Два маленьких лискучих каштанчики…
Трохи спідлоба, лукавими своїми оченятами доня подивилась на мене і задзвеніла сміхом.
О, цей сміх! Як я люблю його!!! Він – струмочок чистий, що дзюрчить, співає лагідно; срібні ноти переливаються , ніжно бринять і наздоганяють одна одну. Перлинка коштовна, люба доня, сміється, і моє серце радіє, і пролітає думка: «Яке щастя - чути цей сміх!»
Губенята, пелюсточки рожеві, розтуляються, щічки, персики кругленькі, стають ще круглішими – доня посміхається, зазирає мені просто в очі і промовляє так щиро, з такою пристрастю: «Мамо, я тебе люблю! Ти – моя радість!»
- Я люблю тебе, моє сонечко! Ти - мій найдорожчий скарб! - кажу я у відповідь…
22.10.2009
Маргаритоньці присвячується
Маленькі та ніжні долоні
Небесної вісниці – доні,
І погляд її найчистіший,
Шукаю який найчастіше,
І щебет– розрадник і втіха,
Й перлинки веселого сміху –
Непевний,хисткий та бурхливий
Тримають мій світ незрадливо.
І міцно. Малі охоронці!..
Світ цілий – в дитячій долоньці…
05.07.2011
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109270074
Запахло рідним татовим садком
І пиріжками з маминим варенням,
Налиті яблука й грушки тайком,
Вітають із святим Преображенням.
А там, за хатою, бджолиний рій
Солодким медом ранок пригощає
І тепла татова усмішка в цій
Бджолиній хмарці знову оживає.
Квітують чорнобривці й повняки
З матусиного серця взявши цвіту,
А ми малі з батьківської руки
Їмо освячені дарунки літа.
І затишок на серці, і любов
Від спогаду, дитинством обійнятим.
Спішу до церкви з яблуками знов
І молюся за маму і за тата.
Бог кожному народу дав мову.
http://www.livetoday.org.ua/holosuvannya-2/yaka-mova-ridna-dlya-vas/
Про справи кожного в цьому житті, бог мабуть і питати стане на цій народній мові кожну людину. Як, за життя, людина в змозі заробити, скажімо 10 добрих балів аби напевно потрапити в рай навічно, або 10 бридких балів аби потрапити навічно в ад, але у свій судний день не зможе спілкуватися з Суддею, данною Богом, рідною мовою, що зробити має суддя?Вона сиділа і дивилась у вікно.
У небо зоряне її думкИ летіли.
Неначе сцену із жахливого кіно,
Мов на екрані, вони в пам’яті крутили.
Звичайний день. І сонце сходить, як завждИ.
Ще декілька годин і будуть вони рАзом.
Цей день не віщував ніякої біди,
Та зруйнувалося усе життя відразу.
Доброго ранку голос рідний побажав.
Та слухала вона його востаннє.
Як довго він цієї зустрічі чекав,
І вже невдовзі повінчає їх кохання.
Шалена швидкість… Зустрічне авто…
Чийсь крик пронизливий… Не слухаються гальма.
Одна лиш мить… ЗакІнчилось кіно.
Цей епізод в його житті останній.
Вона в цей час дивилась у вікно…
Під серцем їхнє щастя ворушилось.
Вони так мріяли про нього вже давно.
Та мріям цим здійснитись не судилось.
Склонилися над тілом лікарі…
Та в інший світ душа вже відлітає.
Слова останні чує він на цій землі –
Ти тільки знай, що я тебе кохаю…
То ж поважайте й бережіть своїх коханих.
В житті навчіться цінувати кожну мить.
Кожна розлука може стати вже остання,
То ж саме зараз їх шануйте і любіть.
Кто-то сказал мне однажды, что жить надо ради мелочей. Жить ради рассвета в пять утра и заката в пять вечера, жить ради дорожных путешествий, езды на велосипеде с музыкой в ушах и ветром в волосах, жить ради танцев под дождем, жить ради смеха до боли в животе, жить ради любимых песен и хороших книг, ради улыбок без повода, ради длинных разговоров, ради печенья с чаем, ради отдыха после долгого тяжелого дня, ради блеска в глазах. Жить ради ночных приключений и ради звезд, провожающих тебя домой. Жить ради людей, которые помнят, что ты пьешь чай без сахара и ненавидишь лук. Жить ради первого поцелуя и длинных прогулок, ради объятий и новых знакомств. Ради неожиданных подарков и долгожданного "да". Жить ради тех мелочей, что заставляют почувствовать себя живым.(с)