Слов'янський спір недоімперців
- 18.01.13, 20:46
Така цікава тема, котра знову виринула з намаганнями РФ відродити свою імперську славу. Ура-патріоти "вєлікай Расєї" (за відомим коміком Задорновим - Расея - це сіяння Ра, ну а про тяжку форму хвороби Ра я вже писав), вирішили взяти за основу "ура-патріотизм" Третього Рейху (шкода що в Гітлера не було свого Задорнова, він міг би придумати, щось на кшталт Райх - це Ра, який посилає всіх на йух) і перевернути його з ніг на голову.
Гітлер, скорений своїми австрійськими комплексами слов'янофобства, вважав, що слов'яни це дикий народ, котрий своїми набігами не давав спокійно жити носіям цивілізації - германцям. Сучасні російські патріоти кажуть, що це германці дикуни, котрі не давали слов'янам мирно жити і поклонятись своїм Ра, Вишню і Кришню. Коротше те саме.
Насправді навіть при Рейху намагались звернути увагу Адольфа Алоїзича на не спроможність його тез. Наприклад головний расолог Рейху Ганс Гюнтер не одноразово звертав увагу Гітлера на те, що слов'яни не можуть бути "унтерменшами", бо це суперечить антологічним дослідженням. В 1938 році під егідою Бреслауського антропологічного університету вийшло фундаментальне дослідження Ільзе Швидецькі "Расове походження слов'ян", рецензовано самим професором Егоном фон Ейкштедтом, одним з провідних расологів і антропологів Рейху і признаним світилою наукової антропології у світі. Ільзе чітко довела, що ні про ніяких "унтерменшей" йтися не може, первинним типом слов'ян був нордичний. А чи читав дану працю пан фюрер мені невідомо. Напевно що ні. Зрозуміло, що перекладу з німецької даний твір не удостоївся, напевно через те, що не вкладався в загальну відому ідеологію "вєлікой расеї", котру всі і завжди хочуть поставити на коліна. Хоча і становитись на позицію сучасної і совкової пропаганди про Гітлера як "слов'яножера" також не буду. Ніякого повального винищення слов'ян він не планував, хоча комплекси габсбургської імперії сиділи в ньому кріпко. Та й імперський міф про тисячолітній рейх вимагав зробити з німців "оберменш - машіне". Як завжди буває політика плювала на історичну правду.
Хоча з іншої сторони там також клініка і навіть якщо не брати взагалі відірвані від здорового глузду теорії про те, що германці то насправді чисті расові жиди. Але то що германці сняться інколи декому у страшних снах це точно. Дитяче порівняння ідішу та дойча є грою у пісочницю, адже всім відомо, що ідіш то штучна мова, створена ашкеназі у німецьких гетто (середньовічних гетто) на базі німецького і на 80% складена з німецької мови. Але що тут дивного, як німецькі ашкеназі створювали ту мову з нуля? А якщо співставляти скільки корінь німецької мови уходить походженням у санскрит, то горе-лінгвісти мають прийняти тезу, що всі білі народи пішли від жидів. І вони в тому числі. І не знаю як вам, а мені якось важко уявити Карла Великого в ярмолці, танцюючого "хава нагіла" на Капітолійському пагорбі. Або скандинавського могутнього велетня Тора, який заповідає своїм вікінгами шанувати суботу.
Почалося це безглуздя насправді давно і саме через німців Баєра, Шлецера та Міллера. Їхня "норманська теорія" шкідництво ще те, яке і призвело (і досі призводить) до німецько-слов'янських антагонізмів. І напевно відчував що з цього получиться Михайла Ломоносов і не дарма бив їм пики. Те що в Російській імперії теорію, котра була колосом на глиняних ногах, радо прийняли зрозуміло. Німецька правляча династія Гольштейн-Готторпів (вони ж Романови) вважали, що для суспільної ідеології буде корисною уявлення про те, що слов'яни народ начебто і непоганий, але без "керівної ролі партії" (в даному випадку присутності в жилах німецької крові) нікуди не гідні. Тому власне і синтез германської правлячої крові і простого слов'янського народу мав скріплювати імперію. Не зрозуміло інше - чому вже після повалення німецької династії міф, який не так вже й важко розвінчати, досі пестрить у академічних виданнях? І навіть в Радянському союзі, котрий брав на себе місію покінчити з усіма раманівськими міфами, цей міф продовжував жити. Дякуючи лише окремим історикам, котрі всі сили клали на боротьбу з ним. І велика шана Борису Олександровичу Рибакову, котрий все життя поклав на розвінчування цієї "теорії", не дивлячись на увесь ідеологічний прес (академічний "врєдітєль" Лев Самуїлович Клейн якось намагаючись образити Бориса Олександровича, крикнув йому "та ви ж слов'янський патріот!". Напевно для Льва Самуїловича і слово слов'янин, і слово патріот лайливі).
Щодо сумнівного ототожнення варягів і норманів я вже писав. І термін "Руотсі" виглядає сумнівним, зважаючи на те, що ще в початках століття на берегах Балтійського моря сиділи руги, якогось дідька віднесені до германських племен. Цікавий тут лінгво-фрікізм у котрий навіь академіки інколи впадають. Наприклад вони кажуть: "у слов'ян не існувало ім'я Олег, тому князь київський Олег був норманом Хельгом". Але дякувати не всі з'їхали з глузду. Польський лінгвіст Станіслав Роспонд ще 1965 році видав чудову працю "Struktura i klasyfikacja slowianskich antroponimow", де дослідив ці всі питання стосовно "норманських імен" і довів, що ім'я Олег має типове слов'янське коріння. Наприклад літописи 11 століття подають нам широко вживане чеські імена Oley та Olek, безліч схожих імен у балтійських слов'ян Ologast, Wolegast і т.д. Руські епоси подають нам історію пригод Волька та Вольги, а в Білорусі досі широко вживане ім'я Вольга. Чому вчені, котрі так люблять славнозвісну "бритву Оккама" вирішили в даному випадку "множити сутності" і шукати у свеїв Хельга - не зрозуміло.
Більш стійкіша до критики теорія імені наступника Олега - Ігоря-Інгвара. В принципі Роспонд також відносив Ігоря до слов'янських імен, хоча база для цього вужча ніж під Олега. Але так само, як ім'я Ігор можна ототожнити зі скандинавським Ingwar, то не менш точно його можна ототожнити і з поширеним кельтським іменем Iger, воно навіть більш схоже на Ігоря за Інгвара, тим не менш кельтське походження Ігоря не обговорюється. На думку деяких істориків Ігор це спотворене літописцем скандинавське Інгвар, але тоді не зрозуміло, чому таких спотворень літописець не допускав до рязанського князя Інгвара Ігоровича, одразу ж використовуючи Інгвара і Ігоря на різно, також до його сина Інгвара Інгваревича (і не шкода йому було ламати язик, а не просто спотворити його до Ігоровича?) або до луцького князя Інгвара Ярославовича. Спільність кельтської і германської мов і наявність в них схожих імен Ingwar та Iger свідчить лише про далеке спільне коріння арійської (індоєвропейської якщо бажаєте) спільності, а отже чому не можна допустити, що в слов'янській мові ця спільність походження виразилося у формі Ігоря, мені не зрозуміло. Знову ж таки, краще вже використати ту саму "бритву Оккама".
Є ще один цікавий факт на який мало звертають увагу сучасні історики, за виключенням хіба що російського історика Лева Прозорова. Це зовнішній вигляд варягів і руських князів. В Скандинавії довге волосся і довга борода вважалися ознакою знатності походження і не бородаті та не волохаті європейців континенту вони називали бабами. В той час як ободріти та лютичі навпаки називали волохатих скандинавів бабами, вважаючи довге волосся ознакою жіночності. Балтійські слов'яни брилися на лисо, лишаючи лише чуба та бриючись, лишаючи лише вуса. А тепер згадайте опис князя (за їхньою версією нормана) Святослава. За описами греків він носив чуба та вуса, що за даними тих же греків свідчило про знатність його походження. Отже норманом він не був. І згадайте тепер наших козаків. І як вони сміялися з московитів, в котрих борода "акі цап". Це до речі потім вже, у Російській імперії почали зображувати київських князів з бородами на московський стиль. І деякі сучасні "неоязичники" з Сибіру розповідають про бородатих слов'ян, хоча борід вони не носили по меньшій мірі з часів антів, котрі вже носили чуби. І це все відноситься до клоунів історихів, які стелять про тюрське походження козаків. Я б всіх цих істориків-тюрків гнав би поганою мітлою до кордонів Азербайджану, всіх цих Толочків і Залізняків.
Насправді спір норманістів та антинорманістів це гра двох імперій - московської та германської, котрі до слов'ян мають відношення опосередковане. Взаємозв'язок слов'ян і германців на ранніх етапах історії свідчить лише про одне - ніякого антагонізму в них не було. Хіба крізь літописи до нас доходить неприязнь до готів, але готів насправді мало хто любив, окрім самих готів. Такі часи були. Світорозуміння, філософія та традиції скандинавів, германців та слов'ян має безліч паралелей, але безумовно впадати в маразм сибірських інглінгів, що Одін був слов'янином і повів слов'ян в Скандинавію з Сибіру, також не треба. Німецькі хроніки нам кажуть, що вищі стани лютичей і саксів був в родстві, постійно одружуючи своїх дочок і синів один з одним, тому визначити якої крові більше в саксонській еліти тоді було важко. Більш того під час всіх повстань проти германських королів сакси б'ються пліч-о-пліч зі слов'янами. Деякі хроніки кажуть, що в них здавна існує союзна держава, а деякі призирливо називають їх слов'янами. "Саксонська хроніка" нам оповідає, що сакси моляться слов'янським богам, зокрема богу часу Кроду. Крод також згадується у фризьких та скандинавських джерелах, а німецькі археологи таки знайшли в саксонському місті Гослар алтар Крода, який зараз зберігається у музеї. Описи управління саксів дуже схожі на опис будови слов'янських держав. Саксонський Тінг дуже нагадує слов'янське Віче, де збираються кращі роди, щоб обрати собі вождя.
Цікавий також факт, що одне коріння скандинавської династії Інглінгів (справжніх, а не сибірських неошаманів) веде свій рід від скандинавської королеви Ауд та венеда слов'янина Радбарда (Ратабора скоріш за все на слов'янській). А легендарна епічна битва на території сучасної Швеції - битва при Бровалле, описує що з данів воювали слов'яни руги, а за свеїв слов'яни вільтіни (венеди). А вождь свеїв взагалі був півслов'янином Рандвером, це син Ауди та Радбарда, роду інглінгів. Свяченість для вікінгів роду інглінгів відома достеменно, а отже якщо вони вписують півслов'янина до цієї династії, то ні про яку зверхність до слов'ян у скандинавів йтися не може.
Співставлення міфології вікінгів, германців і слов'ян могло б дати доволі цікаві результати, якби туди не лізли клоуни від "фолк-хісторі". І можна насправді довго продожвувати тему співставлень, але вона в одночас і зрозуміла, і важка, адже уходить в глиб часів, до тієї ще арійської протоспільноти. Але навіть аналіз більш пізніх даних свідчить, що всі ці антагонізми принесли більш пізні недоімперці чи то у славу "вєликого Рейху", чи то "великої Росії". І більш того принесли її туди ті, хто до слов'ян мають відношення опосередковане. Ну а поки слов'яни будуть мовчати, напевно ділити слов'янський спадок будуть між собою германські та московські недоімперці.
