хочу сюди!
 

Евгения

32 роки, лев, познайомиться з хлопцем у віці 30-38 років

Замітки з міткою «франція»

Зеленський звернувся до Франції - алягер!

Промова Президента України на спільному зібранні Сенату, Національних зборів Французької Республіки та Ради міста Парижа

23 березня 2022 року - 18:00

Промова Президента України на спільному зібранні Сенату, Національних зборів Французької Республіки та Ради міста Парижа

Пані та панове сенатори!

Пані та панове депутати!

Обранці Парижа!

Французький народе!

Вдячний за честь звернутися до вас сьогодні.

Я впевнений, що ви добре знаєте, що відбувається в Україні. Ви знаєте, чому це відбувається. І знаєте, хто в цьому винен. Знають навіть ті, хто ховає голову в пісок. І руками все ще намагається намацати гроші з Росії.

Тож сьогодні я звертаюся до вас. До чесних, сміливих, раціональних і волелюбних. Звертаюсь із запитаннями: як зупинити цю війну, як повернути мир у нашу державу? Бо більша частина пазлів, із яких складається відповідь, – саме у ваших руках.

9 березня російські авіабомби були скинуті на дитячу лікарню й пологовий будинок у нашому місті Маріуполі. Це було мирне місто на півдні України. Абсолютно мирне – поки до нього не підійшли російські війська й не взяли його в жорстоку облогу, як у Середньовіччі. Поки вони не почали морити людей голодом, спрагою, вбивати вогнем.

У тому пологовому будинку, на який росіяни скинули бомби – просто на нього, були люди. Були жінки, які готувалися народжувати. Більшість із них вдалося врятувати. Деякі були серйозно травмовані. Одній жінці довелося ампутувати стопу, яка була повністю роздроблена. А в іншої жінки... У неї був роздроблений таз. Її дитина загинула ще до народження. Жінку намагалися врятувати, боролися за її життя! Але вона благала лікарів про смерть. Благала полишити її, не надавати їй допомогу. Бо не знала, навіщо їй жити. Вони боролися. Вона померла. В Україні. У Європі. У 2022 році. Коли сотні мільйонів людей навіть і в думці не мали, що так може бути, що може бути так зруйнований мир.

Я прошу вас зараз вшанувати хвилиною мовчання память тисяч українців та українок, усіх тих, хто був убитий внаслідок вторгнення Росії на територію нашої мирної України.

Після тижнів російського вторгнення Маріуполь та інші українські міста, по яких вдарили окупанти, нагадують руїни Вердена. Як на тих страшних фотографіях часів Першої світової війни, які, я впевнений, кожен і кожна із вас бачили. Російські військові не розрізняють, по яких обєктах бити. Вони знищують усе: житлові квартали, лікарні, школи, університети. Усі. Спалюють склади з їжею та медикаментами. Спалюють усе.

Вони не зважають на такі поняття, як «воєнний злочин» та «обовязковість конвенцій». Вони принесли на українську землю терор, державний терор. Кожен і кожна із вас це усвідомлюють. Доступна вся інформація. Всі факти – вони є.

Про жінок, яких російські військові ґвалтують у тимчасово окупованих районах. Про біженців, яких вони розстрілюють просто на дорогах. Про журналістів, яких вони вбивають, точно знаючи, що це журналісти. Про старих, які пережили Голокост, а тепер змушені рятуватись у бомбосховищах від російських ударів по мирних містах.

Європа 80 років не бачила того, що відбувається зараз в Україні через дії Росії. Коли люди настільки у відчаї, що благають про смерть, як ця жінка.

У 2019 році, коли я прийшов на пост Президента, вже існував формат для переговорів з Росією. Це був Нормандський формат. Формат переговорів, які повинні були закінчити війну на Донбасі, війну на сході України, яка триває вже, на жаль, вісім років.

У Нормандському форматі брали участь чотири держави – Україна, Росія, Німеччина та Франція. Чотири, але через них був представлений увесь світ, усі позиції, всього світу. Хтось підтримував. Хтось намагався затягувати процес. Хтось хотів усе зірвати. Але здавалося важливим, що світ був присутній завжди за тим «нормандським столом», столом миру.

І коли переговори давали результат, коли нам вдавалося звільняти людей з полону, коли ми змогли погодити деякі рішення в грудні 2019 року, це було як ковток свіжого повітря. Як проблиск надії. Надії на те, що розмови з Росією можуть допомогти. Що керівництво Росії можна переконати словами. Щоб Москва обрала мир.

Але настало 24 лютого. День, який перекреслив усі ті зусилля. Усіх нас. Перекреслив старе значення слова «діалог». Перекреслив європейський досвід відносин із Росією. Перекреслив десятиліття історії Європи.

Все це було розбомблено російськими військами. Розбито російською артилерією. Спалено після ударів російських ракет.

Правда не знайшлась у кабінетах. Тому зараз доводиться її шукати й виборювати на полі бою.

То що ж тепер? Що в нас залишилося? Наші цінності. Єдність. І рішучість захищати нашу свободу. Спільну свободу! Одну для Парижа і Києва. Для Берліна й Варшави. Для Мадрида і Рима. Для Брюсселя і Братислави.

Ковтки свіжого повітря вже точно не допоможуть. Є сенс у тому, щоб діяти разом. Щоб тиснути разом. Щоб спонукати Росію шукати мир.

Пані та панове!

Французький народе!

24 лютого український народ обєднався. У нас сьогодні немає вже «правих» і «лівих». Ми не дивимося, хто влада і хто опозиція. Звичайна політика закінчилась у день вторгнення Росії й відновиться тільки тоді, коли буде мир.

І це правильно – щоб боротися за життя. Щоб захистити нашу державу.

Ми вдячні вам, ми вдячні, що Франція допомагає. Ми вдячні за зусилля Президента Макрона, який проявив справжнє лідерство. Ми постійно спілкуємося з ним, це правда, координуємо деякі наші кроки.

Українці бачать, що Франція так само цінує свободу, як це було завжди. І ви захищаєте її. Ви памятаєте, що це таке. Свобода, рівність, братерство. Кожне з цих слів для вас сповнене силою! Я відчуваю це. Українці відчувають це.

Тому ми очікуємо від вас, очікуємо від Франції, від вашого лідерства, що ви зможете зробити так, щоб Росія шукала мир. Щоб закінчила цю війну проти свободи. Проти рівності. Проти братерства. Проти всього, що зробило Європу єдиною. І сповненою вільним різноманітним життям.

Ми очікуємо від Франції, від вашого лідерства, що буде відновлена територіальна цілісність України. І разом нам це до снаги.

Якщо серед присутніх є ті, хто сумнівається, то ваш народ уже впевнений. Як і інші народи Європи.

І що під час головування Франції у Європейському Союзі буде ухвалене давно дозріле історичне рішення – про повноправне членство України у Європі, в ЄС. Історичне рішення в історичний час. Як це завжди було в історії французького народу.

Пані та панове!

Французький народе!

Завтра буде вже місяць, як українці воюють за власне життя, за власну свободу. Як наша героїчно армія протистоїть всім силам Росії, що переважають.

Ми потребуємо більшої допомоги! Ми потребуємо більшої підтримки! Щоб свобода не програла, вона має бути добре озброєною. Танки, протитанкова зброя, авіація, протиповітряна оборона. Ми потребуємо всього цього! Ви можете нам допомогти, я знаю. Можете!

Щоб свобода не програла, світ повинен підтримувати її санкціями проти агресора. Кожного тижня – новий санкційний пакет. Кожного!

Французькі компанії повинні піти з російського ринку. «Рено», «Ашан», «Леруа Мерлен» та інші. Вони повинні перестати бути спонсорами для військової машини Росії, спонсорами вбивств дітей і жінок, спонсорами зґвалтувань, грабунків, мародерства з боку російської армії.

Всі компанії повинні запамятати раз і назавжди, що цінності вартують більше, ніж прибуток. Ще й прибуток на крові. І ми з вами повинні вже думати про майбутнє. Про те, як ми будемо жити після цієї війни.

Потрібні гарантії. Сильні гарантії. Гарантії того, що безпека буде непохитною, а війни справді не буде. І загалом війни будуть неможливими.

Ми створюємо таку систему гарантій. Нову систему безпеки. У якій Франція, я вірю, матиме провідну роль. Щоб нікому й ніколи більше не довелося благати про смерть! Щоб люди проживали своє життя, повне життя. І щоб з людьми прощалися не під бомбами, не у війні, а коли настане час.

Тільки в мирі. Тільки в гідності. Тому що прожити треба так, щоб тебе поважали. Щоб тебе памятали. І щоб із тобою прощалися так, як увесь світ бачив, як Франція прощалася з великим Бельмондо.

Дякую, Франціє!

Слава Україні!

Міжнардні концерти на підтримку України


Естонія

16 березня о 20:00 в Естонії, у концертному залі Alexela Kontserdimaja Таллінна, відбудеться благодійний концерт «Слава Україні». Зі вступним словом виступить президент Естонії Алан Каріс. Кошти від концерту використають для закупівлі машин швидкої допомоги та мікроавтобусів, оснащених необхідним для виїзду в різні регіони України, де населення потребує допомоги.





Анна Ярославна - королева Франції


АННА ЯРОСЛАВНА
Анна Ярославна — видатна українська жінка, що стала королевою Франції – прабабцею майже 30 французьких королів.
Анна Ярославна або Анна Київська — донька Великого князя Київського Ярослава I Мудрого та його другої дружини — дочки короля Шотландії і Швеції Інгігерди (Ірини), онука по матері Улофа III Шетконунга, друга дружина французького короля Генріха I Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіпа І.
Анна Ярославна народилася близько 1024 року. Дитячі роки пройшли в Києві, поблизу Софійського собору. Саме тут знаходився княжий двір, який літописці називали «Великим Ярославовим двором» Київської Русі.
Крім пишних бенкетів і полювань, церковних відправ, що було характерне для стародавнього світу, Київ за часів Ярослава Мудрого відрізнявся активним громадським і просвітницьким життям. Відкривалися школи, засновувалися бібліотеки. При дворі князя відбувалися вечори, на яких виступали поети, музиканти, скоморохи. Анна здобула на той час гарну освіту. Вона зростала в культурній атмосфері держави, що на той час вважалася однією з наймогутніших і найрозвиненіших у світі. Приватні вчителі навчали князівну грамоті, історії, іноземним мовам, співам, малюванню, правилам етикету. Як свідчать документи, Анна Ярославна мала добре вироблене письмо, бо, вірогідно, займалася переписуванням книжок. Переклад і переписування книг було важливою державною справою.
В 1044 році до Києва прибуло французьке посольство просити руки князівни Анни для французького короля Генріха I, який шукав підтримки Ярослава I Мудрого в боротьбі проти Священної Римської імперії. Французькі “свати” подолали відстань у 3000 км в надії отримати згоду київського князя на заручини короля Франції з чарівною княжною Анною. Але Ярослав Мудрий відмовив послам. А у 1048 році, коли вдруге до Києва прибуло посольство Франції на чолі з єпископом Готьє Савояром, Великий князь дав свою згоду на шлюб Анни зі старим французьким королем.
4 травня Анна Ярославна здійснила тривалу подорож через Краків, Прагу та Регенсбург до резиденції французького короля в місті Санлісі, за 40 кілометрів від Парижа. У невеликому старому соборі Реймса 19 травня 1051 року відбулося вінчання та коронування Анни. Тоді вона прийняла латинство, і в другому хрещенні дістала ім’я Агнеси.
У 1053 році Анна народила сина Філіпа, пізніше Робера та Гуго. Робер у підлітковому віці помер. Король Франції весь час перебував у військових походах, тож виховувати синів довелося їй самій. Анна приділяла велику увагу освіті та вихованню своїх дітей. У пригоді їй стали привезені книги з бібліотеки Ярослава I Мудрого та всебічна освіта, яку вона здобула на батьківщині.
Після смерті короля Генріха 1060 року Анна Ярославна залишила двір, але як опікунка юного Філіппа підписувала разом з ним деякі державні документи.
1062 року Анна вдруге вийшла заміж за графа Рауля де Крепі-і-Валуа, котрий заради неї покинув свою дружину Елеонору. Але шлюб був визнаний незаконним. Цікава характеристика, яку дала Елеонора в скарзі на чоловіка: «Королева Анна, — писала вона, — найчарівніша, найкраща серед жінок Франції».
Урочиста коронація Філіппа I відбулася у 1066 році, коли він досяг чотирнадцяти років. Згодом Філіп І одружився з Бертою Фрайзінгенською і Франція отримала нову першу даму. І Анна поступово відходить від державних справ.
Востаннє ім’я Анни Ярославни засвідчене на документі 1075 року. Що сталося з нею потім невідомо.
Однак ще наприкінці XVII століття вчений абат Менетріє знайшов могилу Анни в церкві Вільєрського абатства, поблизу міста Етамп у Франції. Латинський напис на гробниці мовить: «Hic jacet Domina Agnes uxor quondam Henrici Regis, Eorum per miericordiam Dei requicant in pace» (тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха).
Ось так закінчилась цікава історія життя видатної київської княжни. В історії Франції Анна Ярославна відзначилась як прабабця майже 30 французьких королів!
Портрет Анни Ярославни в монастирі Санліс, Франція, 1643 р.

Вебхостинг Франції постраждав від рук російської кібершпигунсько


06:09 16 лютий Київ, Україна



Французький вебхостинг постраждав від рук російської кібершпигунської групи під назвою Sandworm, французи вважають, що вона має зв'язки з російською військовою розвідкою.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Як говориться в звіті французького Національного агентства безпеки інформаційних систем, хакери скористалися уразливістю в моніторинговій програмі, яку продає паризька компанія Centreon і яку застосовують сотні клієнтів. За повідомленням, зломи комп'ютерних систем через цю уразливість тривали з кінця 2017 року і до 2020.

Агентство не навело назв і кількості постраждалих, сказавши лише, що це були в основному "провайдери інформаційних технологій, особливо вебхостингу".

Також в звіті хакери не визначені прямо, але кажуть, що вони діяли схожим чином, як російська кібершпигунська група, її часто називають Sandworm і, як вважають, має зв'язки з російською військовою розвідкою.

Компанія Centreon повідомила, що серед приблизно 600 її корпоративних клієнтів у всьому світі є Міністерство юстиції Франції і низка провідних французьких компаній, таких, як енергетична EDF, оборонна Thales або нафтогазова Total.
https://myc.news/ua/novosti_mira/vebhosting_francii_postradal_ot_ruk_rossijskoj_kibershpionskoj_gruppy_?fbclid=IwAR0jhVw99YLJho_HvFTG_u6rvdC6RtTWxF7D8V-bzQ7YcJol9G3M_eDLFAg

Як козаки у Франції ледь Січ не збудували.

Одним з найбільш цікавих документів цієї епохи (18 ст.) Є проект перенесення Запорозької Січі ... до Франції. Проект цей, який в дійсності був далеко не таким ірреальним, як це тепер може здатися, був запропонований Григорієм Орликом, офіцером французької служби і сином Гетьмана Орлика - спадкоємця Мазепи. Він полягав у тому, щоб влаштувати козачі поселення на Рейні, на кордоні між Францією і німецькими княжествами, і таким чином не тільки забезпечити з цього боку кордон, але, одночасно, забезпечити французьку армію легкою кавалерією, яка могла б змагатися з австрійськими гусарами, які застосовували майже козацькі методи бою. В 1735 році проект цей був прийнятий одноголосно Вищою Військовою Радою під головуванням знаменитого маршала Бель Іля. Були негайно асигновані відповідні фонди і Орлику було доручено розробити детальний план перевезення козаків, їх розселення, постачання і т. П. Все це було вже готове, коли з'явилася несподівана перешкода в лиці категоричної опозиції турецького уряду. Туреччина не захотіла випускати з рук такого великого козиря в грі з Москвою і, незважаючи на подання Франції, категорично відмовилася відпустити козаків, не бажаючи в той же час робити щось рішуче, щоб залучити їх на свою сторону. Ця політика, заснована на підкупі і палацових інтригах, керованих з Петербурга, скоро показала свої результати. Туреччина була розгромлена, а Січ виявилася не на Рейні, а "за Указом" на Кубані. Закінчуючи цю епоху, було б несправедливим не згадати про цікавий документ, підписаний самим королем Людовиком XV-м, а саме про шлюбний контракт вищезгаданого Григорія Орлика, який одружився у Версалі на маркізі де Дентевіль, представниці одного з кращих родів Франції, і де він іменується : "Син Високомогущественного Пана графа Пилипа Орлика, Вождя Козацької Нації". (М. Єреміїв) «Вільне козацтво-Вольноє козацтво» № 104, 1932 р.)

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

100%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Гори Шартрезу у Франції....

  


Гори Шартрез у Франції тягнуться від міста Гренобль до Ла-дю-Бурже. Він є частиною гірського хребта Юра, а одним з найбільших міст у межах хребта є Войрон. Тут переважає вапняк і безліч печер, включаючи знамениту систему Dent de Crolles.

[ Читати далі ]

Унікальний острів ...

 


Унікальний острів Mont Saint-Michel на півночі Франції.

[ Читати далі ]

Горить собор? Ну і хй с нім

Вся стрічка на Пейсбуці - в палаючих соборах. "Гарна" традиція українського ФБ - плакатись за лихами в Нормальному Світі (Європі, США). Же суі собор. Горить не собор, а вся європейська цивілізація, шеф, всьо пропало...
Ну а що насправді? Навіть видатна архітектурна пам`ятка - звичайна груда каміння, дерева і всього іншого, яка, по суті, нічим не відрізняється від автобусної зупинки, "хрущівки" чи громадського туалету (вибачте). Все це - архітектурні споруди, з різницею в технології виготовлення, матеріалах та тому значенні, яке тій чи іншій споруді надається. Можна було б зрозуміти, якби таке лихо стало з оселею когось із плакальників по собору (тьху-тьху-тьху)... До чого я? Не треба так сильно зациклюватись на тлінному, особливо коли це безпосередньо вас не стосується. Це наказ, виконуйте. Жарт. Ну або, якщо зациклюєтесь, то не треба громадити додаткові, вселенські смисли, які існують лише у ваших головах, розбурханих страхом. Все цінне є в нас самих, справжні собори - в наших душах, і вони ніколи не згорять.
Я б на місці французьких керманичів зніс би решти собору, розбивши на тому місці парк. Пройдений етап. Треба жити далі, а не триматись за минуле

100-й річниці завершення Першої світової війни

Президент України разом із лідерами країн світу взяв участь у пам’ятній церемонії, присвяченій 100-й річниці завершення Першої світової війни

11 листопада 2018 року - 14:23

Президент України разом із лідерами країн світу взяв участь у пам’ятній церемонії, присвяченій 100-й річниці завершення Першої світової війни

Президент України Петро Порошенко з дружиною Мариною Порошенко разом з лідерами країн світу у Парижі взяв участь пам’ятній церемонії, присвяченій 100-й річниці завершення Першої світової війни. Глава держави перебуває з робочим візитом у Франції.

Заходи почалися зранку в Єлисейському палаці та продовжилися біля Тріумфальної арки у Парижі.

Участь у церемонії взяли Президент Франції Еммануель Макрон з дружиною, Президент США Дональд Трамп з дружиною, Канцлер Німеччини Ангела Меркель, інші лідери країн Великої сімки та понад 70 Глав держав та урядів країн світу, лідери міжнародних організацій.

Пам'ятні урочистості розпочалися з військової церемонії та виконання національного гімну Франції. Під час урочистого вшанування пам’яті загиблих у Першій світовій війні було запалено Вічний вогонь біля Тріумфальної арки.

Молоді люди з різних країн зачитали спогади свідків – відомих письменників, які на власні очі бачили жахіття тієї війни. 

Церемонія завершилася проходженням військових у формі часів Першої світової війни.

Глава Української держави також візьме участь у відкритті «Паризького форуму заради миру», який ініційований Президентом Франції.

Ключовим завданням Форуму є зміцнення справи миру шляхом покращення глобального управління та підтримки дій, які сприяють зниженню міжнародної напруги, співпраці між державами для вирішення транскордонних проблем. За прикладом Паризької конференції з питань клімату, «Паризький форум заради миру» має за мету стати платформою для обміну досвідом і новаторськими рішеннями, яка об'єднає всіх учасників процесу глобального управління: Глав держав і урядів, представників управлінських органів місцевого та національного рівнів, регіональні та міжнародні організації, громадянське суспільство.

Сторінки:
1
2
3
4
6
попередня
наступна