Анна Ярославна - королева Франції


АННА ЯРОСЛАВНА
Анна Ярославна — видатна українська жінка, що стала королевою Франції – прабабцею майже 30 французьких королів.
Анна Ярославна або Анна Київська — донька Великого князя Київського Ярослава I Мудрого та його другої дружини — дочки короля Шотландії і Швеції Інгігерди (Ірини), онука по матері Улофа III Шетконунга, друга дружина французького короля Генріха I Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіпа І.
Анна Ярославна народилася близько 1024 року. Дитячі роки пройшли в Києві, поблизу Софійського собору. Саме тут знаходився княжий двір, який літописці називали «Великим Ярославовим двором» Київської Русі.
Крім пишних бенкетів і полювань, церковних відправ, що було характерне для стародавнього світу, Київ за часів Ярослава Мудрого відрізнявся активним громадським і просвітницьким життям. Відкривалися школи, засновувалися бібліотеки. При дворі князя відбувалися вечори, на яких виступали поети, музиканти, скоморохи. Анна здобула на той час гарну освіту. Вона зростала в культурній атмосфері держави, що на той час вважалася однією з наймогутніших і найрозвиненіших у світі. Приватні вчителі навчали князівну грамоті, історії, іноземним мовам, співам, малюванню, правилам етикету. Як свідчать документи, Анна Ярославна мала добре вироблене письмо, бо, вірогідно, займалася переписуванням книжок. Переклад і переписування книг було важливою державною справою.
В 1044 році до Києва прибуло французьке посольство просити руки князівни Анни для французького короля Генріха I, який шукав підтримки Ярослава I Мудрого в боротьбі проти Священної Римської імперії. Французькі “свати” подолали відстань у 3000 км в надії отримати згоду київського князя на заручини короля Франції з чарівною княжною Анною. Але Ярослав Мудрий відмовив послам. А у 1048 році, коли вдруге до Києва прибуло посольство Франції на чолі з єпископом Готьє Савояром, Великий князь дав свою згоду на шлюб Анни зі старим французьким королем.
4 травня Анна Ярославна здійснила тривалу подорож через Краків, Прагу та Регенсбург до резиденції французького короля в місті Санлісі, за 40 кілометрів від Парижа. У невеликому старому соборі Реймса 19 травня 1051 року відбулося вінчання та коронування Анни. Тоді вона прийняла латинство, і в другому хрещенні дістала ім’я Агнеси.
У 1053 році Анна народила сина Філіпа, пізніше Робера та Гуго. Робер у підлітковому віці помер. Король Франції весь час перебував у військових походах, тож виховувати синів довелося їй самій. Анна приділяла велику увагу освіті та вихованню своїх дітей. У пригоді їй стали привезені книги з бібліотеки Ярослава I Мудрого та всебічна освіта, яку вона здобула на батьківщині.
Після смерті короля Генріха 1060 року Анна Ярославна залишила двір, але як опікунка юного Філіппа підписувала разом з ним деякі державні документи.
1062 року Анна вдруге вийшла заміж за графа Рауля де Крепі-і-Валуа, котрий заради неї покинув свою дружину Елеонору. Але шлюб був визнаний незаконним. Цікава характеристика, яку дала Елеонора в скарзі на чоловіка: «Королева Анна, — писала вона, — найчарівніша, найкраща серед жінок Франції».
Урочиста коронація Філіппа I відбулася у 1066 році, коли він досяг чотирнадцяти років. Згодом Філіп І одружився з Бертою Фрайзінгенською і Франція отримала нову першу даму. І Анна поступово відходить від державних справ.
Востаннє ім’я Анни Ярославни засвідчене на документі 1075 року. Що сталося з нею потім невідомо.
Однак ще наприкінці XVII століття вчений абат Менетріє знайшов могилу Анни в церкві Вільєрського абатства, поблизу міста Етамп у Франції. Латинський напис на гробниці мовить: «Hic jacet Domina Agnes uxor quondam Henrici Regis, Eorum per miericordiam Dei requicant in pace» (тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха).
Ось так закінчилась цікава історія життя видатної київської княжни. В історії Франції Анна Ярославна відзначилась як прабабця майже 30 французьких королів!
Портрет Анни Ярославни в монастирі Санліс, Франція, 1643 р.

Не бійся, а - бийся! Мобілізація вже!

Сьогодні святкуємо!

Епіграф: Купила мама коника, а коник - без ноги! Яка цікава іграшка: Зеленський в дві руки!
Кілька актуальних свіженьких матеріалів на тему часу, бо й сам збирався подібне написати про свій вишкіл Євромайданом у 2013 році в Києві зимового грудня.
Один хлопчина гарно то описав, що як медик багато часу проводив на Євромайдані волонтером, але якось мав вільний день і прийшов просто пройтись Хрещатиком з усіми тими палатками та людьми. Прийшов, походив і настрашився, бо то ж як пастка: оточи і розстрілюй. А всі ці люди такі наївні та беззахисні зі своїми палицями та щитами, рогатками і просто камінням у відповідь на максимальне екіпірування спецвояк "Беркуту" та маси МВСУ... Жах і розчарування, безсилля і безнадія опанували тоді чим хлопцем, аж тут хтось крикнув, що терміново потрібен медик! Чи є поряд - медик?! Хлопчина кинувся на допомогу пораненому майданівцю і раптово для нього все встало на свої місця: перемога буде за нами! Іншого бути не може! Слава Україні! Героям слава!
Я сам приїхав на Євромайдан зі своєю особистою місією, яку виконав, але водночас і ця справа мене змобілізувала, а то і врятувала. Робив, що вважав за потрібне, а потім ще на місцевому рівні продовжував справу Євромайдану до перемоги.
Тобто: хто хоче перемоги України у цій війні - берись і будь-що корисне для того роби вже і постійно, бо саме тим врятуєш себе! І родину та країну порятуєш.
Не бійся, а бийся! 
Дій!
Богдан Гордасевич
3:44 16.02.2022

Роман Доник

Ок. Давайте і я про паніку.
12 лютого 2022 13:41

Ок. Давайте і я про паніку. Точніше про її відсутність. Я не чищу зброю. Бо вона почищена в штатному режимі. Маж не маж, а масло в метал не всмоктується. То більше механічне заспокійливе, коли нема чим зайнятися. А мені є чим. Правда. От ми зараз підрозділ формуємо зі специфічними завданнями, по суті з нуля. Як прототип. Пілотний скажемо так проект. Обладнання за волонтерський кошт. Люди як золото підібрані. Як зайде тема, та буде реальний результат (а він буде з вірогідністю 99,8%) то будемо керівництву ЗСУ пропонувати. До впровадження. З усіма технічними та матеріальними викладками, кошторисами та штатками. Але одного підрозділу, то для попишатися собою, типу «які мі круті», «ось що круте зробили», замало. Такі підрозділи необхідні в деякій кількісті. І так, це не має аналогів в арміях НАТО. Бо вони не бачили такої війни, яку ми ведем вже 8 років. Тому армійське керівництво розуміє навіщо то треба та який з того буде профіт на рівні окопу. Наша задача показати як. І ми покажемо.
А ще, крім того що багато технічних нюансів є ще бюрократія. Бо по досвіду з навчанням кулеметників та настанови 12,7, саме гірше що є в ЗСУ — робити щось перший раз. Бо між тими хто на горі розуміють користь та тими хто внизу буде користувачем, багато шарів з тих, кому піхуй. Хто просто відбуває календарі. Але ми ж вже теж загартовані. Та й підтримка потужна. Точніше підтримка головнокомандувача є і зараз. На 100%.
Я це все до чого. Я коли новини або фісбук читаю, то в мене теж тривожність з'являється. Але потім я «звіряю годинника» з десятком людей, яких я особисто знаю та думці яких довіряю, та розумію що не час витрачати сили на емоції. Не продуктивно. Бо нема в мене часу та сил ще й на це. Родина, робота, здоров'я, допомога фронту, новий проект. Ну нема часу та бажання сповзти в істерику. З ковідом просидів вдома і то не зміг. Бо воно того не варте. Бо нема чого себе палити там де ми ні на шо не впливаємо.
Хто впливає? Так он, збройники впливають. А ви знаєте, що в нас сучасних ПТУРів вже більше ніж у країн членів НАТО в Європі? Крім Британії. І вони в руках людей, які впливають та будуть впливати на процеси в разі чого. І якщо вони не нервуються, то чому я повинен це робити? Ну правда? Щоби що?
Звісно в мене є думки з приводу того що відбувається, та яка ролі України в цьому всьому. Але це теж чиста теорія, яка ні на що не впливає. А сісти писати про це часу не вистачає. Та й чи треба воно? Зараз всі пишуть. Як правило якусь маячню. Тому я вимушений дуже обережно витрачати час та внутрішні ресурси. Бо за допомогою їх я можу зробити ефективнішою роботу тих, хто впливає на процеси зі зброєю в руках.
Отак все просто. Просто робити те, що залежить від нас. Те, на що можемо впливати з користю.
Моторошно? Істерика стукає зсередини? Допоможіть воякам. Вони знають як вас захистити. Роблять це 8 років і будуть робити надалі. І дякуємо всім, хто має тверезу голову та довіру до ЗСУ.

Оце з цими бункерними гранатометами на передовій, я якось аж розстроївся
14 лютого 2022 15:19
Оце з цими бункерними гранатометами на передовій, я якось аж розстроївся. Ну чисто егоїстично. Як людина з досвідом, яка латає дірки в логістиці та забезпеченні в скрутні часи)). Я вам зараз трошки «здам», як воно інколи на війні буває у військових в голові. В нас же війна аж 8 років. І багато було різних ситуацій. Так от, з досвіду, коли починається якийсь піздорєз в точці А, то це не значить що в точці Б, кілометрі за 3-5 (і більше) хтось так лякається, що аж кушать не може. Хєр там. Поки управління та командування свою увагу зосереджує там де гаряче, в інших місцях багато хто міркує як би під шумок чогось в бойовиків віджати, та може задвухсотити кількох. Ну, так це працює. Тактична перевага, якою користуються ті хто давно воюють.
А їх дуже багато. А тут нас всіх залякують, що от от щось почнеться. Але військові вони ж люди прості. Вони ж розуміють. Взагалі кругом початися не може. Ну, такого не буває. Ну, буде пара-тройка напрямків для удару. А все інше? А все інше це просто мрія. Це просто вікно можливостей. Командування зайняте, ніхто туди де тихо уваги не звертає, бойовики перелякані, резервів нема. А тут ще й гранатомети бункерні. Це ж як рушниця на стіні в першому акті. Жмуть прямо. Руки печуть. Посміхаються, підморгують. Шепочуть тихенько — «ну давай, ти ж хочешь, ніхто ж не взнає». А тут же ще й нагода яка — треба «смєжнікам» допомагати, на себе сили та засоби ворожі відтягувати. А може ще й з тилу зайти вийде до атакуючих.
І от я, знаючи кілька сотен людей, які воюють з 14 року в різних підрозділах, маю побоювання, що дуже багато бажаючих буде «з переляку» помацати ворога за горло, та трошки посунути ту лінію фронту. Бо все ж одно, замєс же вже трапився. А ми тут ні до чого. А ще дуже хотца подивитися, як та допомога натівська в роботі себе покаже. А ще бляха ті приціли на NLAW вже місяць як спати не дають. Вже й кріплення нагуглили, щоб коліматором на автомата поставити.
І от так з переляку можуть де кілометр, а де десять і звільнити. Бо воно як покатить, то важко буде зупинитися. А в орків всі резерви будуть в інших місцях. В общем, нароблять дєлов «з переляку», а потім будуть телефона обривати. Голі-босі, позиції нові, обладнати треба, держава не вспіває.
Так вона доля волонтерська. Але ми що? Ми завжди готові.
Дякуємо всім, хто допомагає, має тверезу голову та довіру до ЗСУ.
Донік Р


Аркадий Бабченко

Без паники
14 лютого 2022 11:57
Паника возникает тогда, когда решение не принято. Когда оно принято — паники нет. Есть план действий.
Просто определитесь, что вы будете делать. Оставаться или уезжать. Воевать или нет. И как только это решение будет принято, все сразу станет на свои места.
Тот, кто решил уезжать — будет предпринимать меры к отъезду.
Тот, кто решил воевать — будет предпринимать меры к обороне.
Найдите свое место просто. Определитесь, что вы хотите делать. Уезжать, воевать, помогать воюющим в меру сил и возможностей.

Советов тут уже никто никаких дать не может. Такие решения принимает уже каждый сам. Каждый сам определяет шкалу своих приоритетов.
Единственный унифицированный совет в этой ситуации — вывезти детей. Стариков. Семью. Если ваши близкие не будут принимать участие в сопротивлении.
Потому что иначе они будут только мешать.
Всем. В первую очередь — именно вам.

Разговоры про патриотизм, конечно, правильны, но детям под обстрелами делать совершенно нехрен. Потом до пенсии на психотерапевтов работать только.
Да и мирняк в целом тоже только лишь мешается под ногами, ограничивает возможности применения сил и средств, сковывает действия и отвлекает ресурсы. Если на крыше огневая точка, а на подвале надпись «Не стреляйте, здесь живут люди» — это сковывает возможности её уничтожения и может стоить жизни солдатам.

Да и вообще армии будет не до вас. Не до того, чтобы привозить вам воду и кормить вас кашей. Так что если вы не нужны обороне — лучше не мешаться под ногами.
Каждый хорош на своем месте.

Лучше в это время деньги в Польше зарабатывать и на тепловизоры переводить, чем ждать, когда у теробороны появятся свободное время и ресурсы, чтобы приехать и привезти вам бочку воды. Им и без вас будет чем заняться.
Просто примите решение.
И вы сразу успокоитесь. Вот увидите.

А то на все эти метания в фейсбуке смотреть невозможно.

Британские страховщики прекращают страховку самолетов, летящих в Украину? Да и хрен на них. Если вы остаетесь и чистите оружие — вам какое до этого дело? Если уезжаете — так выбирайте альтернативные пути отъезда.
Но бегать по фейсбуку, разбрасывая зраду горстями — самый худший вариант.
Доброе утро.
https://site.ua/arkadiy.babchenko/bez-paniki-i7o6rem

Збірка славнів України



Державний Гімн України 
(повна версія):

Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кровавий від Сяну до Дону
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Приспів.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.

Приспів.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу.
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Слова: Павло Чубинський, С. Данилович
Музика: Михайло Вербицький

https://youtu.be/Dnnwdb7S3NE

Ще не вмерла Україна 
(Первісний варіант тексту)

Слова: Павло Чубинський
 
Ще не вмерла Україна,
И слава, и воля!
Ще намъ, браття-молодці,
Усміхнеться доля!
Згинуть наші вороги,
Якъ роса на сонці;
Запануємъ, браття й ми
У своїй сторонці.

Приспів:
   Душу, тіло ми пложимъ
   За свою свободу
   И покажемъ, що ми браття
   Козацького роду.
   Гей-гей, браття миле,
   Нумо братися за діло!
   Гей-гей пора встати,
   Пора волю добувати!

Наливайко, Залізнякъ
И Тарас Трясило
Кличуть насъ изъ-за могилъ
На святеє діло.
Изгадаймо славну смерть
Лицарства-козацтва,
Щобъ не втратить марне намъ
Своєго юнацтва.

Приспів.

Ой Богдане, Богдане
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Украіну
Москалям поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!

Приспів.
 
Наші браття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!

Приспів.


Боже великий, єдиний

Духовний гімн України

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.

Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю,
Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі свої даски й щедроти
Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світу, щастя,
Дай, Боже, народу
І многая, многая літа.

Слова: Олександр Кониський
Музика: Микола Лисенко
 

Гімн Збройних Сил України 
(раніше: Організації Українських Націоналістів)

Зродились ми великої години,
з пожеж війни і з полум'я вогнів –
плекав нас біль по втраті України,
кормив нас гніт і гнів на ворогів.

І ось йдемо у бою життєвому,
тверді, міцні, незламні мов граніт –
бо плач не дав свободи ще нікому,
а хто борець – той здобуває світ.

Не хочемо ні слави ні заплати –
заплатою нам розкіш боротьби:
солодше нам у бою умирати
як жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди –
не сміє брат на брата йти у бій.
Під синьо-жовтим прапором свободи
з'єднаєм весь великий нарід свій.

Велику правду для усіх єдину
наш гордий клич народові несе:
«Вітчизні ти будь вірний до загину –
нам Україна вище понад все!»

Веде нас в бій борців упавших слава –
для нас закон найвищий та наказ:
Соборна Українськая Держава –
вільна й міцна, від Сяну по Кавказ.

Слова: Олесь Бабій


Стрілецька пісня.

О, Україно! О люба ненько,
Тобі вірненько присягнем!

Серця кров і любов,
Все тобі віддати в боротьбі
За Україну, за її волю,
За честь і славу, за народ!

Яремні пута ми вже пірвали
І зруйнували царський трон.

З-під ярем і тюрем,
Де був гніт, ідем на вольний світ.
За Україну, за її волю,
За честь і славу, за народ!

За Україну, з вогнем-завзяттям,
Рушаймо браття всі вперед

Слушний час кличе нас,
Ну ж бо враз сповнять святий наказ
За Україну, за її волю,
За честь і славу, за народ!

Вперед же браття, прапор наш має,
І сонце сяє нам в очах.

Дружній тиск, зброї блиск,
Кари гнів і з ним побідний спів...
За Україну, за її волю,
За честь і славу, за народ!

Слова: Микола Вороний
Рік написання: 1917


Не пора
Іван Франко

Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара,
Нам пора для України жить.

Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров
І любити царя, що наш люд обдира, –
Для України наша любов.

Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапор!

Бо пора ця великая єсть:
У завзятій, важкій боротьбі
Ми поляжем, щоб волю, і щастя, і честь,
Рідний краю, здобути тобі!

1880

Козацький марш

Хтось та й вродиться з нас нещасливо,
Я не знаю, яким був мій рід.
Пресвята Богородице Діво,
Вирушаєм сьогодні в похід.

Затріпочуть хоруговки крилами,
Запорізький лунатиме марш.
Hе заручені ми із дівками,
Увесь полк неодружений наш.

Помолюсь я і в путь, так, як водиться,
Треба йти до чужих вже сторон –
Борони Ти мене, Богородице,
Щоби я не потрапив в полон.

А якщо ненароком загину,
Хай мене поховають за дня,
Понесуть на руках побратими,
Поведуть вороного коня.

Коли вдарять нараз із мушкетів,
Загуде полковий тулумбас;
Дух мій, Діво, тоді вже відлетить
Аж на Січ, в Україну, до нас.

Хтось та й вродиться з нас нещасливо,
Я не знаю, яким був мій рід.
Пресвята Богородице Діво,
Вирушаєм сьогодні в похід.

Автор музики і слів Андрій Чернюк

Ковід на Стрітення в Україні і Світі

ЗА ДОБУ В УКРАЇНІ ПІДТВЕРДИЛИ 29 724 ВИПАДКИ КОРОНАВІРУСУ
Фото з відкритих джерел

При цьому зафіксували 305 летальних випадків

Також напередодні 23 235 людей одужали. При цьому за добу зафіксували 305 летальних випадків, спричинених ускладненнями від COVID-19.

За увесь час пандемії в Україні коронавірусом заразилося 4 572 417 людей, одужали – 3 811 630 людей, а 103 255 – померли.

Кількість захворювань в регіонах за добу:

  • м. Київ – 4584 ;
  • Вінницька область – 724;
  • Волинська область – 1179;
  • Дніпропетровська область – 2446;
  • Донецька область –1458 ;
  • Житомирська область – 626;
  • Закарпатська область – 472 ;
  • Запорізька область –1340 ;
  • Івано-Франківська область – 317;
  • Київська область – 1228;
  • Кіровоградська область – 432;
  • Луганська область – 772 ;
  • Львівська область – 999;
  • Миколаївська область – 954;
  • Одеська область – 3315;
  • Полтавська область – 1375;
  • Рівненська область – 794;
  • Сумська область – 794 ;
  • Тернопільська область – 344;
  • Харківська область – 1354;
  • Херсонська область – 475;
  • Хмельницька область – 679 ;
  • Черкаська область – 1192 ;
  • Чернівецька область – 648;
  • Чернігівська область – 1223.

Нагадаємо, що станом на ранок суботи, 12 лютого 2022, у світі виявили 409 026 210 випадків зараження коронавірусом. Зокрема, було виявлено 5 821 346 смертей, одужали 329 098 280 осіб.

Лідерами за кількістю випадків COVID-19 залишилися США (79 228 628), Індія (42 586 544) та Бразилія (27 291 515). Україна в цьому топі посідає 18 місце.

Стрітенням вважають як зустріч зими з весною

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ: ЩО ВІДОМО ПРО ІСТОРІЮ СВЯТА, ТРАДИЦІЇ ТА ЗАБОРОНИ ЦЬОГО ДНЯ

На Стрітення у церквах освячуються свічки, які вважаються головним засобом для очищення будинку, приборкання сварок, збереження будинку від блискавок і пожеж, лікування душі й тіла

Фото з відкритих джерел

Стрітення Господнє, або Принесення до Храму – це одне з дванадесятих (12-ти найважливіших після Великодня) церковних свят. З грецького це слово перекладається як "зустріч". У церковній традиції це день, коли на 40-й день після Різдва немовля Ісуса Христа принесли до Єрусалимського храму, де його зустрів Симеон Богоприємець. Свято має незнімну дату – 15 лютого.

Розповідаємо детальніше про історію та традиції відзначення Стрітення Господнього.

Історія свята

Стрітення відзначають на 40-й день після дня народження Ісуса Христа. Саме на 40-й день від народження Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа. Закон того часу диктував жінкам приносити до храму хлопчиків на 40-й день від народження, а дівчаток – на 80-й. До цього часу жінка вважалася ритуально нечистою. Для очищення кожна мати мала принести до святині однорічне ягня на цілопальну жертву як знак визнання над собою найвищої Божої влади і подяки, та голуба чи горлицю – як жертву очищення від гріхів.

Якщо жінка була бідною, то дозволялося у якості жертви принести двох горлиць.

У день, коли Марія разом із Йосифом принесла Ісуса до храму, їх зустрів там 360-літній старець Симеон Богоприємець. Йому було сповіщено, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Взявши немовля Ісуса Христа на руки, Симеон проголосив його Месією. Те й здійснилося – Симеон міг одержати тепер вічний спокій.

Симеону було довірено перевести Священне Писання. В ході перекладу він здивувався, що в Писанні було сказано про те, що Діва, тобто незаймана, породить дитя, і він хотів виправити слово "Діва" на слово "Дружина". Проте він не встиг цього зробити – йому явився Ангел і заборонив правити Писання. До того ж Ангел сказав, що Симеон не помре, поки не переконається в цьому. Тож тільки після зустрічі з Ісусом Христом старець знайшов вічний спокій.

У цей день в храмі Ісуса Христа зустріла Анна Пророчиця. Ця жінка підійшла до Богоматері, вклонилася малюкові Христу і з легкістю на серці вийшла з храму. Після чого ця Анна Пророчиця несла городянам звістку про те, що на землю прийшов Месія.

Як відзначають Стрітення

У православних храмах 15 лютого проходить особлива служба з малим водосвяттям. Християни вірять, що освячена на Стрітення Господнє вода має чудодійну силу. Вона може зберігатися тривалий час, не втрачаючи своїх особливих властивостей.

Під час богослужіння можна попросити у Господа допомоги в справах і здійснення мрій. У народі вірять, що щирі прохання будуть почуті й виконані.

Фото з відкритих джерел

Також на Стрітення у церквах освячуються свічки, наділяючись благодаттю Господньою. Вони вважаються головним засобом для очищення будинку, приборкання сварок, збереження будинку від блискавок і пожеж, лікування душі й тіла. Їх дбайливо зберігають упродовж року біля ікон і запалюють під час домашньої молитви.

Чого не варто робити на Стрітення

У цей день заборонено лаятися та сваритися, щоб виплеснута негативна енергетика не повернулася сторицею.

Не можна прибирати – мити вікна, витирати пил. Робити прибирання потрібно напередодні свята, але не бажано затягувати до самого вечора. Краще виконати всі хатні роботи напередодні. Щоб зміцнити родину, варто залучити до прибирання усіх членів сім’ї.

Заборонено прати, шити та зашивати речі інакше можна позбавити себе щастя. Також не можна виконувати важку роботу та вирушати в подорож.

Не можна проводити магічні ритуали, а також довго ніжитися у воді. Рекомендується у цей день взагалі не митися. У крайньому разі можна прийняти душ після ранкового богослужіння.

Свято за народним календарем

Символічно Стрітенням ще вважають зустріч зими з весною. Останні зимові морози, а також весняні відлиги називали Стрітенськими. Період від Стрітення до Благовіщення вважався біологічною межею зимоборства. Після свята люди бралися до весняних робіт – готували ґрунт та прибирали в садах. На Стрітення молодь влаштовувала гуляння.

Люди звертали увагу на прикмети, щоб передбачити погоду на весну та майбутній врожай:

  • якщо в ніч на Стрітення небо чисте, яблука та груші добре вродять;
  • якщо на Стрітення почнеться відлига, то весна буде пізньою;
  • сильний вітер на Стрітення – погана прикмета для посівів;
  • ясна і тиха погода на Стрітення – до теплої та м'якої весни.

Вадим Пристайко (при)пустив і опустив

УКРАЇНА МОЖЕ ВІДМОВИТИСЯ ВІД ВСТУПУ В НАТО, - ПОСОЛ У БРИТАНІЇ
Посол України у Великій Британії Вадим ПристайкоФото з відкритих джерел

В МЗС заявили, що слова дипломата були вирвані з контексту

Посол України у Великій Британії Вадим Пристайко припустив, що Україна може відмовитись від вступу в Північноатлантичний альянс (НАТО), якщо її до цього змусять обставини. Про це йшлося у його інтерв'ю BBC Radio 5 LiveBBC News Україна.

Як зазначається, на запитання, чи може Україна розглянути варіант не вступати в НАТО, Пристайко відповів: "Ми могли б".

При цьому він уточнив, що, "враховуючи ту загрозу, яка є", Україна могла би бути вимушеною піти на такий крок.

"Запитання, яке ставить собі 40-мільйонна країна: як ми виживемо, якщо вони (Росія, - ред.) прийдуть завтра?" - заявив дипломат.

На його думку, Україна може залишитися беззахисною в той час, як всі її західні сусіди є членами НАТО

Водночас посла перепитали, чи справді він мав на увазі, що Україна може відмовитися від вступу в НАТО.

"Так, ви праві, це те, що записано в нашій Конституції. Я зараз частково йду проти головного документа, що ми маємо. Коли я кажу це, (я маю на увазі, – ред.), що ми гнучкі, намагаючись знайти найкращий вихід. Якщо нам доведеться пройти через якісь серйозні поступки, це те, що ми можемо зробити. Безперечно… Якщо чесно, Росія вже оточена країнами НАТО. Польща є членом НАТО, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Туреччина, Всі ці країни, які межують з Росією, вже є членами НАТО. Це не змінило безпекову ситуацію. Це не змінило безпеку для Росії. Тож Україна також особливо не змінить цього", - відповів Пристайко.

Зокрема український дипломат вважає, що Москві значно більше не подобається, що Україна може стати "чимось іншим, ніж Росія", і тоді росіяни захочуть також змінити напрям руху своєї країни.

А у Міністерстві закордонних справ України заявили, що слова посла про буцімто готовність країни розглянути відмову від членства в НАТО були вирвані з контексту.

"Безумовно, заради миру і збереження життів наших громадян Україна готова йти на будь-які формати діалогів з країнами та міжнародними організаціями. Водночас посол Пристайко слушно зазначив в інтерв'ю, що перспектива членства в НАТО закріплена в Конституції України, але Україна наразі не є членом НАТО чи іншого безпекового альянсу. Тож ключовим для нашої країни стає питання гарантій безпеки", - акцентував речник МЗС Олег Ніколенко.

За його словами, безперечно, найкращою такою гарантією був би негайний прийом України до Альянсу.

"Але загрози Україні існують тут і зараз, відтак пошук відповіді на питання гарантій стає фундаментальним нагальним завданням. При цьому жодне рішення не може бути ухвалене всупереч Конституції України", - додав речник відомства.

Нагадаємо, що раніше у США уточнили умови вступу України до НАТО. Зокрема країні необхідно провести реформи оборонного сектора та сил спецоперацій, а також розв'язати питання з непідконтрольними територіями.

Коментар БГ: 

"Якщо чесно, Росія вже оточена країнами НАТО. Польща є членом НАТО, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Туреччина, Всі ці країни, які межують з Росією, вже є членами НАТО. Це не змінило безпекову ситуацію. Це не змінило безпеку для Росії. Тож Україна також особливо не змінить цього", - відповів Пристайко.

Перепрошую, а пан Пристайко дружить з географією? Де Російська Федерація межує з переліченими країнами НАТО? Навіть Турція аж за морем. Тобто пан Пристайко вважає Україну і Білорусію складовими РФ? Послали посла, упаси Боже, дурне і негоже.

Четверта "втрачена" донька Ярослава Мудрого була королевою Англі



Станіслав Бедрак  · 8 лютого о 23:06  · 
#наша_історія #постаті #жінка_в_історії

Четверта "втрачена" донька Ярослава Мудрого була королевою Англії.

Агата Київська, королева Англії. Дружина короля Едварда. А ще історики називають її «втраченою» четвертою донькою Великого князя Київського Ярослава Мудрого і Інгігерди — доньки шведського короля Улофа III. Це вона пов’язала теперішню правлячу британську династію Віндзорів з київськими Рюриковичами (через шотландський правлячий дім Стюартів).
Існує гіпотеза англійської дослідниці Н.Дей, що Агата була дочкою Володимира Великого та Анни Порфірородної, візантійської принцеси. Походження Агати й досі спричиняє суперечки.
Вважається, що у Ярослава Мудрого було тільки три доньки. Утім, на фресці Софійського собору зображено чотири доньки. Перша Анастасія — королева Угорщини, дружина короля Андраша І. Друга – Єлизавета (Еллісіф), королева Норвегії, дружина короля Гаральда III Суворого, потім дружина короля Данії Свейна II Данського. Анна — королева Франції, дружина короля Генріха. І… цілком ймовірно, Агата, королева Англії.
Можливо, тому її ім’я не таке відоме, що їй спочатку не дуже пощастило з заміжжям. У літописах згадки про королеву Агату датовані 1066 роком. (У ті часи на місці Москви квакали жаби, в лісах бігали дикі мокші).
А рідними братами цих князівен, доньок Ярослава Мудрого, були: князь Всеволод Ярославич, чоловік принцеси Марії, дочки імператора Візантії Костянтина IX Мономаха (1046), від шлюбу народився Володимир Мономах; князь Ізяслав Ярославич, чоловік принцеси Ґертруди, дочки польського князя Мешка II (1040); князь Святослав Ярославич, чоловік німецької графині, внучки цісаря Генріха II, імператора Священної Римської імперії; князь Ігор Ярославич, чоловік німецької принцеси Кунігунди, графині Орламіндської; князь Володимир Ярославич, чоловік німецької графині Оди, дочки великого графа Ліпольда фон Штаде.
Але повернемося до Агати, котру історія незаслужено «забула» і ледь не стерла з пам’яті наших співвітчизників.
У той час Англія потерпала від набігів вікінгів. Майбутній чоловік Агати народився саме в період данського вторгнення до англосаксонського королівства. Після раптової смерті батька Едмунда Едуарда та його брата Едвіна вивезли у Данію, щоб згодом позбутися. Але їх врятували прибічники англо-саксонського королівства і вивезли принців до Русі, де царювала донька короля Швеції Олафа Інгігерда. Вона любила, коли в її палаці гостювали принци, взяла над ними опіку.
Ось там і зустрів принц-вигнанець Едуард Агату. Шансів на те, що він поверне собі корону, було дуже мало, тому дуже ймовірно, цей шлюб був справді з великого кохання, а не з розрахунку.
З біографії її чоловіка Едуарда Вигнанця відомо, що він підтримував угорського короля Андраша I і супроводжував його в поїздці з Києва до Угорщини у 1046 р. (а ми пам’ятаємо, що дружиною Андраша І стала Анастасія Ярославна), після чого тривалий час перебував при його дворі. За логікою, так він міг одружитися з сестрою Анастасії Агатою, до того ж низка хроністів впевнено повідомляє, що сестра Агати була королевою Угорщини.
…Тільки через десять років сталося так, що він все ж став королем. У них народилася донька Христина. Ще через 5 років — Маргарита, котра увійшла в історію як перша свята Шотландії. Трохи пізніше — син Едгар Етелінг. Невдовзі Едуард Вигнанець помер. Історики стверджують, що його отруїли.
Овдовіла Агата Київська залишилася в Англії з трьома своїми дітьми. Її син Едгар, останній нащадок Уессекської династії, встиг побути королем Англії всього два місяці, як за трон знову розгорілася битва, котру виграв Вільгельм Завойовник.
Донька Гаральда Суворого, котрий теж програв битву за англійський трон, принцеса Гіта — втекла до Русі і вийшла заміж за онука Ярослава Мудрого Володимира Мономаха і невдовзі стала мамою Мстислава Великого та Юрія Долгорукого.
А Агата з двома доньками вирішила повернутися через Францію, де була її сестра Анна, до Угорщини, і там, біля сестри, планувала доживати свій вік. Але шторм прибив їхній корабель до Шотландії, де їх гостинно зустрів король Малкольм ІІІ і запропонував залишитися там назавжди, одружившись з донькою Агати Маргаритою. У них народилося четверо шотландських королів: Едмунд, Едгар, Олександр I та Давид I (Ярославу Мудрому вони доводилися правнуками).
Там, при дворі, Агата, королева Англії, допомагала своїй доньці, будувала храми та монастирі. Маргарита при цьому прославилась своїми релігійними реформами та своїм впливом на культурну трансформацію шотландського королівства, за що в 1250 р. була прирівняна до святих папою Інокентієм IV. 1673 року Маргарита була проголошена небесною покровителькою Шотландії. Ім’я Маргарити присвоєно найдавнішій будівлі Единбурга та каплиці королівського замку. Університетський коледж в Единбурзі також названо на її честь. Королеву Маргариту Шотландську поховано поруч із чоловіком у Данфермлинському абатстві. Молодша донька Агати Христина стала абатисою в Гемпширі.
А згодом онука Агати Матильда була видана заміж за сина Вільгельма Завойовника, майбутнього короля Генріха Першого. За онука Маргарити, єдиного сина та нащадка Давида I, Генріха Шотландського, графа Хантінгдона (1114-1152), в 1139 р. була видана заміж правнучка Анни Ярославни, королеви Франції, Ада де Варенн (бл.1120-1178).
Королевою Шотландії Ада так ніколи і не стала, оскільки її чоловік помер на рік раніше за свого батька. Але два її сини з трьох стали шотландськими королями — Малкольм IV (1142-1165) та Вільгельм I Лев (1143-1214). Дочка Маргарити Матильда була королевою Англії, прабабусею легендарного короля Річарда Левове Серце.
Агата пережила свою доньку, зятя та сина, закінчивши дні у монастирі. Серед її нащадків — знаменита Марія Стюарт і навіть нинішні правителі Британії.
Така ось поки що не до кінця з’ясована, але від того ще більш інтригуюча історія, про яку не встиг написати Шекспір, але котра варта уваги істориків. Бо династійні зв’язки поєднують Київську Русь з усіма наймогутнішими державами світу.
З князівнами руськими мали за честь зв’язати свої долі вищі особи європейських країн не задля претендування на престол подружньої батьківщини, а щоб заручитися підтримкою і впливом їхніх батьків та братів.
Серед руських князівен (доньок князів Русі), відомих історикам імен, тридцять три дівчини мали імена слов’янські. З них стали княгинями руськими дванадцять князівен. Чотири княжни заручилися з королями Польщі і ще дві – з королями Угорщини. Дві княжни стали княгинями Померанії. Серед доньок князів з Русі, що мали певні з вищезгаданих імен слов’янських, вийшли також княгиня Мазовша, герцогиня Шлезька, герцогиня Познанська.
Мариця, дочка Володимира Мономаха, була дружиною Леона – сина Діогена, що претендував на візантійський престол, а донька нащадка Володимира Мономаха, Великого князя Київського Мстислава Гаральда – Добродія (від шлюбу зі шведською принцесою Христиною), прийнявши християнське ім’я Ірини, стала імператрицею Візантії після одруження з Андроніком Комніном.
Онучка Ярослава Мудрого Прокседа Всеволодівна (прийняла християнське ім’я Євпраксія) була дружиною маркграфа Нордмарка Генріха, а згодом німецького цісаря Генріха IV і відома в Європі під ім’ям Адельгайда. Історії відомо ще п’ятдесят п’ять княжих доньок, з яких двадцять дві вийшли заміж за руських князів. І кожна історія — унікальна й неповторна.
Джерело : https://33kanal.com/news/151114.html

Брехло було, є і буде, бо горбатого могила одна виправить


Путін у Мюнхені 2007 рік

Гівно 15 років тому, 10 лютого 2007 року президент Росії Володимир Путін виступив зі своєю відомою промовою на конференції з безпеки в Мюнхені. Тоді ця промова здавалася дуже жорсткою, а експерти оцінили її як історичну, що окреслює новий курс Москви на конфронтацію з Заходом. Радіо Донбас.Реалії коротко розповідає про зміст тієї промови – що з неї збулося за ці роки, й чого ще чекати?

З 2007 року зовнішня політика Росії значно змінилася. Вона стала більш агресивною та вийшла на рівень прямого збройного протистояння з сусідами, аж до погроз масштабної війни. Варто лише згадати участь Росії у війні з Грузією (2008 рік), війну в Сирії (2011 рік), вторгнення в Україну (2014 рік), яке Кремль заперечує, участь у конфліктах в Африці, намагання взяти під повний контроль Білорусь, підтримку режиму й постачання зброї до Венесуели. Це вже не кажучи про дипломатичні конфлікти, кібератаки та політичні вбивства, які пов’язують з Кремлем. Прямо зараз Росія стягнула свої війська до західних кордонів та погрожує Україні й державам Заходу великою війною.

Про що йшлося у промові Путіна 2007 року?
Повний виступ Володимира Путіна у Мюнхені ви можете подивитись ось тут. https://www.youtube.com/watch?v=VtLa--bUVSo 
Він триває 30 хвилин, ось тези з нього, що зекономить ваш час.

Тези Путіна 2007:

– Холодна війна залишила нам ідеологічні стереотипи та інші шаблони блокового мислення. Однополярний світ – згубний, оскільки руйнує цей світ зсередини. Він не має нічого спільного з демократією. Росію постійно вчать демократії ті, хто вчитися сам не хоче. Односторонні нелегітимні дії не вирішили жодної проблеми – воєн не стало менше, людей у конфліктах гине навіть більше. Сполучені Штати нав'язують іншим свою систему права і в економіці, і в політиці.

Як це можна розуміти зараз:

Володимир Путін назвав розпад Радянського союзу «найбільшою геополітичною катастрофою». Тож багато експертів його нинішню зовнішню політику розоцінює як спроби відродити СРСР. Окрім того, Кремль постійно демонстративно протиставляє себе США та намагається окреслити сфери свого політичного та військового впливу. Як останній приклад – ультиматум Росії щодо присутності НАТО у Європі. Або висловлювання Путіна на прес-конференції з президентом Франції Емманюелем Макроном, де він звинуватив США та країни НАТО у вторгненні у інші країни, виправдовуючи війну в Україні. Тож путінська Росія всіляко виправдовує всі свої дії по відношенню до сусідів тим, що вона окреслює свої сфери впливу, протистоїть небезпеці з заходу та й взагалі нічим не гірша за США з союзниками.

Тези Путіна 2007:

– Нам потрібна нова архітектура безпеки, яка б враховувала інтереси всіх. Застосовувати силу може лише ООН, не треба її заміняти НАТО чи Євросоюзом. Навіщо розгортають ПРО у Європі? Розширення НАТО не має нічого спільного з безпекою. Проти кого це розширення? Що стало із запевненнями після розпуску Варшавського договору?

Як це можна розуміти зараз: У цих висловлюваннях читається все те, до чого відносини Росії та всього світу прийшли зараз. Агресивні дії щодо України та Грузії, погрози широкомасштабної війни, кібератаки, інформаційна політика дезінформації та намагання дестабілізувати країни ЄС у Путіна прямо пов’язують із забезпеченням власної безпеки та захист російського режиму від Майдану.

Тези Путіна 2007:

– Завдяки вибору народу Росії впала Берлінська стіна, а тепер нам нав'язують нові стіни. ОБСЄ була створена для гарантування безпеки всіх, а насправді перетворилася на вульгарний інструмент забезпечення інтересів групи країн. Нам хотілося б мати відповідальних партнерів – щоб будувати світ, у якому безпека та процвітання були б не для обраних, а для всіх.

Як це можна розуміти зараз: Однією з претензій російської влади та пропаганди до країн заходу є те, що Росію намагаються максимально стримати у розвитку шляхом санкційних режимів. Але, при цьому, за дужки виносится те, що санкції ці пов’язані з агресивною зовнішньою політикою Москви та встановленням автократичного режиму, переслідуваннями, ув’язненнями та вбивствами опозиціонерів всередині країни, тиском на ЗМІ. Коли Путін говорить про відповідальність партнерів, то зокрема згадує про начебто існуюче зобов’язання блоку НАТО про неприйняття нових членів.

У НАТО ж наголошують на політиці «відкритих дверей», яка не передбачає інших варіантів. Також, з точку експертів, саме такою загрозливою політикою Росія сама перетворює себе на країну-вигнанця, якій не залишається нічого іншого, як йти на зближення з партнерами, що закриватимуть на це очі задля власних інтересів. Зокрема, йдеться про Китай.



В Рефії дітей на ешафот за протести - от!

Російському школяру дали 5 років колонії за петарди, листівки і намір "підірвати ФСБ" у комп'ютерній грі ЧЕТВЕР, 10 ЛЮТОГО 2022, 13:05 5893 Додати у вибране ІЛЮСТРАТИВНЕ ФОТО UNSPLASH У Росії суд засудив до п'яти років колонії 16-річного школяра з Канська Микиту Уварова за звинуваченням у навчанні терористичної діяльності. Джерело: "Эхо Москвы", російська служба BBC News Деталі: Підлітків звинувачували у збереженні вибухівки та листівок із закликами до терористичної діяльності. Виїзна колегія Восточного окружного військового суду призначила Микиті Уварову п'ять років колонії та штраф у розмірі 30 тисяч рублів. Двох інших фігурантів справи звільнили від кримінальної відповідальності за сприяння слідству, прокуратура вимагала від 6 до 9 років колонії. Уварова взяли під варту у залі суду, написав у своєму телеграм-каналі голова правозахисної групи "Агора" Павло Чіков. Підлітків звинувачували у проходженні навчання з метою здійснення терористичної діяльності. Суд проходив у закритому режимі. На першому засіданні суду 16-річний Микита Уваров заявив: "Я дитина, яка хотіла дружити та спілкуватися з друзями. Я не терорист". Це саме він повторив у своєму останньому слові. "Якщо мені дадуть реальний термін, я відбуватиму його з чистою совістю і гідністю. Я буду спокійний, тому що ніколи не вчив своїх друзів поганому, ми були на рівних і просто товаришували", - говорив він на засіданні суду у вівторок. Справа проти російських підлітків розпочалася два роки тому, коли їм було по 14 років. Влітку 2020 року трьох школярів із Канська затримали за те, що вони розвісили листівки по місту на підтримку Азата Міфтахова – московського студента, анархіста, якого звинувачують у спробі підпалу офісу "Єдиної Росії". Одну з листівок школярі наклеїли на будинок місцевого ФСБ. Після затримання правоохоронці отримали доступ до телефонів та листування школярів та з'ясували, що вони збудували будівлю ФСБ у комп'ютерній грі "Майнкрафт" і планували віртуально підірвати її. Оперативники нібито з'ясували, що школярі захоплюються хімією, негативно відгукуються про російську владу та читають класиків анархізму. Тоді двоє підлітків надали свідчення на свого товариша Микиту Уварова, якого відправили до СІЗО. Пізніше підлітки відкликали свої свідчення та заявили, що обмовили Уварова під тиском слідства. Уваров підписати зізнання відмовився. Всім трьом школярам у підсумку висунули статтю про створення терористичного співтовариства і проходження терористичного навчання (205.4 і 205.3 КК РФ), а Уваров у справі був виставлений як організатор цього осередку. На думку адвоката Володимира Васіна, який представляє інтереси Уварова, правоохоронні органи могли довго стежити за підлітками перед тим, як відкрити на них справу. За його словами, силовики завжди ведуть моніторинг соціальної мережі "ВКонтакті", пабліків та листування, але адвокат також не виключає, що в цьому випадку вони вели ще зовнішнє спостереження та прослуховування. Школярів звинуватили у тому, що вони вивчали матеріали з виготовлення вибухівки, під час обшуків у них у квартирах знайшли "деякі вибухові речовини". The Insider писав, що виготовленням вибухівки органи визнали кілька пляшок бензину в гаражі і те, що школярі робили та запускали димовушки та саморобні петарди у занедбаних будівлях. Через це до основного звинувачення в тероризмі додалася ще й група статей про зберігання, виготовлення та перевезення вибухових речовин, розповів адвокат адвокат Васін. У розмові з виданням The Insider Васін зазначав, що підлітковий та шкільний "тероризм" став дуже популярним у російських спецслужб та слідчих органів. Стандарт доведення за такою категорією справ він назвав тим, хто залишає бажати кращого - при цьому присяжні малолітньому не дозволяються законом.

Японія підтримує Україну у війні з РФ

Парламент Японії ухвалив резолюцію на підтримку України
Парламент Японії ухвалив резолюцію на підтримку України

КИЇВ. 8 лютого. УНН. Нижня палата парламенту Японії ухвалила резолюцію, яка засуджує будь-які спроби силою змінити статус-кво України. Про це повідомляє УНН із посиланням на Kyodo News.

Деталі

У резолюції зазначили, що Токіо "серйозно занепокоєний і завжди з українським народом, який сподівається на стабільність своєї країни та регіону".

Палата представників Японії закликала зацікавлені країни якнайшвидше відновити стабільність у районах навколо України за допомогою дипломатії та підкреслила, що "будь-яка зміна статус-кво за допомогою сили недопустима".

Також парламентарі звернулися до уряду прем'єр-міністра Фуміо Кісіди зробити все можливе для досягнення миру.

"Ми наполегливо закликаємо уряд втілити наші надії, співпрацювати з міжнародною спільнотою, використати всі дипломатичні ресурси та зробити все можливе для ослаблення напруженості в Україні та якнайшвидшого досягнення миру", – ідеться у резолюції.

Нагадаємо

Минулого тижня верхня палата польського парламенту одностайно ухвалила резолюцію про політичну та фінансову підтримку України.

Контекст

Країни Заходу останнім часом звертають особливу увагу на нарощування російських сил уздовж кордону з Україною, небезпеку нового вторгнення Росії та посилення російської дезінформації.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов наприкінці минулого року повідомив, що 122 тис. російських військових перебувають на відстані 200 км та 143,5 тис. військових за 400 км від російсько-українського кордону.

У Росії заперечують плани вторгнення в Україну.

Головна вимога глави Кремля полягає в гарантіях від США та їхніх союзників, що Україні не дозволять вступити до НАТО, а на російсько-українському кордоні не відбуватимуться військові навчання країн Альянсу.