Вчені розгадали написи на стінах Софійського собору

10.11 23:26



Вчені виявили і розшифрували на стінах Софійського собору 4 тисячі написів.

Велика частина графіті - це молитви з проханнями допомогти і благословити. Наприклад, на фресці святого Ефіопа є таке послання: "Господи, поможи рабу своєму Осію, який писав це, йдучи в Ємь кухарем Бориса Вячеславича".

"Ємь - це народність фінської затоки. Очевидно, що автор цього послання звернувся з молитвою, йдучи на війну. При цьому він назвав себе кухарем Бориса Вячеславича. Він же князь-ізгой, який, як відомо, загинув в битві в 1078 році. Завдяки таким відомостям вдалося датувати графіті ", - пояснює заступник директора заповідника В'ячеслав Корнієнко.

Ще одне послання - на фресці Пантелеймона - підпис самої дочки Ярослава Мудрого Анни. На фресці надряпано слово "Анна".

"У нас є запис Анни на одному з документів, і після експертного порівняння визначили, що це підпис саме Анни Ярославни, - розповідає Корнієнко.

Незважаючи на те, що згідно з указом князя Володимира було заборонено робити графіті в храмах, люди не переставали дряпати стіни. На фресці Святої Єлени любовне послання написане голкою.

"Дівчина, яка писала це послання, зверталася до своєї небесної покровительки. Вона написала "Куприяне, гораст е си, елы суе расмаглитца", що перекладається як: "Купріян, красивий ж ти, скільки ж мені даремно розпорошуватися", - пояснює вчений.

А запис XII століття "Кузьма тать. Украл еси мясо. Асилонь твои кокошь. Аминь" слід розуміти так: "Кузьма лиходій. Вкрав м'ясо. Щоб тобі ноги сплутала. Амінь". Експерт запевняє, що прокляття в храмі - рідкість, але зустрічаються і вони.

У соборі є кілька графіті із зображенням коней, кота і навіть собаки. Швидше за все, вони створені дітьми. У вівтарній частині є графіті з Георгієм Переможцем, який бореться зі змієм.

А на одній з фресок є навіть малюнок священика.

Як повідомляв "Знай.ua", Київський апеляційний суд заборонив будувати житловий будинок біля Софійського собору і скасував договір оренди на 0,1 га землі з забудовником

http://znaj.ua/news/society/74812/vcheni-rozgadali-napisi-na-stinah-sofijskogo-soboru.html

На Львівській площі відкрили пам'ятник Ганні Ярославні



В четвер, 10 листопада, в Києві урочисто відкрили пам'ятник "Ганна Ярославна. Королева Франції", авторства Костянтина Скретуцкого і Федора Баландина. Скульптура прикрасила собою Львівську площу.



Кошти на реконструкцію довколишнього сквера і спорудження монумента виділив французький підприємець і меценат Бертран Кост. За його словами, Україні потрібні месиджі для європейських партнерів і інвесторів про те, що Україна пам'ятає свою історію і гордиться історичними зв'язками з Європою. "Ганна Ярославна стала першою справжньою француженкою, хоча була українкою", - відмітив Кост на відкритті пам'ятника.



Висота монумента разом з постаментом склала 2,4 м, а обличчя Ганни обернене у бік Франції. "Ганна не уявляла собі, що на початку 21 століття інша жінка, родом з Франції, тобто я, відкриватиме статую, зведену в її честь, в центрі її рідного міста. Мені здається, це дуже символічно. Це зміцнить зв'язки, - як відмітила посол Франції в Україні Ізабель Дюмон.



Також на відкритті монумента були присутніми посли Бельгії, Швейцарії, Мексики, Польщі, Словенії, Норвегії, Грузії, міністр культури України Євгеній Нищук, скульптор, один з авторів пам'ятника Костянтин Скритуцкий і учні київських французьких шкіл.



Ганна Ярославна : дочка князя Київської Русі Ярослава Мудрого і шведської принцеси Ингигерди - в 1048 році поїхала з Києва у Францію, де вийшла заміж за французького короля Генріха I. Ганна стала не лише королевою Франції, але і прабабусею майже 30 європейських королів, багато видатних аристократів, політики і відомі світові діячі. Ініціатори проекту відмічають, що пам'ять Ганни Ярославни шанують у Франції - пам'ятники королеві стоять в містечку Санлис під Парижем і в місті-побратимові Києва Тулузі.

Шаховий Львів
(продовження)

Міцний горішок для Рубінштейна

Довершені архітектурні споруди Львова сьогодні тішать нас вкарбованими в свої мури промовистими картинками з минувшини містян. Будинок Львівської наукової бібліотеки, що на проспекті Шевченка, збудований у 1876 році для міського казино. Це був популярний розважальний заклад, де, зокрема, відбувалися й традиційні сезонні бали. Артисти, літератори, митці мали тут своє коло прихильників. Окрім гри в шахи і карти, влаштовували різні забави. У будні інтелігентної зовнішності львів’яни могли зайти з вулиці та почитати газети й журнали. Цікаво, що до читальні та до кабінету для гри в шахи чи карти мали доступ лише чоловіки — члени клубу казино. Натомість лекції, літературні вечори, концерти чи вистави театрів були відкриті для широкої публіки. 1880 року саме тут приймали у Львові цісаря Франца Йосифа. У нинішньому читальному залі, де проходив знаменитий сеанс шахової гри зі всесвітньо відомим Акібою Рубінштейном, збереглося фото, яке показав директор бібліотеки Іван Сварник.

— Переглядаючи львівські газети, — розповів Іван Яремко, — я багато довідався про перебування навесні 1931 року у Львові двох світової слави персон на одне прізвище: піаніст Артур Рубінштейн і шахіст Акіба Рубін­штейн. Преса писала про Акібу Рубін­штейна, що він був одним із найсильніших шахістів початку ХХ століття, претендував на звання чемпіона світу, перемагав у найбільших турнірах. Був лідером збірної Польщі, що стала переможцем першої Всесвітньої шахової олімпіади 1930 року та здобула срібло на наступній олімпіаді 1931 року. Але стан його здоров’я погіршувався і не дозволяв гросмейстерові й далі виступати успішно. Він походив із великої бідної єврейської сім’ї і провів життя шахового професіонала, тож Федерація шахів Польщі оголосила своєрідну акцію «СОС» і запропонувала спосіб збирання коштів для Рубінштейна. Гросмейстер об’їхав 15 міст, у тому числі Львів і Тернопіль, де виступав із сеансами одночасної гри проти місцевих шахістів. Ажіотаж був неабиякий, шахісти пхалися один поперед другого, щоб зустрітися з легендою світових шахів і, звісно, не шкодували коштів. Організаторам було непросто відібрати учасників сеансу, а такими у Львові назвали 31 шахіста, й з-поміж них були і кращі українці — Стефан Попель, Ярослав Шевчик, Слободян, Федюк, з Дрогобича приїхав чемпіон міста Кашуба.

Сеанс одночасної гри у Львові відвідали місцеві достойники — воєвода і староста, які разом із гостем довго перебували посередині кола учасників сеансу, що не був для маестро вдалим: здобувши вісім перемог, він стільки ж програв і зробив 15 нічиїх. Зокрема, у нього виграв Шевчик, поступився Кашуба, а Попель, Слободян і Федюк досягли нічиєї.

Після зустрічі, що тривала майже вісім годин (з 19.30 до третьої ночі) й упродовж якої гросмейстер постійно курив, Рубінштейн відверто зазначив, що рівень гри львівських шахістів його приємно здивував і він так багато партій у сеансі ще не програвав. Газета «Хвіля» написала, що Львів, як завжди гостинний, дуже неґречно поставився до людини, перед якою навіть королі падають на коліна…

Акіба Рубінштейн прожив довге життя (1882–1961), але останні двадцять років провів у Брюсселі в лікарні для психічно хворих. Він був дуже спокійний і маломовний пацієнт. Постійно носив із собою комплект шахів і аналізував цікаві для нього позиції. Шахам віддавав усю свою енергію.

Попереду планети всієї

З приходом «совєтів-визволителів» у Львові закінчилась епоха шахових кав’ярень. Шахи стали інструментом маніпуляцій радянської агітації. Шляхетних коників з королевами і королями запрягли в ідеологічний віз совєтської пропаганди: ми попереду планети всєї. Іван Яремко стисло переповів історію львівських шахів радянського періоду:

«Першим гросмейстером у Львові в 1962 році став Леонід Штейн (1934–1973), триразовий чемпіон СРСР, не­одноразовий учасник претендентських турнірів. У 60-ті роки плідно працював із дітьми Віктор Карт, з-під крила якого згодом вилетіла ціла плеяда майбутніх гросмейстерів: Марта Літинська (Шуль) стала чемпіонкою СРСР 1972 року й багато років брала участь у змаганнях претендентів за світову корону, Олег Романишин став чемпіоном Європи серед юніорів і переміг у Кубку СРСР, переможець командних першостей світу серед молоді (як і О.Бєлявський, Й.Дорфман, А.Михальчишин), триразовий чемпіон Європи, призер Всесвітніх шахових олімпіад (1978, 1996, 1998, 2000), чемпіон світу у складі команди України (2001), Олександр Бєлявський 1973 року став чемпіоном світу серед тих, кому до 20 років, кількаразовим чемпіоном СРСР, переможцем Всесвітніх шахових олімпіад, командного чемпіонату світу (1985), Адріан Михальчишин — переможець Всесоюзного турніру молодих майстрів (1977), низки міжнародних турнірів.

У 1970-ті роки у Львівському державному університеті фізичної культури відкрилася шахова спеціалізація, звідки вийшло чимало майбутніх майстрів і тренерів, один перелік яких викликає повагу. Зокрема, випускником спеціалізації є «шаховий гетьман» України Василь Іванчук, один із найсильніших шахістів світу майже тридцяти останніх років, лідер збірної України, з якою перемагав і на командному чемпіонаті світу, і на всесвітніх шахових олімпіадах, чемпіон Європи (2004) та багатьох міжнародних турнірів. Одними з найкращих у світі нині є сестри з міста Стрий Аня і Марічка Музичук. Володимир Грабінський став видатним тренером, який виховав останніми роками 10 міжнародних гросмейстерів, з яких Андрій Волокітін і Юрій Криворучко ставали чемпіонами України, призерами чемпіонатів світу серед молоді, учасниками розіграшів Кубка світу.

Крім Карта та Грабінського, тренерами плідно працювали і працюють Віктор Желяндинов, Ярослав Сроковський. Кілька років тому відкрилася шахова школа Василя Іванчука, в ДЮСШ «Дебют» (нині директор  — В.Щербаков) постійно займаються сотні дітей, з яких виростають майбутні шахові зірочки. Зокрема, чемпіоном світу серед юнаків віком до 20 років у 2012-му став Олександр Іпатов, який розпочинав у «Дебюті». На жаль, він нині представляє шахову федерацію Туреччини, де щойно став чемпіоном цієї країни.

З різних причин Львів втратив не одного гросмейстера й знаного тренера. Нині працюють за кордоном Олександр Бєлявський, Адріан Михальчишин (обидва — Словенія), Віталій Голод і Олександр Хузман (Ізраїль), Катерина Боруля, Зоя Лельчук (Шлейнінг), Аркадій Ротштейн, Фелікс Левін (усі — Німеччина), Михайло Гуревич (Туреччина), Андрій Максименко (Польща), Йосиф Дорфман (Франція), Ірина Чолушкіна (Сербія) та інші. Олександр Сулипа — нині головний тренер чоловічої збірної України, тренерами збірних команд інших країн постійно працюють інші львівські шахісти. Зате нині до Львова переїхав один із провідних гросмейстерів України Олександр Арещенко, який разом із дружиною, теж гросмейстером Катею Мацейко, покинув неспокійний Луганськ.

У Львові відбувається чимало сильних змагань — чемпіонатів країни, міжнародних турнірів: вища і перша ліга чемпіонату СРСР серед чоловіків, фінали жіночих першостей СРСР та України. Відбулися турніри-меморіали Леоніда Штейна, Олександра Котова, Сало Флора, Бориса Когана, Володимира Білинського, Стефана Попеля, Богдана Воробця, з 2004 року регулярно проводиться турнір пам’яті багаторічного керівника львівського спорту Михайла Василишина. 20 липня, у Міжнародний день шахів і День шахів України, постійно проводяться цікаві шахові дійства.

Автор «Великої шахівниці» — почесний громадянин Львова

Коли в середині 1990-х років відкрили доступ в історичні архіви Львова до документів, з яких зняли гриф «таємно», до цих установ почалося паломництво іноземців. Вони розшукували свої загублені родоводи, маєтки, могили тощо. Саме тоді до Львова з приватним візитом прибув відомий політик Збігнєв Бжезинський. Він мав конкретні наміри відшукати могилу свого діда. З цією метою 1998 року побував у Державному історичному архіві у Львові.

«Ми двоє з тодішнім (уже покійним) директором архіву Орестом Мацюком супроводжували поважного гостя, — пригадує історик Іван Сварник. — Збігнєв Бжезинський запам’ятався своїми манерами аристократа. Приємний і легкий у спілкуванні. Він дуже прихильно, із симпатією ставився до українців, відвідав Жовкву, побував на могилі свого діда».

Щойно вийшла в світ його знаменита «Велика шахівниця». Вона наробила в Росії найбільшого розголосу й спричинила скандал. Вже тоді, 15 років тому, Бжезинський заявив всьому світові, що Росія можлива як імперія лише разом із Україною, без України Росія ставатиме все більш азійською і продовжить втрачати своє значення як світова наддержава. Це було пророче попередження нам, українцям, щоб відкинути ілюзію того, що Росія випустила нас зі своїх лещат. Але у Львові тоді панувало національне піднесення, місцеву пресу заполонили матеріали про наше історичне минуле, що діяли на свідомість галичан, як джерельна вода для спраглого. Тоді приватний візит до Львова Збігнєва Бжезинського, найбільшого ворога Росії, національно свідомі депутати Львівської міської ради радо вітали й прийняли рішення присвоїти визнач­ному політику з українським корінням звання «Почесний громадянин Львова». Ймовірно, без об’єднавчого чинника магії простору львівських шахів тут не обійшлося.

Гра без фальші

Не так давно у Львові відбувся світовий чемпіонат з шахів, який набув великого розголосу й сприяв формуванню нового іміджу міста. Та попри позитив чемпіонату місцеві чиновники замислили шляхетну гру поставити на службу своїм корупційним амбіціям. Адже у Львові вже є модель пропаганди шахів, створена тією самою «совєтською ідеологічною машиною». Варто тільки гасло змінити, головне — побільше нот патріотизму. Але не врахували того, що ми живемо нині в особ­ливий час, де все таємне швидко стає явним. І молекула простору напрацьованого шахового інтелекту Львова, як лакмусовий папірець, миттю проявила маски лицемірства і брехні. Був скандал із невиплатою коштів учасникам шахового турніру. Відтак матч залишив в історії львівських шахів, як кажуть галичани, несмак (із наголосом на першому складі).

Роздумуючи над цим випадком, Іван Яремко пригадав розмову з композитором Мирославом Скориком, котрий, як і багато всесвітньо відомих музикантив, обожнює гру в шахи.

«Яке спільне кредо музики і шахів?» — запитав мій колега в композитора.

«Думаю, що то — чистота задумів. Аби вийшов цікавий твір, тут і там фальшивити не можна», — відповів львів’янин Мирослав Скорик.

І це була істинна правда, бо Дух Творчості, що живить і музичні композиції, які торкаються серця людей, і шахові партії, що відкривають креативність інтелекту, мають спільний чинник — чистоту намірів і відсутність фальші!

http://www.viche.info/journal/5270/

№14, липень 2016

Шаховий Львів

Львів здавна вважається шаховою столицею України. Він дав світові 44 гросмейстери – більш ніж будь-яке інше місто країни. Вихованці знаменитої львівської шахової школи брали участь у матчах претендентів на звання чемпіона світу, захищали честь національної збірної, здобували гучні перемоги в престижних міжнародних змаганнях.

Понад чверть століття лідером українських шахістів залишається львів’янин Василь Іванчук. І останніми роками, у складні й драматичні для України часи, місто Лева зберегло свій шаховий статус. Торік Марія Музичук виборола звання чемпіонки світу, а цьогоріч саме у Львові вперше в Україні відбувся матч за жіночу світову шахову корону. Звідки починаються витоки шахових традицій Львова, як вдалося зберегти їх попри всі сучасні виклики й негаразди? З нагоди започаткованого кілька років тому Дня шахів України поговорімо про це докладніше.

Кава в інтелектуальному інтер’єрі

Сьогодні у Львові в кав’ярнях сидять за столиками відвідувачі не лише за горнятком кави, а за планшетом, ноутбуком, смартфоном, електронною книгою. Здається, аромат кави проникає навіть у соцмережі, так природно поєдналися віртуальний і кавовий простори. А якщо подумки перенестися на терени Львова середини ХІХ століття, коли про електронні носії й гадки не мали, то й тоді в кав’ярнях не лише пили каву — на столиках ще стояли шахівниці, своєрідні «плати» інтелектуальної гри. Для гравців-інтелектуалів уже тоді шахи стали частиною їхнього духовного життя. І не тільки їхнього. За шаховими баталіями спостерігали численні відвідувачі, з-поміж яких були поважні й знані мешканці міста  — дворяни, банкіри, адвокати, промисловці, професори, намісники.

Таким своєрідним шаховим клубом у Львові свого часу стало «Кафе Мюллера», згодом центр гри перебрався до «Віденської кав’ярні», де шахістам навіть відвели окреме приміщення. Цей привілей вони дістали завдяки одному з найактивніших тогочасних гравців — правнику Олександру Лоріа, що був зятем власника кав’ярні.

У різні роки найпопулярнішими шаховими кав’ярнями були: «Американська» на початку вулиці Січових Стрільців, «Авеню» на площі Міцкевича (нині — ресторан «Спліт»), «Рома» (проспект Шевченка, 25), «Севілья» (Пекарська, 2), «Рітц» (нині — «Українські страви» на розі вулиць Костюшка та Січових Стрільців) і низка інших. Власники кав’ярень усіляко заохочували гравців, бо за ними приходило чимало уболівальників. Коли ж приїздили знаменитості й тут влаштовували матчі та сеанси одночасної гри, прибутки закладу значно збільшувалися.

Від клубу до світового визнання

Львівський журналіст Іван Яремко, який досліджує шахову історію Львова вже 40 років, поділився з журналістом «Віча» своїми знахідками й спостереженнями.

—У листопаді 1894 року у Львові заснували Львівський шаховий клуб, який розмістився у приміщенні «Гранд-Отелю» і налічував 45 членів. Вони обрали своїм головою графа Михайла Мйончинського. Клуб одразу ж влаштував перший чемпіонат міста за участю восьми найкращих шахістів. Переможцем став Ігнаци Попєль (1863–1941), який потім багато років був одним із провідних шахістів міста й успішно виступав на великих міжнародних турнірах у Європі.

Трохи згодом за ініціативою професорів та активних студентів Львівського університету й «Політехніки» шахи поширилися у студентському середовищі, з якого вийшло чимало майстрів.

Перша світова війна зашкодила розвиткові шахів, але вже у двадцяті роки їхня популярність у Львові набула нової сили. 1922 року відновив діяльність Львівський шаховий клуб, 1926 року створили Товариство українських шахістів, шаховий клуб «Гетьман» та інші клубні заклади, що брали участь у популярних командних чемпіонатах міста. Почали виходити й спеціалізовані видання: «Шаховий місячник», «Шахи», «Шахіст». Велику роль у популяризації шахів відіграли запрошення видатних гросмейстерів — чемпіона світу Олександра Алехіна, претендентів на світову шахову корону Акіби Рубінштейна, Рудольфа Шпільмана, Борислава Костіча, з якими львів’яни дістали можливість позмагатися в сеансах одночасної гри. І в ті роки шахові поєдинки зазвичай проходили за столиками кав’ярень.

Найкращі львівські шахісти у складі збірної Польщі успішно виступали на Всесвітніх шахових олімпіадах, зокрема Генрик Фрідман здобув «бронзу» (1935), а Ксавери Сулік — «срібло» (1939). Також з-поміж українських шахістів помітні здобутки мав Стефан Попель, котрий після другої Світової війни став триразовим чемпіоном Парижа й перемагав на турнірах у США, — розповів Іван Яремко.

Перемога «Шахового Коника»

30-ті роки минулого століття у кав’ярні «Рітц» та поруч у готелі «Народний» на Костюшка (нині — управління митниці) збиралися переважно українські шахісти, а в «Ромі» — поляки. Тут вирували пристрасті, за партіями відомих маестро спостерігали десятки прихильників, а багатші з них потім пригощали все шахове товариство смачною вечерею. Про запеклий поєдинок на десяти дошках між українською та польською командами у приміщенні кав’ярні «Рітц», який українці виграли (6:4), збереглися спогади очевидців.

Львів'янин Євген Чучман, активний діяч спортивного руху, який багато років входив до складу керівництва спортивного товариства «Україна», а після війни став головою однойменного товариства в канадському Торонто, так описав шахове життя Львова після Першої світової війни:

«…Багато української молоді, яка студіювала за кордоном, вернулася додому не тільки з новими знаннями, але також з новими ідеями й потребами духовної розваги. У той час появилося багато молодих шахових талантів, які згодом засяяли повним світлом на світовому небосхилі,
як-от професор Стефан Попель — неодноразовий чемпіон післявоєнного Парижа, а потім переможець турнірів в Америці. Славу українському імені на Австралійському континенті ширив Ярослав Шевчик, рівно ж Мирослав Турянський вибився на одне з передових місць в Америці. До таких шахових талантів належав також Лев Туркевич. Щоб дати змогу згаданим талантам виявити себе, зайшла потреба створити самостійний український клуб шахістів… у домівці Союзу українських купців і промисловців на Підвальній, було схвалено стaтут товариства під назвою «Шаховий Коник», а мене обрано його головою.

Урешті настала пора зміряти свої сили з чужими шахістами, а то й одразу з найсильнішими, що належали до «Львовскєго клюбу шахістув» (ЛКШ), до якого входили переважно поляки і жиди. (…)

До змагання з ЛКШ наш «Шаховий Коник» розпочав дуже солідну підготовку. Відбувалися постійні товариські тренінги між собою. Найбільш завзято тренувалися кандидати на першу дошку — Стефан Попель і Лев Туркевич».

«Обираючи, кого з них поставити на першу дошку проти майстра Генрика Фрідмана, скористалися порадою духовного провідника Михайла Присташа, котрий вважав, що, попри високий клас гри Попеля, краще поставити Туркевича, бо той «добрий імпровізатор, ніякої школи не признає — він сам для себе школа» і першими ходами «геть зіб’є Фрідмана з пантелику, так що той не не буде знати, з ким має до діла, чи з геніяльним ляїком, чи з геніяльним майстром». Так і зробили. Розрахунки українців справдилися, бо Лев Туркевич таки грав нешаблонно і зумів подолати Генрика Фрідмана — члена збірної Польщі, бронзового призера Всесвітньої шахової oлімпіади 1935 року.

Аристократи гри

До них належать диригент, композитор Лев Туркевич і професор франко-латинської філології Стефан Попель. Обидва вони захоплювалися шахами з дитинства, здобули добру освіту у вищих закладах Львова, Брюсселя, Відня, Парижа. Обидва походили зі священицьких родин: Туркевич замолоду мешкав при соборі Юра, де служив його дід, а Попель був приватним секретарем митрополита Шептицького.

Лев Туркевич рано проявив музичні й математичні здібності. Обрав за фах перше, писав музичні твори, керував українськими хорами, працював у Львівському оперному театрі диригентом. Поміж цією творчою роботою забігав до кав’ярні зіграти кілька партій. Емоційний, дотепний і непередбачуваний у грі, він легко здобував перемоги. Коли студіював математику у Відні, грав у шахи в знаменитій кав’ярні «Централь».

Стефан Попель був секретарем українського шахового товариства «Шаховий Коник», у 1926 році став одним із засновників Товариства українських шахістів, а також лідером цієї команди в усіх регіональних змаганнях. Зважаючи на те, що він магістр франко-латинскої філології Львівського університету та магістр юриспруденції, його запрошували до збірної Львова для участі в командних чемпіонатах Польщі. І це було надзвичайним винятком, бо поляки дуже рідко пропонували українцям місце у своїй команді. Також він популяризував шахи серед української громади, часто виступаючи із сеансами одночасної гри в різних куточках Галичини.

Обидва українці-інтелектуали Попель і Туркевич вперше познайомилися із «совєтами» у 1939 році, а тому після війни, не маючи жодних ілюзій щодо своїх перспектив, емігрували спочатку до Європи, а згодом опинилися в Канаді. Вони й там не забували про шахи. Шахісти СТ «Україна» 1957 року здобули командну першість Торонто й привернули до себе увагу шахових кіл Канади.

Попель, переїхавши до США, став чемпіоном у кількох американських штатах, переміг у турнірі українців Америки і Канади 1969 року. В чемпіонаті США 1956 року розділив
4-те – 8-ме місця, зігравши з майбутнім чемпіоном світу Робертом Фішером унічию. В університеті Фарго, крім основного курсу «французька література», вів курс шахового мистецтва. Його останнім турніром стала першість американських українців у 1986 році. А через рік на 80-му році життя Стефан Попель помер.

Лев Туркевич прожив значно менше, у 60 років його спіткала невиліковна хвороба. Обидва поховані далеко від рідного Львова, однак на батьківщині їх імена не забуто. Встановлено пам’ятні меморіальні дошки, відбуваються шахові турніри для вшанування їхньої пам’яті.
(далі буде)

Активісти, депутати і журналісти написали відкритого листа Генпрокурору на підтримку Міхальця
субота, 05 листопада, 2016 13:48



Активісти просять Генерального прокурора Юрія Луценка взяти під контроль розслідування кримінального провадження відносно начальника Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську лейтенанта поліції Дмитра Міхальця та гарантувати неупередженість і раціональність дій прокуратури у цій справі.

Лист на підтримку Дмитра Міхальця уже підписали 35 осіб.

Як повідомляв КУРС, 26 жовтня голова патрульної поліції Івано-Франківська Дмитро Міхалець отримав оголошення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 365 ч. 2 – перевищення влади або службових повноважень. Учасник АТО, боєць батальйону спецпризначення "Івано-Франківськ", колишній даівець Іван Чайковський звинуватив начальника патрульної поліції Дмитра Міхальця у побитті. Та дав свідчення в прокуратурі Івано-Франківська. Начальник патрульної поліції заперечив побиття ветерана. Спроба вирішити конфлікт між ветераном АТО, інвалідом другої групи Іваном Чайковським та начальником патрульної поліції Івано-Франківська Дмитром Міхальцем тоді провалилася.

28 жовтня міський суд Івано-Франківська відхилив клопотання прокуратури про відсторонення Дмитра Міхальця із займаної посади на час слідства та частково задовольнив клопотання про обрання запобіжного заходу начальнику патрульної поліції.

Текст листа:

Відносно «Справи Міхальця» (Патрульна поліція Івано-Франківська)

Шановний Юрію Віталійовичу!

Як повідомляли національні і місцеві засоби масової інформації, прокуратура в Івано-Франківській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження відносно начальника Управління Патрульної поліції у м. Івано-Франківську лейтенанта поліції Міхальця Дмитра Володимировича. Розслідування проводиться з приводу конфлікту, який стався між ним та громадянином Іваном Чайковським, який є інвалідом АТО, а також колишнім співробітником ДАІ. Конфлікт виник тому, що І. Чайковський 6 вересня 2016 року прийшов в кабінет до Д. Міхальця з метою «вирішити питання» щодо винесеної на нього постанови  за порушення правил дорожнього руху. Наступного дня, 7 вересня 2016 року, громадянин Чайковський звернувся до прокуратури із заявою про застосування до нього фізичної сили з боку начальника Патрульної поліції. В результаті 26 жовтня Д. Міхальцю було повідомлено про підозру у перевищенні влади за (ч. 2 ст. 365 КК України) та проведено обшуки в його кабінеті та вдома. 28 жовтня 2016 року відбулося судове засідання, на якому суд обрав запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання та не задовольнив клопотання прокуратури про відсторонення Д. Міхальця від займаної посади. Прокуратура оперативно подала апеляцію на рішення суду щодо відсторонення від займаної посади Д. Міхальця, хоча не навела у першому засіданні жодного доказу, що за минулі два місяці Д. Міхалець вчиняв будь-які спроби уникати розслідування або впливати на заявника чи слідчих.

Ми – громадські активісти, керівники громадських організацій, журналісти, блогери та інші лідери громадської думки, підтримуємо чесне та неупереджене розслідування стосовно заяви Івана Чайковського та водночас заявляємо про нашу стурбованість діями прокуратури у цій справі. У декого з нас складається враження, що окремі особи в Івано-Франківській прокуратурі керуються іншими мотивами, аніж захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави (ст. 1 Закону "Про прокуратуру"). Ми хочемо повідомити Вам, що Управління патрульної поліції в Івано-Франківську та його керівник лейтенант поліції Д. Міхалець своєю роботою показали високий професіоналізм та чесність, заслужили повагу та довіру з боку громади міста й області. Дмитро Міхалець за дев'ять місяців служби в Івано-Франківську не дав підстав сумніватися в своїй добропорядності та відданості принципу «Служити і захищати».

Просимо Вас взяти під контроль розслідування кримінального провадження відносно начальника Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську лейтенанта поліції Д. Міхальця та гарантувати неупередженість і раціональність дій прокуратури у цій справі.

З повагою,

Аркуш для підписів відносно «Справи Міхальця» для Генерального прокурора України Юрія Луценка
 
1.   Сергій Никоноров (ГО «Д.О.М.48.24»)

2.   Костянтин Скіпор (Автоакадемія водійської майстерності)

 3. Андрій Черніков (ГО «Vision Zero»)

4.   Роман Стельмах (інтернет-видання «Станіславське ТБ»)

5.   Ігор Сусяк (громадський активіст)

6.   Юлія Канюс (інтернет-сайт «0342.ua»)

7.   Михайло Джогола («ГО «Центр «Антикорупційна Платформа»)

8.   Роман Турій (головний редактор «Галка.іф.юа»)

9.   Андріан Волгін (учасник АТО, боєць, який пройшов «Іловайське пекло» та був у полоні. Зараз депутат Івано-Франківської міської ради)

10. Сергій Борис (головний редактор інтернет-видання «КУРС»)

11. Денис Бондарчук-Грита (фізична особа)

12. Іван Гарасимко (ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат")

13. Віктор Загреба (ГО «Vision Zero»)

14. Лідія Бойко (інтернет-видання «Станіславське ТБ»)

15. Максим Кицюк (фізична особа)

16. Андрій Озорович (ГО «Громадський центр Еталон»)

17. Андрій Грималюк (депутат Івано-Франківської міської ради)

18. Говера Оксана (редактор інтернет-видання «briz.if.ua»)

20. Богдан Томенчук (громадський активіст)

21. Микола Гавриляк (ГО «Український Вектор»)

22. Мирон Дмитрик (ГО «Бюро з прав людини»)

23. Тарас Случик  (громадський активіст)

24. Богдан Гдаль (громадський активіст)

25. Мирослав Кошик (журналіст AH «Фіртка»)

26. Олександр Шевченко (ГО «Тепле Місто»)

27. Михайло Ткач (Федерація дебатів України)

28. Мирослав Федорків (ГО «Вело-Франківськ»)

29. Віталій Гоголь (ГО «Контроль»)

30. Микола Макар (ГО «СЛІД»)

31. Оксана Архипчук (ТзОВ "Ектів Юкрейн")

32. Оксана Шишляннікова (фізична особа)

33. Олег Іванов (фізична особа)

34. Ярослав Наваляний (координатор ГО «Народна самооборона Івано-Франківської області»)

35. Наталія Драганчкук (фізична особа)

    "Якщо Ви готові підписатися і Вас немає у цьому списку, то ми прикріплюємо «Аркуш» у форматі JPEG, який Ви можете роздрукувати, підписати і передати нам. Цей «Аркуш» ми також додамо до цього листа і відправимо Генпрокурору", – повідомляють активісти

Передати "аркуш" можна Віктору Загребі або Лідії Бойко.

Активісти, депутати і журналісти написали відкритого листа Генпрокурору на підтримку Міхальця
http://kurs.if.ua/news/aktyvisty_deputaty_i_zhurnalisty_napysaly_vidkrytogo_lysta_genprokuroru_na_pidtrymku_mihaltsya_46294.html

( з архівів)

Керівник військової прокуратури Анатолій Матіос - про дезертирство під Іловайськом, шпигунів, мобілізацію і кримінальні справи проти екс-міністрів оборони

Анатолій Матіос  про "котел" під Іловайськом

Поки інтерв'ю було на узгодженні, з'явилася інформація, що в рамках розслідування дезертирства добровольців з Івано-Франківська прокуратура відкрила провадження за статтями непокору, опір начальнику і уникнення військової служби, з комбатом проводяться слідчі дії.

- Президент Петро Порошенко поклав відповідальність за оточення бійців АТО в Іловайську на командирів підрозділів, які самовільно покинули свої позиції. Цей факт розслідується військовою прокуратурою?

- Дійсно, основним підрозділом, який залишив місце розташування біля Амвросіївки, був 5-й батальйон територіальної оборони "Прикарпаття". Він був у другому кільці, недалеко від місця проведення АТО. Коли почався обстріл, бійці покинули позицію і перемістилися в Запорізьку область, повністю оголивши фланг.

Батальйон був мобілізований в травні і проблеми почалися з моменту його створення, коли понад 60 осіб після формування в Івано-Франківську відмовилися їхати в зону АТО. На початку червня особовий склад отримав зброю і на автобусах і вантажівках у кількості 400 осіб відправився в зону АТО, де перебував до 23 серпня. Наскільки я знаю, за цей період двох бійців вбили, п'ятьох поранили - один середньої тяжкості, решта отримали не важкі поранення.

- Батальйон намагалися повернути на позицію, але невдало. Чому?

- Незважаючи на наказ командування АТО зупинитися, вони відмовилися виконувати накази і виявили бажання відправитися в Івано-Франківськ. Я разом з командувачем Сухопутними військами вилетів на переговори, і на Кіровоградщині біля Знам'янки чотри години ми, м'яко кажучи, обговорювали з бійцями ситуацію.

Вони говорили, що у них не було важкої зброї, їх позиції обстріляли, техніку розбили, і вони були змушені покинути місце дислокації. Це не зовсім правда. Вони виїхали звідти на 17 автобусах, 14 вантажівках і 7 легкових автомобілях або без розпізнавальних знаків, або з номерами серії АН (Донецька область - ред.). Яким чином ці легкові машини потрапили їм в руки - невідомо.

- Чим закінчилися переговори?

- Командувач Сухопутних військ запропонував прослідувати в найближчу військову частину, здати зброю і боєприпаси, отримати медичну допомогу та гарячу їжу і всім учасникам відбути в короткострокову відпустку. Вони категорично відмовилися, бо розуміли, що скоїли військовий злочин. Сказали, що будуть їхати зі зброєю через всю Україну, так як повинні її здати там, де отримували. Нам вдалося переконати здати важку зброю - гранатомети, які не перебували на штатному озброєнні. Де вони їх узяли теж незрозуміло, це стане предметом вивчення слідством. У підсумку вивантажили УРАЛ з причепом і ще один автомобіль з гранатами і гранатометами. З такою кількістю важкого озброєння можна було б зупинити танковий батальйон - який згодом і заїхав в Новоазовськ.

Батальйон доїхав до Івано-Франківська, там здали зброю і отримали відпустку на 7 діб. Йде слідство. Допитано більше 30 чоловік. Решта бійців також будуть допитані, хоча і діють за принципом: моя хата скраю...

Для мене, як для людини, яка виросла на Західній Україні, дезертирство вихідців з Прикарпаття в будь-якому вигляді - це велике горе і ганьба.

- Причини, що спонукали батальйон покинути позицію, вже зрозумілі?

- Я можу зрозуміти і розумію людей, які не мали досвіду участі у військових діях, не потрапляли під обстріли важкої військової техніки. Але в таких випадках зобов'язані діяти командири, а вони виявилися не на висоті. І в цьому, на мою думку, безпосередня вина військового комісара Івано-Франківської області, який під час мобілізації при підборі і призначенні на посаду командирів цього батальйону зобов'язаний був перевірити морально-ділові та психологічні якості людей, а також їх організаторські навички та здібності.

В процесі розслідування з'ясувалося, що один з командирів роти взяв на себе роль командира батальйону, який самоусунувся від командування, і наполіг на поверненні додому. Ним виявилася людина, яка закінчила військове училище в Росії, брала участь в Чеченській і Абхазькій війнах на боці Росії. З 1995-му жив в Україні, одружився, має дітей, а коли почався конфлікт, пішов добровольцем в цей батальйон. Висновки робіть самі.

- Вважаєте, що він саботував цілеспрямовано, зі злим умислом?

- Це стане предметом слідства. На даний момент (1 вересня) ця людина за місцем проживання поки відсутня. На мій погляд, сусідня країна давно і системно готувалася до такого сценарію подій. Як вже стало відомо, асиміляція офіцерського складу, в силу різних причин, почалася ще з 1994 року через повернення в Україну російських військовослужбовців. Їх добровільний похід в українську армію, думаю, не випадковість.

.........................................
Дмитрий Орлов
ЛIГАБiзнесIнформ

( з фейсбуку)
Богдан Гордасевич Не розумію, що то за "оперативність" ТБ: де вересень, а де - жовтень. Але зміст від того незмінний. Мене вже допекло паразитичне поводження щодо прав атошників на виключно повагу і, відповідно, - зневагу через їх власну ганьбу.
Подобається · Відповісти · 1 · 29 жовтня о 15:29
андрій мат відповів · 3 відповіді
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич,перш ніж писати пост і обгаджувати людину, треба про неї дізнатись. Що ж для таких "особливих" по порядку: 1. не рахіт, а людина, яка отримала бойову травму в м.Іловайську - розірвало нерв, м*язи на руці, після чого рука не функціонує на всі 100%. Результат - 2 група інвалідності. 2. Іван був ДОБРОВОЛЬЦЕМ, одним з перших, батальойну міліції "Івано-Франківськ", що захищав Іловайськ. І дійсно є учасником бойових дій. 3. Хіба дезертири отримують Державні нагороди. А саме Державну нагороду від Президента України отримав Іван. 4. Москаль-дезертир не Іван, а Ви, який замість того, щоб послідувати прикладу добровольців і захищати Батьківщину, сидите у теплій квартирі, ситий і здоровий, пишите всіляку ХЕРНЮ!
Подобається · Відповісти · 4 · 29 жовтня о 19:41
Приховати 15 відповідей
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич "перш ніж писати пост і обгаджувати людину, треба про неї дізнатись" Алаверди!
Подобається · Відповісти · 22 год
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич Полон - не є зрада, але і честі не додає. Я знаю-знав, царство їм небесне, багато справжніх героїв і вони ніколи тим не вихвалялися, були надзвичайно скромними людьми. Тим більше так не принижувались, як оцей колишній мент. Права качає...
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич Авін і не вихваляється
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич а судити можна тоді, коли сам все це пройшов
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич і цей колишній "мєнт" воюв, а що робили Ви та пан патрульний?
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич полон честі не додає? А що додає? Коменти у фейсбуці?
Подобається · Відповісти · 22 год
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич андрій мат Я нікого слава Богу не судив і не збираюсь, як і не бачу причин перед вами звітувати.
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич майдан був якраз і для того, щоб ми могли захищати свої права усюди, в тому числі і перед новою поліцією.
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич звітувати не потрібно. Але Ваш пост не тільки засуджує, але як я писав вище і обгаджує людину честі.
Подобається · Відповісти · 1 · 22 год · Відредагований
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич Як кажуть: а на цьому місці з подробицями: де і чим займався пан мент під час Євромайдану? Отож бо що не з нами.
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич кривавого четверга був разом з людьми на Інститутський, оскільки на той час вже покинув лави міліції і проживав за кордоном. А де були Ви і пан патрульний?
Подобається · Відповісти · 22 год
андрій мат
андрій мат Богдан Гордасевич і ще траба розібратись, за які такі заслуги Міхалець має такий стрімкий карєрний ріст?
Подобається · Відповісти · 22 год · Відредагований
Lesya Markovetska
Lesya Markovetska · Дружить з Ruslan Telipskyi
Богдан ГордасевичТо ви визнаєтє лише мертвих героїв?
Подобається · Відповісти · 20 год
Lesya Markovetska
Lesya Markovetska · Дружить з Ruslan Telipskyi
Богдан Гордасевич Що,Богдан не клеїться? Іван і на майдані стояв(повернувшись спеціально з-за кордону).І добровольцем пішов.І товаришів своїх не покинув (тому й попав в полон).І батькв і дружин загиблих побратимів підтримує.І сам чудовий сім"янин.Що ще? Які ще придирки будете шукати щоб якось оправдати свої зневажливі слова? Зауважте,що Іван відмовився від всіх "флеш-мобів" в свою підтримку.Категорично заборонив.Бо не потребує цього.Хто знає його-той знає яким він є ,а інші нехай собі надумують..Але думати треба.
Подобається · Відповісти · 2 · 29 жовтня о 22:50
Подобається · Відповісти · 2 · 29 жовтня о 22:50
Lesya Markovetska
Lesya Markovetska · Дружить з Ruslan Telipskyi
Інтерв"ю ДО (з 0.56хв)https://www.youtube.com/watch?v=g2vkj6-20Ys
Громадськість побачила, як готуються до АТО у батальйоні…
youtube.com
Подобається · Відповісти · Видалити огляд · 2 · 29 жовтня о 22:58
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич І що там далі? Хто перед ким вибачився?
Подобається · Відповісти · 20 хв
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич Активісти, депутати і журналісти написали відкритого листа Генпрокурору на підтримку Міхальця
http://kurs.if.ua/.../aktyvisty_deputaty_i_zhurnalisty..
Активісти, депутати і журналісти написали відкритого листа…
kurs.if.ua
Подобається · Відповісти · Видалити огляд · 12 хв
Богдан Гордасевич
Богдан Гордасевич Я вважаю за честь перебувати з цього боку з такими людьми, які підписали звернення
Подобається · Відповісти · 11 хв

моє попереднє: http://blog.i.ua/community/662/1972285/

11:11 11.11.2016

11:11 11.11.2016

У Харкові створили принципово новий вид зброї

Розробку здійснили фахівці Харківського національного університета Повітряних сил ім. Кожедуба

10 листопада 2016, 14:06



Як передає Depo.Харків, про це повідомило "Військове телебачення України". Створений харківськими винахідниками газодетонаційний міномет під час стрільби не використовує пороховий заряд - для вистрілу використовується газова суміш пропану з киснем

Військові вже продемонстрували новинку в польових умовах, встановивши на танку міномет калібру 71 мм.

За твердженням розробників, пристрій є унікальним й не має аналогів у світі. Така зброя не залишає після себе ні продуктів згоряння пороху, ні гільз. При цьому дальність ураження не поступається пороховим аналогам, а постріл є значно тихішим. Міномет може стріляти як твердими снарядами, так й рідиною та сипучими матеріалами. Установка є значно економнішою від порохових прототипів - адже крім того, що порох дорожчий за газ, в нього обмежений термін придатності та йому потрібні особливі умови зберігання.

Така технологія дозволяє також швидко встановлювати мінні загородження. За допомогою керування енергією пострілу, міни вистрілюються таким чином, щоб вони лягали в одну лінію на необхідному напрямку.

Розробники впевнені, що танковий міномет з газодетонаційним снарядом й автоматичною подачею мін здатний змінити тактику танкового бою. Зараз танки не можуть стріляти осколочно-фугасними снарядами на малі відстані, оскільки снаряд може зрикошетити від ґрунту. Це робить танк дуже вразливим проти ручних переносних протитанкових засобів. За допомогою ж міномета можна буде ефективно обстрілювати близькі цілі.

Нині харківські винахідники працюють над створенням скорострільного безгільзового кулемета, який дозволить прострілювати "зеленку" на полі бою без економії набоїв. Зараз для такої мети використовуються зенітні установки, вартість вистрілів яких досить висока.

Зброю зі схожим принципом дії розробляє американська корпорація Utron. Але між її конструкцією 45-мм гармати та харківським мінометом є суттєва відмінність - як стверджують українські спеціалісти, американська гармата не забезпечує стабільну початкову швидкість боєприпасу при кожному пострілі.

Технологія, покладена у основу газодетонаційної зброї, може використовуватися також у виробництві - наприклад, для нанесення антикорозійного покриття з алюмінію на металеві поверхні автомобілів та сільгосптехніки.
http://kh.depo.ua/ukr/kh/u-harkovi-stvorili-printsipovo-noviy-vid-zbroyi-10112016140600

Дональд Трамп про Україну: ключові цитати
Святослав Хоменко ВВС Україна

    9 листопада 2016

Україна не входила до топ-тем передвиборних дискусій у Сполучених Штатах Америки, проте час від часу до неї у своїх заявах зверталися обидва фіналісти перегонів.

Сьогодні важко сказати, як саме виглядатиме політика нового президента США відносно Києва — і особливо це стосується Дональда Трампа з його фактично нульовим зовнішньополітичним досвідом.

Однак певні враження про неї можна скласти, ознайомившись з його заявами на "українську тематику", зробленими під час виборчої кампанії та ще до її початку, коли пан Трамп ще навіть не був формальним кандидатом у президенти.

ВВС Україна пропонує своїм читачам згадати найяскравіші моменти, у які Дональд Трамп у своїй риториці згадував про існування України, яку він, до речі, наполегливо називає "the Ukraine", що самі українці вважають неправильним і з граматичної, і з політичної точки зору.

"Росія голосно сміється"

Отож, 28 лютого 2014 року, наступного дня після того, як "зелені чоловічки" - про яких ми тепер знаємо, що це були російські спецпризначенці, - заблокували ключові адміністративні об'єкти в Криму, Дональд Трамп реагує на події саркастичним твітом: "США закликали Росію не вторгатися до України. Росія каже США, що не вторгатиметься, а тоді голосно сміється!"

Уже за тиждень на традиційній великій політичній конференції консервативних політиків та активістів Дональд Трамп детальніше і в характерній для себе манері розповів про своє бачення подій в Україні.

"Нещодавно я був у Москві, оскільки я володію конкурсом "Міс Всесвіт", і мене прийняли там просто чудово. Путін навіть надіслав мені чудовий подарунок з чудовим привітанням. Я говорив з усіма його людьми. І подивіться, що він робить з президентом Обамою. Він просто грається з ним", - почав пан Трамп.

Image caption Що означатиме перемога Трампа для України, наразі невідомо

"І от він проводить Олімпійські ігри, а вже наступного дня береться за Україну. Наступного дня. Дуже розумно! Він не хотів цього робити під час Олімпіади. Бум! Наступного дня. Коли наші атлети вже поїхали, ми всі поїхали.

Знаєте, коли він зайшов і захопив Крим, він вирвав серце і душу, тому що там були всі гроші. Мене це здивувало. Я чув, що більшість доходу надходили просто з цього регіону. Це – територія багатства, а це значить, що решта України зазнає поразки, і це, як можна передбачити, станеться дуже скоро… Подивіться, що вони роблять в Україні роблять, і (ви зрозумієте), що це - лише питання часу", - сказав він.

Що саме мав на увазі Дональд Трамп, говорячи про "всі гроші", і що він відчував, коли пророкованої ним поразки України так і не сталося, - невідомо.

"Слова, а не справи"

Однак уже наступного року в інтерв'ю NBC Трамп показує, що Україна не входить до його зовнішньополітичних пріоритетів.

Image caption Дональд Трамп каже, що йому все одно, чи увійде Україна до НАТО

Відповідаючи на питання, чи підтримує він вступ України до НАТО, він говорить: "Увійде (Україна до НАТО) чи не увійде, мені все одно. Увійде – чудово. Не увійде – чудово…"

"Мені не подобається те, що діється в Україні. Але це проблема, яка зачіпає Європу набагато більше, ніж нас. Отож вони повинні взяти на себе частину відповідальності", - одразу додає він.

Ця заява викликала різку критику американських експертів із зовнішньої політики, і вже за кілька тижнів Дональд Трамп дещо модифікує свою точку зору на події в Україні.

Його запрошують виступити у форматі відеоконференції на конференції Ялтинської європейської стратегії, і тут він визнає, що Україна не отримує від світу підтримки, якої заслуговує.

    США підтримували Україну, але радше словами, а не справами
    Дональд Трамп

"У мене є таке відчуття, що люди з різних частин Європи повинні об’єднатися, аби допомогти Україні. Мені не здається, що Україна отримує гідну повагу від інших частин Європи. Але Україна цілковито заслуговує цієї поваги, вона довго це доводила. Отож про Німеччину йдеться чи про інші країни, я не думаю, що ви отримуєте підтримку, якої потребуєте", - заявив він.

"США підтримували Україну, але радше словами, а не справами. Наш президент недостатньо сильний, і він не робить для України того, що повинен. Ми називаємо це балаканиною. Частиною проблеми, яку Україна має зі США є те, що Путін не поважає нашого президента", - продовжив він.

Далі промова Трампа звелася до критики Барака Обами, отож довідатися, що саме він має на увазі під "підтримкою України справами", так і не вдалося.
"Я повністю за Україну"

Вже цього року в інтерв'ю New York Times Дональд Трамп знову нарікає на те, що США в українському випадку займаються тим, чим взагалі-то повинна була б займатися Європа.

Image caption "Зараз я повністю за Україну", - заявив Дональд Трамп у березні цього року

"Одна з речей, які мене дратували, - це була Україна. Зараз я повністю за Україну. У мене є друзі, які живуть в Україні, однак, не так давно, коли українська проблема виникла, і Росія пішла на конфронтацію, у мене не було враження, що хтось переймається цим більше, ніж ми. Нас те, що відбувається в Україні, зачіпає найменше, бо ми розташовані від неї найдалі. Однак, схоже, їхні сусіди про це не говорять. Подивіться на Німеччину, на інші країни – не схоже, щоб вони дуже переймалися...Тож я здивувався, чому країни, які межують з Україною і розташовані з нею поряд, не переймаються цією проблемою більше?" - розповів він.

"Ми боремося за Україну, але за неї не бореться більше ніхто, крім самої України, звичайно, і це не здається мені чесним, і не здається мені логічним", - резюмував Дональд Трамп.

У травні цього року в інтерв'ю Reuters він лаконічно висловився на тему російської присутності в Україні: "Вона мені не подобається. Вона мені зовсім не подобається".
"Путін не зайде в Україну"

Однак, мабуть, найвідоміші свої заяви з "українського питання" Дональд Трамп зробив улітку цього року.

Спочатку на прес-конференції, відповідаючи на питання, чи визнає він у якості наступного президента анексію Росією Криму, він заявив: "Ми розглянемо це. Так, ми розглянемо".

Ця лаконічна і неконкретна відповідь викликала цілу низку критичних коментарів: досі американський істеблішмент в один голос визнавав незаконність приєднання до Росії території іншої європейської країни.

А вже за кілька днів у ефірі телеканалу АВС Дональд Трамп заявив, що "Путін не зайде в Україну".

"Він не зайде в Україну. Просто, щоб ви розуміли. Він не зайде в Україну, зрозуміло? Позначте собі. Запишіть. Що хочете з цим зробіть", - сказав він.

Image caption "Ми розглянемо це", - несподівано відповів Дональд Трамп на запитання про можливе визнання анексії Криму влітку цього року

Ведучий зауважив: "Але ж він уже там", вочевидь, маючи на увазі анексію Росією Криму.

"Так, певним чином він там. Але мене там немає. Там Обама", - відреагував на це Дональд Трамп.

Наступного дня пан Трамп пояснив: його просто неправильно зрозуміли.

"Коли я в інтерв’ю сказав, що Путін "не зайде в Україну, позначте собі це", я казав, "якщо я стану президентом". (Путін) уже в Криму!", - написав він у своєму Twitter.

"Отож з усіма грізними словами Обами про Росію та Україну, вони вже захопили Крим і продовжують тиснути. Це – те, що я казав!", - додав Дональд Трамп.

    Росія захопила Крим під час так званих "Обаминих років". Хто цього не знає? І чому через це до Обами жодних претензій?
    Дональд Трамп

З того часу резонансних заяв про Україну новообраний американський президент не озвучував, хоча його "ляп" з тим, що "Путін не зайде в Україну" періодично використовувала у своїй контрагітації Гілларі Клінтон.

Деякі спостерігачі пояснюють різкий спад уваги Трампа до цієї теми звільненням керівника його передвиборчого штабу Пола Манафорта, який мав неабиякий досвід роботи у Києві.

Так чи інакше, відтоді пан Трамп згадував про цю далеку європейську країну лише вряди-годи.

"Росія захопила Крим під час так званих "Обаминих років". Хто цього не знає? І чому через це до Обами жодних претензій?", - написав він, приміром, у Twitter 14 вересня цього року.

Що ж, відтепер у Дональда Трампа є шанс показати, як саме потрібно проводити "українську політику", щоб не наразитися на критику навіть найдошкульніших опонентів.

А наразі чимало українських спостерігачів звернули увагу: пан Трамп, на відміну від Гілларі Клінтон, не зустрівся з Петром Порошенком під час вересневого візиту українського лідера до США.

Через брак часу чи свідомо - невідомо. Зрештою, це означає тільки те, що їм доведеться познайомитися і обмінятися думками з приводу ситуації в Україні згодом.
http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/11/161108_trump_quotes_sa_embargo?post_id=1135931573156664_1135934473156374#_=_


Чому програла Гілларі Клінтон
Нік Браянт кореспондент ВВС, Нью-Йорк

    9 листопада 2016

Image caption Гілларі Клінтон набрала більше голосів виборців, проте програла у ключових штатах і не добрала потрібної кількості виборщиків

Нинішні вибори, які стали найбільш незвичними в американській історії, стали своєрідним повстанням проти політичного істеблішменту. А мало людей так сильно асоціюються з ним, як Гілларі Клінтон.
Реклама

Під час цієї кампанії для мільйонів розлючених виборців вона стала обличчям американської "зламаної політики".

Дональду Трампу вдалося переконати достатньо виборців у достатній кількості штатів, що він має рецепт, як цю політику полагодити.

Мільярдер успішно позиціонував себе людиною з-поза системи, яка бореться проти людини, що втілює цю систему.

Image caption Виборці Гілларі Клінтон з відчаєм відреагували на поразку

Він став протестним кандидатом, а вона - уособлювала збереження статус-кво.

Гілларі Клінтон постійно наголошувала, що вона - найбільш кваліфікована кандидатка. Політик вказувала на своє резюме – досвід першої леді, роботу сенатора і державного секретаря.

Але в цих пекельних перегонах, переповнених гнівом і невдоволенням, прихильники Дональда Трампа у досвіді та кваліфікації вбачали тільки негатив.

Дуже багато людей, з якими довелося розмовляти під час кампанії, особливо у старих містах металургійного поясу на північному сході США, воліли бачити в Білому Домі бізнесмена, а не кар’єрного політика.

Їхню ненависть до Вашингтона можна було легко відчути. Як і ненависть до Клінтон, яка засіла в них дуже глибоко.

Я чітко пам’ятаю розмову з жінкою середнього віку з Теннессі, яка випромінювала південний шарм і була уособленням ввічливості. Але коли йшлося про Гілларі Клінтон, її манери зникали.

Гілларі Клінтон давно мала проблему з довірою, тому скандал з її електронною поштою був таким гучним та тривалим. Її вважали багатійкою з еліти східного узбережжя, яка глумливо дивилася на робочий клас.

Image caption Дональд Трамп зумів привернути білих представників робочого класу

Колишнє президентське подружжя розглядали не просто як лібералів із вищих класів, а лицемірних лібералів, які повчають інших скромності, але не живуть так самі.

Знову ж таки, їхній достаток загострили проблеми з виборцями із робочих класів, хоча останні щасливо проголосували за магната ринку нерухомості та мільярдера.

У країні, де участь у виборах беруть більше жінок, ніж чоловіків, було сподівання, що її стать дасть перевагу.

Але ще під час праймеріз з Берні Сандерсом стало зрозуміло, як важко заохотити жінок, а особливо молодих, голосувати за першу жінку-президента в історії країни.

Багато жінок не мали теплих почуттів до неї. Дехто згадував її зневажливі ремарки на посаді першої леді, яка не хотіла бути домогосподаркою.

Коли Дональд Трамп звинуватив її у сприйнятті любовних інтриг чоловіка і атаках на жінок, які звинуватили Білла Клінтона, багато жінок із цим погодилися.

Image caption Виборці не взяли до уваги професійний досвід Гілларі Клінтон

Безсумнівно, свою роль зіграв старий, не викорінений у країні сексизм. Багато чоловіків відмовились голосувати за жінку на посаді президента.

У рік, коли так багато американців хотіли змін, вона з’явилася і запропонувала усе те ж саме. Партії у США завжди було складно виграти три терміни поспіль у Білому Домі. Демократи не досягали цього з 1940-х років.

Але ця проблема ускладнювалася тим фактом, що дуже багато виборців втомилися від Клінтонів, адже Білл правив країною з 1992 по 2000 рік.

Гілларі Клінтон не була природною в якості кандидата. Її промови часто "вилизані" або схожі на слова робота. Її фрази звучали штучно і для багатьох - нещиро.

Повторне роздмухування скандалу навколо її електронної пошти сильно відволікло її увагу і змусило завершити кампанію на негативних повідомленнях.

Гілларі Клінтон намагалася показати своє бачення повернення Америки. Але гасло "Сильні разом" ніколи не було таким популярним, як "Зробимо Америку великою знову" Трампа.

Image caption Поразці Клінтон сприяв і звичайний сексизм

Під час її кампанії чули десятки різних слоганів, які свідчили про проблеми з чіткістю ключового повідомлення.

У кампанії Клінтон також були тактичні помилки. Вона концентрувала ресурси і час на штатах, які їй не були потрібні для перемоги. Зокрема, на Північній Кароліні та Огайо. А цих ресурсів не вистачало для роботи з так званою синьою стіною – 18 штатами, які голосували за демократів на останніх шести виборах.

Дональд Трамп за допомогою білих виборців із робочого класу частково зруйнував цю стіну, взявши Пенсильванію та Вісконсин, який не підтримував республіканців з 1984 року.

І це не була просто відмова від Гілларі Клінтон, а й відмова половини країни від Барака Обами
http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/11/161109_why_clinton_lost_vc

П'ять причин, чому Трамп переміг
Ентоні Зуркер Кореспондент у Північній Америці

    9 листопада 2016

Від початку своєї президентської кампанії понад рік тому Дональд Трамп перевершив усі очікування.

Мало хто думав, що він візьме участь у виборчих перегонах, а він узяв. Мало хто думав, що він підніметься в рейтингу громадської думки, а він піднявся. Мало хто думав, що він виграє бодай якісь праймеріз, а він виграв. Мало хто думав, що він обійде всіх і номінуватиметься як кандидат від Республіканської партії – а він це зробив.

Нарешті, здавалося неможливим, щоб він усерйоз змагався за прихильність усього народу на виборах, не кажучи вже про те, щоб перемогти.

Нині ж його обрано наступним президентом США.

Ось п’ять причин, які дозволили йому досягти результату, неочікуваного для більшості і незбагненого для багатьох.

Білі виборці за Трампа

У штатах, де результати вважалися непередбачуваними, жереб було кинуло на користь Трампа: один за одним, до нього відійшли Огайо, Флорида і Північна Кароліна.

Це лишало пані Клінтон надію на штати, в яких її перемога була ймовірною, хоча й непевною, – преса охрестила ці штати "синім захисним екраном" (англ. blue firewall). І захист було пробито.

Перемога лідерки демократів великою мірою лежала на плечах Середнього Заходу. Ці штати десятиліттями підтримували Демократичну партію, частково завдяки чорношкірим виборцям і білим представникам робітничого класу.

Ці білі представники робітничого класу, особливо люди без вищої освіти, як чоловіки, так і жінки, масово відмовились від своєї демократичної орієнтації. Натомість своє слово сказали виборці з сільської місцевості – громадяни, що давно почувалися непомітними для істеблішменту і забутими елітою з узбереж, нині з’явилися на дільниці у великій кількості.

Вірджинія та Колорадо встояли, але Вісконсин упав – а з ним і надії пані Клінтон на президентство.

У підсумку, не виключено, що пані Клінтон матиме більше прямих голосів виборців – за рахунок сильної підтримки у Каліфорнії, Нью-Йорку тощо, а також програшу з меншим розривом, ніж очікувалося, у "яскраво-червоних" штатах, наприклад, у Юті.

Втім, циклон Трампа вдарив туди, де це було необхідно. І вдарив зі страшенною силою.

"Тефлоновий" Дональд

Пан Трамп принизив шанованого ветерана війни Джона Маккейна.

Він вступив у сварку з каналом Fox News і його популярною ведучою Меґін Келлі.

Він повівся вкрай агресивно, коли його спитали, чому він колись насміхався над зайвою вагою переможниці конкурсу краси родом із Венесуели.

Він удавано вибачився, коли в інтернеті з’явилося відео, де він вихваляється своїми чіпляннями до жінок.

Він ледь видряпався з трьох президентських дебатів, на яких показував явно постановні номери.

Усе це не мало жодного значення. Хоча після найбільш обурливих епізодів його рейтинг падав, невдовзі він спливав на поверхню, як корок, що не тоне у воді.

Можливо, суперечливі ситуації ставалися так раптово, що не мали часу на розвиток. Можливо, пан Трамп – така сильна постать, що скандали для нього – як об стінку горохом. Хай там як, він виявився куленепробивним.

Аутсайдер

Він змагався з демократами. Він змагався із силами всередині власної партії.

Він переміг їх усіх.

Пан Трамп побудував собі престол із черепів опонентів-республіканців. Дехто з них – Марко Рубіо, Тед Круз, Кріс Крісті та Бен Карсон – врешті-решт зігнули перед ним коліна. Найстійкіші же, зокрема Джеб Буш і губернатор Огайо Джон Кейсік, тепер відіграють у своїй партії роль спостерігачів.

А як щодо решти впливових гравців-республіканців, від спікера Палати представників Пола Раяна і далі вниз? Пану Трампу не знадобилася їхня допомога – можливо, він і переміг саме тому, що тримався від них на відстані.

Те, що Трамп громив усіх, нагородило його аурою незалежності у той час, коли значна частина американської публіки засуджувала Вашингтон (хоча й не настільки, щоб не переобрати більшість із членів Конгресу, які балотувались на наступний термін).

Цей настрій вловили й інші політики національного рівня – наприклад, демократ Берні Сандерс, а також пан Круз.

Утім, ніхто не втілив його у життя краще, ніж Трамп, і це дозволило йому завоювати Білий дім.

Фактор Комі

Опитування погано відбивали настрій та уподобання електорату, особливо в штатах на Середньому Заході. Втім, в останні дні перегонів навіть вони показували, що пан Трамп має реальні шанси перемогти.

Ці шанси були менш реальними два тижні тому, аж поки директор ФБР Джеймс Комі не оголосив, що відновлює розслідування приватного електронного листування Гілларі Клінтон.

За опитуваннями, найбільше позиції Трампа посилилися за кілька тижнів між отим першим і другим листами пана Комі – у другому той заявив, що кладе матеріали розслідування в шухляду.

Схоже, за цей час пану Трампу вдалося укріпити свою базу, повернувши до себе блудних консерваторів і розбивши надії пані Клінтон на красиве останнє слово до виборців.

Звісно, дії Комі не мали би жодного значення, якби Клінтон тримала все робоче листування на серверах Держдепу. Тут уже ніхто, крім неї, не винний.

Довіра до власної інтуїції

Пан Трамп провів найбільш нестандартну політичну кампанію; та, як виявилось, йому було видніше, ніж всім експертам.

Він більше витратив на брендовані кепки, ніж на рейтингові опитування. Він навідався у такі штати, як Вісконсин і Мічіган, які, на думку експертів, були для нього недосяжними.

Він проводив масові заходи замість того, щоб стукати у двері до кожного чи спиратися на акції "Віддай свій голос!"

Він провів суперечливий, часом хаотичний загальнонаціональний з’їзд партії, кульмінацією якого став його спіч подяки за номінацію – найпохмуріший у сучасній американській політиці.

Він витратив на президентські перегони значно менше, ніж пані Клінтон, як і на республіканські праймеріз порівняно з конкурентами. Він перевернув з ніг на голову загальноприйняту мудрість щодо того, як стати президентом.

"Тямущі люди" бурхливо висміювали всі ці рішення і багато інших.

Втім, у кінцевому підсумку, його рішення спрацювали. Пан Трамп і його довірені особи – його діти та кілька обраних радників – сміятимуться останніми. І робитимуть це в Білому домі.
http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2016/11/161109_trump_victory_five_reasons_or_it


Трампу радіють білі і праві - огляд ЗМІ

    10.11.2016

Увага світових ЗМІ залишається прикутою до Дональда Трампа. Поки американці оговтуються від виснажливої президентської кампанії та її вкрай неочікуваного результату, англомовна преса намагається пояснити причини тріумфу республіканця та спрогнозувати, як його політика позначиться на США та інших країнах світу.
"Коаліція білих виборців"

Як перемога пана Трампа стала можливою? Газета New York Times, яка піддавала бізнесмена нищівній критиці під час президентської кампанії, вважає, що успіх йому принесла "коаліція білих виборців".

Серед цих соціальних груп пан Трамп здобув набагато більше підтримки, ніж інші кандидати-республіканці під час попередніх перегонів, пише видання.

Посилаючись на соціологічні дані та власні інтерв'ю з виборцями по всій країні, видання доходить висновку, що підтримували пана Трампа не тільки консервативні виборці і не тільки бідне населення.

"Що найбільш вражає, згідно з екзит-полами, пан Трамп переміг з найбільшим відривом серед білих виборців із середнім доходом. Тож йдеться про бунт не тільки робочого класу, а й значної частини білого середнього класу", - пояснює газета.

Втім, яким би шоком не була перемога пана Трампа для ліберальної американської преси, газети закликають читачів змиритися із результатом та дати новому президенту шанс проявити себе з кращого боку.

У ще одній статті для New York Times оглядач Ніколас Крістоф зазначає, що американська політична система побудована таким чином, щоб не давати одній людині абсолютної влади. "Я вже бачив вибори, які вважали кінцем світу. Так зокрема Демократи думали про тріумф Рейгана у 1980 році. І країна це пережила", - заспокоює пан Крістоф читачів.

Із таким підходом погоджується і Los Angeles Times. Газета наголошує, що її і досі непокоять людські якості пана Трампа – "його схильність до образ та нетерпимості та його безрозсудна демагогія". Але редакція зазначає, що бажає новому президентові успіху, а почати йому варто з пошуку спільних ідей серед власних прихильників та опонентів.

"Справжні лідери об'єднують людей навколо спільних цілей. Варто людям лише погодитися щодо проблеми, і може з'явитися шлях до компромісу", - пишуть автори.

За межами США пресу непокоїть, перш за все, вплив обрання пана Трампа на міжнародну політику. Британська Guardian досить песимістично зауважує, що результати виборів стали справжнім "політичним та культурним катаклізмом", і не тільки для самих американців.

"Зараз не найкращий час бути литовцем або українцем, і знову ж таки поганий час, щоб бути сирійським опозиціонером", - констатує газета у редакційній статті під назвою "Похмурий день для світу".

Проте таким похмурим день обрання пана Трампа став не для всіх.

Як наголошує Financial Times, його успіх викликав значне пожвавлення серед правих популістських сил у Європі. Результат тільки посилив відчуття свята, яке вже переважало серед таких політиків після голосування за вихід Великобританії з ЄС, вважає видання.

"Несподівана перемога пана Трампа сталася незадовго до виборів у Німеччині та Франції, на яких популісти наступного року можуть показати сильні результати. Позиції французького "Національного фронту" та партії "Альтернатива для Німеччини" щодо імміграції, безпеки та глобалізації досить схожі на ідеї пана Трампа", - пише газета.

Британська Daily Mail, в свою чергу, пророкує важкі часи для НАТО. Видання нагадує, що Трамп неодноразово заявляв, що участь в альянсі обходиться США занадто дорого. До того ж, його схвальні висловлювання щодо Володимира Путіна означають, що він навряд чи підтримуватиме жорстку політику НАТО щодо Росії.

У такій ситуації, вважає газета, на передову роль може вийти Велика Британія.

"Трамп не дуже довіряє найсильнішому європейському лідеру - канцлеру Ангелі Меркель. Цілком вірогідним є варіант, що попри "брекзит" він обере Британію як важливий міст між США та ЄС. Але тільки якщо ми заплатимо та виконаємо або навіть перевиконаємо наші зобов'язання щодо витрат на оборону", - пише видання.

Ще одне британське видання Independent погоджується з тим, що обрання Трампа відкриває нові перспективи для Британії під час та після брекзиту. У статті під назвою "Ця перемога означає утворення нового світового порядку" газета зазначає, що тепер, можливо, Лондон не залишиться останнім у черзі на підписання угоди щодо двосторонньої торгівлі, як попереджав Барак Обама.

"Але в окремих сферах геополітики Британія з Трампом не погоджуватиметься. Тереза Мей хоче взяти на себе головну роль у запровадженні санкцій проти Росії через події в Україні, яку підтримувала адміністрація Обами. Вірогідність, що пан Трамп піде на конфронтацію з Москвою, є дуже малою", - пише Independent.

Огляд преси підготувала Яна Люшневська, Служба моніторингу BB
http://www.bbc.com/ukrainian/press_review/2016/11/161110_foreign_press_sk


Перемога Трампа дестабілізувала світові ринки

    9 листопада 2016

Поділитися
Image copyright Getty

У Європі і Британії підбивають підсумки дня, який розпочався обвалом ринків на тлі перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США.
Реклама

Головний індекс британського фондового ринку FTSE 100 впав на 2% на початку торгів, але потім котирування дещо стабілізувалися на рівні -0,7% порівняно з вівторком.

Головні європейські ринки також падали, а інвестори переводили кошти у безпечні активи, такі як золото чи валюту, зокрема японську єну, яка зміцнилася на 2% відносно американського долара.

    найбільш вірогідним поясненням відносного спокою на ринках є невизначеність
    Домінік О'Коннол, BBC Today

Британський фунт зміцнився на 0,6%, а євро - на 0,6%. Золото на початку торгів підстрибнуло на 5%, але при завершенні торгів зростання ціни становило лише 2%.

Французький Cac і німецький Dax за підсумками дня втратили близько 1,5%, хоча на початку торгів падіння було стрімкішим.

"Інвестори намагаються визначити переможців від перемоги Трампа. Золото пішло вгору, тоді як акції компаній, що можуть постраждати від торговельних війн, пішли вниз. Врешті, найбільш вірогідним поясненням відносного спокою на ринках є невизначеність. Ринки знають так само мало про політику, яку провадитиме Трамп на посаді президента, як і будь-хто інший", - вважає Домінік О'Коннел, ведучий рубрики "Бізнес" програми ВВС Today.

Вранці 9 листопада азійські фондові ринки впали на тлі очікувань перемоги Дональда Трампа. Ці ринки першими відкрилися у день, коли мають стати відомі результати президентських виборів у США.

Падіння відбулося на усіх ринках регіону, а гроші перетікають у безпечні активи.

Японська Nikkei 225 закрилася із падінням на 5,4%.

Очікується також, що так само падінням відреагують і американські ринки, адже трейдери очікували на перемогу комфортнішого для себе кандидата - Гілларі Клінтон. За прогнозними розрахунками, Dow Jones index може втратити близько 4%, а London's FTSE 100 index - понад 3%.

Деякі аналітики порівнювали можливий шок від перемоги Дональда Трампа на виборах із тими, який приніс на ринки "брекзит".

На тлі новин про перемогу Трампа також почали падати ціни на нафту - вартість барелю нафти марки Brent впала до мінімуму за останні три місяці.

Курс мексиканського песо обвалився на 13%, що стало найглибшим падінням від 1994 року, коли країна переживала девальваційну кризу.

Причиною цього стали заяви Дональда Трампа під час виборчої кампанії щодо суттєвих змін у імміграційної політики США, а також щодо можливого перегляду правил Північноамериканської зони вільної торгівлі (NAFTA).

Image caption Інвестори сприймали Гілларі Клінтон як більш прийнятну кандидатуру на посаді президента США

"Дональда Трампа здебільшого сприймали негативно для азійських економік через його протекціоністську риторику, що лунала під час його виборчої кампанії", - каже азійський бізнес-кореспондент ВВС Карішма Вашвані.

Трампа також сприймали як "велике невідоме", тоді як до Клінтон ставилися як "кращого диявола, якого знаєш".

Інвестори також радять стежити за першими заявами пана Трампа щодо торгівлі з Китаєм.

Із тим, що перемога Дональда Трампа на президентських виборах буде "кроком у невідоме", погоджується і один із провідних американських економістів Пол Ешворт із Capital Economics.

"Ми просто не знаємо, яким президентом буде Трамп. Чи залишиться він демагогом, як це було під час виборчої кампанії, який погрожував приборкати своїх політичних опонентів, покарати медіа, збудувати стіну на кордоні і розпочати глобальну торговельну війну? Або ж він буде здатен перетворитися на державного діяча, який керуватиме у більш поміркованому тоні.
http://www.bbc.com/ukrainian/business/2016/11/161109_trump_victory_global_markets_az