Сучасна література

Заходила до знайомої начмеда чаю попити, їй хтось зі співробітників інкогніто приніс торт-валентинку. Пів-клініки дядьків, всі посміхаються, ніхто не зізнається. Вона сама нікого не підозрює, або усіх одразу ))
Вітаю з недільним святом, шановні блогери, та бажаю вам кохання!
Хто не закоханий - потерпіть, це божевілля скоро минеться))

Ми всі так часто говоримо про любов і кохання, мріємо про них і розмірковуємо, - які ж вони. Іноді нам здається, що їх не вистачає і щось проходить повз нас. Напевно, так і є: адже любов (і її вищий прояв - кохання) - це одне з найсильніших переживань, яке відчуває людина. І як би не було це просто і банально, згадуємо і несемо через усе життя ми саме ті солодкі моменти щастя, коли нас переповнювали почуття від любові, від кохання. Власне емоції могли бути викликані природою, дитиною, коханою людиною або благородним вчинком зовсім незнайомої нам людини. Але є те, що всі ці моменти об'єднує, - відчуття повного щастя і любові до всього світу.

 

Так чому ж нам так відчайдушно не вистачає цієї самої простої людської любові, яка заповнює тебе всього зсередини? Відповідь дуже проста, і вона вже міститься в самому питанні. Ми відчайдушно чекаємо, що прийде хтось (можливо, це буде прекрасний принц або жінка-мрія) і відкриє нам цю дорогу в любов, у радість, у щастя, у кохання.

 

Цей хтось врятує нас від сірих буднів, від самотності і смутку. Іноді так і відбувається, але чомусь зовсім ненадовго. Зазвичай період романтизму і кохання швидко закінчується, і знову - здрастуйте, сірі будні.

 

Перше, що потрібно зрозуміти і прийняти раз і назавжди: цей хтось, хто прийде і врятує вас, - це ви!

 

У наш час досяжна купа книг, статей, інформації на тему: що ми випромінюємо, то і отримуємо! Світ - це просто наше дзеркало. Подивіться, що вас оточує, і зрозумійте таким чином, що живе всередині вас. Мені дуже подобається фраза: ми отримуємо те, чому самі відповідаємо. Якщо ви здатні випромінювати любов, дарувати її оточуючим і всьому світу, то світ відповість вам тим же. Закон бумеранга ніхто не відміняв. Саме тому коли дві людини зустрічаються і намагаються грати в кохання, це не працює. Адже в жодному з них його немає. Є закоханість, пристрасть, надії і картинки, але не кохання.

 

Порада: Почніть дарувати любов оточуючим просто так і дивіться, що почне відбуватися.

 

Друге. Ми отримуємо те, що самі готові щиро подарувати іншим

 

Допомагайте навколишнім знайти кохання. Іноді їм просто потрібна порада або інформація, іноді підтримка. Що конкретно - це не важливо, але якщо ви допомагаєте своєму другові чи подрузі в набутті кохання, то світ починає допомагати і вам. Тут є один нюанс: допомагати треба другу своєї статі. Жінка сприяє жінці, чоловік - чоловікові.

 

Порада: Подумайте, чим ви можете поділитися в питаннях кохання. І кому з ваших близьких зараз це може стати в нагоді.

 

Третє. Нам необхідно створити образ коханої людини

 

Це не означає написати в стовпчик 50 якостей, якими повинен володіти майбутній партнер. Я веду розмову про те, що необхідно зрозуміти, з якими чоловіками і жінками вам добре, і наповнюйте себе цим. Якщо вам подобається чоловік або жінка, нехай навіть вона не вільна, або нехай це продавець в магазині - спілкуйтеся з ним, подовше будьте в його полі. Відчуйте, що саме зацікавило вас в цій людині. Чарівність, скромність, внутрішня сила, щирість, енергійність, манери? Запам'ятайте цей стан і вкладіть ці якості в образ свого партнера.

 

Іноді вас можуть чекати відкриття. Наприклад: все життя вам здавалося, що вам подобаються брутальні і жорсткі чоловіки, але тут ви з подивом виявляєте, що вам добре з уважним і спокійним чоловіком. Або навпаки: ви завжди мріяли, щоб вам писали вірші, а насправді вас заводить, коли чоловік, навіть не питаючи вашого бажання, все вирішує за вас, і немає в ньому жодного романтизму.

 

Порада: Будьте відкриті до різного досвіду і спілкування. Повірте, вас чекає багато сюрпризів.

 

Четверте. Оточуйте себе тими людьми, хто любить, хто кохає, хто щасливий у своєму житті

 

Наше оточення колосально впливає на наше життя і наш стан. Тому люди інтуїтивно тягнуться до успішних і щасливих людей. Через спілкування з ними вони начебто отримують ключ до цього стану. Наше оточення можна порівняти з тим, як на нас діють місця. Як ви себе почуваєте на березі моря в променях заходу сонця або в центрі мегаполіса в годину пік? Відчуваєте різницю?

 

Порада: Створюйте оточення, в якому ви можете перебувати, немов у променях сонця, наповнюючись цим сонячним світлом. І, звичайно, не забувайте ділитися цим самим внутрішнім світлом вашої любові!

 

Любіть і даруйте любов, кохайте і даруйте кохання, - це найцінніше, що ми можемо зробити один для одного.

 

Так само, як і мати, - найбільше, що вона може дати своїй дитині, - це свою безумовну любов!

 
Чому слово «брати» ображає українців – опитування жителів Москви Для ока:http://lystok.com/moskvichi-ukraintsy-ne-priznayut-rossiyan-bratyami-iz-za-svoego-neznaniya-video-6729

Для вуха і ока: https://www.youtube.com/watch?v=-y32mqgoEDo

 

Писати коменти під замітками російських ЗМІ – марна справа. Як вийшла вдала, десь пропала, як вийшла гарна, без помилок (і таке раз сталося))) помилки самі налетіли. Тому вирішив просто самому написати замітку.

Російські ЗМІ знову мусолять „братню” тему. З якого дива? Просто вирішили скористатися лінню людською, духовним „совком”.

 

Є категорія людей, що думати не може з фізіологічних причин. Але зазвичай, вони дуже довірливі. Одному повірять, і все! Інші, хай хоч показяться, будь-які докази надають, але їм ці особи ніколи не повірять. Інколи вони себе і самі обзивають „вірними”.

Є люди, мають інші характеристики „сірої речовини”. Вони нікому не вірять. Користуються власним розумом, хоч і він інколи підводить. Цій категорії людей навіть образу таку придумали: „свідомити!” Ну не можна їм на пальцях пояснити, як нації можуть бути дружніми, тим більше „братніми”, тим більше з нацією якої нема практично. Тобто є назва, але нема, відсутня територія. Сама назва території звучить „російська федерація”, тобто об’єднання всіх за певними правилами. Але це інша тема.

Бувають родичі не вважають себе братами, бо не бажають. Але родичів десятки, а як можуть дружити нації, в яких мільйони людей?

Тому природі не існує нації гарної і не гарної, бо всі вони складені з різних людей, що мають різний вихиляс. Тому оптимально, розумно і доречно кращою вважати власну націю і всемірно сприяти її розвитку і утвердження у цьому жорстокому Світі. Найгірше знищувати „не таких” представників своєї нації, бо вони не з тою нацією бажають дружити, брататися, об’єднуватися.

 

Ялинка медиків АТО

Що ж бажають „брати-москвичі”?

Бажання стареньке як світ. Використати українців „хароших” проти українців „паганих”, аби, наприклад, власні 200-ті з АТО не отримувати, і т.п..

Що робити українцям? Всіма засобами підтримувати українську мову, українські території утримувати всюди, в радіо просторі, кінематографі, на землі. Пам’ятати треба, „зарубати на носі”, що мовні кордони нації визначають кордони на карті, на землі, на теренах. Коли на теренах нації, навіть в межах державних кордонів плодиться на противагу мові державній, - мова іншої нації, слідом приходе та нація. Рано чи пізно. Тому небезпідставно, навіть маленькі нації прикладають великі зусилля і „волають” свої пісні, власну культуру на весь світ, аби втримати свій шмат, аби всі знали в різних куточках землі, що є така нація. „Українська еліта” чи з дуру, чи з того, що не наша, того правила двадцять років не дотримувалася і отримала війну.

В народі кажуть – горбатого могила виправить, а дурню нічого не допоможе! Проте, інколи, могила є гарною наукою для ворога і корисна нації.

 

Тушонка душевна

Я російськомовний, тому, розумію, спеціально займатися мовою ніколи! Це заняття на роки. Особливо, коли твоє бажання нагло „банить” держава. Головне поставити мету, засіб знайдете. Це пісні, газети, радіо, журнали, передачи, книжки, кіно, мультики, співрозмовника знайдіть. Дитину віддайте до українського класу. Хай вона Вас вчить українській мові! Це найкращий варіант та найкорисніший співрозмовник. Виключити зі школи російську мову. Тисячі мов в Світі. Українцям необхідно, коли ми бажаємо стати справді вільними, стати вільними у спілкуванні з вільним Світом. Навіть коли всі зусилля, українці свідомі, разом з державою українською направлять на повне викорінення російського язика, і фінансово, та іншим чином зацікавлять громадян у тому, ним, язиком, тисячі володітимуть ще століття, хай би завтра навіть РФ моль трахнула. Бо життя таке. Бо справа не в Москві, справа в голові, в лінощах людини звичайної, що придумає тисячі причин, аби, скажімо, „традицію” зберегти, чи відкласти справу до понеділка. І їй чхати на те, що її дідів змушували силою ту язикату мову засвоювати, бо протестуючих катували немилосердно. Чихати, що прізвище змусили змінити, бо прямий родич далекий любив дітей і бажав їм досягти чогось в умовах тоталітаризму, коли одна буква в кінці прізвища ставала межею життя і існування, смерті і покори, волі в смерті, чи життя в неволі, залишать тобі нажите непосильною працею цілих поколінь чи дадуть годину на збори і гнатимуть пішки сотні кілометрів під конвоєм засніженим лісом, де бордюрами стали тіла тих хто не дійшов до „місця” придуманого катом. Бо то стерво тикнуло пальцем брудним на мапу і ляпнуло: „Здєсь будєт город залажон!!!”

Я переконаний, війну на Донбасі Москва почала, бо по окупації Криму, „українець культурний” перейшов на російську. Це додало сили агресору, відповідало планам російської нації злитися, як французькі богомоли в екстазі з нацією українською аби її повністю фізично знищити. Може трошки залишити для медичних експериментів, бо то модно з часів Другої Світової. Ніякий фізичний спротив Москву ніколи не зупинить, бо ніколи не зупиняв. Просто конфлікт розтягнуть в часі.

 

Знаки перемоги

Єдина можливість перемогти Москву є провести реорганізацію і вести наступ у сфері культури і церкви, духовості і духовності.

Культура – це дія, чин. Мова – то сила культури. Культура без мови, то тіло без души. Душа і мова – родичі, сестри, бо від Бога. Фізично, бути культурним українцем, російськомовний українець може, але недовго, бо вплив ЗМІ російських вишибає мізки російськомовним. Прошу зрозуміти, це не образа, це науковий факт. Це доведено найновішою історією, підкреслено окупацією Криму і Донбасу. Я це бачу щодня. Чим менше українець вживає в розмові українських слів, тим далі він віддаляється від України. Райдужні виключення лише підтверджують загальні суворі правила.

Знаю, що як раптом, у 2016-му році, всі українці повернуться в материнське лоно української мови, війна припиниться одразу. Воювати економічно вигідно лише з нацією, що всюди вживає твою мовою. Найліпше „в кайф” воювати з державою де еліта вживає мову загарбника. Це неймовірно спрощує всі операції розвідки, вербування, слідкування, ліквідації до рівня сугубо грошових операцій.

Не розумію людей, що люблять манку і м’ясо, скажімо! Любити треба жінку, а їжу треба міняти, аби бути здоровим.

 

Переможний шрифт

Прошу, друзі, не любіть українську мову, не націлюйтеся її вчити. Просто вживайте, бо це теж здоров’я, але не лише Ваше та Ваших дітей, але і сусідів. Вважаю ліпше переходити поетапно. Краще знайти співрозмовника, чи перейти на українську серед рідних, в сімї. Потім, як розговорилися трохи, поширте територію, вживайте українську в походах до крамниці, в транспорті, потім на роботі. Це повага до себе самого. Не пробуйте перейти одномоментно. Це неможливо. Навіть людям гарно підготовленим на то треба як мінімум, години. Це страшно. Це некомфортно. Можна втратити „дутих” друзів, яким шкода на Вас хвилини, аби зрозуміти. Але воля не приходить сама, без зусиль, тим більше до нації)))

Шлях складний та довгий, але є! Здолаємо, з Богом!

Женские хитрости, 100% действующие на большинство мужчин, совершенно не подействуют на того единственного, что послан Ей самой судьбой. Именно для него женщина становится источником радости и вдохновения, источником жизни, по сути, как и Ее мужчина становиться вечностью для своей женщины.
В итоге две судьбы, два человека становятся сообщающимися сосудами радости, горестей, тепла и всего того, чем насыщена наша жизнь.
Толку рассказывать такому мужчине, что сантехник Вася пожирал Ее глазами (зачем будить ревность? дразнить по пустякам?). Он и так знает, что она неотразима.
Он также знает, что Она его, только его, потому что тепло, ласку, кров и надежность Ей может дать только Он. Потому что Он будет рядом с ней и в радости и в горе, в болезни и здравии. Потому что без Нее Его мир будет пустым.
Она тоже это знает, потому что Ее мир без Него станет похож на дерево, стоящее на равнине его ломает ветер, стегает дождь, бьет град, сжигает солнце Она выстоит, конечно, выстоит но цветы весной могут быть мельче, а листья скорее станут желтыми и веток сломанных будет больше...

Мне плевать на законы психологии и философии, писанные учеными мужами, мне плевать на уловки, предлагаемые прожженными жизнью дамами и кивающими им в такт похотливыми мужиками.
Истина в любимом человеке. Истина в Ней и в Нем, потому что они едины изначально энергией, умом, стремлениями, желаниями. Потому что им выпало счастье встретиться здесь на этой огромной планете и идти рядом, взявшись за руки.

Я цельна и самодостаточна. Я счастлива, что мне было позволено вскрыть мой ящик Пандоры и выпустить на свет боль, печали и даже страх, просто пройти чистилище, без этого не начался бы новый этап, ведь чтобы начать новое нужно разорвать старое и расплатиться со всеми в прошлой жизни, без этого никак.
Я счастлива, что мне была дарована радость и возможность подняться на вершину истинного наслаждения, быть одновременно податливой и упрямой, женщиной и ребенком, плакать и смеяться, просто быть собой
И я рада, что в мою жизнь был послан человек, который помог взорвать мое гнилое болотце.

Мне не нужно искать мужчину или мужа. Мой мужчина придет за мной сам.

Як після таких фотографій не вірити в вічну любов!

Сентиментальна різдвяна реклама зворушила користувачів мережі.