Блог Богдан Бо

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Голодомор був геноцидом - визнав Сенат США

У США прийняли важливу резолюцію щодо Голодомору в Україні

Сенат американського штату Вашингтон прийняв резолюцію, яка визначає Голодомор в Україні 1932-1933 років як геноцид.

Про це повідомляє посольство України в США на своїй сторінці в Facebook.

У резолюції йдеться, що Голодомор був геноцидом, влаштованим Йосифом Сталіним і совєтським режимом проти народу України.

Рішення про цю резолюцію вашингтонські сенатори ухвалили одноголосно.

Автором документа виступив сенатор штату Вашингтон від Республіканської партії Марк Милощiа. У слуханнях взяв участь почесний консул України в Сіетлі Валерій Голобородько

Embassy of Ukraine in the USA / Посольство України в США додає 2 нові світлини.
22 травня о 22:26 ·

UA/EN
Сенат штату Вашингтон (США) прийняв резолюцію про вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років.
«Голодомор був геноцидом, влаштованим Йосипом Сталіним і радянським режимом проти народу України», йдеться у резолюції.
Відповідне рішення було прийнято одноголосно.
Автором резолюції є сенатор штату Вашингтон від Республіканської партії Марк Мілощіа (Mark Miloscia).
Участь у слуханнях взяв Почесний консул України в Сіетлі Валерій Голобородько, який передав лист-подяку Посла України в США Валерія Чалого Лейтенант-губернатору штату Вашингтон, Президенту Сенату Сирусу Хабібу (Cyrus Habib).
_______________________________________
The Washington State Senate (USA) adopted a resolution on the Day of Holodomor in Ukraine of 1932-1933. “Holodomor was a genocide committed by Joseph Stalin and the Soviet regime against the people of Ukraine”, the resolution says.
The decision was taken unanimously.
The main author of the resolution is Washington State Legislature Senator from the Republican Party Mark Miloscia.
Honorary Consul of Ukraine to Seattle Valery Goloborodko, who took part in hearings, handed over a letter of appreciation from Ambassador of Ukraine to the USA Valeriy Chaly to Lieutenant-Governor of the State of Washington, President of the Senate Cyrus Habib.

Коментарі: 1

Богдан Бо

ЛЮДИ КАК ЛЮДИ? Олег Басилашвили

ЛЮДИ КАК ЛЮДИ?

Я вот думаю: а что было бы, если бы Воланд прибыл в Москву сейчас. То есть не в Москву Сталина, а в Москву Путина? И время по сюжету подходящее — как раз весна, дело к маю.

Как вы помните, во время триумфального выступления своей свиты на московских подмостках «профессор» делает эдакое философское отступление, пристально рассматривая зрителей:

Ну что же, они — люди как люди. Любят деньги, но ведь это всегда было...Человечество любит деньги, из чего бы те ни были сделаны, из кожи ли, из бумаги ли, из бронзы или из золота. Ну, легкомысленны... ну, что ж... и милосердие иногда стучится в их сердца... обыкновенные люди... в общем, напоминают прежних... квартирный вопрос только испортил их...

Когда некоторые нынешние аналитики уподобляют нашу эпоху тридцатым годам, они не совсем правы.

Те люди, люди 30-х, действительно «напоминали прежних», дореволюционных. Манерами, бытом, представлениями. Булгаков это хорошо показывает. С нынешними россиянами людей 30-х по-настоящему роднит лишь одно: любовь к деньгам. Как же так, возразит кто-то. А отношение к власти, холуйские славословия, поголовная поддержка политики вождя? Разве всё это не похоже на нынешнюю 86-процентную поддержку Путина?

Отвечу: похоже, но только ВНЕШНЕ. У нас ситуация с общим качеством населения неизмеримо хуже, чем в 30-е годы. Хуже!

Когда мы видим кадры кинохроники, на которых монолитные колонны маршируют под лозунгами «Слава великому Сталину!», «Смерть троцкистским собакам!», мы должны видеть, что стоит за этим. А за этим стоит гражданская война, за этим годы геноцидного террора и социальной дискриминации. За этим стоит всепроникающий, как Интернет, страх. Вот что надо понимать.

Но когда современное российское большинство поддержало «крымнаш», поддержало «новороссию», у него за плечами был не опыт Соловков, не опыт раскулачивания, массовых расстрелов и Беломорканала.

Нынешний обыватель не знает, что это такое — шаги НКВД ночью, за твоей дверью. Его не били по половым органам на допросах. Нет, у нынешнего большинства за плечами опыт совсем другой жизни: опыт жизни при демократии 90-х, пусть и очень несовершенной, да, но демократии. Наше большинство, так возлюбившее Путина, уже не знало страха и железного занавеса. Нынешнее большинство никто не запугивал и не принуждал. Когда советский народ в 1939-м, стоя на митингах по заводам и фабрикам, единодушно гавкал после нападения на Финляндию: «Да здравствует мирная политика Советского союза! Да здравствует великий Сталин! Мы полностью одобряем меры, принятые Советским правительством!» — я понимаю, что это происходило в стране ГУЛАГа. Попробуй-ка не поддержи. Если не выразишь одобрение — погибнешь лютой смертью.

Но тем, кто в марте прошлого года рукоплескал в Кремле по поводу «возвращения» Крыма — им удары сапогом по почкам и ГУЛАГ явно не грозили. Как и остальным 86-ти процентам. Ну ладно, не пойдёшь ты на митинг в поддержку «Крымнаш» — ну, выгонят с работы, это самое большее (но не расстреляют и на Колыму не ушлют). И, кстати, не всех же гоняют на эти митинги. Подавляющее большинство сидит себе дома и исповедует «Крымнаш» совершенно добровольно, наедине с собой и телевизором, в семейном кругу, по зову сердца, безо всякого давления и безо всякого стимулирующего страха. Они, эти люди, не прошли через мясорубку террора. Они имеют опыт достаточно свободной постсоветской жизни, у них загранпаспорта и выход в Интернет, но притом они уже готовы нести по улицам лозунги: «Слава великому Путину!» и «Смерть пятой колонне!». У них, в принципе, в 90-е был шанс стать нормальными людьми, войти в круг нормальных народов. Но нет, они по доброй воле выбрали сталинизм-2 и бредни о новом имперском величии — вот в чём коренное отличие наших современников от людей 30-х годов. Зная ВСЁ о сталинском терроре, наши современники, по данным «Левада-центра», его оправдывают, очевидно, надеясь, что новый террор лично их не затронет. То есть они, сволочи, согласны на репрессии, если будут «грести» ДРУГИХ. Если ДРУГИМ будут ломать судьбы; если ДРУГИХ будут гнобить, мучить и убивать. Вот какое у нас замечательное население сегодня.

Совок совершил ужасное дело: похоже, за время своей истории он истребил почти всех, кто мог бы воспринять свободу. Последний всплеск сопротивления — Новочеркасский бунт при Хрущёве. Когда потом появился шанс на свободу, воспользоваться им было уже некому. Воля к свободе осталась в Украине, в Прибалтике, в Грузии. Но не у нас, не у русских. У нас качество населения низведено ниже плинтуса. Оно не идёт ни в какое сравнение со сталинскими временами. Ибо тогда система всё-таки преодолевала сопротивление, с нею всё-таки боролись. Были крестьянские восстания, потом были власовцы. Был огромный пласт людей, ненавидящих Сталина и совок вообще. Недаром системе требовался ГУЛАГ. Сейчас он не нужен. ЭТОТ народ любит вождя и без ГУЛАГа. Страшное дело — рабство из-под палки. Но ещё страшнее — рабство без палки. Страшен совок в ватнике. Но страшнее совок на иномарке, в импортных шмотках, отдыхающий в Европе и притом ненавидящий Запад. Помнится, при совке власть обязывала хозяев личных домов вывешивать по праздникам красный флаг. Не вывесишь — будут неприятности. Сейчас никто никого не принуждает цеплять «колорадскую» ленточку на свой личный автомобиль — но цепляют все, сами цепляют, не замечая, как двусмысленно и даже комично этот круглогодичный «символ победы» выглядит на «мерседесе» или «фольксвагене».

Этот нынешний добровольный неосталинизм, добровольный отказ от возможности быть свободным — гораздо страшнее атмосферы 30-х годов. Он знаменует полную деградацию, возможно, уже необратимую. Это вырождение как следствие мощнейшей антиселекции, отрицательной калибровки. В великом русском языке есть слово «люди» и слово «ублюдки». Как видите, они вроде бы созвучны, похожи друг на друга (может даже показаться, что корень у них один). Однако значение этих слов совсем разное. И корни разные — «люд» и «блуд» соответственно. Между этими двумя словами при всём их некотором созвучии — дистанция огромного размера. Такая же, как между русскими 30-х годов и нами, нынешними русскими. Там, в 30-х, были всё-таки люди.

Начало перестройки было ознаменовано появлением знакового фильма «Покаяние» Тенгиза Абуладзе. Собственно, перестроечная критика сталинизма началась с него. Главный смысл этого фильма был не воспринят, он показался тогда слишком радикальным и даже нигилистическим. Сын выкапывает из могилы труп отца-тирана и выбрасывает его с горы куда-то в мир — на ветер, на вечный позор. О, как тогда, в пору выхода фильма на экраны, многие клеймили эту яркую сцену, как оскорблялись ею! Фильм стал своего рода «проверкой на вшивость», проверкой готовности общества к переменам, к перерождению. Он нёс в себе послание, которое не было услышано: нас может спасти только радикальное отречение от скверны. Подобное тому, что совершила Восточная Европа. Но это не произошло. Покаяние — а именно в этом состояло послание фильма — не состоялось. Фильм, повторяю, не был услышан, и само это слово — покаяние — стало по большей части вызывать раздражение и озлобление, и чем дальше, тем сильнее.

Призывы к покаянию стали восприниматься как оскорбление национального и личного достоинства: «Кому, НАМ каяться?! Перед кем?? Да мы всех их спасли от фашизма!!». Сегодня тема покаяния, звучавшая в годы перестройки, окончательно перечёркнута великой темой «вставания с колен». Её венец — «Крымнаш». Законченный исторический цикл: от фильма «Покаяние» до фильма «Путь на родину». Мы вернулись-таки «на родину». Кто-то, вспоминая картину Абуладзе, сказал, что зловонный труп тирана теперь подобран и водружён на старый пьедестал. Не совсем так. Этот полуразложившийся труп наши современники притащили к себе домой и усадили за семейный стол. В его обществе пьют чай. С ним подобострастно беседуют, с ним советуются. И если у трупа вдруг отваливается голова, её с извинениями прилаживают на место.

Так Вы говорите, мессир, люди как люди? Нет, увы, к нам это уже не относится. Это не про нас. Мы не «люди как люди», а некий продукт системы расчеловечивания. Покаяние могло пробудить в нас человеческое, но мы, потоптавшись немного на историческом перепутье, отвергли этот шанс. У людей 30-х такого шанса не было, и единственное, что нас роднит с ними, единственное, что мы от них унаследовали — их негатив: готовность стучать, трамвайное хамство и слабость к халяве. Несмотря на то, что Москва сейчас сияет модными бутиками, навроде миланских и прочих, нынешняя публика, думаю, так же ломанулась бы в «магазин» Геллы на сцене театра Варьете. И коварные купюры, дождём слетающие с потолка, хватала бы только так, за милую душу. Путин смекнул, как можно купить эту «милую душу». Он пытается Вам подражать, мессир. «Наш Крым» — это тот же «магазин» Геллы на сцене современности.

Хит сезона «русской весны». Интересно, кто в роли Геллы? Вероятно, блядские российские СМИ с трупными пятнами на руках. Народ вот уже год активно и упоительно примеряет на себя Крым, приговаривая: «Шикарно! Качественно! Патриотично! А как оперативно провернули! Глазом не успели моргнуть!». На что надеется Путин? На то, что иллюзия, морок станет вечной реальностью? Даже Вы, мессир, на это не посягали. Морок развеется, оставив только срам и массовый визг. Вам-то что, мессир, Вы встали и ушли. А Путину податься некуда: он не вольный художник, в отличие от Вас, он директор-хозяин этого, блин, «Варьете». Он обречён метаться по рушащемуся зданию, среди разочарованной, озлобленной, взбешённой публики, теряющей человеческие признаки.

Вот такой театр. «Сеанс окончен! Маэстро! Урежьте марш!!!».

Олег Басилашвили
http://newrezume.org/news/2017-05-12-10922

Коментарі: 11

Богдан Бо

Українська - це любов

"Українська - це любов" Пост про лагідну українізацію набирає популярності у Мережі

Для того, щоб люди захотіли спілкуватися українською мовою, їх потрібно навчати й підтримувати, а не змушувати й принижувати.

Таку думку на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook написала керуючий партнер Gres Todorchuk PR Ярослава Гресь.

Вона розповіла, що виросла в російськомовній родині і ніколи не хотіла спілкуватися українською. Масла у вогонь підкидав і вчитель у школі.

"Я виросла в російськомовній родині, де було заведено багато читати, їсти виделкою та ножем, уміти сказати "вибач", не дружити з покидьками і любити життя. В школі я навчалася українською, я дуже багато читала українською, я чи не єдина в класі отримала задоволення від "Борислав сміється", але я не хотіла говорити українською. Я не любила свого вчителя. Точніше, вчитель не любив мене. Я писала три-чотири твори – за себе та тих, хто не готувався. "Їхні" твори отримували 5/5, мій – 4/3. "Тема не розкрита, помилки", – казала вчитель. "Ок", – відповідала я. І говорила тільки російською", – написала Гресь.

Так було, допоки вона не зустріла викладача, що повністю змінив її уявлення про українську. Своїми словами і вчинками він стимулював заговорити державною мовою.

"Так було б завжди. Якби в інституті я не зустріла свого найкращого викладача. "Геніально!" – говорив абсолютно про будь-який студентський твір Іван Пилипович Ющук. – "Ви просто геніальні!". У цьому було стільки чистих почуттів – до тебе, до мови, що українську хотіли вчити усі. Дівчинка, яка приїхала з Криму і не розуміла спочатку кожне третє слово, говорила тільки українською. Зі страшними помилками, з величезною напругою, з космічним бажанням почути "Галя! Це ж геніально!" – пригадала Гресь.

На її думку, саме так і має втілюватися українізація. Не варто закликати до мовного гетто, принижувати чи змушувати. Все має бути через любов.

"Українська – це любов. Не принижуйте її закликами створити гетто, коментарями в постах типу "не розумію, чи автор тупий, що не пише українською" або ще гірше – "виправте спочатку свої помилки, а потім уже висловлюйтесь із приводу культури", думкою про те, що справжній патріот говорить тільки нею, і ніяк не інакше. Не змушуйте – навчайте! Не принижуйте – підтримуйте! Не викликайте ненависть – закохуйте! І в нас усе вийде", – написала Гресь.

Коментарі: 3

Богдан Бо

Генеральний прокурор Юрій Луценко закликає депутатів ВРУ

24.05.17, 20:14
Ми любимо тебе, Україно!
верховна рада, генпрокуратура, звіт, луценко

Звіт Луценка в Раді: генпрокурор розповів, що змінилося після Майдану і де корупція найбільша

24/05/2017 15:38

“За експертним висновком, у тому числі Інституту економіки Національної академії наук України, в часи Януковича Україні було завдано шкоду понад 40 мільярдів доларів США. Це приблизно одна річна видаткова частина державного бюджету. Мені здається, це пік”, – заявив генпрокурор Юрій Луценко під час звіту у Верховній Раді 24 травня.

Він не згоден із тезою, що з часів Майдану нічого не змінилося. “Податкові площадки знищено, “скрутки” так звані – з 1 червня запускається автоматизована система, яка їх знищить; відкати за ПДВ – з 1 травня існує автоматизована система; подвійне оподаткування в країні і окремо в сільськогосподарських підприємствах, на чому грали недобросовісні голови колгоспів із Кіпру, знищено; державні закупівлі (махінації) – знищено. Я не говорю, що це знищено остаточно, але це підірвано на 80-90% системою ProZorro… Ціна на газ для населення та промисловості – знищено”, – заявив Луценко.

Він зазначив, що чим більше зробить Верховна Рада для подолання корупції, тим менше залишиться робити Генпрокуратурі.

“Нам залишилося три теми. Тема вугілля – якщо раніше розкрадання йшло через спеціальні схеми бюджетного фінансування шахт, то сьогодні не меншу загрозу становить так звана схема “Роттердам+”. Ви маєте прийняти закон про ренту на вугілля і інші корисні копалини в Україні – так само, як це зроблено для газу. Зробите це – і ми перегорнемо ще й цю сторінку мафіозних загроз”, – сказав генпрокурор під оплески.

“Також нам потрібно навести лад на митниці. Там багато робиться, але треба запровадити звірку даних розмитнення з нашими сусідами – країнами ЄС. І 80% злочинності впаде! Це треба набрати політичної мужності Кабінету міністрів і зробити це”, – заявив генпрокурор.

“І третя схема, найважливіша. Найбільша корупція, наскільки її оцінюю я і НАБУ, сьогодні знаходиться у сфері призначення на менеджмент державних підприємств. Шановні колеги, прийміть нарешті рішення про приватизацію “Центренерго”, гідроенерго і всіх інших підприємств, про які уже весь інтернет забитий чутками. Приватизуйте – і нехай платять податки”, – заявив очільник ГПУ.

На думку Луценка, якщо це буде зроблено, “ми зможемо змінити обличчя України”, передає “УП“.

Також Генпрокурор заявив, що в Україні не вистачає суддів для розгляду усіх кримінальних провадженнь, які надходять до суду.

“Правдою є те, що співвідношення направлених до суду проваджень та судових отриманих вироків є абсолютно неприйнятним. В 2015 році правоохоронними органами до суду було направлено 1696 справ. Завершено судових слухань з вироком – 755. В 2016 році направляємо 1739 справ, отримуємо 492 вироки. У поточному році відправляємо 700 нових проваджень, отримуємо 230 рішень… Зі всіх цих вироків лише 104 особи отримали реальний термін покарання через позбавлення волі”, – розповів Юрій Луценко.

Він заявив, що однією із причин такої “кризової ситуації є чисельність суддів у судах”.

“Наприклад, в Дарницькому, Оболонському, Подільському районних судах столиці є лише чотири судді, п’ять суддів у Голосіївському, Печерському, Солом’янському районних судах. Весь вал справ проти високопосадовців, який йде у Печерський суд, мають розглядати п’ять суддів”, – сказав Луценко.

“При цьому 2016 і поточний рік кількість кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд суддів, подекуди сягає тисячі. Солом’янський суд – 2269 справ, Дарницький – 1163, Печерський – 857. У нас просто банально немає кому розглядати справи і виносити вироки”, – додав він.

Юрій Луценко заявив, що для вирішення цієї проблеми треба створити спеціалізовану палату в існуючому кримінальному суді з розгляду справ категорії “А”.

“Цей антикорупційний суд з нових суддів, обраних через відкриті тести з участю громадськості, може уже до кінця цього року запустити справжній механізм справедливості в судах”, – сказав він.

Також Юрій Луценко натякнув Верховній Раді на необхідність підвищити зарплату прокурорам.

Генпрокурор подякував народним депутатам від імені прокурорів за те, що “вони змогли підняти заробітну плату на 45%”.

“Тепер прокурор першого року місцевої прокуратури має на руки від 9 до 10 тис. грн., а прокурор регіональної – від 11 до 12 тис. грн.”, – сказав він.

Говорячи про плідну роботу прокурорів, Луценко зауважив, що їм необхідно було б подякувати.

“Найкращою подякою, шановні народні депутати, може бути ваше рішення про чергове підвищення зарплати, яке зробить їх ще більш незалежними, ще більш принциповими і ще більш успішними”, – сказав Луценко.

http://novynarnia.com/2017/05/24/zvit-lutsenka-v-radi-genprokuror-rozpoviv-shho-zminilosya-pislya-maydanu-i-de-koruptsiya-naybilsha/?aid=13P92Y.wghot

Генпрокурор назвав трьох "китів" сучасної корупції в Україні

Середа, 24 травня 2017,

Генеральний прокурор Юрій Луценко закликає здолати корупцію у вугільній галузі та у Митній службі, а також віддати на приватизацію державні підприємства.

Про це він заявив, завершуючи свій звіт у Верховній Раді.

"За експертним висновком, у тому числі, Інституту економіки Національної академії наук України, у часи Януковича Україні було завдано шкоду понад 40 мільярдів доларів США. Це приблизно одна річна видаткова частина державного бюджету. Мені здається, це пік" – сказав Луценко.

Він не згоден із тезою, що з часів Майдану нічого не змінилося:

"Податкові площадки знищено, скрутки так звані – з 1 червня запускається автоматизована система, яка їх знищить; відкати за ПДВ – з 1 травня існує автоматизована система; двійне оподаткування в країні і окремо в сільськогосподарських підприємствах, на чому грали недобросовісні голови колгоспів із Кіпру, знищено; державні закупівлі (махінації) – знищено. Я не говорю, що це знищено остаточно, але це підірвано на 80-90% системою ProZorro… Ціна на газ для населення та промисловості – знищено".

"Нам залишилося три теми. Тема вугілля – якщо раніше розкрадання йшло через спеціальні схеми бюджетного фінансування шахт, то сьогодні не меншу загрозу становить так звана схема "Роттердам +". Ви маєте прийняти закон про ренту на вугілля і інші корисні копалини в Україні – так само, як це зроблено для газу. Зробите це – і ми перегорнемо ще й цю сторінку мафіозних загроз", – сказав генпрокурор під оплески.

"Також нам потрібно навести лад на митниці. Там багато робиться, але треба запровадити звірку даних розмитнення з нашими сусідами – країнами ЄС. І 80% злочинності впаде! Це треба набрати політичної мужності Кабінету міністрів і зробити це", – сказав Луценко.

"І третя схема, найважливіша. Найбільша корупція, наскільки її оцінюю я і НАБУ, сьогодні знаходиться у сфері призначення на менеджмент державних підприємств. Шановні колеги, прийміть нарешті рішення про приватизацію "Центренерго", гідроенерго і всіх інших підприємств, про які уже весь інтернет забитий чутками. Приватизуйте – і нехай платять податки", – заявив він.

На думку Луценка, якщо це буде зроблено, "ми зможемо змінити обличчя України".

Генпрокурор додав, що він завжди готовий до співпраці з парламентом.

Олена Рощенко, УП

http://www.pravda.com.ua/news/2017/05/24/7144856/?aid=13P92Y.wghot

Коментарі: 4

Богдан Бо

Мирко Саблич - "Гумконвой"

Коментарі: 0

Богдан Бо

Санкції України проти Рефії є послідовні

Санкції України проти Росії.
Що спільного у «Яндекса» й Орбакайте

20 Травень 2017

У забороні російських інтернет-компаній обивателі бачать цензуру, забуваючи про те, що це бізнес.

Заборона «Яндекса» і «ВКонтакте» мало чим відрізняються від заборони Крістіні Орбакайте виступати в Україні.

Орбакайте було під силу зібрати в чотирьох українських містах-мільйонниках концертні зали. Двічі на рік. Харків, Одеса, Київ і Дніпро сумарно могли забезпечити російській співачці вісім виступів. З урахуванням того, що середній гонорар виконавиці її рівня коливається в районі 15 тисяч доларів, то річні втрати від заборони – це 120 тисяч доларів. Множимо на три – саме на три роки їй заборонений в'їзд в Україну – і отримуємо 360 тисяч американських доларів. Саме стільки Крістіна Орбакайте втратила через один концерт в анексованому Криму.

Санкції інструментальні – вони виконують роль батога. Недотримання українських законів загрожує для фізичної та юридичної особи втратою українського ринку. Ємність якого досить велика, щоб вихід з нього ніс відчутні фінансові втрати. І в цьому сенсі немає різниці між виконавцем популярних шлягерів і великою інтернет-компанією.

Соцмережі і пошуковики – це не благодійність, а бізнес

Соцмережі, антивіруси і пошуковики – це не благодійність, а бізнес. Той самий російський бізнес, який мало чим відрізняється від заводу або авіакомпанії. Він точно так само націлений на отримання прибутку, як і будь-який інший гравець на ринку. І український ринок для всіх цих компаній був цінний своїми розмірами і капіталоємністю.

Будь-які розмови про те, що «заборона б'є по користувачах», нічим не відрізняються від скарг на заборону прямого авіасполучення з РФ. Адже прямі рейси з Росією стали жертвою не українського волюнтаризму. Вони стали неможливі через те, що російські авіакомпанії порушували український повітряний простір, здійснюючи рейси в аеропорт Сімферополя.

Заборона «ВКонтакте», «Яндекса» або лабораторії Касперського – це не стільки заборона доступу до їхніх продуктів, скільки скорочення їхнього потенційного прибутку. Сучасний світ має чимало можливостей обходити блокування – і досвід сусідньої Росії тому підтвердження. Але нові санкції унеможливлюють роботу юридичних осіб на території України.

Будь-яка війна – це вихід із зони комфорту

Хтось скаже, що ця заборона побічно б'є і по українській стороні. Так, можливо. Російські авіакомпанії теж замовляли в українських аеропортів обслуговування літаків. А Крістіна Орбакайте знімала номери в українських готелях та їла в українських ресторанах. Але це принципово нічого не змінює.

Тому що будь-яка оборона – це витрати. Армія коштує грошей – як і зброя. І якщо ви думаєте, що в сучасних війнах битви йдуть тільки на полі бою – ви помиляєтеся.

Я багато чув про те, що нові санкції змусять українських користувачів перелаштувати звичний побут. Можу за них щиро порадіти. Тому що будь-яка війна – це вихід із зони комфорту. І якщо все, чим вам доводиться жертвувати, – це цифрова продукція країни-агресора, то ви надзвичайно щаслива людина. Багатьом так не пощастило. Запитайте у переселенців.

Павло Казарін – оглядач Крим.Реалії
https://www.radiosvoboda.org/a/28499321.html

Коментарі: 9

Богдан Бо

Як Україна переосмислює статус «російського опозиціонера»

Кейс Ксенії Собчак – це хороша ілюстрація того, як виглядає емансипація України.

Російська опозиціонерка вирішила насварити українського президента. На її думку, він недостатньо демократичний, не розуміє свою країну й робить помилки. Півтора місяця тому Ксенія Собчак записувала щось подібне на адресу російського президента, й можна припустити, що вона намагалася всього лише «дотриматись балансу».

І це прекрасна ілюстрація до розмови про Росію, Україну та Крим.

Проблема Ксенії Анатоліївни та її однодумців у тому, що вони за звичкою намагаються виступати з позиції «совісті нації», забуваючи про те, що нації з обох боків кордону вже різні. У цьому сенсі вони мало відрізняються від своїх опонентів – для обох груп прикордонні стовпи є умовністю, яка не може заважати їхньому праву на повчання.

Власне, Ксенія Собчак не одна така – час від часу хтось із її колег по ліберальному російському цеху, обурившись українцями, вирішує їх привселюдно відчитати. Забуваючи про те, що легітимність їхніх менторських інтонацій закінчується там, де починається територія України. Адже повчання має сенс лише тоді, коли адресат готовий слухати.

Це хороший приклад того, що долю поліса можуть визначати тільки громадяни поліса. Просто за фактом спільної долі. Саме тому кордони мають значення. При всіх його недоліках Петро Порошенко – це президент України, якого обирали українці. І питання його політичного майбутнього вони вирішать самостійно – без опіки й піклування Ксенії Собчак.

Той факт, що російській телеведучій не спадає на думку лізти з настановами до президента Фінляндії Саулі Нійністе, означає лише те, що в свідомості росіян Гельсінкі – це столиця окремої суверенної держави. А Україна для них – це концентрація очікувань. Просто в імперців свої очікування, а у лібералів – свої. Але вибір інтонації одними й іншими – чіткий сигнал, що сусідню країну вони продовжують сприймати як «свою», а не «чужу».

І це ще один доказ, що вони так і не зрозуміли, які процеси запустила в Україні анексія Криму.

Вторгнення на півострів стало найкрасномовнішим доказом того, що ніякі поступки Росії не можуть гарантувати безпеку країни. Саме тоді – в лютому 2014 року – в Україні розпочався виразний процес політичного й культурного окреслення держави. І якщо 2014 року Україна почала дистанціюватися від російського державного, то 2017-го дистанціюється від російського опозиційного.

Цей процес так гостро сприймається у Росії ще й тому, що українські медіа продовжують багато в чому залишатися російськомовними. Це породжує ілюзію неправдивої однаковості й однотипності. Неправдивоі тому, що «простору загального» між російськими лібералами й «українськими росіянами» тепер уже немає. Якщо російський ліберал головним своїм противником вважає авторитаризм і Володимира Путіна, то для українця у ролі суппротивника виступає саме російська держава, в максимальному ослабленні якої він кровно зацікавлений. А з цим, у свою чергу, не готові будуть погодитися громадяни Росії – яких би поглядів вони не дотримувалися.

Статус «російського опозиціонера» перестає давати кредит довіри своєму власникові в очах українського обивателя. Пікантності тому, що відбувається, додає те, що аудиторії з обох боків кордону здатні один одного розуміти без перекладу, а тому продовжують за інерцією сходитись у віртуальних битвах соцмереж.

Але щойно Україна перестане реагувати на будь-які зауваження з Росії – емансипацію можна буде вважати доконаною.

Павло Казарін – оглядач Крим.Реалії
https://www.radiosvoboda.org/a/28506479.html

БГ: Вдячний автору за вчасну і розумну реакцію на щось сказане громадянкою РФ Оксаною Собчак, бо жодної цитати чи посилання не побачив, хоча воно і зайве: тема в іншому. Ми справді вже різні і думка будь-кого в РФ про щось в Україні нас, українців, мало турбує. Як казав Михаил Светлов: "Меня не волнует ваша озабоченность в моих делах"
Єдине зауваження до автора: "Статус «російського опозиціонера» перестає давати кредит довіри своєму власникові в очах українського обивателя" - у тому і справа, що не обивателя, а серед інтелектуалів в Україні!

Коментарі: 0

Богдан Бо

Як виглядатиме стіна між Україною та Росією

Дмитрий Буковский

Среда, 10 Сентября 2014, 15:05

Сьогодні на кордоні з РФ розпочалось спорудження фортифікаційних укріплень в рамках проекту «Стіна»

За дорученням Президента України Петра Порошенко розпочато спорудження фортифікаційних укріплень на кордоні з Росією в рамках проекту "Стіна". Про це повідомив прес-центр АТО.

Зокрема, розпочато підготовчі роботи фортифікаційного обладнання та встановлення систем інженерного загородження визначених рубежів. "Заплановано створити два оборонних рубежі, основним призначенням є недопущення проникнення на територію України противника", - заявили в штабі АТО.

Основний обсяг робіт становить близько 1,5 тис. км траншей та ходів сполучення, понад 8 тис. окопів для техніки, понад 4 тис. бліндажів та створення 60-ти кілометрового невибухового загородження.

Раніше проект "Стіни" презентував прем'єр Арсеній Яценюк. Відповідно до цього документу, кордон між Україною та Росією в межах Сумьскої, Харківської та Чернігівської областей планують облаштувати таким чином:

В той же час, найбільш проблемна ділянка кордону - в межах Луганської та Донецької областей, замість спостережних вишок, буде обладнана огорожею

А так виглядатимуть ділянки кордону, які проходять по річках

Проект "Стіна" також передбачає облаштування сухопутної і морської ділянки кордону з АР Крим, в першу чергу навпроти Маріуполя, Бердянська та Генічеська". Так, на сухопутній ділянці будуть суцільні рови шириною не менше 4 м і глибиною 2 м. Також будуть встановлені електронні системи контролю та різні фортифікаційні споруди. На морській ділянці встановлять єдину систему оптико-електронного спостереження і фортифікаційні споруди.

http://www.dsnews.ua/politics/yak-viglyadatime-stina-mizh-ukrayinoyu-ta-rosieyu-10092014143500

Коментарі: 5

Богдан Бо

Україна перемагає у карате!

Українські спортсмени завоювали два золота, срібло і бронзу на першому чемпіонаті Азії з карате кіокушинкайкан. Фоторепортаж

22 травня, 2017 15.48

ФОТОГАЛЕРЕЯ (1 З 6)

розгорнути на весь екран

Українські спортсмени завоювали два золота, срібло і бронзу на першому чемпіонаті Азії з карате кіокушинкайкан. Фоторепортаж / ГОРДОН

Фото: kyokushinkarate.com.ua

21 травня у столиці Індонезії Джакарті завершився перший чемпіонат Азії з карате кіокушинкайкан, повідомило видання "Спорт-Экспресс в Украине". Четверо українських спортсменів зійшли на п'єдестал пошани. Золото у ваговій категорії до 75 кг виборов Сергій Доронін, срібло – Денис Максимов. У ваговій категорії до 65 кг перемога дісталася Анатолію Томарову, а в категорії до 85 кг бронзовим призером став Максим Максимов. Президент Української асоціації карате кіокушинкайкан Сергій Лук'янчиков зазначив, що українська команда продемонструвала чудовий результат і набула величезного досвіду. Він додав, що виступ спортсменів стане хорошою підготовкою до майбутнього чемпіонату Європи з карате кіокушинкайкан в Іспанії.

Теги: Україна, спорт, медалі

Коментарі: 0

Богдан Бо

Перемогла Анастасія Шевченко!

Українка завоювала золото у перший день чемпіонату Європи із самбо в Мінську

Загалом протягом першого дня чемпіонату Європи із самбо українська збірна завоювала чотири медалі – золото, срібло і дві бронзи, повідомила прес-служба Федерації самбо України.

Анастасія Шевченко з Харкова здолала росіянку Аліну Пчелінцеву
Фото: sambo.net.ua

Спортсменка з Харкова Анастасія Шевченко посіла перше місце в категорії до 60 кг на чемпіонаті Європи із самбо, який проходить у Мінську, повідомила прес-служба Федерації самбо України.

"Перше місце взяла Анастасія Шевченко з Харкова у категорії до 60 кг. У драматичному поєдинку вона здолала росіянку Аліну Пчелінцеву з рахунком за балами 3:2. Чемпіонськими виявилися кидки через голову", – зазначили у Федерації.

Загалом протягом першого дня змагань, які проходять у Мінську, українська збірна завоювала чотири медалі – золото, срібло і дві бронзи.

Срібну медаль узяв у бойовому розділі самбо Андрій Кучеренко з Херсона. Він поступився у фіналі російському бійцеві Курбану Магамедову.

Бронзові нагороди вибороли Анастасія Новікова з Харкова та Наталія Смаль з Івано-Франківська.

Загалом у турнірі беруть участь понад 300 спортсменів із 31 країни. 20 і 21 травня буде розіграно 18 комплектів нагород.

Коментарі: 2

Профіль

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Голодомор був геноцидом - визнав Сенат США

ЛЮДИ КАК ЛЮДИ? Олег Басилашвили

Українська - це любов

Генеральний прокурор Юрій Луценко закликає депутатів ВРУ

Мирко Саблич - "Гумконвой"

Санкції України проти Рефії є послідовні

Як Україна переосмислює статус «російського опозиціонера»

Як виглядатиме стіна між Україною та Росією

Україна перемагає у карате!

Перемогла Анастасія Шевченко!