Невеличка частинка плану втілення величезної мрії... (ч. 1)
- 25.01.11, 17:53
Треба ж з чогось починати...
Попереду ще ціле життя, і якої якості воно буде залежить ТІЛЬКИ від мене.
Підведення підсумків за перші 30 років життя продемонструвало, що мені дуже не вистачає дисципліни, зібраності, а головне - свідомості та розуміння сенсу та цілей свого життя. Є декілька питань, які стоять дуже гостро, саме на них і спробую зробити наголос в першу чергу.
1. ЧАС. (дисципліна)
Почати прокидатись на пів годинки раніше. Скажімо, десь о 6:32, як було рік тому, до того як я облінився зовсім і став прокидатись о 7:02, та й не кожного дня, часто десь о 8.. Для цього потрібно лягати спати раніше. Для цього потрібно менше часу проводити увечері за компом. Більшість часу забирає перегляд "оновлень" в соціальних мережах - мабуть саме це і варто припинити. Тим паче, що для після 22 я все-одно майже ніколи не роблю щось корисне...
Вирок: усі програми на комп'ютері вимикаються о 22 годині, після чого я приймаю вечірній туалет та лягаю спати. До 8 ранку інтернет не увімкати. Більше одного разу підряд новини не передивлятись. Частіше разу на 4 години на один і той самий сайт не заходити (-:
(як це можливо реалізувати, ще не знаю, але колись я так жив - без інтернету, без сидіння за компом, відповідно зможу знову) (-:
Вільний час увечері присвятити дівчині, сину, спорту, читанню, навчанню, прибиранню, пранню, медитаціям і відпочинку (скоріш за все саме такій черзі по пріоритетності).
Вільний час вранці зайняти особистою гігієною, спортом, прибиранням, підготовкою до дня (робочого, або вихідного).
2. ДІЄТА. (дбання про тіло)
Мета, якої я давно прагну - скинути зайві кіло... у мене їх аж 20. Одним спортом не обійтись, бо проблема не тільки в тім, що я мало рухаюсь, а ще (і навіть переважно) у тім, що піддаюсь обжерливості - їм не для того, щоб наїстись, а для того, щоб насолодитись самим процесом. Через це корисного в організмі мало, а зайвого - навпаки, занадто.
Вирок: з 20 по 8 ранку не їсти взагалі. Спочатку порції поступово зменшувати, потім передивитись весь раціон харчування. Перевагу віддавати натуральним продуктам - овочам, фруктам. Не зловживати вегетаріанством, доки не налагодиться повноцінний раціон, що міститиме в собі більшість необхідних речовин. Досвід демонструє, 'дієта' і 'раціональне харчування' - це зовсім різні речі.
Напевно, можна буде покластись в цьому питанні на когось зі знайомих, які мають гарне тіло і вміють зберігати стрункість, пружність, міць та здоров'я у ньому (-:
В пріоритеті - забезпечити себе безперебійним постачанням здорової натуральної їжі...
3. БЛИЗЬКІ ЛЮДИ (духовність)
Я егоїст, вмію уважно слухати, але дуже не люблю прислухатись. Замість того, щоб навчатись мудрості дорослих - сам навчаю своїй дурості молодих. Звісно, це не минає просто так - потім все повертається, за кожний вчинок потрібно відповідати.
Мій син називає кличе мене за ім'ям частіше, ніж просто "татком", друзі та рідні майже не телефонують, перестали заходити в гості, бо знають, що я завжди "дуже зайнятий своїми важливими справами" (тобто сиджу за компом спиною до всіх і займаюсь чим завгодно, а коли відволікаюсь, то можу приділити трішки уваги гостям)...
В стосунках з дівчатами - теж все складно, бо з самого дитинства я виховав в собі таку модель поведінки, в якій дівчина має просто бути прислугою, її думка нічого не варта, її мріями, бажаннями та думками можна сміливо нехтувати... До того-ж, я дуже боюсь людей, як з'ясувалось.
Я весь час знаходжусь у броньованій аурі недоторканості, відокремленості від усіх. Мені страшно комусь розкритись, довіритись, покластись на когось іншого. На це були свої причини, коли я був малим, слабким, невпевненим. Тепер причин для цих страхів вже немає... ну тобто їх вже не має бути...
Вирок: Більше часу проводити з коханою, близькими, рідними людьми. Прислухатись, намагатись зрозуміти їх точку зору, на час спілкування намагатись зайняти позицію людини, яка щось розповідає, спробувати подивитись з її точки зору. Більше довіряти, не боятись помилок. Друзі та рідні зможуть їх вибачити. Не боятись падінь. Друзі та рідні допоможуть підвестись.
Кохати щиро. Кохана - це єдина людина у всьому світі, яка заслуговує на це почуття. (любов до рідних та дружба - це інше). Коханих людей не може бути декілька... і хоча через власну влюбливість у мене в серці збереглось багато теплих почуттів до інших людей, справжнє кохання, вся його енергія має бути напрямлена до однієї-єдиної людини, своєї другої половинки.
Син має право на батьківську любов і турботу. Звісно, це не по-дорослому - подарувати йому телефон і чекати, доки він сам зателефонує та скаже "Пап, я к тебе сейчас зайду". Цей крок треба робити самостійно, хоч як незвично б це не було... хоч як би соромно не було за всі попередні втрачені роки... Адже це насправді приємно - бути разом з ним - найріднішим, найулюбленішим хлопчиком у всьому світі!
___________________________________
На зараз цього вистачить. Продовження буде незабаром, коли хоч на трішки засвою цю частину.
Далі буде...
спочатку ніжно за вушко
В магазини АТБ зараз завезли мандарини...
, і не тільки туди, а й взагалі )-:
