Дональд Трамп - новий президент США: шлях до перемоги (09.11.2016)

http://www.dw.com/uk/%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BF-%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82-%D1%81%D1%88%D0%B0-%D1%88%D0%BB%D1%8F%D1%85-%D0%B4%D0%BE-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8-09112016/av-36319061


Чого ж, власне, хоче Дональд Трамп

Під час передвиборчої боротьби Дональд Трамп багато говорив про те, чого він прагне досягти. Заяв і обіцянок було багато і вони часто суперечили одна одній. То що ж конкретно пообіцяв Трамп своїм виборцям?

Вільна торгівля

"Насамперед Америка" - для Дональда Трампа його країна завжди стоїть на першому місці. Аби посилити американську економіку, він виступає за протекціоністську політику, тобто прагне відгородити США від імпортних товарів. На його думку, вільна торгівля - це недобре.

Тож на тлі цього Трамп прагне по-новому узгодити пункти Північноамериканської угоди про зону вільної торгівлі між США, Канадою та Мексикою (NAFTА) або ж взагалі вийти з неї. Що стосується Трансатлантичної угоди про створення зони вільної торгівлі між США та Європейським Союзом, переговори про яку завершили торік, то Трамп недвозначно планує відмовитися від неї.

Крім того, він воліє запровадити митні збори, щоб завадити американським компаніям переносити виробництво з США в інші країни з дешевою робочою силою, аби потім безмитно ввозити товари на американський ринок.

Міграція

У своєму плані на перші сто днів на посаді президента, Трамп проголосив швидкий початок видворення за межі країни "двох мільйонів кримінальних, нелегальних мігрантів". Той, кого вже видворили раз з країни, але хто знову незаконно прибуває до США, має рахуватися з дворічним ув'язненням.

Вже на перший день свого перебування на посту глави держави Трамп пообіцяв припинити міграцію з "вразливих в терористичному плані регіонів" та взагалі посилити безпекові перевірки для мігрантів. Між іншим, мусульман Трамп вимагав взагалі не допускати до країни.

Мексика

"Без кордону ми не матимемо держави", - сказав Дональд Трамп в одному з відеозвернень під час передвиборчої боротьби. Прикордонні споруди він порівняв зі швейцарським сиром. Дональд Трамп багато разів оголошував намір спорудити стіну вздовж південного кордону, аби стримати потік нелегальних мігрантів та наркотиків. Водночас, за його словами, Мексика має відшкодувати витрати на спорудження стіни.

Ділянка американсько-мексиканського кордону

НАТО

Трамп нерідко критично висловлювався щодо НАТО, запитуючи, чому саме США мають завжди виступати в ролі лідера. В одному з інтерв'ю виданню New York Times він знову вказав на те, що деякі країни-члени НАТО не сплатили своїх внесків. На питання, чи США підтримуватимуть у військовому плані країн-членів, до чого їх, власне, зобов'язує сам договір, Трамп відповів: "Якщо вони дотримуватимуться своїх зобов'язань щодо нас, тоді відповідь "так".

Клімат

Під час перших теледебатів з Гілларі Клінтон Дональд Трамп стверджував, що він ніколи не казав, буцім-то теза про зміни клімату - вигадка китайців. Але однин з його твітів з 2012 року каже дещо інше.

Трамп також постійно називає тезу про глобальне потепління ошуканством. Тож з метою захисту "американських робітників", Трамп, якщо вірити його програмі на перші 100 днів, прагне скасувати багатомільярдні виплати на фінансування кліматичних програм ООН, а звільненні від цього кошти направити на спорудження водної та екологічної інфраструктури в самих Сполучених Штатах.

У травні він проголосив намір вийти з Паризької кліматичної угоди. Щоправда, зробити це юридично буде не так просто.

Виконавча та законодавча гілка влади

Трамп пообіцяв скасувати під час свого найпершого дня роботи будь-які "неконституційні" укази попередника Барака Обами. Він також пропонує заморозити кількість державних службовців та обмежити тривалість каденції конгресменів.

Енергетика

Разом зі своїми планами щодо виходу із програми захисту клімату він також планував одразу дати зелене світло спорудженню енергетичних проектів, без яких "не обійтися". Це стосується, скажімо, суперечливого проекту Keystone XL, що передбачає створення мережі нафтогонів, які мають поєднати канадську провінцію Альберта, де ведеться видобуток нафти з нафтоносних пісків, з мережею американських нафтопроводів.

Коментар: Історична перемога Трампа, безпорадний Захід та багато відкритих питань

Свого часу Барак Обама відхилив реалізацію цього проекту через енергетичні ризики. Трамп також планує скасувати будь-які обмеження на розробку викопного палива з метою цілковитого використання власних запасів нафти, газу, сланців та вугілля, що, на його думку, має створити додаткові робочі місця.

Податкова політика

Трамп прагне домогтися економічного зростання мінімум 4 відсотки щороку та створити 25 мільйонів нових робочих місць. Полегшити реалізацію цієї мети має, серед іншого, й зменшення податкового навантаження. Так податкове навантаження на підприємства він планує зменшити з 35 до 15 відсотків, аби в такий спосіб спонукати більше фірм залишити виробничі потужності на території США. Максимальна позначка ставки податку на прибуток для людей з найвищим рівнем доходів має становити 33 відсотка, а люди з низьким рівнем доходів взагалі можуть почасти уникнути сплати податків на прибуток, користуючись системою неоподаткованих мінімумів. Родині середнього класу з двома дітьми доведеться сплачувати на 35 відсотків менше податків. Згідно з дослідженням Forbes, найбагатші американці зможуть заощадити на сплаті податків щороку в середньому 275 тисяч доларів, а найбідніші - 128 доларів. Утім, експерти по-різному оцінюють реалістичність цих обіцянок і їх наслідки.

Медичне страхування

Неодноразово Трамп заявляв про намір, скасувати дітище Барака Обами в галузі охорони здоров'я, систему медичного страхування - так звану Obamacare, замінивши її власною системою.

Аборти

Не так як раніше, Трамп виступає і проти абортів. Так, у березні цього року він заявив, що аборти слід оголосити поза законом, а жінок та лікарів, які згоджуються їх робити, "якось" карати за це. Згодом його штаб пояснив, що карати слід лише тих, хто проводить незаконні аборти, але не самих жінок. Трамп також планує припинити фінансування організації Planned Parenthood, якій належить зокрема мережа клінік, де проводять аборти. Натомість, на думку Трампа, слід дозволити проведення абортів лише в крайніх випадках. Він також має намір призначати на посаду суддів Верховного суду США тих суддів, які виступають проти абортів.

Зброя

Друга поправка, яка дозволяє американським громадянам носіння та зберігання зброї, для Трампа - свята. "Коли я стану президентом, то в цьому плані вид можете покластися на мене на сто відсотків", - сказав він в одному зі своїх передвиборчих відео.

Юридичні процеси проти опонентів

Під час других теледебатів Трамп пригрозив запроторити за ґрати Гілларі Клінтон через скандал із несанкціонованим використанням нею приватної поштової скриньки під час роботи в Державному департаменті. "Коли я стану президентом, я накажу своєму генеральному прокуророві, нехай спеціальний слідчий займеться вашою ситуацією", - сказав він Клінтон.

Крім того, під час презентації свого плану на перші 100 днів він також проголосив, що позиватиметься проти жінок, які закинули йому сексуальні домагання, звернувшись у такий спосіб до громадськості. Цих жінок він назвав "брехухами".

    В оточенні родини: Дональд Трамп із його дружиною Меланією, дочками Іванкою та Тіффані, синами Еріком та Дональдом-молодшим, а також онуками Кей та Дональдом-молодшим-III. Троє старших дітей Трампа займають посади перших віце-президентів у його фірмі Trump Organization.

http://www.dw.com/uk/%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B6-%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%B5-%D1%85%D0%BE%D1%87%D0%B5-%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4-%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%BF/a-36329347?maca=ukr-tco-dw


Родина Трампів

Переможну промову у Нью-Йорку Дональд Трамп давав у супроводі всієї своєї великої родини. Хто ж такі, нова "перша сім'я Америки"?

1. Беррон Трамп - єдина дитина від нинішнього шлюбу Дональда Трампа з дружиною Меланією. І хоча він кілька разів ненадовго з'являвся перед камерами під час виборчої кампанії, переважно 10-річного хлопця тримали подалі від камер. Він грає у гольф з батьком і, як повідомляється, вільно володіє словенською - рідною мовою своєї матері.

2. Меланія Трамп - колишня модель, родом зі Словенії. У шлюбі з Дональдом Трампом вона перебуває з 2005 року. Вона підтримала чоловіка після того, як під час кампанії було опубліковане відео, на якому пан Трамп вихвалявся обмацуванням жінок. У липні ім'я Меланії потрапило в заголовки газет після її виступу на зібранні Республіканської партії - жінку звинуватили у тому, що вона списала свою промову з виступу Мішель Обами у 2008 році. Коли у жовтні в ефірі CNN її спитали, що б вона змінила у своєму чоловікові, Меланія відповіла: "Його пости у Twitter".

3. Джаред Кушнер - чоловік Іванки, старшої дочки Дональда Трампа. Він також є сином великого нью-йоркського забудовник і 10 років володіє газетою New York Observer. Як повідомляється, Джаред, що є євреєм, розгнівав свою рідню, коли виступив на захист використання Дональдом Трампом зірки Давида у твіті з нападками на Гілларі Клінтон. У власній газеті він написав: "Мій свекор - не антисеміт... Різниця між мною та журналістами й натовпом у Twitter, які дозволяють собі говорити про зміщення мого свекра, дуже проста. Я його знаю, а вони ні".

4. Іванка Трамп - ймовірно, найвідоміша з дітей мільярдера. Вона - єдина його дочка від шлюбу з першою дружиною Іванною. В юності була моделлю, а зараз є віце-президентом у компанії батька та брала участь у одному з його реаліті-шоу The Apprentice як суддя. Після одруження з Джаредом перейшла в іудаїзм. На згаданому конгресі Республіканської партії вона закликала батька підтримувати права жінок: "Як мати трьох малих дітей я знаю, як важко працювати під час їхнього виховання. І також я знаю, що у цьому плані мені пощастило більше від інших. Американські сім'ї потребують допомоги. Політика, яка дозволяє жінкам з дітьми процвітати, не має бути якоюсь новинкою, вона має бути нормою".

5. Тіффані Трамп - дочка Дональда Трампа від другої дружини Марли Мейплз, екс-актриси і телеведучої. Тіффані - активна користувач Twitter і Instagram, де вона постить фото свого гламурного життя. Вона проявляла порівняно мало активності під час виборчої кампанії, однак заслужила похвалу від батька за "фантастичну" промову, у якій назвала свого батька "природженим натхненником".

6. Ванесса Трамп, уроджена Хейдон - дружина Дональда Трампа-молодшого з 2005 року. У подружжя є п'ятеро малих дітей, зокрема восьмирічну Кай (зображена на фото). Ванесса ще у дитинстві стала моделлю і навіть зустрічалася з Леонардо Ді Капріо. Зараз вона працює у керівництві благодійного фонду свого зведеного брата Еріка. Вдома Ванесса тримає зброю - у інтерв'ю компанії з виробництва глушників для зброї SilencerCo вона зізналася, що має дозвіл носити приховану зброю та регулярно стріляє.

7. Кай Трамп - найстарша з п'яти дітей Ванесси і Дональда Трампа-молодшого.

8. Дональд Трамп-молодший - найстарший син мільярдера від першого шлюбу. Зараз він є віце-президентом його Trump Organization. З Ванессою Хейдон одружився після того, як їх познайомив Дональд Трамп-старший на одному з модних показів. Процес дорослішання Трампа-молодшого не минулося без суперечливих моментів. Зокрема його спільне з братом Еріком захоплення полюванням на велику дичину зазнало серйозної критики після публікації фото, на яких вони позують з вбитими тваринами, зокрема леопардом та крокодилом. Дональд-молодший також тримав відрізаний хвіст слона.

9. Ерік Трамп - третя дитина від шлюбу Дональда Трампа з першою дружиною Іванною. Як і свої брат і сестра, він також є віце-президентом Trump Organization. Водночас він очолює винний завод Трампа у Вірджинії і контролює його гольф-клуби. У 2006 році Ерік Трамп запровадив власний благодійний фонд, який пожертвував 28 млн доларів дослідницьким лікарням, що борються проти смертельних дитячих хвороб. Як і його брат Дональд-молодший, Ерік зазнав критики через своє сафарі у Зімбабве в 2010 році. Його також звинувачують у порушенні виборчого закону в день голосування, коли він опублікував у Twitter фото свого бюлетеня зі словами: "Це була велика честь проголосувати за мого батька".

10. Лара Юнаска - колишня ТБ-продюсер, яка у 2014 році одружилася з Еріком Трампом. Вона відома вершниця - за два тижні до весілля Лара зламала обидва зап'ястки під час кінної поїздки. У подружжя немає дітей, натомість є собака. Водночас вона є захисником прав тварин, що суперечить захопленню полюванням її чоловіка. Лара Юнаска також причетна до благодійного фонду Трампа і, як повідомляється, є одним з найбільших приватних благодійників у США. За два дні до голосування вона заявила каналу Fox News: "Жінок дуже ображає, що така кандидат як Гілларі Клінтон вважає, ніби може здобути наші голоси просто тому, що ми однієї статі... Це смішно, це прикро і це образливо".
http://www.bbc.com/ukrainian/society/2016/11/161110_trump_family_review_vs

Не можу зрозуміти, чому в Україні не лунає спів Богомолець Ольги по радіо щоденно і безкінечно?

Ретроградна реформа

Давно займаюся темою комунального господарства, перепрошую: комунальної безгосподарності. Зокрема майже на абсолютне «Слава!» я зустрічав колись закон про так звані «кондомініуми» або ще їх називають «об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (ОСББ). Сподівався на справді кардинальну зміну в житловому сегменті України, але коли копнув глибше, то копнув цей закон і все пов’язане з ним, бо то виявилось підставою, псевдореформою. Чому? А дуже проста причина: головним гаслом цього так званого «реформаторства» є спільне господарювання над своїм будинком його мешканцями без посередництва осоружних жеків або інших подібних комунальних підприємств, які обдирають і оббирають мешканців будинків, не надаючи фактично їм послуг, за які начисляють чималу оплату за квартиру, а якщо точніше: за кожен квадратний метр квартири! Чомусь люди тупо не хочуть розуміти, що де освітлення в їх під’їзді і підвалах, прибирання під’їздів та прибудинкової території, врешті і вивіз сміття – і де квадратний метр їхньої квартири! Сплачувати за так зване «комірне», яке складають наполовину і навіть більше послуги, що абсолютно не стосуються суто їх помешкання, – є що найменше безглуздо. Але так є! Візьміть і порахуйте самі, врешті-решт! Скільки вийшло і за що? Отож бо і воно! В ОСББ робиться все за аналогічною схемою! Обгортка в цукерки дуже приваблива, а насправді власник квартири вступаючи до ОСББ добровільно віддає свою квартиру як пайовий внесок і фактично позбавляється повноцінної приватної власності на неї. Нагадати шановному панству, як називалася за радянської влади подібна спільна-колективна власність? Нагадую: це є КОЛГОСП. Далі продовжувати? Хто мало знає про всю «принадність та ефективність» колгоспів – той нехай відновіть інформацію від сільських і навіть міських старожилів. Правління колгоспу жирувало, а все інше поспільство – стогнало і нічогісінько не могло змінити.
Радянська влада на чолі з комуністами добре зналася, як створити умови, щоб всі управлінські та особисті проблеми перекласти виключно на звичайних людей, а всі прибутки привласнити виключно собі, для чого і придумали колгоспи. Наші горе-реформатори вирішили реанімувати цей самий колгоспний принцип в комунальній сфері сьогодення. Самі подумайте: нащо створювати комунальні підприємства, утримувати і ще й нести відповідальність за їх діяльність, коли можна просто збирати грошики від ОСББ і ні за що не відповідати – геніальна система здирництва! Мені заперечують, що стільки гарного говорять зі ЗМІ про ОСББ, а я відповім, що і колгоспи навіть зараз багато є бажаючих вихваляти, а під час їх запровадження – і поготів хвалили аж ну. Перепрошую, але невже з ОСББ в Україні все так на 100 % гарно? Звичайно, що ні, але почути про це неможливо, бо не кажуть ніде. Хіба що по мережі БіБіСі (бабця бабці сказала), тобто в приватних розмовах. Ще можна почути в судах при розгляді справ про шахрайства керівництва ОСББ, чим українські ЗМІ чомусь (?!) зовсім не цікавляться. Якби система ОСББ була насправді для пересічних людей, а не для корисливих бл… ( інакше кажучи: різноманітних шахраїв), то вона сама б давно розповсюдилась, а не з таким надривом повзла десятки років.
Статистики детальної по ОСББ немає окрім суто кількісних підрахунків, але я за власними дослідженнями вияснив, що в Україні основний масив ОСББ складають новобудови і знаєте чому? Ніколи не здогадаєтесь! Загадка має зовсім несподівану розв’язку: бо серед мешканців квартир в новобудовах обов’язково знайдуться і слідчі з МВС чи Прокуратури, і судді, і депутати, і ще багато таких, хто легко вичислить і легко так би мовити «голову відірве» у керівництва ОСББ, якщо воно почне їх обкрадати. В новобудовах пересічний українець не проживає. Пересічний українець проживає в «старобудовах» і при створенні ОСББ він опиняється в руках його правління повністю беззахисним, тому що місцева влада не має повноважень втручатися у внутрішню діяльність колективних товариств і розбиратись щодо всіх їх рішень, або скоріше просто не бажає тим перейматись. Коли ж опоненти починають мені доводити, що можна елементарно скликати загальні збори і переобрати правління ОСББ, то я з наївним виразом запитую: – Згідно закону така норма існує, але там нічого не сказано, де проводити збори співвласників ОСББ. Наголошую: ДЕ проводити ці загальні збори? Щоб від кожної квартири був представник. Відповідаю: а ніде! Все, шановні, скінчилось ОСББ! Починається колгосп! А як інакше називати оті спорадичні збіговиська коло будинку на ногах під шум-гам звідусіль? Що можна обговорити та вирішити під відкритим небом без належних умов? Навіть не уявляю. Що тоді робити? Проводити збори на даху? В підвалі? В одному з під’їздів? Не смішно. Отже треба орендувати актовий зал? Можна, звичайно, за рахунок збільшення квартплати чи окремих внесків, але чи то всіх влаштує? Певен, що ні. І чи є він поблизу такий місткий актовий зал? Особливо мені цікаво уявити, щоб правління ОСББ оплатило за оренду якогось залу і проводило збори, знаючи наперед, що ними мешканці незадоволені і їх зможуть переобрати…
Тема спільних зборів всіх учасників ОСББ є одною з підступних прогалин в українському законодавстві, яка в реальному житті знайшла вихід у системі спільної згоди співмешканців по ОСББ, яка тотожна команді в комп’ютері «за замовчуванням». В кожному будинку є певна кількість активних людей десь в межах 10 % від основної маси мешканців, що господарюють в будинку, обирають правління і контролюють його, а всі інші з тим просто мовчки погоджуються, якщо то є в межах дозволеного. На моє прохання всіх хвальків з успішних (з їх слів) ОСББ ніхто не зміг назвати факту проведення спільних зборів за участі принаймні 2/3 співмешканців і частотою хоча би раз на квартал. Хоча якщо йти за змістом закону, то по закінченні кожного місяця повинні бути загальні збори співмешканців ОСББ зі звітом правління і затвердженням квартплати з ухилом до її зменшення за рахунок економії і правильного управління. На диво у більшості ОСББ квартплата не менша, а то і більша за загальну комунальну, що особливо відбиває бажання вступати до ОСББ у багатьох громадян. Є проста істина: хороше рекламувати не потрібно – воно саме себе поширить.
Завершуючи тему деструктивної законодавчої бази стосовно ОСББ я б дуже хотів його вдосконалення принаймні через обов’язкове щомісячне анкетування активного формату впливу на правління від кожного власника квартири по ОСББ. В ідеалі має бути постійний інтерактивний контакт, контроль і вплив через засоби зв’язку поміж співвласником і правлінням ОСББ. Ще я дуже сподіваюсь, що намічена нарешті ідея конкуренції у комунальному господарстві як за введенням системи з окремими управляючими, так і з потужними управляючими компаніями, буде належно і всебічно підготовлена в законодавчому плані, отже не буде мати подібних «ляпів» як зі загальними зборами ОСББ, або інше тому подібне законодавче лукавство від наших вже чесних і розумних народних депутатів у Верховній Раді України.

Богдан Гордасевич
м. Львів
03.10.2016 р.

Кондомініум (лат. con — разом і dominium — володіння) — співволодіння, спільне володіння.

    спільне володіння і управління однією і тією ж територією двома або більше державами.
    спільне володіння єдиним об'єктом, найчастіше будинком, але також і іншим нерухомим майном.

Група Єврокомісії з підтримки України опублікувала перший звіт щодо реформ



КИЇВ. 28 жовтня. УНН. Група підтримки України у Європейській комісії опублікувала звіт за перші півтора року своє роботи, де зазначається, що Україна демонтрує прогрес в реформуванні, передає УНН з посиланням на прес-службу Єврокомісії.

"У доповіді йдеться про перші 18 місяців роботи Групи підтримки України, де відображається дуже важливий прогрес, який Україна зробила в реформах, зокрема, в сфері боротьби з корупцією і верховенства права, управлінні економікою і енергетиці та децентралізації. Група підтримки України буде продовжувати робити внесок в успішне просування реформ в Україні в найближчі роки", - заявив комісар з питань європейської політики сусідства і розширення переговорів Йоханнес Хан.

У звіті охоплено період з вересня 2014-ого до березня 2016 року і зазначається, що український уряд вжив значні кроки у боротьбі з корупцією шляхом створення низки антикорупційних інституцій та прийняття законодавства з метою подальшого зміцнення зусиль в цьому напрямку. Також вказано, що були внесені зміни щодо української судової системи.

Крім того, українському уряду вдалося зробити важливі кроки для стабілізації і дерегуляції, а також були проведені підготовчі роботи з приватизації держпідприємств України, сказано у звіті.

Група Єврокомісії також звітує, що вона допомогла забезпечити грошову допомогу Україні, призначену для конкретних потреб щодо реформ, і почала процес координації з державами-членами, щоб забезпечити кращий приток інвестицій ЄС на реформи України.

http://www.unn.com.ua/uk/news/1613830-grupa-yevrokomisiyi-z-pidtrimki-ukrayini-opublikuvala-pershiy-zvit-schodo-reform

Найкращим фільмом програми "Сонячний зайчик" визнано стрічку "Тхеквондо".

Гран-прі кінофестивалю "Молодість" та грошовий сертифікат на 10 тис. дол. отримала польська стрічка "Остання сім'я" режисера Яна Матушиньського. Про це повідомляється на сторінці фестивалю у Facebook.



"Гран-прі 46-го Міжнародного кінофестивалю “Молодість” та грошовий сертифікат від “Лото-Забава” на 10 000 доларів отримав фільм Яна П. Матушинського “Остання сім’я” (Польща)", - йдеться у повідомленні.

Найкращим фільмом програми "Сонячний зайчик" визнано стрічку "Тхеквондо" режисера Марко Бергера, Мартіна Фаріни з Аргентини.

У національному конкурсі перемогу святкує стрічка "Кров'янка" режисера Аркадія Непиталюка.

Приз міжнародного журі отримав фільм "Воротар" Гійома Сене (Бельгія-Швейцарія-Франція).

Приз у студентському конкурсі отримала стрічка "Жінка і її колісниця" режисера Лоіка Дарсеса (Канада), у короткометражному конкурсі - "Вознесіння" португалського режисера Педру Перальти.

Нагадаємо, найбільший кінофорум України стартував у суботу, 22 жовтня, в Києві.

http://tyzhden.ua/News/177248

У Румунії відкрили пам'ятник Тарасу Шевченку

Кошти на погруддя виділив Союз українців Румунії.

У румунському місті Сігету Мармацієй повіту Марамуреш відкрили погруддя Тарасу Шевченку. У відкритті взяв участь міністр закордонних справ України Павло Клімкін, передає прес-служба МЗС.

Як зазначається, пам’ятник спорудженого за рахунок Союзу українців Румунії.

Крім того, Клімкін зустрівся з головою МЗС Румунії Лазерем Коменеску, із яким обговорив питання двостороннього співробітництва, зокрема, аспекти транскордонної та регіональної співпраці, розвитку інфраструктури українсько-румунського державного кордону та проблематики національних меншин, а також подальшу підтримку Румунією євроінтеграційних зусиль України.

Нагадаємо, в червні 2016р. пам'ятник Шевченку відкрили у столиці Болгарії.
http://tyzhden.ua/News/177237

Наталка Криничанка

Відразу однозначно заявляю, що я є і буду проти будь-якої примусової українізації в нашому суспільстві – це аксіома! Я давно визначився, що українізувати потрібно суто державний апарат і то з чисто технічної причини: виключно задля правильної комунікації. У кожному підручнику з мови вказується головна функція мови: комунікативна, тобто зрозуміла усім учасникам процесу форма обміну інформації. Все, що там далі дочіпляють до функцій мови – то є вторинне, хоча і вартісне також. Але функціонально інформаційна складова в кожній мові – найважливіша. Саме тому державна мова має бути одна в унітарній державі, щоб не виникало різночитання і різнорозуміння в законодавстві, як і в цілому керуванні державою. Єдина мова для єдиного державного апарату є константою без винятків.
Простіше це виглядає так, що хто отримує зарплату з державного бюджету України – той на роботі має послуговуватись виключно українською мовою. Питання з перекладачами, запрошеними іноземними фахівцями, митцями та етнічними діячами залишимо у спокої, бо це специфіка роботи іномовлення, а суто службове діловодство все одно українською має бути. І то є та крайня межа, яку я проти, щоб переходили в питаннях українізації.
Вся інша соціальна українізація має проходити природньо і непомітно. Абсолютно непомітно для пересічного громадянина України, який не користується наразі українською мовою. У мене колись виникла подібна розмова з мешканкою Харкова в період поміж двома українськими революціями, коли проблему українізації я визначив так: у людей зараз і без того життя сповнене проблем і я б не хотів додавати до цієї купи ще одну проблему з нагальною українізацією. Також я пригадую мовні дискусії ще до Незалежності України під час прийняття Закону про українську мову у ВРУ, коли інша жіночка у Києві привселюдно заявила наступне: я народилася в українській родині і розмовляла українською, але тепер я розмовляю постійно російською скрізь і вдома також, але я не вважаю, щоб мене насильно русифікували. По-суті вона висловила мою позицію щодо українізації, тільки у протилежному напрямку, бо я хочу, щоб головна маса людей з так званого «російськомовного населення України» навіть не помітила, як вона перейшла спілкуватись постійно українською мовою! В тому я особисто вбачаю правильну українізацію України!
Висловивши свої раціональні погляди щодо українізації, я ще хочу висловити свої суб’єктивні емоції, а саме: я категорично не хочу, щоб хтось вивчав, розмовляв  або інакше користувався українською мовою і при цьому люто її ненавидів. В тому я вбачаю найгірший варіант українізації! Такого я не сприймаю і буду проти всіма силами. Як не можна людину силою примусити покохати іншу людину, а скоріше призвести тим до зненависті щодо неї, так само буде, коли нетактовним мовним насиллям ми будемо породжувати внутрішніх  ворогів-українофобів. Перепрошую але ворогів в України і без того вистачає.
Наголошую ще і ще раз на своєму суто суб’єктивному постулаті, що хочу, аби українською мовою користувались виключно з любов’ю і пошаною до неї. Тема сповна ірраціональна і важка для зовнішнього керування та коригування, але бажана. За тим повернемось до раціональних реалій, хоча і далі суто особистих, бо я пропоную запровадження українізації не просто як своєрідне вичікування, а як динамічний процес, який залежить від кожного з нас. Пригадуєте оте дивне гасло: «Услышьте Донбас!», – поширене на Сході України після Революції Гідності.  Так от його в Києві почути – почули, але зрозуміли його тільки в Москві, причому досить специфічно та зараз не про те йдеться. Зараз важить наступне: якщо хочеш бути почутим там, де власне хочеш, то потурбуйтесь спершу вивчити потрібну мову і звертатись на ній, щоб вас насправді могли зрозуміти. І такою є ще одна мовна аксіома: хочеш бути почутим – навчись говорити на відповідному комунікативному рівні передачі інформації, тобто вивчи потрібну для цього мову. Іншого не дано. Точніше це «інше» дано виключно агресорам, загарбникам і окупантам, отже вибирай ким маєш виглядати...
Як на мене – все досить просто: я українець, живу в Україні, а тому якщо хтось хоче, щоб я його почув і належно зрозумів – прошу звертатись до мене українською. Крапка. Все, що лунає начебто до мене, але на іншій мові, зокрема – російській, я розумію тільки тоді, коли я сам цього захочу. Таким є мій принцип «динамічної українізації» і я пропоную поширювати його кожному, хто вболіває за розвиток вживання української мови без якогось насилля: беріть і створюйте особисто суто задля себе умови скрізь, де тільки це є можливим, для звучання виключно україномовного контенту по ЗМІ або інакше, особливо у себе вдома. Просте рішення проблеми і воно того вартує: хто захоче вашої уваги – той нехай проявить належний рівень достатньої поваги говорити зрозуміло. А коли йдуть в наглу за принципом, що: «И так сойдёт! – Поймут, куда они денутся! Стану я ещё лишний раз напрягаться» і т.д. У мене на такий випадок спрацьовує реакція типу «виключити» або «переключити» – і все добре, навіть гарно. Інакше це  виглядає як неповага і зневага, в першу чергу до самого себе. Повторюсь, що я вважаю за прояв зневаги, коли до мене звертаються на іншій мові за принципом «ти повинен мене зрозуміти»! Та нікому я нічого не повинен! Я вільна людина у вільній країні! І я роблю тільки те, що я особисто вважаю за потрібне! Добровільно за власним бажанням!
Таким чином найпродуктивнішим в українізації України я вважаю спосіб творення власного українозмістовного середовища і очищення його від усього зайвого і нікчемного, як ось принцип, що «кожен матюк робить тебе москалем» тощо. Найяскравішими представниками руху «динамічної українізації» я вважаю тих людей, що за особистим бажанням будучи російськомовними у такому ж середовищі переходять говорити виключно українською. Без примусу і якоїсь вигоди, а просто з власного потягу не стоячи на протягу обов’язкової українізації. Як виходець з Донецька і вихованець Запоріжжя, я сам пройшов подібний еволюційний шлях. У мене був вибір ставати суто російським літератором чи українським і я вибрав друге, при більш ніж значних пріоритетах першого варіанту у 70-х в Україні 20 століття, про що ніколи не шкодував і не шкодую. Українська мова стала головним проводирем моєї особистої світоглядної еволюції, але то вже інша тема і я її оповім якось іншим разом. Наразі важить наголос на значенні особистої волі, суто добровільної і зацікавленої в опануванні та користуванні українською мовою.  
Особисто у мене ніколи не було негативних емоцій до простих людей, звичайних або як про таких кажуть українською: пересічних – до таких в мене немає і краплини зневаги через те, що вони «російськомовні», як і знаю, що наша сучасна Українська Армія на 2/3 є російськомовна і це є феномен, хоча і те правда, що коли на передовій перемовляються наші вояки по радіо українською, то реакція «ответкой» з ворожого боку є частіше  невдалою. Взагалі, як це не дивно, але потрібно подякувати за мовний закон Ківалова–Колісниченка на користь поширення вживання російської мови в Україні, тому що він фактично зовсім зліквідував негативні настрої в цій сфері, отож коли з РФ почали наганяти істерію мовного насилля над «російськомовними» в Україні, то отримали у відповідь не масову підтримку, а всезагальне подивування. Ніхто з російськомовних ніякої дискримінації в Україні не зазнавав, отже і не відчував ніяких образ, тому що це стосувалось не їх, а до навпаки виключно державної української мови. Перестарались тоді регіонали, тому що мали би для підбурення проводити провокаційну «жорстоку українізацію» начебто на вимогу фракції   «свободівців» тощо. А так вийшов анекдот: українофоби Ківалов і Колісніченко зробили своїм законом вагомий внесок для національного примирення і єднання в обороні України від агресії РФ. Найяскравіший приклад тому – Одеса!
В подібній площині варто обговорити ще одну важливу тему так званих «українських російськомовних інтелектуалів», яких можна спостерігати в якості різноманітних експертів майже скрізь по всіх ЗМІ. Скажу відверто, що особисто мені важко визнати людину інтелектуалом, якщо вона тривалий час проживає в якійсь країні і не спроможна вивчити мови цієї країни. Тим більше щодо людини, яка від народження проживає і не володіє мовою рідної країни. Зрозуміло, що регіональні особливості позначаються, проте інтелектуал на те й інтелектуал, щоб бути розумнішим за інших, а не дурнішим. Еліта – це обранці за принципом «найкращі з кращих», а не – «найкращі з гірших».  Є гарна приказка: скільки людина знає мов – стільки раз вона людина. Що можна сказати про людину, яка не знає мови рідної країни? Особливо якщо ця людина ще й преться виглядати якимсь там інтелектуалом, бути експертом, щось іншим радити і вказувати тощо. У мене подібна інтелектуальна неповносправність в мові дорівнює діагнозу і щодо інших розумових здібностей подібних псевдо-інтелектуалів. Водночас я навпаки з підвищеною повагою та увагою ставлюся до людей, які вийшли з російськомовного середовища, але оволоділи українською і нехай не досконало, але спілкуються нею не ховаючись за побрехеньками типу: «Я мушу говорити мовою, якою я думаю, щоб мене краще зрозуміли» Хто насправді вміє думати – той на будь-якій мові зуміє виявити, проявити і заявити про свій інтелект. Інша справа, що володіння українською ще не обумовлює наявність в людині інтелектуальних здібностей вищого порядку, але то вже знову інша тема. А у нас, наразі, є на увазі тема мови та її умовність.
В своїй основі кожна мова є умовна, бо то сукупність знаків, що мають виключно умовне значення. Ніхто не дасть пояснення, чому, наприклад, слово «стіл» є така послідовність букв-знаків, а  слово «їсти» – інша послідовність і т.д. Все це умовність, яка створювалась і вдосконалювалась протягом тривалого часу. Кожна існуюча мова безумовно умовна, але саме існування мови творить дива становлення людського буття, культури, цивілізації і що найголовніше: кожної людської особистості! Через мову людина творить себе і творить Світ, або навпаки: спотворює і себе, і Світ. Не буду далі вдаватись ні у філософські, ні у релігійні тонкощі трактування функцій мови, а просто хочу особливо підкреслити, що умовність мови безумовно обумовлює сутність нашого реального життя: ми спільно маємо умовитись і домовитись стосовно нашої української мови і на тому порозумітися, без чого неможливе порядне і погідне співжиття людей у соціумі. Отже якщо ми хочемо жити гарно і заможно в сильній світовій державі, то вагомою умовою в тому має бути повноцінне функціонування української мови в усіх сферах держави Україна.

Богдан Гордасевич
 29.10.2016