1. Головною метою українського націоналізму я визнаю зміцнення національного самовизнання українців, розвиток української культури і захист усього українського.
2.Я відкидаю усі силові методи боротьби окрім самозахисту. Невинна кров, пролита задля ідеї плюндрує саму ідею.
3.Я поважаю усі нації. Я не ставлю жодну націю вище за іншу.
4.Головними методами боротьби я визнаю культурні акції.
5.Я готовий стати до боротьби за Українську Державу, якщо це буде потрібно.
6.Я відкидаю культ особистостей. Поважаючи людей, що до нас боролися за Українську Державу, я розумію, що не можна переходити певної межі і створювати культ на основі постатей.
7.Я поважаю право людини на власну думку. Я поважаю інші політичні напрямки.
8.Я вважаю, що український націоналізм повинен керуватися передусім потребою українського народу.
9.За український народ я вважаю усіх мешканців України.
10.Я поважаю національні меньшини в Україні і ніколи не буду чинити перепон у їх культурному розвитку.
11.Я визнаю неможливість повного контролю усіх людей одним центром. Я визнаю шкідливість такої структури, бо людина повинна вчитися діяти за власним розумом. Я відкидаю тоталітаризм.

Взято звідси: http://upu.org.ua/

Каприччіо пристрасне, примхливе -

Смичок і струни, таїнство єднання.

Крик, стогін, плач і сміх бурхливий -

Жагучі ноти вічного кохання.

   

[ Читать дальше ]

присвята моїй любій доні

Човником Місяць у Всесвіт пливе,

Сон тихий лагідний доню гойдає.

Сон - світ чарівний, де казка живе -

Звідти щоночі вона прилітає.

         Очі заплющуй, у путь вирушай,

         В мандри - країною мрій та чудес!

         Віру в дива, доню, не залишай!

         Спи, янголя - подарунок небес!

22.07.2010

 

       

Знакомства... Встречи... Секс... А что потом?

Потом... Вы возвращаетесь в свой дом...

Невинное лицо... Пакет с едой.

И мило шепчете "единственной" - Я ТВОЙ!

Она же Вам и ужин, и постель,

И нежное "ждала я целый день",

И тапочки с газетой, и футбол,

И всяко-разно мечет Вам на стол...

Щебечет что-то...

Вдруг звонок простой - Вам СМС пришел.

И Вы, босой, идете на балкон и там в тиши

Читаете о том, как хороши

Сегодня были Вы - прям обалдеть!, -

Как было СУПЕР! Столько "раз" успеть

За малое количество минут....

За время то, пока Вас дома ждут!

И все бы хорошо... Но.... Ё-ма-Ё!!!

В руках то телефон.... не ВАШ!!...........................ЕЁ!

Polinas Mommy

Весна пришла, веселья захотелось,-
Ты для разврата уже полностью разделась...
Крестьянин томно трактор запрягая,
Вдруг о любви подумал, пенисом играя ...

Ветер зонт теребил, людям шапки срывая,
Я смотрю на тебя - ты такая нагая...
Если б был бы я ветер и теплым бы был
Я б собою тебя для согрева накрыл,

Я б укутал тебя, щекоча в тех местах,
Где от счастья стоня, ты кричала бы "Ах"
И отнес бы тебя я на берег морской,
Где от радости млея ты кричала бы "Ой!"

Если б был я дождем - я б тебя окатил,
В твои волосы струи свои запустил,
И стекал по тебе каждой каплей дождя
До оргазменных спазмов тебя доведя.

Ну а был бы я солнцем преклонных годков
То "поджарил" бы прелесть твоих бугорков
И лучами своими стрелою пуляясь
Согревал твою плоть весь в тебе растворяясь.

Но вернемся к крестьянину, тот что в степи,-
Он закончит работу и ляжет поспит
И приснится ему то что здесь описал,
Будто он на доярке весь вечер "скакал",

Будто силу природы в себе ощутив,-
Он взволнует ее, свое "жало" вонзив.
А на утро он снова пойдет на поля
Для того чтоб людей прокормила земля,

Чтоб  здоровье и сила была  новых "сердечек"
И исчез дефицит манок, пшонок и гречек.
С вдохновеньем таким начал он молотить
Наслаждаться весною и весело жить!



08.04.2011
 


вдохновила :http://blog.i.ua/user/2321652/681092/
 

Одна з кращих українських тенісисток кримчанка Юлія Вакуленко прийняла рішення змінити українське громадянство на іспанське.

Федерація тенісу України повідомила, що одна з ведучих українських тенісисток Юлія Вакуленко прийняля рішення в майбутньому виступати за Іспанію. У своєму листі на адресу Федерації Вакуленко так пояснює своє рішення: "Я хочу вам повідомити, що після довгого роздуму я ухвалила рішення узяти іспанське громадянство і грати під іспанським прапором. Оскільки я вже близько 10 років живу в Іспанії, і моя сім'я теж живе там. Для мене це було дуже важке рішення, але сподіваюся, ви зможете зрозуміти і поважати його". 

Віце-президент ФТУ Вадим Сапронов, коментуючи ситуацію, відзначив: 

"На жаль, Україна не стала нею справжньою Батьківщиною. Не знайшлося людей в нашій країні, хто б своєчасно підставив їй плече, підтримав у важкий момент, коли цього вимагала ситуація. Ми обов'язково зробимо висновки для себе з цієї неоднозначної історії". 

Вакуленко вже почала процес по зміні громадянства. 24-річна кримчанка, яка на даний момент посідає 41-е місце у світовому рейтингу WTА, починала свій шлях у великому тенісі в Югославії.   Останні 10 років Вакуленко живе і тренується в іспанській Барселоні. Тенісистка має намір виступати за команду Іспанії в поєдинках Кубка Федерації і Олімпійських Ігор. Проте на Олімпіаду до Пекіна вона не поїде - іспанська сторона не встигне внести тенісистку в заявку. З сайту 1+1 А Ви б як вчинили у подібній ситуації і взагалі по життю?

Тому, що Львів - це ще не вся Україна.

Тому, що розповідати про любов до України - це ще означає її любити.

Тому, що вони принижують інші нації, піднімаючи одну.

Тому, що в їхній політичній силі немає відомих економістів і фінансистів.

Тому, що я не знаю, хто фінансує їх. А їхнє фінансування зростає - це видно. Тобто, їх, ймовірно, теж фінансують олігархи.

Тобто, у них немає того, за чим я можу піти поруч з ними.

Там, кроме антиукраиской пропаганды, нет ничего. Будьте патриотами Украины - игнорируйте сообщество Рожденный в СССР)).

День перший. Зрада.

Злива. Забагато коньяку. Йду гуляти в дощ. Шлях до його дому . Дому того, кого не бачила більше ніж півроку. Ромашка на Романа. Гадаю - зайти чи ні. Останній мокрий пелюсток – Так. Заходжу. Несподівано  сталося так,що лишилися вдвох. Сталося…
Цілую розумію, що іду від вас обох,бо не належу нікому..

День другий. Думки окремо-слова окремо.

Якщо подзвонить – відмовлю. Один пропущений. Дзвонить. Я Заїду – Ні. Чому? Бо…Це побачення чи заїзди-переїзди? А як треба? Правильно! З усіма атрибутами. Приїжджає і без них. Нормально. Гуляємо. Пізно. Біжимо на спостерігання зорепаду. Жодної зірки не впало. Проте проти обіймів і поцілунків не відмовляюсь добре пам’ятаючи те саме, але іншого.. Запізнюємось в метро. Ніч. Лишається в мене. Спимо окремо.

День третій. Свято.

Ранок. -Доброго.- І тобі ). Цілую. Граємо... В шахи. Вилазка. Вогнище. Знов дощ. Родина поруч. І він постійно питає. Чому і чим я так засмучена. Дивно. Адже я звичайна,хоча…таке вперше. Але... невже і в чоловіків є інтуїція?! Лишаємо всіх гуляємо ніч. Цілунки . Зізнання. Пустощі. Пестощі. Розходимось. Дивлюсь як він йде і не можу розгледіти чи обертається він. Все. Зникає.

День четвертий. Вертаємось у буденнощі.

День п’ятий. Сюрприз –невдалий.

Наче по справах – насправді до нього. Ось з’їжджу на стрілу,потім пішки до нього на роботу,обожнюю несподівано з’являтись і бачити несподівану радість. Підемо гуляти…Їду розумію, що зуби болять,який саме? Їду. Стріла. Несподівана зустріч - приємна розмова. Але так не довго! Ще так далеко до закінчення його робочого дню. Прямую до нього. Зуб не счухає. Знов дощ. Ховаюсь на сходах величезної,культурної,харківської споруди. Навпроти фонтани,барабанить дощ…Болить зуб. Є пропущені з іншого номеру. Переставляю сімку. Розмовляю. Дощ минає. Болить зуб. Ще так далеко до кінця його робочого дня…Дзвоню до дому. Мам, візьми паспорт,виходь на зустріч,іду до стоматолога.
У стоматолога. Злива. Лікар:- Незрозуміло який зуб,мабуть мудрий.  Полощіть.

День шостий. Хвора.

День сьомий. Сковані щелепи.

Розумію що це розплата. Обіцяю не цілуватись 10 днів. Ванна. Плачу, бо боляче і від розуміння ,що розплата і від болю теж. Не дзвониш – не треба,нащо я тобі така.

День восьмий. А ти, взагалі, живий???

Дивно,жодного дзвінка?Вино. Маякую. Передзвонив,але не почула,не взяла,але перевірила – Живий!

День дев’ятий. У хірурга.

Трошки веселіше,бо не одна я така хвора.
 Рентген.
Хірург: - Рвати вісімку.
- За що?
– Ти навіть жувати на неї не будеш,нащо вона тобі?
– Так він же здоровий! Ну трішки звернув із правильного шляху(як я)
– Нащо він тобі? І верхній такий самий лізе!
– Так правильно мені вони не потрібні ,може будуть потрібні один одному.
– В будь-якому разі треба аби щелепи розійшлися,я в такому стані не можу рвати. Питимеш ось це і це. Полегшає - приходь,ні, краще завтра,думаю,приходь.
 От і добре . Іду . Ні за що не вернуся,тим паче якщо полегшає…Полощу.

День десятий. Навіть мама кинулася.

-А де це Толік пропав?
-А хто зна.

День одинадцятий. Амнезія замість анестезії.

Якщо подзвониш ,скажу: "А хто це?"

День дванадцятий.  Сталося як бажалося.

Я ж сама хотіла розлучитись після тієї ночі. Так і сталося. Подумаєш, на послід ще два дні відгуляли…

День тринадцятий. Сон.

Дзвониш. Привіт. Як ви там? Тільки збираюся сказати про кінець всьому - просинаюсь…