя, Дамбас».

 Как этот его сопливый ублюдок, стоматолог-ветеринар, смог обмануть все Володькины ФээСБы с эСВээРами об том, шо «Ладимладимырычь, не волнуйтесь, мы с поцонами всё порешаем! Биомасса запищит от ваших портретов в полный рост и от «колорадских ленточек» цвета детской неожиданности.  И в Одэссе, и в Харькаве, и в прочих херсонах»!?

 Володя замолчал. Свои вопросы он явно уже задал. Задал так, что вся эта шелупонь-пшонки, клименки и курченки бросились делать пластические операции, исправлять прищур на казахский, а выражение морды на аборигенов Никарагуа. Не от традиционного запойного русского гостеприимства ребятушки побежали искать гражданства в иных чёрных дырах мировой цивилизации.

 Исключительно от того, что в Кремле судорожно ищут козлов. Двуногих. И по-упитаннее.

Вряд ли кого-то удивят в ближайшее время случайно выпавшие из окна 24-го этажа парочка генералов из какой-нибудь смешной «конторы», отвечавших за разработку «темы».

 Не будем заламывать руки, если из официальных кремлёвских фоторепортажей прошлого выпилят нескольких ближайших советников Путлера, толкавших его 10 лет в крымско-украинскую авантюру, а теперь тихо ушедших в мир иной из-за неизлечимого и скоропостижного двойного выстрела в висок.

 Крыса так долго плела сети, что сама в них запуталась. Чтобы из них вырваться, придётся рвать и метать.

Если она не хочет, чтобы её обессиленную тушку обгрызли до костей околокремлёвские каннибалы, недовольные глобальным попадаловом после санкций.

 Крыса будет искать козлов отпущения за свой провал. Тени новых врагов российского народа уже замаячили на горизонте. Быдло потребует предателей.

 Кто там недосмотрел за температурой «Русского мира» в Калининграде? Кто проспал проплаченную пиндосами манифестацию об федерализации Сибири? Кто, в конце-концов, отвинтил на запасном пути контрагайки, из-за чего продажные гейропейцы  восстали против нашего священного права пострелять в оборзевших от свободы хохлов?

 Не позавидуешь сейчас кремлядям. День прожил - и то хорошо. А вдруг завтра вызовут на закрытое заседание Совета безопасности РФ и таким тихим голоском незаметного фсб-шного тихаря-топтуна с хронометром на правой руке скажут: «В очередь, козлы! В очередь»…

© ЦЗ

Командувач силами АТО в Луганській області воює проти "Айдара"?

http://informator.lg.ua/?p=13430
http://informator.lg.ua/?p=9686
http://divosvit.info/index.php/2013-06-29-09-20-03/10-2013-07-01-07-22-22/741--qq

ПУТИНИЗАЦИЯ УКРАИНЫ УСПЕШНО ПРОДОЛЖАЕТСЯ...

Сижу перед компьютером, пытаюсь собраться с мыслями, а мозг разрывает предательство, а душу разрывает боль…
Что ж мы за нация такая, что постоянно выбираем не тех? Тупая или проклятая?
В высших мистических сферах существует такое понятие – заблокировать судьбу. Кто заблокировал судьбы нашей страны и нации? За что мы платим? За какие грехи наших предков расплачиваемся? Ленин был не наш, Сталин был не наш, Гитлер был не наш, Хрущев был, кажется, наш и, пока он орудовал на Украине во время Сталина, украинцы прозвали его «Украинский мясник» за то, что он не только выполнял, но и перевыполнял разнарядки Сталина на истребление украинцев, ну, и, наконец, Путин тоже не наш…
И все же мы не можем выпутаться из сетей. Над Россией лежит густая и черная мгла, там все понятно. А над Украиной пробивается солнце, ее видит Бог, однако мы, как тот гигант, что спеленат веревками и скован цепями, рвемся, но каждый раз, путы оказываются сильнее нас. А земля вокруг впитала кровь сначала Небесной Сотни, а теперь и Фронтовой.
Хочу спросить – чем Порошенко лучше Януковича? Тот убивал на Майдане, этот убивает на восточном фронте…
Только что пришла информация о том, что Меркель, Олланд и Путин настаивают на том, чтобы Порошенко продлил кровавое перемирие. И, поверьте мне, он это обязательно сделает…
Что же делать? Поразмышлять, проанализировать, понять и выработать план действий. Плакать и стенать по поводу собственной тупости и доверчивости будем потом. Когда победим.
Сначала нам надо осознать, что мы сильная нация. Да, мы сильная нация, ОДНАКО ВСЕ ВРЕМЯ ПОСЛЕ МАЙДАНА НАС ПЫТАЮТСЯ УБЕДИТЬ В ТОМ, ЧТО УКРАИНЦЫ – СЛАБАЯ НАЦИЯ. Не люблю этого слова, но это сговор против нас, в котором участвует, конечно, Россия и, к сожалению, Старая Европа и наши собственные власти – временные и настоящие. А знаете, чем это сговор был вызван? Тем, что мы ужасно их всех перепугали, когда с деревянными щитами лезли умирать под пули за нашу неньку Украину.
Прошлой зимой мы поняли некую истину, которую знают все, но которую никто не понимает. Ее затаскали по лозунгам и конституциям, но практически, ни в одной стране не выполняют буквально. Это истина состоит в том, ЧТО ВЛАСТЬ ВО ВСЕХ ДЕРЖАВАХ МИРА ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ПРИНАДЛЕЖИТ НАРОДАМ. Применение этого затертого лозунга на практике не выгодна политикам и олигархам – пока народы пребывают в безмятежной и иллюзорной уверенности, что власть принадлежит им, политики беспрепятственно пользуются реальной властью, состоящей из рычагов – исполнительных и законодательных – имеющихся в распоряжении любого государства, а, также, той властью, которую дают большие деньги. Обратите здесь внимание на важное: власть политиков и олигархов временна и преходяща, поскольку они не могут пользоваться рычагами власти всегда, ВЛАСТЬ ЖЕ НАРОДА ИСТИННА И НЕПРЕХОДЯЩА.
Именно это мы и продемонстрировали прошлой зимой на Майдане. Мы показали всему миру, что истинная и огромная власть находится в руках украинской нации. Именно это потрясло, напугало и шокировало не только Россию, начавшую агрессию против нас, но и Старую Европу, которая уже давно, сразу же после Майдана, решила объединиться с ВВП и похерить Украину с ее бесстрашной нацией навсегда.
Именно этим и объясняется потеря Крыма. Помните призывы «Не раздражайте Путина», «Нам нечем воевать!», «Мы не можем себе позволить спровоцировать его военными действиями, иначе начнется третья Мировая война»? Как вы думаете, кто был автором этих лозунгов? Турчинов? У него ума на это не хватило бы. Думаю, что Старая шлюшка Европа, по чьим странам Гитлер прошагал, даже не споткнувшись. После Крыма, ввели так называемые санкции, над которыми все посмеялись, покричали про то, что были нарушены принципы международной безопасности, и все затихло… Мы, украинцы, чувствовали себя просто обгаженными, но проглотили это унижение. Сразу за этим стала муссироваться идея Новороссии. Путин сказал, что идет на Украину и начал ее завоевывать чужими грязными руками. Смерть украинских патриотов была оплачена деньгами. И снова начался вой – «У нас нет армии!», «У нас нет танков, бронежилетов и касок!», «Не стреляйте, там мирное население». АТО была неприкрытым издевательством. Просто давали время укрепиться сепаратистам и распространиться террористической чуме. Просто открывали дорогу Путину в Украину.
И сейчас Путин в Украине. И сейчас у нас есть Петя Порошенко, который почище Януковича старательно претворяет политику Путина в жизнь. Что не было выполнено из заветов «маленького шизофреника»?
- Путин требовал федерализации (вообще, почему он требует проводить что-то в чужой стране мне до сих пор не понятно), Порошенко дал ему децентрализацию. Скажите мне, как в условиях оккупации одной части территории страны и войны на другой, можно проводить децентрализацию? Чтобы одержать победу в таких условиях, нужно твердое демократическое сплоченное руководство, которое станет одним кулаком со своим народом.
Сейчас, опять же, в соответствии с желанием великого Пу, Порошенко посадит в Донецке и Луганске губернаторами Медведчука и Шуфрича и даст этим регионам децентрализацию. Как вы думаете, что произойдет дальше, если учесть, что в этих регионах проживает население, ненавидящее украинцев? Сначала полное отделение, потом присоединение к стране-агрессору, потом продолжится распространение заразы на близлежащие регионы. Децентрализацию можно устраивать только там, где к этому готовы. Донбасс никогда этой централизации не хотел, он хотел советского стиля жизни, где всем понемногу, но постоянно и гарантировано. Он боится Европы, вызовов, иностранных языков, в т.ч. и украинского, и всего, что заставляет мыслить, действовать и не красть.
- Путин требовал изменений в Конституции. Пожалуйста, на этой недели Петя предложит в Парламент свои изменения. Непродажные юристы просто воют от этих изменений и языка, которыми они написаны. Так ли уж на повестке дня сегодня, когда часть страны оккупирована врагом, изменения в Конституции. Поверьте, украинский народ и так верит и знает, что власть принадлежит ему, а все остальное в данный момент неважно.
- Путин требовал, чтобы «карательный войска» были отведены из Донбасса. Отгадайте, что Петя сделает на следующей неделе? Продлит кровавое перемирие и начнет отвод войск. Семен Семенченко уже сегодня не мог забрать из Киева три роты своего батальона Донбасс.
- Путин требовал, чтобы мы услышали и начали разговаривать с «повстанцами» Донбасса? Пожалуйста, Петя тут как тут! Через два дня после торжественного заверения в том, что за стол переговоров с террористами он не сядет, он посадил Кучму переговариваться с предателями и убийцами украинского народа. Мы, украинцы, не можем пережить такой позор, а ему хоть бы хны… Наш Петя, видать, весь пошел в ХЛО, которому все как с гуся вода… Меркель подоспела с Медведчуком. Господи, откуда она вообще его знает? Но нет, и она туда же… А эта дама из ОБСЕ, жавшая руки всем тем отморозкам, оказывается та же самая дама, что от лица ОБСЕ признала вину Грузии в развязывании войны против РФ! На территории Грузии, Грузия сама же и развязала войну с Россией. Можно себе такое представить? От политиков этих просто разит вонью – и там, и тут…
- Что еще требовал Путин? Чтобы Украина имела внеблоковый статус? И этому Петя готов следовать с подобострастием и тщательностью. В НАТО пока нам и так не светит, а Ассоциацию с ЕС он не собирается ратифицировать до осени. Комментируя это решение президента, политологи присели на задние лапы и не знают, что им говорить. Один, правда, осмелился высказать такую мысль, что этот козырь – ратифицировать или не ратифицировать – Порошенко будет держать наготове в переговорах с Путиным. Как это понимать? А понимать это надо, вероятно, так: если Путин предложит выгодный для себя компромисс, Порошенко вообще это Соглашение ратифицировать не будет… Только бы великий Пу остался доволен. А вы говорите европейский курс…
За это время не было и уже не будет проведено люстрации (вспомните, кого назначили на днях первым заместителем прокурора, а губернатором Одесской области тоже назначат бывшего регионала, вышедшего из партии во время Майдана). За это времени не было очищено МО, поэтому наши бойцы до сих пор без должной экипировки, а вся важная информация просто сливается. Не будет, также, и никакой борьбы с коррупцией. Не будет и перевыборов в Парламент. Зачем? Петя, конечно, хочет привести туда свою партию, но и так неплохо. Побратавшись с регионалами (помните, как в позапрошлую пятницу Луценко ляпнул в живом эфире у Шустера, что они с Шуфричем «в одной лодке»? Я тогда подумала, что оговорился с пьяных глаз, но нет, все уже было решено тогда, за неделю до подписания Ассоциации – и насчет губернаторства Шуфрича, и о том, что Донбасс будет сдан), так со своей партией в Парламенте Петя может и подождать… Главное, чтобы путинская ПР сохранилась в нашем Парламенте во всей красе своего сволочизма.
Вот так мы следуем по пути путинизации Украины.
А сухой осадок от всего этого накипевшего в душе следующий: великий компромисс, на который уже поставлена большая мокрая печать Европы (США еще трепыхаются, но без Европы ни на что не решаются), состоит в том, что Путин хотел 8 юго-восточных регионов, а получил только два. Украина хотела сохранить территориальную целостность по крайней мере материковой Украины, однако потеряла два региона. Но два же не восемь, поэтому, говорит нам Европа, радуйтесь, тем более, что эьи два региона формально останутся в составе Украины. Пока… А нам, старой Европе, не придется вводить дополнительные санкции, и все счастливы. Уцелевшая от пунинской агрессии часть Украины начнет проводить реформы за счет народа, который будет отдавать все свои сбережения за газ, воду – холодную и горячую, и отопление. А нужно будет, и дополнительные квадратные метры налогом обложим. Вот вам и результат, которого добивались – украинская нация посрамлена, принижена, мы не дали ей победить, еще раз, не дай бог, ощутить свою силу, к тому же, теперь она будет не только несчастной, но и голодной, а, поэтому, ее можно считать конченной. Дух ее сломлен, веры и решимости взять уже неоткуда. И правда, уж очень эти украинцы нас напугали… До сих пор понос остановить не можем…
В этом сговоре не последнюю роль (хотя далеко и не первую), играет наш президент Петя, которого мы выбрали 55% голосов. Мне бы хотелось, чтобы он объяснил всей нации истинную причину объявленного им перемирия, которое обернулось кровавой баней для его народа, и почему он его не только тут же не остановил, но и решил продолжить на 72 часа. За последние сутки было убито еще 5 украинских патриотов и ранено 19. Почему он больше не общается со своей нацией, почему молчит, и о чем думает?
Что ж, господин президент, вы, как видно, свой выбор сделали. Вам с вашим народом не по пути. Теперь осталось сделать свой выбор нам. Однако одно могу вам сказать наверняка – в Украине власть принадлежит народу не только на бумаге. Не забывайте об этом…
(продолжение следует…)

(C) Нежный Воин

Ні, не нашим. Звісно, якимсь своїм героям... А й справді, як це Вольфович не догледів? Того, що під егідою ЛДПР на санкціонованому мітингу провокативно висловлюються такі речі, що абсолютно йдуть в розріз з  її ідеологією. Про якісь "республіки", уламки великої російської держави...

Виявляється, що в основі партійної символіки ЛДПР те саме поєднання кольорів, що і в національній українській. Не цікавився, не знав і ніколи б не подумав.

Ксенофобія, патріотизм, справедливість, Хазарський Каганат, подвійні стандарти путінської влади, "бЕндерівці", також про "вряд лі рускаго царя", про "наш Крим". І на останок, не маленький плагіат, а просто букет плагіату. Скоро вони скажуть, що гасло "Слава героям!" плід усної народної творчості, і взагалі, споконвічний російський винахід.

) каша в голові - хай бог милує, але було цікаво послухати.

http://www.youtube.com/watch?v=BuYGK0o1lsk

В Україні дуже гаряче, і не можна ігнорувати такі повідомлення, навіть якщо це приватна інтуїтивна думка
http://news.eizvestia.com/news_abroad/full/431-v-blizhajshee-vremya-kreml-nachnet-massirovannoe-voennoe-nastuplenie-na-ukrainu-borovoj

Невже доведеться все-таки битися проти регулярної армії рф?

http://censor.net.ua/news/283878/rossiyiskaya_armiya_stroit_paromnuyu_perepravu_mejdu_kavkazom_i_krymom_smi

Втім метод диверсійно-терористичної війни у москалів ще не вичерпаний. Судячи з усього, вчора на Луганщині стало на одну гарячу точку більше. Місто Антрацит грозить повторити шлях Славянська.
http://antratsit.net/news/1562-segodnya-vozle-rayadministracii.html

Ось які люди, виявляється, розумні! Ті, хто здатний перевезти плотом з одного берега ріки на інший групу людей з певними обмеженнями.
Власне сам тест
Кажуть, що такий тест складають претенденти на роботу в японські IT-компанії. Час на розв'язання дається 15 хв максимум.

Місце там мені не світить) Мені знадобилося  22-23 хв.
Сюди не входить час, протягом якого я розбирався, як діє тест, і хто там є хто.



           Мабуть тест було розраховано на те, що людина мимоволі схильна буде керуватися правилами, тобто встановленими обмеженнями, а не знаходити правильну послідовність простим, машинним, можна сказати, перебором варіантів перевезення. Останнє було б швидше. І тест це допускає.

          За останніх років 100 ця штука, IQ-тести, стала на стільки модна і поширена, що які тільки соціальні і етнічні групи вже не виміряні цим мірилом у наш час. Я промовчу поки про своє ставлення до iq-тестів. І не буду розмірковувати, що саме вони вимірюють. Але от що тут, виявляється, цікаве!
          Відомо, що результати тестування на інтелект IQ корелюють з соціальними, економічними та етнічними відмінностями тестованих індивідів. Загалом білі учні демонструють суттєво кращі показники, ніж чорношкірі. Азіати за рівнем IQ сильніші за білих, але ця різниця відносно мала.
           Часто цю різницю в інтелекті пояснюють генетичними відмінностями різних рас. Наприклад, негри мають такі особливості будови скелета, структури волосся, шкіри, м'язів і таке інше, які наближають їх до давніх людей. Тобто такі свого роду релікти, що відстають від сучасної білої людини років тисяч на двісті. Відповідно і рівень інтелекту негрів відповідає інтелекту печерної людини. Десь так вважають прихильники тієї теорії, що розумові здібності регулюються геном.
           В той же час нижчий середній показник IQ чорношкірих американців дуже схожий на результати незаможних представників етнічних меншин в інших країнах, таких як "недоторкані" в Індії, маорі в Новій Зеландії та буракумін в Японії. Діти з цих груп демонструють загалом показники IQ  на 10—16 пунктів нижчі, ніж учні з груп етнічної більшості.
           Буракумін — нащадки людей, які внаслідок локальних війн у XVIII столітті втратили свої земельні ділянки і перетворилися на вигнанців та волоцюг, і, як не дивно, піддаються і в наш час суттєвій дискримінації (див. хоча б Вікі) — є особливо цікавим прикладом. У фізичному та генотипному відношенні вони ніяк не відрізняються від решти японців, хоча століттями страждали від упередженого ставлення та дискримінації. У цьому випадку різниця середніх показників IQ не може виводитися з генетичних відмінностей, оскільки між ними та більшістю населення їх немає; і все-таки різниця в IQ така сама, як між чорними та білими. Діти буракумін в Америці, де до них ставляться, як і до решти японців, мають такі самі показники тестування IQ, як інші японці.
            З таких спостережень випливає, що різниця в  IQ між афроамериканцями та білими американцями пояснюються культурно-історичним контекстом, сталими традиціями і не більше.

         Свого роду посібник "Приклади абстрактного мислення для чайників" з-під пера Ґеорґа Вільгельма Фрідріха Геґеля. Твір  навіть не напівфілософський. Ці  розмірковування публіцистичного і десь навіть художнього характеру, якби Геґель жив в наші дні, цілком могли б вкластися в формат блоґівської замітки. На блогах був колись викладений маленький витяг з цієї праці. Все ж не вважаю свою замітку за "баян". Як казав той же Геґель: частини є у трупа, людина ж не має частин. Дуже правильно! Хіба твір такого мислителя не заслуговує, щоб тут жити. Повністю! Тим більше, коли є можливість... Тож хай так і буде.
          Автор в доступній формі на конкретних прикладах пояснює, що значить мислити абстрактно, і чиєю "долею" є саме абстрактне мислення.
Палиця на два кінці, абстрактне мислення, з одного боку невід'ємний  атрибут кожного мислителя, дослідника, необхідний йому у плануванні експериментів, вирішенні будь-яких прикладних задач. З іншого - деякі побутові прояви і явища, що є результатом абстрактного мислення, викликають у філософа лише поблажливу посмішку.
          Якщо говорити про ментальний світ, не існує якоїсь "чистої", "універсальної" логіки. Остання завжди пов'язана зі своїм носієм - конкретною людиною. Які зразки логіки демонструє та чи інша людина, залежить від обраного нею (чи нав'язаного їй) модусу життя, від того, що нею засвоєно (виховання), пережито (досвід), коротше, від практики індивіда. Чого варта ціна слів, понять у представників різних соціальних
прошарків. Чому зовсім не обов'язково бути повією, щоб вас так назвали. Або бандитом.
          Також, розмірковуючи в заданому автором напрямі, можна зрозуміти зокрема і те, чому жоден сучасний метод тестування не може достовірно охарактеризувати ту чи іншу людину. Бо результатом практично будь-якого спеціально організованого іспиту, тесту є лише абстрактне тавро, яке характеризує, в кращому випадку, здібності індивіда на момент складання іспиту.  Найчастіше ж результат іспиту характеризує тільки вправність індивіда у складанні саме цього іспиту. Не дарма ж ми знаємо великих банкірів, що вийшли з твердих шкільних трійочників або видатнх вчених - з запеклих футболістів-аматорів. Істинне знання того, що являє собою та чи інша людина, може показати тільки реальна її практика.
           Окрему людину в усіх її іпостасях можна достеменно пізнати, лише проживши кожну секунду її життя разом з нею, перебуваючи при цьому її
невидимим супутником як з боку від неї, так і всередині  того потаємного святилища, де мешкають її думки, відчування - у її свідомості. В усіх
інших випадках може мати місце лише фрагментарне, дуже не точне, АБСТРАКТНЕ знання.
           Ну, досить, далі, власне, есей Геґеля.


ХТО МИСЛИТЬ АБСТРАКТНО?
       Мислить? Абстрактно? Sauve qui peut! — «Рятуйся, хто може!» — напевно заволає тут який-небудь найманий інформатор, застерігаючи публіку від читання статті, в котрій йтиметься про «метафізику». Адже «метафізика» — як і «абстрактне» (та, мабуть, як і «мислення») — слово, яке у кожного викликає більш чи менш сильне бажання втекти якнайдалі, ніби від чуми.
        Поспішаю заспокоїти: я зовсім не збираюсь пояснювати тут, що таке «абстрактне» і що значить «мислити». Пояснення взагалі вважаються в
порядному суспільстві ознакою дурного тону. Мені і самому стає не по собі, коли хто-небудь починає що-небудь пояснювати, — за потреби я і сам зумію все зрозуміти. А тут які б то не було пояснення щодо «мислення» і «абстрактного» абсолютно зайві; порядне суспільство саме тому й уникає спілкування з «абстрактним», що занадто добре з ним знайоме. Те ж, про що нічого не знаєш, не можна ні любити, ні ненавидіти. Не маю я і наміру примирити суспільство з «абстрактним» чи з «мисленням» за допомогою хитрості — спочатку протягнувши їх туди потайки, під маскою світської розмови, з таким розрахунком, щоб вони прокралися у суспільство, не будучи впізнаними і не збудивши невдоволення, затесалися б у нього, як говорять в народі, а автор інтриги міг би потім оголосити, що новий гість, котрого тепер приймають під чужим іменем як доброго знайомого, — це і є те саме «абстрактне», яке раніше на поріг не пускали. В таких «сценах узнавання», що повчають світ проти його бажання, той непростимий прорахунок, що вони одночасно конфузять публіку, тоді як театральний машиніст хотів би своїм мистецтвом здобути собі славу. Його марнославство у поєднанні зі збентеженням усіх інших може зіпсувати весь ефект і привести до того, що повчання, куплене подібною ціною, буде відкинуте.
         Втім, навіть і такий план здійснити не вдалося б: для цього ні в якому разі не можна розголошувати заздалегідь розгадку. А вона вже дана в заголовку. Якщо ж задумав описану вище хитрість, то необхідно тримати язик за зубами і діяти за прикладом того міністра в комедії, котрий весь спектакль грає в пальто і лише у фінальній сцені його розстібає, виблискуючи Орденом Мудрості. Але розстібання метафізичного пальто не досягло б того ефекту, який дає розстібання міністерського пальто, — адже світ не впізнав тут нічого, окрім декількох слів, — і вся затія звелась би, власне, лише до встановлення того факту, що суспільство давним-давно цією річчю володіє; набута була б, таким чином, лише назва речі, у той час як орден міністра означає дещо дуже реальне, кошіль з грошима.
         Ми перебуваємо у пристойному суспільстві, де прийнято вважати, що кожен з присутніх точно знає, що таке «мислення» і що таке «абстрактне». Отже, залишається лише вияснити, хто мислить абстрактно. Як ми вже згадувати, в наш намір не входить ні примирити суспільство з цими речами, ні змусити його возитися з чим-небудь складним, ні дорікати за легковажне зневажання того, що всякій наділеній розумом істоті відповідно до її рангу і становища личить цінити. Навпаки, намір наш полягає у тому, щоб примирити суспільство з самим собою, оскільки воно, з одного боку, нехтує абстрактним мисленням, не відчуваючи при цьому докорів сумління, а з іншого — все ж відчуває до нього в душі певну повагу, як до чогось піднесеного, і уникає його не тому, що зневажає, а тому, що звеличує, не тому, що воно здається чимось вульгарним, а тому, що його приймають за щось знатне або ж, навпаки, за щось особливе, що французи називають
“espece” (1), чим у суспільстві виділятися непристойно, і що не стільки виділяє, скільки відокремлює від суспільства або робить смішним, на зразок лахміття чи надмірно розкішного вбрання, прикрашеного дорогоцінним камінням і старомодними мереживами.
          Хто мислить абстрактно? — Неосвічена людина, а зовсім не просвічена. У пристойному суспільстві не мислять абстрактно тому, що це
занадто просто, занадто неблагородно (неблагородно не в смислі приналежності до нижчого стану), і зовсім не через марнославне бажання задирати ніс перед тим, чого самі не вміють робити, а в силу внутрішньої пустоти цього заняття.
          Вшанування абстрактного мислення, що має силу забобону, вкоренилося настільки глибоко, що ті, у кого тонкий нюх, заздалегідь почують тут сатиру чи іронію, а оскільки вони читають ранкові газети і знають, що за сатиру призначена премія, то вони вирішать, що мені краще
постаратися заслужити цю премію у змаганні з іншими, ніж викладати тут все без натяків.
          Щоб обґрунтувати свої думки, я наведу тільки декілька прикладів, на яких кожен зможе переконатися, що це справді так. Ведуть на страту вбивцю. Для натовпу він вбивця — і тільки. Дами, може трапитися, помітять, що він сильний, красивий, цікавий чоловік. Таке зауваження обурить натовп: як так? Вбивця — гарний? Чи можна думати настільки погано, чи можна називати вбивцю — гарним? Самі, мабуть, не кращі! Це свідчить про моральний розклад знаті, додасть, можливо, священик, який звик дивитися вглиб речей і сердець.
           Знавець же людської душі розгляне послідовність подій, що сформували злочинця, виявить у його житті, у його вихованні вплив дурних відносин між його батьком і матір’ю, побачить, що колись ця людина була покарана за якийсь незначний проступок із надмірною суворістю, яка налаштувала його проти громадянського порядку і яка змусила до супротиву, котрий і призвів до того, що злочин зробився для нього єдиним способом самозбереження. Майже напевно в натовпі знайдуться люди, які — доведись їм почути такі міркування — скажуть: так він хоче виправдати вбивцю! Пам’ятаю ж я, як якийсь бургомістр скаржився в дні моєї юності на письменників, які підривають основи християнства і правопорядку; один із них навіть наважився виправдовувати самогубство — подумати страшно! З подальших роз’яснень виявилось, що бургомістр мав на увазі «Страждання молодого Вертера».
          Це і називається «мислити абстрактно» — бачити у вбивці тільки одне абстрактне — що він вбивця і називанням такої якості знищувати в ньому все інше, що складає людську істоту.
          Інша справа — витончено-сентиментальна світська публіка Лейпцига. Ця, навпаки, засипала квітами колесованого злочинця і вплітала вінки в колесо. Однак це знову-таки абстракція, хоча і протилежна. Християни мають звичай викладати хрест трояндами чи, скоріше, троянди хрестом, поєднувати троянди і хрест. Хрест — це колись перетворена на святиню шибениця чи колесо. Він втратив своє одностороннє значення знаряддя ганебної страти і поєднує в одному образі найбільше страждання та найглибше самопожертвування з найрадіснішим блаженством і божественною честю. А ось лейпцігський хрест, увитий маками і фіалками, — це умиротворення в стилі Коцебу (2), різновид розпусного примиренства — чутливого і дурного.
            Мені довелось одного разу почути, як зовсім інакше розправилась з абстракцією «вбивці» і виправдала його одна наївна старенька з богадільні. Відрубана голова лежала на ешафоті, і в цей час засяяло сонце. Як це чудово, сказала вона, сонце милосердя господнього осяює голову Біндера! Ти не вартий того, щоб тебе сонце освітило, — так говорять часто, бажаючи виразити осуд. А жінка та побачила, що голова вбивці освітлена сонцем і, отже, того достойна. Вона вознесла її з плахи ешафоту в лоно сонячного милосердя бога і здійснила умиротворення не за допомогою фіалок і сентиментального марнославства, а тим, що побачила вбивцю залученим до небесної благодаті сонячним променем.
           — Гей, стара, ти торгуєш тухлими яйцями! — говорить купувальниця торговці. — Що? — кричить та. — Мої яйця тухлі?! Сама ти тухла! Ти мені
смієш говорити таке про мій товар! Ти! Та чи не твого батька воші в канаві заїли, чи не твоя мати з французами крутила, чи не твоя бабка здохла в богадільні! Бач ціле простирадло на платок ізвела! Знаємо, мабуть, звідки всі ці ганчірки та шляпки! Якби не офіцери, не красуватися тобі в нарядах! Пристойні-то за своїм домом стежать, а таким — саме місце в каталажці! Дірки б на панчохах заштопала! — Коротше кажучи, вона і крупиці доброго в кривдниці не помічає. Вона мислить абстрактно і все — від шляпки до панчіх, з голови до п’ят, укупі з батьком і рештою рідні — підводить виключно під той злочин, що та назвала її яйця тухлими. Все забарвлюється в її голові в колір цих яєць, тоді як ті офіцери, котрих вона згадувала, — якщо вони, звичайно, і справді мають тут який-небудь стосунок, що вельми сумнівно, — напевно відмітили в цій жінці зовсім інші деталі.
           Але залишимо у спокої жінок; візьмемо, наприклад, слугу — ніде йому не живеться гірше, ніж у людини низького звання і малого достатку; і,
навпаки, тим краще, чим шляхетнішим є його пан. Проста людина і тут мислить абстрактно, вона величається перед слугою і відноситься до
нього тільки як до слуги; вона міцно тримається за цей єдиний предикат. Найкраще живеться слузі у француза. Аристократ фамільярний зі слугою, а француз — так вже добрий приятель йому. Слуга, коли вони залишаються удвох, базікає всяку всячину — дивись «Jacques et son maitre» Дідро, — а пан покурює собі трубку і поглядає на годинник, ні в чому його не утискаючи. Аристократ, окрім усього іншого, знає, що слуга не тільки слуга, що йому відомі усі міські новини та дівиці і що голову його відвідують недурні ідеї, — про все це він слугу розпитує, і слуга може вільно говорити про те, що цікавить пана. У пана-француза слуга сміє навіть міркувати, мати і відстоювати власну думку, а коли пану що-небудь від нього потрібно, так наказу буде недостатньо, а спочатку доведеться втлумачити слузі свою думку, а ще й дякувати за те, що ця думка отримає у того верх.
          Та ж сама відмінність і серед воєнних; у пруссаків (3) належить бити солдата, і солдат тому — каналія; дійсно, той, хто зобов’язаний пасивно зносити побої, і є каналія. Тому рядовий солдат і виглядає в очах офіцера як деяка абстракція суб’єкта побоїв, з ким змушений возитися пан у мундирі з портупеєю, хоча і для нього це заняття до біса неприємне.


(1) Espece (фр.) — людина, гідна презирства. «Espece — з усіх кличок найжахливіша, бо позначає посередність», — пише Дідро в «Племіннику Рамо». Гегель коментує цей образ в «Феноменології духу» (див.: Гегель. Соч., т. IV, с. 264).

(2) Коцебу, Август, фон (1761—1819) — німецький драматург і російський дипломат, який займався також видавничою і політичною діяльністю,
противник ліберальних ідей.

(3) В першій публікації статті (1835 р.) слово «прусаків» явно з політичних міркувань було замінено видавцем на «австрійців». Це спотворення міститься і в Зібранні творів Гегеля під ред. Глокнера, за яким виконаний переклад. Виправлення зроблено на основі публікації статті, звіреною з рукописом (див. «Hegel-Studien», В. V. Bonn, 1969, S. 164).

Отак тихенько і мирно завойовується життєвий простір і дешева робоча сила. Так. Наші раби - туди. Їхні пенсіонери - сюди.
Ех, а де мені взяти посилання, щоб розказати про одну, відому мені досить практичну громадянку благословенної Швейцарії, котра у кожен свій щорічний приїзд на батьківщину то привозить з чоловіком (французом) рюкзаки взуття, яке ремонтує тут, в Україні, то поєднує гостювання на батьківщині з цілеспрямованим відвідуванням приватних стомат. клінік. За її словами "тут роблять все те саме, тільки в рази дешевше".

Так. Отже, асоціація і подальший вступ в ЄС справа справді вигідна.

Тут про благополучну Прибалтику
Питання:
Нам це треба?
Чи ми в силу своєї унікальності матимем після вступу до ЄС щось радикально інше?