РФ готує на Донбасі провокацію,аби ввести «миротворців» - Гармаш


Представник Окремих районів Донецької області України в ТКГ журналіст Сергій Гармаш припускає, що РФ, можливо, готує на Донбасі військову провокацію як привід для введення в ОРДЛО «російських миротворців».

Про це він повідомляє 9 березня на своїй сторінці в ФБ, коментуючи повідомлення Східної правозахистної групи про те, що окупаційні адміністрації РФ в ОРДЛО готуються до бойових дій.
«Росіяни готують на Донбасі військову провокацію, яка може стати приводом для введення в ОРДЛО «російських миротворців». Боячись, що провокація може викликати контрнаступ ВСУ - готуються до оборони. Мета провокації та введення «миротворців» - створити на Донбасі нову реальність, яка зробить невигідні для Росії германо-французькі «пропозиції по кластеру» вже неактуальними, і дозволить законсервувати конфлікт за Абхазьким зразком (із «громадянами РФ» на лінії розмежування)», - написав журналіст.

На його думку, росіяни націлені на Донбасі на «переформатування регіону в, по суті, військову базу РФ під виглядом знелюднених «ДНР»-«ЛНР», і можливості відновлення військових дій в будь-який потрібний для Москви момент».

«Якщо сценарій з приєднанням України до «ДНР-ЛНР» не виходить, а геополітичний фон стає несприятливим, - Москва починає грати "вдовгу"... Тому важливо відрізнити провокацію від наступу, правильно оцінювати дії супротивника і реагувати адекватно, не даючи приводу для введення «миротворців», - попереджає Гармаш.

Водночас він зазначив, що не побачив у переліку дій, озвучених СПГ, заходів суто наступального характеру. «Я, звісно, не військовий, проте підвезення будматеріалів для зміцнення позицій, навчання і підготовка до мобілізації резерву - це ймовірніше підготовка до оборони, а не до наступу. Завезення з Росії ПММ і боєприпасів - теж не безперечна ознака наступу. Тому варіантів три. Або в Москві знають про те, про що не знаємо ми і справді готуються до наступу ВСУ. Або на підгрунті рішень РНБО з Медведчуком і його телеканалами вони залякали самі себе і готуються, що Зеленський піде ще далі. Або ж, вони дійсно готують провокацію (в якій уже, заздалегідь, звинуватили Україну) і готують оборонні рубежі на випадок успішної реакції з боку ООС».
Підготовка провокації, з точки зору Гармаша, ймовірна з урахуванням двох фактів. «Перший - інформація про зусилля Росії, спрямовані на реалізацію ідеї про введення на Донбас російських миротворців, озвучена буквально тиждень тому. І другий - завершення німцями і французами, в рамках Н-4, роботи над «пропозиціями по кластерах», про які 5 березня заявив Андрій Єрмак. Дослівно: «Готова пропозиція наших німецьких і французьких партнерів щодо кластерів або, я б так сказав, логічних кроків, на базі яких можна створити дорожню карту припинення війни. Це проговорено. І ми чекаємо на відповідь від Російської Федерації", - написав Гармаш.

Він нагадав, що Москві вже принаймні місяць... «Ось Москва й відповідає:

- вустами Гризлова звинуватила Україну "в провокуванні ескалації конфлікту на Донбасі" (тобто, не саме в ескалації, а в її провокуванні - це як попередження, що ескалація буде, але винна в ній заздалегідь Україна);

- готує громадську думку, роздмухуючи військову антиукраїнську істерію в окупаційних і російських ЗМІ;

- активізувала ремонти своїх позицій на передку і будівництво другої лінії оборони;

- почала підготовку до мобілізації місцевих і своїх "добровольчих" військових резервів;

- розпочала пропаганду ідеї введення "російських миротворців" на Донбас у міжнародних організаціях, і підготовку до відповідної пропагандистської кампанії в ЗМІ».

https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3205004-rosiani-gotuut-na-donbasi-vijskovu-provokaciu-abi-vvesti-mirotvorciv-garmas.html

Гуманитарная помощь для ОРДЛО

Как-то, еще до моего вхождения в украинскую делегацию в ТКГ, в одном из властных кабинетов я увидел справку о количестве перемещенной через наши КПВВ на Донбассе гуманитарной помощи. Она меня так поразила, что я даже зафиксировал эти цифры. В 2018 году гуманитарные организации поставили через КПВВ в Донецкой области на территорию оккупированную Россией (на тот момент уже официально, в январе 2018 года был принят соответствующий закон) 12 тысяч 257 тонн грузов! Их отвезли 763 транспортных средства. То есть, одна машина отвезла примерно 16 тонн грузов.
У меня нет данных по 2019 году, но анализ СМИ и сайтов благотворительных организаций показал, что в этом году гуманитарку на оккупированную Россией территорию Украины отвезли минимум 650 машин. Умножаем на 16 тонн среднего груза каждого авто и получаем 10 тысяч 400 тонн грузов. Не килограмм – ТОНН!
Примерно по такой же методике вычисляем объемы гуманитарки, перевезенной с Украины в ОРДЛО в 2020 году. Получаем около 5 тысяч тонн! Причем, по прошлому году, можно вычленить данные по группам перевозимых товаров. Везли, в основном, продуктовые наборы – около 2000 тонн(!), около 200 тонн медицинских товаров, около 400 тонн – средств гигиены. И это более, менее понятно. Непонятно – это когда на оккупированную Россией часть Донбасса везут с Украины, с которой Россия воюет (!), 60 тонн электротоваров; больше 400 тонн оборудования (какого?); более 1300 тонн стройматериалов…
К сожалению, пока нет данных по нынешнему году, но то, что на оккупированную территорию от нас прошло уже не менее 7 гумконвоев – это точно.
Мое внимание к этой теме привлекла на последней ТКГ представительница России из ОРДО товарищ Никанорова. Она истово возмущалась, что, из соображений безопасности, для грузового автотранспорта было закрыто КПВВ Новотроицкое. Уж больно хотелось "министру" "национального русского государства" получить гуманитарку с ненавидимой этим "государством" Украины.
А потом, со мной связалась родственница одного из пленных, находящихся в ОРДЛО. Она рассказывала страшные вещи, но чем мы можем помочь, если та сторона использует людей чисто как заложников, для удовлетворения своих политических требований? И я посоветовал ей обратиться в Международный Красный Крест, который, согласно итоговому документу Парижского саммита в Нормандском формате от декабря 2019 года должен иметь "полный и безусловный допуск ко всем удерживаемым лицам".
Оказалось, что она обращалась, как и многие другие родственники наших пленных, но… Красный крест по прежнему не имеет доступа к "удерживаемым лицам" на оккупированной Россией территории ОРДЛО.
И здесь у меня возникает мысль: Красный крест и другие международные гуманитарные организации, ежегодно возят в ОРДЛО десятки тысяч тонн грузов, в которых заинтересованы оккупационные власти "республик". То есть, по сути, они, решают социально-экономические проблемы оккупантов, да еще и делают это с нашей территории, где гибнут те, в кого эти оккупанты стреляют.
При этом, мы, да и сами "гуманитарщики", не знаем как распределяется эта помощь: не идет ли это "оборудование" или "электротовары" на содержание военных, сколько из этой гуманитарки продается, а деньги попадают в карман пушилиных-никаноровых и т.д. Но при этом, тот же МККК, оказывается, стесняется настоять на законном праве (с которым согласилась и РФ на последнем саммите Нормандской четверки) иметь "полный и безусловный допуск ко всем удерживаемым лицам"...
Наши люди сидят в подвалах годами, их там пытают, насилуют убивают, а "гуманитарщики", возят тем, кто насилует, пытает и убивает десятки тысяч тонн грузов, и не могут даже посетить наших пленных, чтоб насильники и палачи видели, что кто-то может зафиксировать их "работу", чтоб они не чувствовали себя безнаказанными, чтоб были хоть минимальные гарантии сохранения жизней наших людей…
Может пора закрывать эту лавочку? Может хватит облегчать России груз ее обязанности обеспечивать социально-экономические потребности населения оккупированной ею территории? Или, как минимум, может пора потребовать, чтоб каждый такой конвой заканчивался посещением МККК наших пленных, причем по полному списку. Иначе, в чем же гуманность? Если оккупантам нужны товары, то мы имеем моральное право потребовать в обмен на них хотя бы доступа МККК к нашим пленным.
Тем более, что Украина тоже является государством-донором и ООН и МККК…
Сергей Гармаш
https://www.facebook.com/100002704750627/posts/3254760517957408/?d=n

Російські новини як зброя

Російські новини як зброя

Війна на сході України, катастрофа рейсу MH-17, вибори в США, нацизм та антисемітизм в Україні, і взагалі України не існує, ось основні теми, на яких фокусувалися державні та “незалежні” російські ЗМІ для просування антиукраїнських наративів в англомовному інформаційному просторі країн ЄС та США.

Висвітлення цих тем супроводжувалось фейками та відвертими маніпуляціями, які потрапляли в медіа інших країн.

Такими є результати моніторингу ЗМІ Європейського Союзу та США який проводився протягом 2020 року.

Згідно з результатами моніторингу, найчастіше новини з “правильними” російськими наративами публікують сайти “RT.ru”, “RIA.ru”, “TASS.ru”, “Lenta.ru”, “sputniknews.ru”, “InfoRos.ru”, “Infobrics.org” та “OneWorld.press”.

Для аудиторії кожної країни російська пропаганда та “незалежні ЗМІ” знаходили свої теми та аргументаційні напрямки. В подальшому ці публікації активно поширювалися в соціальних мережах як фейковими аккаунтами, так і псевдоекспертами з тих чи інших питань, які нерідко виступають в ролі корисних ідіотів. Також, для висвітлення тієї чи іншої проблеми в кожній країні оперативно відшуковувались місцеві “експерти”, були серед них як і нікому не відомі маргінали чи фріки, так і екс-президенти або голови міжнародних організацій.

Дане дослідження в першу чергу репрезентує ситуацію в соціальній мережі “Twitter”, оскільки вона є найпоширенішою в Сполучених Штатах Америки, де в цьому році відбувалась одна з головних подій, яка впливає на геополітичну ситуацію в світі – вибори президента.

Загалом у 2020 році виділено такі основні напрямки російської пропаганди проти України:
Читати далі за посиланням:
https://vigilantinfo.net/2021/03/25/rosijski-novini-yak-zbroya/

Топ-10 нарративов кремля




Опубликованы результаты мониторинга кремлевского иновещания на Европу и США в 2020 году по тегу "Украина":
1. "Украина вмешивалась в выборы в США" - 131353 упоминания.
2. "Украины не существует" - 8061 упоминание.
3. "В Украине нацизм/фашизм" - 6475 упоминаний.
4. "Крым - не Украина" - 4009 упоминаний.
5. "Украина не хочет мира" - 2972 упоминания.
6. "Беларусь может стать второй Украиной" - 2433 упоминания.
7. "Международные преступления Украины" - 1269 упоминаний.
8. "Украина сбила Боинг" - 1232 упоминания.
9. "Голодомор - это фейк" - 398 упоминаний.
10 "Украина - полигон для НАТО" - 333 упоминания.
Итого: 158 535 упоминания Украины в топ-10 кремлевских нарративов. Или 434 упоминания в день, 7 дней в неделю, 365 дней в году. Каждые три минуты про "вмешательство в выборы", "фашизм", "боинг" и далее по списку.
--
Теперь поставьте себя на место среднего европейца или американца. Он никогда не был в Украине и зачастую не знает, где она находится. Кремлевские иноСМИ ежедневно создают ему сотни сюжетов про Украину на десятках языков. Пригожинские тролли под видом реальных людей множат эти сюжеты в соцсетях с тегом "посмотритекакиефашисты".
Существует не то, что существует, а то, что покажут по телевизору. Ложь, повторенная тысячу раз, становится правдой. Кремлевская пропаганда справляется с этой задачей за пару дней. В Европе и США хотя бы существует альтернатива из независимых СМИ. Внутри России независимые СМИ блокируются, а альтернатива пропаганде преследуется по закону.
Пропаганда создает яркую картину мира. У потребителей появляется эмоциональная зависимость и теряется навык критически оценивать информацию. У них не возникает сомнений, когда несуществующее государство вмешивается в выборы в США, а штурмовик размером с олимпийский стадион сбивает малазийский авиалайнер ракетой "Бук".
Предположим, что Кремль не перестанет совершать преступления у всех на виду, прикрывая их тысячами пропагандистских сюжетов. Тогда единственный выход из ситуации - развитие у населения навыков критического потребления информации. В Кремле об этом знают, судя по принятым законам об инагентах и о просветительской деятельности.
https://www.facebook.com/sn258/posts/4421489767863400

Акції російського бізнесу за безцінь:вигідна угода Медведчука.

10:23 27 березень Київ, Україна



У перші дні після анексії півострова Крим, дві сім'ї українських політиків отримали за безцінь акції російського нафтового бізнесу.

Віктор Медведчук і Тарас Козак 28 лютого 2014 року, в день захоплення парламенту Криму «зеленими чоловічками», отримали частки в «Новошахтинському заводі нафтопродуктів». Козак став власником 12,5% акцій, а Медведчук - 29,5% акцій. Сума придбання ними активів склала 40 тис. доларів, а загальна сума дивідендів, які вони отримали з 2014 року, завдяки акціям - 100 млн доларів.

Крім цього, сім'ї викупили 60% акцій фірми «НЗНП Трейд» за 1 тис. доларів. До придбання, компанія вже мала ліцензію на розробку нового родовища нафти, запаси якого оцінюються в 137 млн тонн нафти.

За словами експертів, все це досить дивно. Компанія, яка дає величезні дивіденди, в яку були вкладені мільйони, продає 42% акцій за 952 долари за штуку, українському політику.

До продажу акцій компанією володів російський мільярдер Сергій Кислов. У його офісі не змогли прокоментувати дешевий продаж акцій. Ні Медведчук, ні Козак також не прокоментували цю ситуацію. У Верховній Раді Медведчук проігнорував поставлене запитання журналіста про належні йому російські активи.

З неофіційних джерел стало відомо, що паливо, вироблене заводом, поставляється на непідконтрольні території Донецької та Луганської областей. Більш того, компанія поставляє нафтопродукти в США, через підставну фірму в Швейцарії.

Тому Володимир Зеленський 19 лютого видав указ про введення санкцій проти Медведчука, його дружини Марченко, і Наталії Лавренюк, громадянської дружини народного депутата Козака.
https://myc.news/ua/specproekty/akcii_rossijskogo_biznesa_za_bescenok_vygodnaya_sdelka_ukrainskih_politikov?fbclid=IwAR2MZB7oAAFBKy2ED9G0MWwPZtFFvRsk8ICLa5UMN1bBHaoowA3KbKX_bTg

Шляхом тиску і маніпуляцій:кібербезпека РФі чесні спостерігачи.

21:25 26 березень Київ, Україна



Росія як країна-агресор не може підтримувати свій статус просто так. Для посилення впливу в світі, Путіну необхідно діяти в трьох напрямках: політика, війна, співпраця. В основному, співпраця з Росією призводить до введення санкцій на партнера. І якщо воювати Кремль може лише з країнами, де немає військових баз НАТО, то використання політики йому надає доступ до більш широкого списку країн. Вербівка однодумців, підкуп високопоставлених чиновників, дестабілізація регіону. Все це улюблені методи Путіна в споконвічній війні проти Північноатлантичного Альянсу. Війна ідеологій, Сходу і Заходу, деспотії і демократії, поділила світ на дві половини. Сучасна війна Путіна з Заходом - це гібридна війна, в якій перемагають не силою, а хитрістю.

Так, останнім часом все частіше можна почути про фабрику тролів, Євгенія Пригожина, кібератаки, російське шпигунство і про те, що Кремль знову втрутився у вибори чужої країни. Про це і піде мова в цій статті.

Не секрет, що прихильники Кремля є не тільки в країнах СНД, а й на Заході. Одним з таких прихильників є Ханс-Вільгельм Дюнн, директор з кібербезпеки Німеччини. З незрозумілих причин він став прихильником правління Путіна і вже встиг зарекомендувати себе, як довірена особа Кремля.

З 2018 року стало відомо про дружбу Вільгельма Дюнна з Росією. Саме тоді він прийняв запрошення стати "незалежним" спостерігачем на виборах президента РФ, на ділянках в Краснодарському краї. Його запросив голова Думи РФ. Тому Дюнн не був офіційним членом ОБСЄ, які спостерігали за виборами, а значить, його незалежність досить умовна. Судячи з того, що в 2018 році він був запрошений як спостерігач особисто головою Думи РФ, то справи з Кремлем Ханс-Вільгельм вів досить давно.

Письмо Дюнна с благодарностью о предоставленной ему возможности стать наблюдателем на выборах РФ. Здесь он также пишет, что ознакомился с регламентом проведения и понимает, что ему необходимо будет делать.

Лист Дюнна з вдячністю про надану йому можливість стати спостерігачем на виборах РФ. Тут він також пише, що ознайомився з регламентом проведення і розуміє, що йому необхідно буде робити.

Після виборів, директор з кібербезпеки Німеччини розповів про минулу подію неймовірні речі: "Атмосфера була сприятливою, сподобався рівень організації. Я думаю, що цю електоральну кампанію можна назвати справді інноваційною через високу автоматизацію інфраструктури. Крім того, ми побачили реалізацію різних ідей організаторів виборів, спрямованих на те, щоб мотивувати людей взяти участь в голосуванні. Важливо, що молодь була включена у виборчий процес". Аналізуючи його коментар, Дюнн насправді зрозумів, що від нього вимагали представники Кремля. Звідси і результат - 81,4% голосів «За» Путіна. Політолог Андрій Шеховцов говорить, що такі зарубіжні спостерігачі - не рідкість. Їх використовують не тільки в Росії. Завдяки їхнім заявам влада потім може говорити: "Вибори пройшли чесно, на голоси людей ніхто не впливав і звичайно ж ніякої фальсифікації не було. А хто не вірить, може запитати у незалежного спостерігача".

Дюнн організував Раду кібербезпеки Німеччини в 2012 році. У керівництві організації також знаходяться д-р Вернер Вайденфельд, радник Європейського Союзу, що спеціалізується на німецько-американських відносинах, глава дослідницького інституту Fraunhofer AISEC Клаудія Екерт і Хартмут Зібс, президент Німецької асоціації пожежної служби. До асоціації Дюнна входять і великі німецькі компанії зі світовими іменами. Попри це, він тісно співпрацює з Росією, проти якої раз у раз висувають звинувачення в кібератаках. Більш того, Ханс-Вільгельм називає Росію лідером на світовому ринку з кібербезпеки.

У будь-якому випадку, після заслуженої довіри на виборах в Росії, Дюнна знову запросили в Москву на конференцію, присвячену «Розвитку парламентаризму». На ній Ханс-Вільгельм виступив з нагальними світовими проблемами кібербезпеки, такими як «групи смерті» в соціальних мережах. Судячи з виступу, участь німця була дуже символічною. А ось присутність на діловій вечері і неофіційні бесіди з представниками влади після конференції були куди важливішими. Після приїзду до Німеччини, на виступі в Гармеш-Партенкірхен, Дюнн переконував усіх присутніх, що необхідно налагодити відносини з Росією і що звинувачення Кремля в кібератаках - необґрунтовані. Основним аргументом Дюнна, чому зв'язок з Росією необхідно налагодити, було географічне положення. Він вважав, що Москва ближче до Німеччини, ніж Нью-Йорк. На другий день форуму Дюнн підписав меморандум про взаєморозуміння з організатором зустрічі і колишнім співробітником спецслужб Владиславом Шерстюком. У меморандумі значилося, що Рада з кібербезпеки Німеччини співпрацюватиме з Росією в рамках мирних програм в IT-напрямку. Співпраця в мирних цілях з Росією - утопія, тому не дивно, що рада не стала афішувати підписаний з наближеними до російських спецслужб людьми невизначений меморандум.

Страница и меморандума подписанного Дюнном и Владиславом Шерстюком

Сторінка із меморандуму, підписаного Дюнном і Владиславом Шерстюком

Але в обов'язки Дюнна входило не тільки налагодження відносин між Москвою і Берліном. Агент Кремля мав спостерігати за виборами в країнах Африки. Не складно здогадатися, що асоціацією, від якої його відправляли як незалежного спостерігача, була «AFRIC», що належить Євгену Пригожину. На сайті асоціації зазначено, що AFRIC - це «спільнота незалежних дослідників, експертів та активістів», які повинні поширювати «об'єктивну аналітичну інформацію з перших рук». Однак, згідно з проведеними розслідуваннями, ми вже знаємо, що в «AFRIC» займаються вербуванням високопоставлених африканських громадян, влаштовують для них передвиборчу компанію і виставляють своїх "незалежних" спостерігачів, щоб необхідний кандидат в підсумку переміг і зробив країну лояльною до дій Росії. В основному "дії Росії" мають на увазі видобуток природних копалин.

Наприклад, в Зімбабве, під час виборів, Дюнн був запрошений як "незалежний" спостерігач від AFRIC, незважаючи на те, що на виборах були присутні 44 представники від Євросоюзу. У «бек-офісі» Пригожина був виявлений внутрішній стратегічний документ, в якому описувалося, як повинна була проходити «місія спостерігачів» в Зімбабве. У ньому йшлося про те, що Росія підтримає президента і допоможе зміцнити його владу. Також будуть задіяні ресурси фабрики тролів в соціальних мережах. Для підтвердження легітимності виборів, Росія відправить іноземних спостерігачів.

За два дні до виборів глава місії похвалив лідера президентських перегонів Мнангагва і побажав удачі. А в 2019 році Мнангагва на зустрічі з Путіним назвав його "старшим братом" і попросив допомоги.

Встреча президента Зимбабве Эммерсон Дамбудзо Мнангагва с Владимиром Путиным

Зустріч президента Зімбабве Еммерсон Дамбудзо Мнангагва з Володимиром Путіним

Крім Дюнна, одним з німецьких друзів Росії є Фолькер Чапке, політичний діяч і засновник «Прусського руху», основною метою якого є відродження Пруссії. Відомо, що німець співпрацює з Кремлем ще з 2014 року. Він як і Дюнн виступає за налагодження відносин з Росією. На новорічний прийом у 2015 році він запросив послів Росії та Китаю, де розкритикував дії США і звинуватив американців у спробах завоювати весь світ. Одним із близьких друзів Чапке є російський політик і дипломат Данило Бісслінгер, який відгукується про німця як про активну людину і великого друга Росії. Чапке також є членом AFRIC і був присутній на виборах в Зімбабве. Чапке виступав як член моніторингової місії AFRIC і після виборів дав коментар: "Мене зворушила велика кількість молодих людей, що стоять в чергах, які очікують голосування. Це був великий день для зімбабвійців". Після Зімбаве він відправився на вибори в Мадагаскар, де також виступав представником від AFRIC. А в 2018 році Чапке подав заявку на акредитацію як міжнародний спостерігач під час президентських виборів в Росії.

Заявка, подписанная Фольге Чапке на аккредитацию в качестве независимого иностранного наблюдателя

Заявка, підписана Фольге Чапке на акредитацію як незалежний іноземний спостерігач

Варто відзначити, що Данило Бісслінгер встиг попрацювати як аташе у зовнішньополітичній групі в посольстві РФ в Берліні, а також стати 2-м секретарем 3-го Європейського департаменту. Незважаючи на свій молодий вік, Бісслінгер вже навчився виділяти тих, на кого можна впливати з метою просування інтересів Росії, як, наприклад, у випадку з кандидатом від ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» Маркусом Фронмайером. Як стало відомо, Бісслінгер знаходився в тісному контакті з президентом Ради з кібербезпеки Німеччини Дюнном як мінімум з 2014 року. Через Бісслінгера Дюнн також спілкувався з російським військовим аташе посольства Андрієм Сівововим і запрошував його на особисту зустріч "в рамках розширення співпраці з Росією на різних рівнях".

У талантах Бісслінгера як вербувальника сумніватися не доводиться. Подібні спроби впливу на політику зарубіжних країн через так званих «провідників кремлівського впливу» стали звичними і все частіше виявляються непрофесійними. Проєкти з втручання російських політтехнологів у вибори і хакерські атаки позначаються на погіршенні іміджу Росії і шкодять вибудовуванню партнерських відносин з європейськими країнами на урядовому рівні. З іншого боку, Кремлю вдається заводити все нових і нових союзників на Заході, які допомагають організовувати конференції, міжнародні зустрічі і висловлюються на захист Росії на світовій арені. На цей момент їх не так багато, щоб вони могли хоч якось вплинути на ставлення до росіян, проте кількість союзників Москви зростає і якщо так піде і далі, то незабаром вони стануть ще однією силою, яка буде захищати агресивні дії Росії.
https://myc.news/ua/rassledovaniya_/putem_davleniya_i_manipulyacij_kiberbezopasnost_rossii_i_chestnye_nablyudateli_na_vyborah?fbclid=IwAR2hviaNLHcg8_O7TZ5ts92RFBL7S5YPmOs8bzuo1j8-ZsGF9ylDF1r_PzY

Поставки російської зброї: таємні морські шляхи ГРУ

21:44 19 березень Київ, Україна



У своїх попередніх публікаціях я вже розповідав про логістичні схеми, які застосовують російські спецслужби для доставки зброї у гарячі точки, де воює приватна військова компанія “Вагнера”, контрольована Євгенієм Пригожиним.

Підставою для попереднього розслідування став кадр сюжету російського телеканалу, на якому вдалося розпізнати бортовий номер вантажного літака. Надалі, за цим номером вдалося викрити схему, яка використовується російськими спецслужбами, щоб підставляти Україну під критику міжнародних медіа, коли поставки зброї для вагнерівців зриваються.

На цей раз мене зацікавила публікація, розміщена на сайті білоруського медіа “Хартія’97”, у якій була вміщена світлина чоловіка, якого журналісти видання називають В’ячеслав Сергійович Тихонов.

У публікації йшлося про те, що фотографія була зроблена в суданському порту Порт Судан, через який до країн Африки потрапляє російська зброя, автомобілі та інші вантажі. А зображений на ній чоловік, якого в публікації назвали В’ячеславом Тихоновим, нібито, працює на Євгенія Пригожина, виконуючи роботу, пов’язану з логістикою.

На жаль, підтвердження його особи на даний момент через відкриті джерела знайти не вдалося, однак морське судно, яке зображене за його лівим плечем стало цікавою підставою для проведення розслідування, як попереднього разу такою підставою стали кадри з бортовими номерами літаків, що приземлилися у центральноафриканській столиці Бангі у січні цього року.

КОРАБЕЛЬ-ПРИМАРА СНОВИГАЄ МІЖ ГАРЯЧИМИ ТОЧКАМИ

На світлині, що викликала у мене зацікавлення, зображено корму судна “El Youssef” (міжнародний ідентифікаційний номер - IMO: 7422049). Назва судна читається з фотографії досить добре і гуглиться достатньо швидко.

Онлайн-сервіси спостереження за морськими транспортними засобами свідчать, що зараз судно переіменоване та називається “Manassa 2M” та направляється з лівійського порту Місурата до іншого лівійського порту Бенгазі.

Принагідно нагадую, що у Лівії точиться громадянський конфлікт між визнаним з боку ООН Урядом національної згоди та силами генерала Халіфи Хафтара, якого офіційно підтримує міністерство оборони Росії. На його ж боці воюють і підрозділи російських найманців ПВК “Вагнера”. Вантажний літак, що доставив зброю для вагнерівців до Центральноафриканської Республіки (ЦАР), про який йшлося у моєму попередньому розслідуванні, також був помічений у перельотах з Абу-Дабі до Лівії.

КОЖНА ЗАЛІЗЯКА НА ВОДІ - ПІД НАГЛЯДОМ

Онлайн-сервіси показують точне розташування судна “Manassa 2M” на карті, але тільки тоді, коли судно вмикає судовий транспондер AIS, який передає його місцеположення по спеціальних супутникових системах зв’язку. Зазвичай, щоб приховати справжні цілі та переміщення, капітани суден вдаються до відключення AIS. Однак, перебувати у відкритому морі з постійно відключеним AIS є небезпечним. Тому, інформація про переміщення є частково доступною.

Різні онлайн-сервіси стеження працюють по різному. Тому оновлення інформації на них відбувається не синхронно. Таким чином, деякі сервіси маркують, що судно “El Youssef” (воно ж “Manassa 2M” після перейменування) має сирійську національну приналежність, додаючи до його назви сирійський прапор.

Крім того, сервіси показують повну інформацію стосовно судна, хоча окремі дані доступні тільки за немаленьку абонентську плату для сервісу.

Російський онлайн-сервіс fleetphoto.ru містить всю історію судна, надаючи інформацію про його переіменування та назву компанії власника.

За цими даними, з квітня 2016 року, коли Росія нарощувала свою присутність в Сирії, власником судна “El Youssef”, яке носило назву “Haj Houryah”, була ліванська компанія “Cedar Marine Services SAL”.

Ще одного власника судна, яке, ймовірно, контролювало “El Youssef” (екс - “Haj Houryah”), я отримав зі звіту про інциденти з судами від 29 травня 2020 року.

У звіті йдеться про те, що на травень 2020 року власником судна була сирійська компанія Falcon Shipping Co. Така компанія дійсно існує, згідно з даними морських онлайн-сервісів.

На жаль більш детальної перевірки щодо сирійської компанії зробити поки що не вдалося, оскільки у Сирії не існує відкритих джерел з даними про юридичні особи. До того ж, компанії з ідентичною назвою здійснюють діяльність ще у В’єтнамі та у суданському Хартумі.

Назву “Haj Houryah” судно носило до квітня 2018 року, а вже з травня 2018-го до листопада 2020-го ходило під назвою “El Youssef”, після чого було переіменоване на “Manassa 2M”. Таким чином, фотографія, що стала приводом для цього розслідування була зроблена у період з травня 2018-го до листопада 2020-го. В той самий період, коли вагнерівці Пригожина нарощували свою присутність у Судані та ЦАР.

“ГЕОЛОКУЙ МЕНЕ, ЯКЩО ЗМОЖЕШ”

Щоб пересвідчитися в тому, що фото було зроблене саме у Порт Судані необхідно зробити геолокацію об’єктів, які на ньому зображені. На щастя на світлині добре видно велику будівлю, що має характерні ознаки.

Погугливши трохи світлини, зроблені у Порт Судані, ми без проблем знаходимо таку саму будівлю, але зняту у кращій якості.

Через доволі характерну форму будівлі, її добре видно і на Google Maps, тому зрозуміти, звідки було зроблене це фото - не важко. Таким чином, на скріншоті з Google Maps зеленим прямокутником відмічено будівлю, а червоним колом - місце, з якого могла бути зроблена фотографія.

ВІД ОДНІЄЇ РОСІЙСЬКОЇ ВОЄННОЇ БАЗИ ДО ІНШОЇ

Проміжний підсумок отриманої з відкритих джерел, інформації говорить, що судно “El Youssef” в період останніх п’яти років належало, спочатку, компанії “Cedar Marine Services SAL” (Ліван), а потім було продане, чи іншим чином перейшло у власність компанії Falcon Shipping Co. (Сирія).

За цей же період, онлайн-сервіси геолокації суден фіксують його у портах Стамбулу (Туреччина), Тріполі (Ліван), Александрія (Єгипет), Карайлар (Туреччина), Порт Судан (Судан), Місурата (Лівія), Бенгазі (Лівія). Вдалося також встановити, що з 13 по 19 грудня 2020 року судно “Manassa 2M” (екс - “El Youssef”) заходило до порту Новоросійськ (Росія).

Часто онлайн-сервіси не зберігають інформацію у відкритому доступі, так як заробляють на її архівуванні і продажу на замовлення. Але іноді, все ж вдається знайти окремі шматки відомостей, які раніше були проіндексовані в пошуковику Google.

Так, наприклад, сніпети (маленькі частини проіндексованого тексту) Google містять інформацію про маршрут судна “Manassa 2M” (екс - “El Youssef”) з Порт Судану до Тартусу.

Між Порт Суданом і Тартусом близько двох тисяч кілометрів морем. Це означає, що треба дуже постаратися, щоб долати такий час 1 місяць і 17 днів. Скоріше за все, судно “Manassa 2M” (екс - “El Youssef”) могло вимикати свій AIS, щоб таємно заходити у інші порти.

Слід відзначити, що у морському порту Тартус (Сирія) знаходиться 720-й пункт матеріально-технічного забезпечення ВМФ Росії, який існує з 1971 року, коли відповідні домовленості з сирійським урядом, про присутність військової бази, підписав СРСР, виступаючи на боці сирійців у війні з Ізраїлем. Це саме те місце, де загадковим чином, нібито, втопився заступник голови ГРУ Юрій Іванов під час морського купання на відпочинку. За даними інших джерел, під час інспектування морської бази. В період 2016-2020 року рух морських суден та воєнних кораблів Росії в цьому порту помітно інтенсифікувався.

У 2020 році Росія уклала з Суданом договір про розміщення у Порт Судані ще однієї російської військової бази, яка має знаходитися на місці колишнього селища на узбережжі Червоного моря, за 20 кілометрів на Північ від морського порту Порт Судану.

Іншими словами, сніпет у пошуковику Google свідчить про те, що судно “Manassa 2M” (екс - “El Youssef”) подорожувало з однієї військової бази Росії до іншої.

Якщо підсумувати, то судно, переміщення якого ми детально розглядаємо, відмічалося в усіх локаціях, пов’язаних з присутністю ПВК “Вагнер”: Лівія, Сирія, Судан. А також, заходило до Новоросійську, який є джерелом зброї та матеріально-технічного постачання для “гарячих точок”.

КОМПАНІЇ ПРИКРИТТЯ?

Як стало відомо в процесі дослідження, останнім власником судна “Manassa 2M” була сирійська компанія Falcon Shipping Co., про яку, на жаль, поки що мало що відомо.

Однак, попередній власник судна - компанія “Cedar Marine Services SAL” з Лівану - вже добре відома уважним українським журналістам, та тим, хто постійно працює над припиненням окупації Криму.

Волонтерка Центру “Миротворець” Катерина Яресько ще у 2017 році вперше “спіймала” ліванську компанію на гарячому, коли її судно “EMAD-Y”, в порушення міжнародних санкційних норм, застосованих у зв’язку з окупацією Криму, заходило у порт Керчі. За документами, з Керчі судно доставляло вантаж близько 4000 тонн пшениці до ліванського порту Тріполі, який знаходиться у 40 кілометрах від військової бази російських ВМФ у Тартусі (Сирія).

У 2018 році Катерина Яресько тричі “ловила” судна цієї компанії на тих самих злочинах. А у 2019-му, навіть, помітила заміну прапора судна, яким володіла компанія “Cedar Marine Services SAL”.

Крім Центру “Миротворець”, повною інформацією щодо правопорушень міжнародного законодавства компанією “Cedar Marine Services SAL” володіє також громадська організація “Майдан закордонних справ”, а також “Інститут Чорноморських стратегічних досліджень” та редакція порталу BlackSeaNews.

Отже, до заходів у порти країн, в яких ПВК “Вагнера” та інші російські військові підрозділи беруть участь у бойових діях у “гарячих точках” світу, додалися ще заходи в порти окупованого Криму з метою організацій поставок продовольства до тих самих “гарячих точок”.

Слід зазначити, що, за словами експертів з питань фрахту та морських перевезень, транспортування пшениці та інших зернових якнайкраще підходить для маскування та приховування переміщень зброї та товарів військового призначення до “гарячих точок” та підембаргових територій. Під зерном зброю ніхто не буде шукати, оскільки це майже неможливо фізично.

Таким чином, є висока доля вірогідності, що компанія “Cedar Marine Services SAL”, зареєстрована у Лівані, використовувалася Головним управлінням Генштабу МО Росії (ГРУ) для забезпечення прикриття морських перевезень зброї та продовольства між своїми військовими базами у Новоросійську, Криму, Тартусі, Бенгазі та Порт Судані.

А судно “Manassa 2M” (екс - “El Youssef”) є тим самим перевізником, яке потрапило на світлину з рибалкою у Порт Судані.
https://myc.news/ua/rassledovaniya_/postavki_rosjsko_zbro_tamn_morsk_shlyahi_gru?fbclid=IwAR0jCv_Ww-W6U-WeSZpvkswz9aWtgwk24VHde1Lgt000VLZwH_mGV0Gl-Ho

ПВК Семенченка працювала в інтересах Коломойського – ЗМІ



Приватна військова компанія, пов’язана з екснардепом Семеном Семенченком, впродовж останніх років працювала в інтересах українського олігарха Ігоря Коломойського.

Розслідувальна агенція зазначає, що у лютому 2021 року члени організації "Донкорп Україна", яку контролює Семен Семенченко, брали участь у стрілянині на столичному будмайданчику.

Журналісти з’ясували, що один з мікроавтобусів, який затримала поліція після інциденту, належить структурі "Донкорпу".




А зі столичним будівництвом, де влаштували стрілянину бійці Семенченка, пов’язаний Михайло Кіперман – друг і бізнес-партнер Ігоря Коломойського.

За даними агенції, замовниками будівництва на вулиці Казимира Малевича офіційно є фірми "Де Резорт Девелопмент" та "Будівельне об’єднання "Мрія". Власники останнього, як свідчать дані з держреєстру, використовують ідентичний контактний номер із компанією Кіпермана "Смарт Студент".

Водночас зв’язок "Де Резорт Девелопмент" із Кіперманом простежується через співвласника фірми Артема Солоніка – він раніше був директором компанії "Оріон Сервіс", якою на той час володів товариш Коломойського.

Також журналісти з’ясували, що члени структури Семенченка у 2020 році охороняли офіс "Центренерго", після того як його вивезли у селище Козин під Києвом. У той час державну енергогенеруючу компанію очолювало лояльне до Коломойського керівництво, а пов’язані з бізнесменом компанії отримували найбільший зиск від співпраці з "Центренерго".

За словами колишнього члена "Донкорп Україна" Євгена Сікори, державну компанію вони почали охороняти навесні 2020 року, а офіційно договір зі структурою Семенченка підписали наприкінці минулого року.

Місяць тому "донкорпівці" не пускали керівника Фонду держмайна на територію бази, тим самим блокуючи зміну менеджменту "Центренерго". Відтак для того, щоб туди потрапити, Дмитру Сенниченку довелося залучати силовиків.

Крім того, журналісти довідалися, що представники "Донкорп Україна" наприкінці 2019 року брали участь у мітингах проти керівництва Нацбанку. Зокрема, проти ексглави НБУ Якова Смолія та його заступниці Катерини Рожкової. Раніше замовником акцій проти НБУ Смолій публічно називав безпосередньо Ігоря Коломойського.

За словами Сікори, на акції вони ходили спільно з іншими організаціями – одні стояли під Нацбанком, а "Донкорп" – під будинками Рожкової та Смолія.

Що було раніше: 25 березня ексбійця батальйону "Донбас" Олександра Новікова (позивний "Хаммер"), якого підозрюють у створенні воєнізованого збройного формування на чолі з екснардепом Семеном Семенченком та Євгеном Шевченком, відправили під цілодобовий домашній арешт.

Передісторія:


  • 24 березня Служба безпеки України повідомила, що викрила та припинила діяльність воєнізованого збройного формування, так званої приватної військової компанії, а можливими організаторами назвала Семена Семенченка та Євгена  Шевченка ( відомий широкому загалу як "позаштатний агент НАБУ", і фігурант низки кримінальних справ щодо корупційних схем, пов'язаних з "Укроборонпромом" – ред.).

  • За даними СБУ, до складу компанії входило понад 150 осіб, а контроль та координацію діяльності злочинної організації здійснювали 15 українців. Слідчі отримали дані про участь фігурантів справи в укладанні контрактів між ПВК та організаціями країн Близького Сходу. Також зафіксували пропозиції організувати поставки зброї до цих країн.

  • Сам Шевченко заперечує свою причетність до справи та чекає доказів СБУ.

  • СБУ підозрює, що Шевченко і фігурант низки кримінальних справ щодо корупційних схем, пов'язаних з "Укроборонпромом", Андрій Рогоза причетні до організації каналу постачання військових товарів з Росії на оборонні підприємства України.


  • https://www.pravda.com.ua/news/2021/03/26/7287932/




Стало известно,зачем российский квс катапультировал экипаж


В российских СМИ появился слив расшифровки переговоров между руководителем полетов и экипажем самолета Ту-22М3, три члена которого погибли в результате ЧП с Ту-22М3 в Калужской области на аэродроме Шайковка.

В результате расшифровки, выяснилось, что между членами экипажа произошел конфликт, переходящий в нецензурную брань.

Суть конфликта заключалась в выяснении, кто из них "главный". В результате конфликта офицер, сидящий на месте КВС, с криком "я с этими пи-расами не полечу", нажал кнопку принудительного катапультирования экипажа. Жизнь офицеру, сидящему на месте КВС, спасло то обстоятельство, что в момент срабатывания системы катапультирования он был пристегнут. Офицер получил ожоги лица пороховыми газами. Военная прокуратура начала проверку инцидента.

Достоверность данной информации проверить, понятно, невозможно, но российские авторы пишут, что источник заслуживает доверия. Кроме того, уточняется, что пристегиваться было необязательно - "Трое вылетают при его включении тумблера, а сидящий на левом кресле должен нажать рычаги на подлокотниках кресла".

"Знаком источником более 10 лет. До этого - он не ошибался ни разу. Скандал на борту, видимо был. Ну и дыма без огня не бывает. И хочу пояснить. Это мнение не одного человека, а группы высокопоставленных лиц", - пишет российский источник.

Ранее сообщалось, что в ходе плановой подготовки самолета к полету произошло нештатное срабатывание системы катапультирования.
https://www.wing.com.ua/content/view/29080/63/#null

Космічне дно


17 лютого 2021 року назавжди ввійде у світовий часопис як день порятунку Землі від загрози з космосу. Без перебільшень… Велике бачиться на віддалі, тому місяць є достатнім часовим проміжком для нас, щоб оцінити велич цієї події.

В цей день у Санкт-Петербурзі відбулися переговори Міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова і його колеги з Тоголезької Республіки Робера Дюссе. Російська дипломатія одержала чергову перемогу над здоровим глуздом, вмовивши таки керівництво Того не розміщувати зброю у космосі!

«Подписали совместное заявление правительств Российской Федерации и Тоголезской Республики, в котором подчеркнули решимость не допускать развертывания оружия в космосе и обязались не быть первыми, кто его начнет». Ні більше ні менше…

Довідка: Республіка Того, держава на заході Африки; межує на заході з Ганою, сході з Беніном, півночі з Буркіна-Фасо; площа — 56800 км; столиця — Ломе. Економіка Того є слабко розвинутою. Основою економіки залишається сільське господарство, яке забезпечує 34 % національного прибутку і надає роботу 69 % працездатного населення.

Чи варто вказувати, що ніякої космічної програми у Того немає? І навряд чи з'явиться в найближчі роки. Як мінімум тому що країна знаходиться на 155 місці в рейтингу країн за рівнем ВВП. У свіжому Індексі країн за рівнем людського розвитку, який багато хто називає - індекс рівня життя, Того знаходиться на 167 з 189 місць. На два рядки вище Афганістану, але все ж сильно нижче Уганди. Яка космічна програма? Яка зброя у космосі? На чому мужні тоголезькі військові космонавти повезуть на орбіту ту зброю, якою буде погрожувати Росїї? Тим більше, що із наявної зброї збройних сил Того справжню загрозу представляють танки Т34-85 та кулемети ДШК часів другої світової війни та перших післявоєнних років!

Схоже на те, що Росія не аби як переймається проблемами власної космічної безпеки. Кремлівська дипломатія вже встигла домовитись за аналогічним питанням з такими «потужними космічними» державами, як Аргентина, Куба, Нікарагуа, Уругвай, М'янма, Бурунді, Конго, Туркменістан. Більш за все, що причиною таких дипломатичних потуг Кремля стали неконтрольовані польоти космічних винищувачів Бурунді над Спаською вежею та інверсійний слід від таких польотів, що потім складається у небі над Москвою у відомий всьому світу меседж про те, хто ж такий насправді Путін…

На останок…

«Республіка Того дуже зацікавлена в придбанні російської вакцини від COVID "Супутник V", розраховує продовжити співпрацю в цій сфері», заявив глава МЗС західноафриканської країни Робер Дюссе.

Поясніть хто небудь шановному пану Лаврову, що коли мова заходить про «Супутник V», то мається на увазі зовсім не космічна загроза збоку ворогів Росії. Тому договір про нерозміщення зброї у космосі з острівною африканською республікою Сан-Томе і Принсіпі підписувати немає ніякого сенсу…Источник: https://censor.net/ru/b3255220