А все-таки чудово, що маємо можливість зібрати рюкзачок, взяти біометричний паспорт і поїхати на два-три дні хоча б не далеко за межі кордонів
Наш маршрут пролягав до Львова і далі Ланьцут-Жешув-Перемишль.
Що писати? Емоції гарні, приємні, легкість від переміщень і нових вражень. І це лише скраєчку, не заглиблюючись.
Перетинали кордон на потязі інтерсіті, це дорожче ніж пішим ходом, але надійніше і швидше ніж автобусом. Потяг прибув майже за графіком, що для нас було добре, тому що далі нас чекала пересадка вже в польський потяг, який стояв на сусідній колії.
Ми одразу сіли в нього і почекавши 15 хвилин рушили назустріч новим враженням
Отже перша наша зупинка: Замок в Ланьцуті. День, на жаль, був похмурий, тому фото не дуже радісні.
![](http://os1.i.ua/3/1/15459606_6f837e28.jpg)
А це для краси фотка з інету
![](http://os1.i.ua/3/1/15460328_1ae2c328.jpg)
Замок
Любомирських у Ланьцуті - один з найцінніших палацово-паркових ансамблів у
Польщі й один з найбільш відвідуваних. Справжня скарбниця національної історії
та культури. Лежить за 80 км від українського кордону і за 18 км на схід за
Жешовом. Місто завжди було важливим, бо є на торгівельних шляхах, але більші
міста поруч применшували значення Ланьцута. І
зараз туристи, поспішаючи доїхати хоча б до Кракова, часто оминають Ланьцут.
19
мільйонів злотих і два роки потратили на відновлення Замку - це був
найбільший ремонт від часів Другої світової війни. Закінчили ремонт у вересні
2016 р. Відремонтували 84 приміщення і другий поверх, куди досі туристів не
пускали. Роботи стосувалися інтер’єрів, вікон і дверей, починались зі стель і
закінчувались дерев'яними підлогами. Відреставровано 140 антикварних меблів, 65
ламп і люстр. Замок нині такий розкішний, як за найкращих своїх часів.
Взагалі в замку наче заборонено фотографувати, але деякі рєбята фотографували і я спробувала, ніхто не заборонив, то і продовжила далі фоткати. На жаль підсвітки заважали зробити чіткі фотографії і часу було не дуже багато, щоб гратись з настройками.
![](http://os1.i.ua/3/1/15459668_80463089.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459667_fcd940a8.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459671_e7205ee3.jpg)
Зала для балів з кришталевими люстрами.
![](http://os1.i.ua/3/1/15460312_36e9e1f5.jpg)
Столова для прийомів гостей
![](http://os1.i.ua/3/1/15459659_9e3f892c.jpg)
Далі інтер"єри кімнат замку
![](http://os1.i.ua/3/1/15459610_747a6063.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459607_ae4456e.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459608_767b354f.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459613_dbd32da9.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459660_1d9de63b.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459617_953ec6f0.jpg)
Особливістю замку є різноманітність камінів, які відповідають загальному інтер"єру кожної кімнати.
![](http://os1.i.ua/3/1/15459609_131c0e09.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459663_b234abf1.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459664_53700d62.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459657_87c7c24b.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459614_3a978b3a.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459616_f059fdb6.jpg)
Сподобались оригінальні прогулочні коридори
![](http://os1.i.ua/3/1/15459661_78fadd7d.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459665_36173624.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459666_99be7bee.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459662_d75390b7.jpg)
І ще різні видзигульки
![](http://os1.i.ua/3/1/15460317_1d6331ea.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15460313_538edab3.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15460316_78040aac.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15460314_b2ca7c20.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15460315_d7ad4766.jpg)
Золота
епоха в історії замку почалася в другій половині XVIII ст. після того, як його
власниками стали Станіслав Любомирський з дружиною Ізабеллою
Чарторийською. Це з її легкої руки фортеця була перетворена на палацовий
комплекс – витончений, відповідний модним віянням і прикрашений рідкісними предметами
мистецтва (статую Любомирського у вигляді Купідона робив сам Антоніо Канова,
славнозвісний італійський скульптор). Тоді ж навколо замку був створений
ландшафтний парк. Набережні вирівняли, дороги перебудували, дерева висадили
таким чином, щоб вони утворювали алею. У парку розставили павільйони.
![](http://os1.i.ua/3/1/15459676_664f870.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459677_6303c336.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459678_1f9cb317.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459679_7afb8851.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459680_ce52ea8b.jpg)
![](http://os1.i.ua/3/1/15459681_ab35d1cd.jpg)
А ще ланьцутський замок має одну з найбільших бібліотек у Польщі (понад 22
тис. томів) і кількох привидів!
Один з них - привид найбільшого авантюриста свого часу
"Диявола" Стадницького, який лякає людей навіть після смерті.
Ще два привиди – нещасливиці Ізабелла і її дочка Юлія Любомирські. Юлія була
дружиною мандрівника і письменника Яна Потоцького, автора книги "Рукопис,
знайдений у Сарагосі". Але закохалася без взаємності у Євстахія
Сангушка, товариша Тадеуша Костюшка. Привид Юлії тримає перо і пише незакінчені
листи своєму коханому.
Ізабелла-Ельжбета Чарторийська за життя була чи не найбагатшою жінкою в
країні. Зараз бродить замком, до якого доклала багато ідей і зусиль, у
розкішному вбранні улюбленого блакитного кольору. Любов’ю усього її життя
був Станіслав Понятовський, але батько не хотів навіть чути про молодика
не того герба й походження й примусив доньку вийти заміж за Станіслава
Любомирського.
Доля зіграла, утім, злий жарт, бо Понятовський, який начебто мав
селянське походження, пізніше став королем Польщі. А Ізабелла не була щасливою
за життя й мучиться від любові після смерті.
Не знаю хто на цій картині, бо про привид прочитала вже після відвідин замку
![whosthat whosthat](//i.i.ua/v2/smiles2/whosthat.gif)
Може це і є якась з цих привидинь ))
![](http://os1.i.ua/3/1/15459669_e5210bcf.jpg)
Безумовно Замок в Ланьцуті поступається своїми розмірами і розкішшю Вавельському замку в Кракові, замку в Мальборкі, але він такий затишний і спокійний, що хочеться туди повернутись. Тим більше, що дощ, який рясно припустив, не дав нам оглянути парк і насолодитись його весняною красою. А ще там є багато цікавих об"єктів для перегляду: стайня, возовня, сад орхідей. То ж є привід ще раз повернутись в це прекрасне місце