Данило Галицький на правах завойовника та руйнівника "подарував" руїни Діброви сину Леву.
Походження міста Львів оповито пеленою великих таємниць... Ці таємниці народжені у період так званого "заснування" міста Данилом Галицьким та пов'язані з міфом про побудову нового міста на чистому місці та пафосного найменування такого на честь князівського сина Лева...
Міфічність цієї історії не збігається з даними археологіїї, яка визначає початок культурного слов'янського життя у старовинній частині міста щонайменше 3-5 ст.н.е. Культурний шар у таких місцях сягає 6,5-7,5 м. і він погано вивчений...
Фото розкопок у Львові
Цікавим фактом є те, що князь Данило Романович у традиціях пізніх Рюриковичів, маючи амбітні плани власного вивищення, таємно ставши католиком, заохочений Ватиканом та його орденами, не отримавши заперечень від своїх сюзеренів (монголо-татарів), зруйнував і спалив одне з давніх та головних сакральних і вільнодумних слов'янських міст на Розточчі, яке тисячоліттям до того займало пагорби довкола давнього православного та рахманського центру на Високому Замку (місто звалось Дібровою).
Саме за це Рахмани краю, які духовно очолювали рух за збереження давнього слов'янського світогляду (знань Прави), у період монголо-татарської навали та початку проникнення різних орденів на Розточчя (за сприяння Данила), прокляли рід Романовичів як відступників і зрадників.
Між тим, Данило на правах завойовника та руйнівника "подарував" руїни Діброви сину Леву (призначив керівником охоронної залоги) з однією метою — запобігти поверненню Рахманів та волхвів на Високий Замок і завадити відродженню головного рахманського центру у майбутньому (у такому стані ця залога діяла десятиріччями). Сам же Данило, ховаючись від гніву роського народу, обрав своєю "столицею" далекий і північний Холм.
Стає очевидним, що на території навколо Високого Замку (нині це майже центр Львова), у різний час, існувало два міста, різних за значенням і духом:
1) давнє тисячолітнє слов'янське місто, засноване десь у II-III ст. н.е. Старотцями-Рахманами Розточчя (власне, місто Діброва), яке було знищене Данилом Галицьким 1256 року (район вулиці Кривоноса, площі Старий Ринок, Підзамче).
2) пізніше — Львів, яке спочатку було охоронною залогою, а як місто — широко розбудовувалось лише у XV-XVI ст., в основному руками запрошених з Європи переселенців — німців, поляків та інших (район площі Ринок).
Запрошення іноземців до розбудови Львова було пов'язане з відмовою місцевого роського населення Розточчя впродовж довгих століть брати участь в усвідомленій нарузі над святими рахманськими місцями (Рюриковичі захопили та розграбували рахманський замок та рахманський центр) та пам'яттю шанованих предків — Святих Отців Розточчя...
Що ж до покатоличеного роду Данила Галицького, то після проклять православних Рахманів він виродився та повністю зійшов з політичної арени у XIV-XV століттях.
Рисунок древнього Львова
Розвиток Рахманського центру на Високому Замку і, власне, Діброви, їхня загибель від рук духовних зрадників, ймовірно, міг мати такий сценарій:
Етап 1. Руйнування готами у VI ст. до н.е. тисячолітнього рахманського центру на Високому Замку, який входив у систему святих місць Артанії;
Етап 2. Нова поява Рахманів на Розточчі, спроби відновлення духовного рахманського контролю над горою Високий Замок та Розточчям у IV-II ст. до н.е.;
Етап 3. Відновлення рахмансько-волхвівського скиту у II-I ст. до н.е. на місці колишнього Рахманського центру, підтримка з боку значної частини місцевого населення;
Етап 4. Переростання рахмансько-волхвівського скиту у I-II ст. н.е. у новий Ростоцький Рахманський центр, зростання його духовної ролі;
Етап 5. Розбудова Ростоцького Рахманського центру у III-IV ст. н.е., поява міста Діброви, де живуть роси — духовні послідовники волхвів та Рахманів;
Етап 6. Розквіт та активна просвітницька діяльність Рахманського центру і Діброви у V-XII ст. н.е., широка допомога росів Прикарпаття (більшості його населення) у просвітництві на Балканах та Подунав'ї, заснування там нових центрів;
Етап 7. Руйнування та спалення Діброви та Ростоцького Рахманського центру Данилом Галицьким та його сином Левом 1256 року, спроби побудови авторитарної держави Рюриковичів. Прокляття Рахманами роду Данила (Рюриковичів) за зраду, осквернення святого місця і службу ворогам — татарам та папі;
Етап 8. Припинення повноцінного життя на місці спаленої Діброви на 100—150 років. Створення Рюриковичами біля Високого Замку охоронної залоги-фортеці (для недопущення відновлення Рахманського центру).
Картина, штурм середньовічного міста
Стосовно ж етапів будівництва, а далі й руйнування Рахманського центру (замку) та міста Діброви, то вони могли складатись приблизно так:
1. На початковому етапі розбудови Рахманського центру та Діброви, на горі Високий Замок на місці скиту постало нове дерев'яне укріплення, яке з часом зростало і міцніло. Навколо гори, по її периметру (по всьому колу) будувалось дерев'яне місто росів, із власною оборонною системою, яке обслуговувало та захищало Рахманський центр.
Схема плану Рахманського замку до його спалення Данилом Галицьким та його сином Левом у 1256 році
2. З часом укріплення на горі стало виглядати як замок, бо у ньому з'явились перші кам'яні споруди.
Так цей замок, на думку дослідників, міг виглядати у X-XIII століттях, до моменту його руйнування Данилом Галицьким:
3. Уже значно пізніше, ймовірно, у XV-XVI століттях, у часи розбудови Української держави на Волині, замок поновили, дерев'яні споруди замінили кам'яними.
Як повністю кам'яний, замок набув іншого вигляду, зафіксованого пізнішими гравюрами:
4. У XVII-XVIII століттях, у період перебування земель Прикарпаття та Розточчя у складі Речі Посполитої, інтерес до замку падає, і на гравюрах ми бачимо, що він тихо руйнується:
5. Завершальним етапом для замку стає його повна ліквідація за часів Австро-Угорщини, через умисне будівництво з його залишків 1869 року Копця — кургану на честь 300-річчя Люблінської унії, "перемоги" орденства і масонства над українським Рахманством у регіоні.
Цікаво, що цей Копець дуже нагадує збудований у Кракові 1820-1830 років і котрий зветься Копцем Костюшка.
Варто також зауважити, що нині у Кракові існує аж 4 копці різних часів!
Фото, копець Костюшка у Кракові
Поляки у такий спосіб намагаються підтримати власний дух та позначити свою присутність на місцях, де зводять копці.
А от чому не шанують святих місць українці, особливо там, де тисячоліттями жили давньоукраїнські Отці-Рахмани?
Ось цитата зі статті Наукового товариства ім.Т.Шевченка до 750-річчя першої писемної згадки Львова, яка носить назву "Археологія найдавнішого Львова":
"...Довкола Знесіння і Високого Замку простежуємо потужний пласт старослов'янських топонімів. Так, урочище "Світовидове Поле" на вершині хребта над церквою Вознесіння своєю назвою зобов'язане, мабуть, давньослов'янському божеству Світовиду, описаному Саксом Граматиком...".
Дослідження вела група археологів у 1985-87 рр. Розкопки не були завершені через трагічну загибель керівника експедиції Олександра Овчіннікова...
Карта археологічних досліджень Світовидового Поля у Львові
Сьогодні ж ці поняття для більшості українців є закритими. Сталось таке через руйнування Рахманської системи, правдивого просвітництва у XVI-XVIII століттях єзуїтами, масонами, магнатством, шляхтою, орденами, Московією, царатом.
Свою перемогу над правдивим просвітництвом, українством, рахманством Розточчя ідейні вороги відобразили у потужних символах. Так, на Високому Замку у Львові з матеріалу самого замку 1869 року за часів Австро-Угорщини був споруджений потужній курган із символічною назвою Копець.
Копець — символ 300-ліття Люблінської унії та початку широкого ідейного наступу на Україну.
Курган Копець побудований на Високому Замку у Львові 1869 року до 300-ліття Люблінської унії
Чи не надто важка ноша на рахманських могилах?
Чи не символ це нашого безпам'ятства?
© Getty Images
(1).jpg)
.jpg)
(1).jpg)
.jpg)
В Москве после обрушения моста госпитализировали 10 пострадавших / Скриншот видео с twitter.com/golub
