Сергій Іванчук та Іван Дєєв. Кадри відео

Юрій Бутусов
журналіст, редактор сайту “Цензор.нет”

(FB)

Військовополонених [із 8-го полку ССО ЗСУ, затриманих бойовиками в Луганській області] під тортурами змусили зізнатися в диверсіях, щоб прикрити ліквідацію Пасічником на замовлення Курченка конкурентів із керівництва “народної міліції ЛНР”.

10 березня “глава МГБ ЛНР” Леонід Пасічник виклав виступ двох полонених українських військовослужбовців зі складу 8-го полку спецназу Сергія Іванчука та Івана Дєєва, де вони розповідають, як нібито вони 4 лютого підірвали в Луганську “начальника управління народної міліції ЛНР” Олега Анащенка.
У свою чергу, влада України категорично спростовує ці звинувачення.

Треба відзначити, що ще 11 лютого командування ЗСУ заявило про зникнення розвідгрупи на фронті.

Сьогодні заявлено, що йшлося саме про Іванчука і Дєєва.

Незважаючи на те, що як версія ліквідація Анащенко українськими спецслужбами цілком могла б розглядатися, проте в реальності, подивімося, чи можуть мати до цього відношення Іванчук і Дєєв?

1. Про захоплення диверсантів, які вбили Анащенка, російські спецслужби “ЛНР” заявили відразу після вибуху 5 лютого. Однак відео допиту українських військових опубліковано тільки 10 березня.
На обличчях військових помітні сліди побоїв. При цьому опубліковано відео, що нібито на їх конспіративних квартирах виявлено зброю та вибухівку.
Чому ці визнання були зроблені відразу – чому більше місяця тягнули? Очевидно, спочатку вибивали зізнання, а потім чекали, коли з облич хоча б трохи зійдуть побої.

2. Іванчук – начальник інженерної служби 8-го полку. Ну який сенс посилати його на завдання на кілька місяців як командира диверсійно-розвідувальної групи?
У полку цілих три батальйони, безліч груп, кожна з них здатна зробити цілком нескладну операцію із закладення вибухівки, начальника інженерної служби посилати сенсу немає.

3. Російські спецслужби показали вибухівку і зброю. Але де ж фальшиві документи, як же протягом багатьох місяців могли вільно переміщатися по Луганську диверсанти? Яка легенда? Як проникли? І це теж виглядає дуже підозріло.
За Анащенком тривалий час стежили, було організовано ретельне спостереження за місцевістю. Це могли зробити тільки добре законспіровані агенти. Або самі російські спецслужби.

Читайте також:
CБУ відповіла “ЛНР”. Оприлюдено алібі українських полонених спецпризначенців

Набагато серйознішими аргументами проти версії з причетністю ЗСУ до вбивства Анащенка є самі події в “ЛНР” і кривава боротьба за владу між бандформуваннями. І тут вибудовується абсолютно очевидний логічний ланцюжок:

1. 17 жовтня 2015 року “глава МГБ ЛНР” Леонід Пасічник (колишній офіцер СБУ – “Н”) затримав “міністра палива та енергетики ЛНР” Дмитра Ляміна.

2. 18 жовтня 2015 року “глава ради міністрів ЛНР” Геннадій Ципкалов звинуватив Пасічника в тому, що арешт Ляміна – це усунення конкурентів на паливному ринку:
“Арешт міністра Ляміна безпосередньо пов’язаний з його жорсткою позицією щодо протидії монополізації ринку ПММ, яка проводилася компаніями, пов’язаними з українським олігархом-втікачем Сергієм Курченком… Завтра ж міністр держбезпеки Пасічник повинен пояснити дії своїх підлеглих, а в разі, якщо вагомих доказів вини Ляміна не буде, то вибачитись перед ним і негайно звільнити”.

“Голова народної ради ЛНР” Олексій Карякін також звинуватив Пасічника: “Те, що глава МГБ звинувачує Ляміна у зв’язках з (кримінальним авторитетом) Юрієм Єнакіївським, ще раз підтверджує дуже поширену версію про те, що глава МГБ, на жаль, дійсно вплутався в боротьбу українських олігархів. Як відомо, Єнакіївський з часів Кучми контролював на нашій території ряд промислових активів. Відомо також, що Курченко хотів їх захопити. Хочу впевнено заявити: надра і промисловість Луганщини служитимуть її народу. І ні Курченко, ні “Єнакіївський” нашу землю грабувати не будуть”.
Ось джерело – російське державне агентство ТАСС.

3. Однак Курченко, судячи з подальших подій, зумів руками Плотницького та Пасічника усунути конкурентів. Ципкалов і Карякін спочатку втратили посади.

4. А 20 вересня 2016-го в Луганську стався дивний замах на Ігоря Плотницького – “глава ЛНР” відбувся переляком. Однак відразу ж оголосив про “спробу перевороту в ЛНР” і приступив до репресій.

5. 24 вересня 2016 – через рік після виступу проти Курченка – був схоплений і вбитий у в’язниці Ципкалов. “Прокуратура ЛНР” заявила, що він покінчив життя самогубством.

6. А 25 вересня був схоплений і вбитий “заступник начальника народної міліції ЛНР” Віталій Кисельов.

Однак вражає, що вбивство Кисельова – позивний “Комуніст” – тривалий час не визнавалося Плотницьким. Підтвердження в російській пресі з’явилися тільки 1 березня 2017 року в одному з найбільш інформованих російських видань “Газета.ру”. Де розповіли приголомшливу історію, як Плотницкий і Пасічник приховували вбивство Кисельова.

Відразу після повідомлення про вбивство в “Луганськ-онлайн”, 26 вересня на прес-конференцію був запрошений рідний брат “Комуніста”, який не вимовив ні слова, і його “прокуратура ЛНР” назвала Віталієм Кисельовим.

Російське видання називає причини ліквідації “Комуніста” те, що він займався підпільним постачанням сигарет та інших тютюнових виробів у “республіку”, а також мав дохід від незаконної торгівлі зброєю й боєприпасами. Ципкалов і Карякін були пов’язані з контрабандними поставками вугілля в Україну”, – розповів співрозмовник “Газети.ру”.

7. Знищений 4 лютого в Луганську “начальник управління народної міліції ЛНР” Олег Анащенко був другом убитого Кисельова, який служив у штабі разом із ним.

8. Аудиоперехоплення розмови Анащенка, яке виклала СБУ, показує, що він стурбований замахом на Сергія В’язового – “військового комісара ЛНР” у Ровеньках. У розмові згадується Ігор Кулькін – польовий командир однієї з банд бойовиків із Ровеньків.

21 січня 2015-го банди Кулькіна і В’язового були з боєм роззброєні бандами, підлеглими Плотницькому.

У цей час Анащенко – позивний “Спец” – не міг брати участі в боротьбі за владу. “Народна міліція” – це назва “2-го армійського корпусу ЛНР”, який входить до складу російських окупаційних військ. Анащенко очолював бойову групу, яка штурмувала Дебальцеве. Плотницький скористався відволіканням уваги своїх конкурентів і зачистив неугодних.

Таким чином, існують вагомі підстави припустити, що ліквідація Анащенка стала черговим кроком із зачистеи нелояльних до Плотницького й Пасічника авторитетних польових командирів.

Мотивація цих вбивств була спочатку озвучена Ципкаловим ще у зв’язку з арештом Ляміна: колишній український, а нині російський олігарх Сергій Курченко намагається об’єднати в своїх руках керівництво всіма промисловими активами на окупованій території Донбасу.

Великі гроші стоять за ліквідацією всіх бойовиків, хто чинить опір цим планам і “кришує” ті чи інші підприємства. Курченко руками Пасічника й Плотницького знищує бандитські “дахи” і розчищає собі шлях.

Апеляційний суд Київської області реабілітував холодноярських отаманів, які боролися за незалежність України та загинули під час спроби звільнення з Лук’янівської в’язниці. Про це в соцмережі написав президент Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль.

Історик виклав ухвалу суду, яку підписав головуючий суддя Микола Авраменко, датовану 18 жовтням 2016 року.

“Щойно з Апеляційного суду Київської області зателефонував член Історичного клубу “Холодний Яр” Микола Тихонов і повідомив, що сьогодні, 18 жовтня 2016 р., у судовому засіданні реабілітовано холодноярських отаманів, їхніх козаків і товаришів”, – написав Роман Коваль.

“Судове засідання у справі про реабілітацію Холодноярських отаманів закінчилося встановленням історичної справедливості.

Засудженні герої Холодного Яру: Завгородній (Загородній) Іларіон Захарович, Голик Мефодій Фокич, Гупало Деонісій (Денис) Мусійович, Компанієць Тимофій Архипович, Добровольський Олексій Трохимович, Ткаченко Василь Федотович, Дробатковський Юрій Володимирович, Здобуда (Здобудь-Воля, він же Блоха) Костянтин Якович, Яковенко Григорій Федорович, Ляшенко Іван Миколайович, Мушкет Леонід Павлович (насправді його прізвища немає в рішенні суду – “Н”) – визнані реабілітованими.

Нагадаємо, справа № 1136/1923 розглядається в суді за позовом прокуратури (до генерального прокурора Юрій Луценко надійшло звернення громадян з приводу реабілітації холодноярських повстанців), сторона прокуратури висловлює свою позицію в тому ключі, що це були герої України, а не злочинці, і треба б суду відновити історичну справедливість”, – зазначає Національний центр правозахисту.

Ларіон Загородній, головний отаман Холодного Яру в 1922 р.

Із заявою до суду про реабілітацію холодноярців у порядку ст. 7 закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій” звертався прокурор Київської області Дмитро Чібісов.

Як зазначає Коваль, спираючись на ст. 2 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, яка визнає [комуно-російський] тоталітарний режим 1917 – 1991 років в Україні злочинним, таким, що “здійснював політику державного терору”, колегія суддів визнала, що засуджені отамани й козаки “чинили супротив цьому режимові, в тому числі й шляхом збройного протистояння”.

Колегія суддів визнала, що “зазначені особи були фактично засуджені за боротьбу за незалежність України, яка проявилась в участі й керівництві озброєними загонами УНР”. Через це колегія суддів ухвалила рішення про “необхідність визнання необґрунтованості їх засудження із подальшою їх реабілітацією”.

“Ухвала оскарженню не підлягає”, – йдеться в повідомленні.

“Радість від рішення колегії суддів затьмарена тим, що судді чомусь забули реабілітувати інженера-винахідника Леоніда Мушкета, засудженого у тій же справі на 10 років. Може, його вже реабілітовано?.. Спробую з’ясувати”, – додав історик.

холодноярець Денис Гупало

Як повідомляє “Укрінформ” , Коваль ще в 1997 році “дістав можливість – усупереч закону – ознайомитися зі справами на нереабілітованих отаманів, відтоді й почав боротьбу за їхню реабілітацію”.

“Писав і генеральним прокурорам, і головам ВР України, прем’єр-міністрам, президентам… І ні від кого не дістав відповіді, взагалі ніякої відповіді. Не раз звертався і до депутатів Верховної Ради з проханням прийняти новий закон про реабілітацію жертв політичних репресій, бо ж досі діє закон СССР, згідно з яким всі, хто зі зброєю в руках боровся проти радянської влади, є бандитом і реабілітації не підлягає. Але за 25 років незалежної України ніхто цього не зробив”, – написав Росвн Коваль.

За словами активіста Юрія Ботнара, до цієї історичної перемоги української патріотичної громади, крім Історичного клубу “Холодний Яр”, причетні Український інститут національної пам’яті та Черкаська обласна рада, за зверненням якої, власне, зрушився процес офіційної реабілітації.

Прокуратура порушила справу проти ще живого ветерана КДБ, який у 1952 році вбив художника УПА Хасевича


26/04/2017

Ніл Хасевич

Генеральна прокуратура України розпочала розслідування за фактом вбивства в 1952 році художника ОУН і УПА Ніла Хасевича співробітником органів держбезпеки СРСР Борисом Стекляром.
Про це повідомляє “Історична правда” з посиланням на Національний центр правозахисту, який ініціював розслідування.

Як передає “Новинарня“, це підтверджує офіційна відповідь Генпрокуратури. Відомості про злочин внесено до ЄДРР 13 квітня 2017 року за пунктами 1, 8 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (“умисне вбивство”).
Зазначається, що провадження для здійснення досудового розслідування передано до прокуратури Рівненської області.

“Справа унікальна та не має аналогів в Україні. Вчинок Стекляра, офіцера КГБ, не має терміну давності. Злочин через десятки років залишається злочином. Вбивство Хасевича, борця за незалежність, має розслідуватися, і кожний причетний отримає вирок”, – сказав представник НЦП Денис Поліщук.

Як відомо, капітан (нині – полковник у відставці) Борис Стекляр керував операцією радянського МГБ з пошуку та знищення підпільного художника, члена рефрентури пропаганди Волинського крайового проводу ОУН Ніла Хасевича в 1952 році. Стекляр особисто кинув гранату в бункер, де переховувалися Хасевич та інші оунівці.

Борис Стекляр

5 серпня 2016 року в Рівненському окружному адміністративному суді відбувся розгляд справи за позовом Бориса Стекляра до Управління СБУ в Рівненській області. Полковник КГБ Стекляр, всупереч Закону України “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, просив суд зобов’язати СБУ не надавати його особову справу №2095 для ознайомлення. На саме засідання позивач не з’явився, проте звернувся до суду із заявою залишити його справу без розгляду.

У НЦП нагадують, що в країнах Центрально-Східної Європи були подібні випадки, коли офіцерів комуністичних спецслужб притягали за злочини, скоєні ними в часи перебування на службі.

Так, ветерана МВС СРСР Василя Кононова (1923-2011) у 2000 році засудили в Латвії на 6 років в’язниці за вбивства мирних жителів під час Другої світової війни та участь у ліквідації антирадянського національно-визвольного руху “лісових братів”. Європейський суд із прав людини визнав вирок обґрунтованим.

Колишнього начальника румунського трудового табору в с. Переправа 87-річного Іона Фічора в березні 2016 року румунський суд засудив на 20 років тюрми за звинуваченням у скоєнні злочинів проти людяності. Фічор організував нелюдський режим для в’язнів у таборі й особисто знущався над ними.