Подборка "Ниагарский водопад"
- 13.05.15, 09:54
- ХУДОЖНИКИ
Ty Steinbacher (1965) hurricane-deck-niagara-falls
Интересно сравнить,мы часто пишем здесь на форуме к чему трудно привыкать за границей ...
Сложно поверить, но уже больше двух лет я иногда проживаю на территории США. Время летит незаметно, но все равно остаются некоторые вещи к которым я никогда не привыкну в США. Для большинства людей Америка ассоциируется с кока-коллой, хотдогами, голливудскими фильмами и огромными домами. Всем понятно, что разная культура, разное воспитание, но ко всему можно адаптироваться. В этой статье я бы хотела осветить те вещи, к которым среднестатистическому жителю бывшего СССР тяжело привыкнуть и понять. Это сугубо мое личное мнение, поэтому прощу строго не судить.
Если вам интересны 10 причин, за что я люблю Америку
10 вещей которые сложно понять в США 1. Вода со льдом.Ну не понимаю я, как можно пить ледяную воду когда за окном минус. Заходишь в кафе погреться, а тебе первым делом водичку со льдом, так сказать, южная гостеприимность! На юге США сложилась традиция во всех ресторанах и барах приносить ледяную воду вне зависимости от времени года. Даже летом стаканчик со льдом тебя не радует, потому что кондиционеры в ресторанах врубают так, что приходится брать с собой свитер.
2. Никто не пьет чай.Если вы попросите чай, то скорей всего вам принесут холодный чай из серии Липтон Айс ти, безусловно со льдом. В меню многих кафе и баров горячий чай просто отсутствует! Но если официант сжалится над вами или возжелает высокие чаевые, то в лучшем случае, на что вы можете рассчитывать – это кружка с водой, разогретой в микроволновке и полузаваренный пакетик. Чай, приготовленный подобный способом, имеет свой неповторимый отменный вкус, на чайной поверхности плавают белые пузырики то ли от хлорки то ли от не докипиченной воды. Во многих домах такое понятие как чайник просто отсутствует. Приносят тебе такую гадость из микроволновой печи, а ты из-за вежливости давишься и пьешь, понимая, что хозяева дома старались угодить тебе. Единственное место где можно найти качественный чай это частные кофейни и китайские рестораны. Наши соседи китайцы уж точно знают толк в чае и обязательно принесут чайничек хорошо заваренного зеленого чая. Одна из самых омерзительных вещей – это наблюдать, как американцы употребляют десерты: жирный торт покрытый толстым слоем взбитых сливок запивают кока-колой со льдом и прочей газированной жидкостью.
Американцы совершенно не соблюдают дистанцию по трассе. Транспортная система хороша развита,дороги в США прямые и ровные, как зеркало. Когда едешь по скоростной трассе, кажется что ты управляешь джойстиком в одной из гоночных игр. Средняя скорость по скоростной трассе 120-140 км/ч. Летишь с такой скоростью, а сзади тебя пристраивается кто-нибудь в 1-1,5 метрах от тебя! Совершенно ни какой логики. А если я резко заторможу?! Сцены из голивудского блокбастера с переворачиванием машин точно не избежать. Дороги прямые и широкие в несколько полос. Абсолютно спокойно можно включить Cruise Control и машина сама будет ехать с заданной скоростью. Многие не придают должного внимания дороге: могут обедать за рулем, пить кофе, писать смс-ки, делать макияж и т.д.
4. День Рождения и не праздник вовсе, а просто дата.В США практически не отмечают День Рождения, по крайней мере, в том окружении где я общаюсь. Ни кто не хочет стареть, но американцы шагнули впереди планеты всей. Она часть даже не озвучивают День Рождения, как будто ни чего особенного, родился в этот день, да и все. А если все-таки решат отмечать, то очень редко делают это дома, слишком много работы и забот. Идут вместе с друзьями в ресторан, где подарком имениннику является купленное спиртное или оплаченный счет за ужин. Очень редко приносят подарки и говорят красноречивые тосты. Единственное, что вы можете услышать в качестве поздравления – это два простых слова Happy Birthday и песенку с задуванием свечек.
5. Дома не принято разуваться.Ну нет тут такой традиции и даже не ждите, что гости увидят обувь возле двери, посмотрят на ваши босые ноги и с уверенностью пройдут дальше. Несомненно улицы тут чистые. Можно неделю ходить в белых кедах и подошва будет белоснежной. Но не на столько чистой, чтобы пройти в ванную комнату в обуви! По началу меня это немного раздражало и я постоянно мыла полы после ухода гостей, а сейчас, честно говоря, смирилась и забила! Так проще жить.
6. Расстояния.Если жить в большом мегаполисе, то можно передвигаться на метро и автобусах. В Шарлотт другая история. Город очень сильно растянут по территории. Дойти пешком до какого-то места практически невозможно. Про общественный транспорт можно забыть! Он существует, но чтобы добраться до пункта назначения у вас может уйти 2 часа вместо 10 минут на машине. Мне бы очень хотелось, чтобы в Шарлотт было больше мест в пешей доступности. Город стремительно растет и развивается. Каждый месяц в Шарлотт переезжают сотни людей, открываются новые рабочие вакансии, офисы крупных компании. Все это замечательно. Может в будущем люди станут больше ходить. Но пока среднестатистический житель Шарлотт ходит максимум 30 минут в день: от двери дома до машины, от парковки до рабочего места и обратно. Следствие этого большое число людей страдающих ожирением. Будем надеяться, что в будущем ситуация изменится.
7. Качество продуктов.Хоть и многие говорят, что в США продукты не такие плохие, можно найти нормальные…. так ведь еще поискать нужно! Большую часть корзины составляют полу-заготовки, продукты с использованием кукурузного сиропа, заменителя сахара и прочей химии, которая во всей Европе запрещена к продаже. Молоко может хранится в холодильнике больше месяца и не киснуть, овощи 2 недели в холодильнике лежат, как новенькие, натертые воском. А потом удивляются откуда большой процент диабетиков, сердечных заболеваний и заболеваний раком.
Перед моей поездкой на Родину будущая, на то время, свекровь дарит мне две розочки за день до отлета в Иркутск. Когда я увидела эту картину я немного остолбенела, но с натянутой улыбкой приняла цветочки. Не подумайте, свекровь у меня самая лучшая. У нее точно не было ни каких черных намерений. Просто в США нет разделения на четное и не четное количество цветов. Если дарят большой букет, то скорей всего 10 цветов. Не пугайтесь, это не намек
9. Ну ОЧЕНЬ ДОРОГАЯ медицина.Качество медицины высокое, больницы оснащены самым современным оборудованием, последние технологии. В больнице вас оближут с ног до головы, но и выпишут баснословный чек. На этот случай существует медицинская страховка, которая покрывает большую часть расходов, но не все. Средняя стоимость страховки $150-350 в месяц в зависимости от ваших доходов и социального статуса. Я понимаю, что труд врачей должен достойно оплачиваться, ведь здоровье – это самое дорогое, что у нас есть. Это выражение, как никогда, актуально в США. Но самое печальное в том, что больницы рассматривают пациента как клиента в магазине и стараются продать как можно больше не нужных анализов и процедур…
10. WHAT’S UP?Ни когда не понимала и не пойму до конца значение этой фразы. Честно говоря, собеседник просто вводит меня в ступор, произнося эту фразу. Я тупо не знаю что ответить. На самом деле фраза означает “Что новенького? Как дела? Как поживаешь? Что происходит?”. Иногда мне кажется что американцы просто пытаются заполнить неловкую паузу в разговоре или при встрече произнося, мягко говоря, странную фразу не означающую ровным счетом ничего….
После всех выше перечисленных пунктов вы, наверное, подумаете, что мне жутко не нравится эта страна, но это не так. В США есть тысячи и тысячи вещей, которые мне больше нравятся чем в России, но в этой статье я постаралась раскрыть те вещи, к которым мне сложно привыкнуть и адаптироваться в американской культуре. Желаю чтобы у каждого из моих читателей появилась возможность посетить США и испытать на себе все вышеперечисленные особенности. А если вы уже живете в США, пишите внизу в комментариях какие особенности американской культуры показались вам странными или какие вещи до сих пор остаются дикими для вас в США.
— Але якщо брати європейське суспільство, що там змушує людей розуміти й підтримувати політику Путіна?
— Ця пропаганда покликана провокувати два засадничо різних типи реакцій. Один тип реакції можна окреслити як «група страху», це коли і пропаганда, й поведінка путінської Росії викликає в людей у Європі страх перед тим, що почнеться війна, ... що запанує хаос.... Тобто одним із напрямків цієї пропаганди є впливати на людей у Європі, котрі понад усе хотіли би зберегти статус-кво. Пропаганда Кремля навіює їм, що саме путінська Росія гарантує зберігання цього статусу, зберігання ... миру, навіть якщо це буде ціною «не миру» в іншій країні.
... існує й друга група реакцій. ... Це для тих адресатів, які хочуть руками Путіна змінити статус-кво. Саме ця група ресентименту черпає із путінської пропаганди все те, що може допомогти їй досягати своїх цілей. ... Слід не забувати, що в Європі є численна кількість людей, які прагнуть, щоб Європейська Унія ... розвалилася. Ці люди дуже хотіли б повернутися до цього «передунійного» існування, коли були окремі держави, з власними кордонами, з власною грошовою одиницею, з власною політикою. Ось вони бачать у Путіні свого природного союзника, бо він також хоче послабити і зруйнувати Європейську Унію.
Й тут ми мусимо визнати, якою майстерною є російська пропаганда. Їй вдається одночасно переконувати й тих європейців, які найбільше бояться змін, і тих, які цих змін вже давно прагнуть.
— Багато європейців ставляться досить неприхильно до США. Чи зіграло це путінській пропаганді на руку?
— Безумовно. Тут уже входить у гру теорія змови, коли Росія каже, що сама Україна є надто нікчемною, щоб робити революції, а отже ... справжнім злом є хтось ... рівний Росії, а це може бути тільки Америка. В результаті ми маємо такі пропагандистські тези, що й українська революція була оплаченою маніпуляцією, а це доводить: в Україні немає ніякого громадянського суспільства, а є лиш «американські агенти впливу», котрі формують настрої мас. І, оскільки антиамериканізм є неймовірно поширеним у Європі, то ... пропаганда знаходить широкий відгук серед європейців.
— Як ви думаєте, чому європейці, які б мали нас підтримувати, так часто нас критикують?
— Європейці критикують нас із позиції глобального пацифізму. Вони вважають, що краще здатися й 200 років прожити в рабстві, бо, за їхньою логікою, це буде все одно «менша ціна», ніж ті життя, які будуть віддані навіть на найбільш праведній війні. Тобто вони вимагають від українців, щоб ті перестали захищатися і здалися. Тут це вже позиція більше світоглядна.
— Чи є сенс «захищатися» й переконувати ту частину Заходу, яка є солідарною з путінською політикою, у зворотньому? І яким чином це можна зробити?
— Всі ми чули легенду про Одіссея. Коли він зі своєю командою зустрів у морі сирен, що вбивали своїм солодким співом, він заліпив усім членам своєї команди воском вуха, а себе прив’язав до палуби. Так от, у цивілізованому суспільстві з пропагандою точно не можна боротися, «закриваючи» людям вуха, бо спів цих путінських сирен оголює глибокі розлади перш за все російського суспільства.
Але мало хто знає, що з сиренами боровся ще й герой давньогрецького міфу Орфей. Він зробив це не так, як Одіссей, а по-іншому. Орфей, пропливаючи повз острів Сирен, витяг свою ліру й почав співати. В результаті його спів виявився значно кращим від співу сирен, і його супутники перестали слухати цих згубних і підступних істот, після чого сирени з відчаю кинулися в море. Мені здається, що наш шлях є якраз Орфеївський.
Термін Гартленд вперше застосував британський географ і професор Оксфордського університету Гелфорд Маккіндер у статті "Географічна вісь історії" 1904 року. У 1919 році він сформулював геополітичну максиму: "Хто контролює Східну Європу, той керує Гартлендом. Хто контролює Гартленд, той керує Світовим островом. Хто контролює Світовий острів, той керує Світом".
Подальший розвиток геополітичної теорії народив багато її модифікацій, зокрема, різні школи по-своєму бачили розташування Гартленда. Важлива сама ідея, що є країна, володіння якою дозволяє суттєво впливати на всю земну цивілізацію.
... внаслідок Другої світової війни Європа була розділена між США і СРСР – двома глобальними полюсами влади. Ослаблення обох імперій у кінці XX ст. започаткувало поступове звільнення Європи від зовнішньої залежності від Америки і Азії. Це проявилося у двох майже одночасних подіях: проголошенні Україною незалежності у 1991 р. і підписанні договору про Євросоюз у 1992 р.
Для звільнення від одного глобального центру необхідно звертатися за допомогою до другого. Тож природно, що Західна Європа дедалі більше опирається на підтримку Росії, а Україна – на підтримку США.
Єдиним способом стати сильнішими за США є формування континентального блоку ЄС–РФ–Китай, що означає створення самодостатнього циклу "технології – сировина – виробництво". Оскільки кожен з трьох суб'єктів переживає глибоку внутрішню кризу, то системне об'єднання ресурсів дозволить її послабити і, як вони сподіваються, подолати. Відтак рух до створення Континентального блоку є геополітичною неминучістю.
Діями з цьому напрямку є надання Росією своїх територій Китаю. Сьогодні в Росії проживає 141 млн. осіб, 16 млн. з яких китайці, а це вже більше 10%. 31 грудня 2014 р. Путін підписав закон про території випереджаючого соціально-економічного розвитку в РФ. Згідно з ним, для будівництва можуть бути використані будь-які земельні ділянки, а компанії зможуть залучати трудових мігрантів без дозволу міграційної служби. Відтепер жодних бар'єрів для відкритої колонізації Китаєм російських прикордонних територій не існує.
Союз РФ і ЄС неофіційно легалізовано проектом "Північний потік", адже його акціонерами, окрім Газпрому (що володіє 51% акцій), є уповноважені своїми урядами компанії Німеччини, Франції та Голландії. Значна частина євросоюзівської еліти глибоко корумпована Росією і перебуває у неї "на гачку".
Головною перешкодою формуванню Континентального блоку є самостійна Україна. Для вирішення цієї проблеми ЄС і РФ ще до 2013 року домовились про розділення України на сфери впливу. Якщо поглянути на карту світу, то вісь Париж – Берлін – Москва – Пекін можна символічно уявити у вигляді євразійської горизонталі.
Континентальний блок – це реакційний проект збереження старого світу з його корупцією, брехнею, неефективністю, непрозорістю, енергозатратністю, соціальним паразитизмом. Українська олігархічна верхівка, працюючи на власне самозбереження, зацікавлена у реставрації старого устрою, який дозволив їй збагатитися і привів до влади. Відтак вона об'єктивно зацікавлена у створенні Континентального блоку і, як наслідок, розчленуванні України.
Додатковою спокусою є те, що найбільші багатства зазвичай набуваються саме на розпаді держав. Підтвердженням є небачене за нахабністю і масштабністю пограбування, здійснюване нинішньою владною верхівкою України в умовах війни і розпаду пост-комуністичної держави. Натомість реформування України сприймається олігархічною верхівкою як "кінець світу", бо означає її персональну відповідальність за скоєні економічні і кримінальні злочини з ризиком позбавлення майна, волі і життя.
Руйнування старого світу означає переформатування всіх держав, міжнародних стосунків, усього способу життя. Для України це перезаснування держави, перехід до нового суспільно-політичного устрою, відкриття вільного простору для винаходів та новацій.
Відродження Гартленда означає відродження Центрально-Європейського Союзу – Співдружності Міжмор'я – і його наступне поширення на всю Європу від Атлантики до Уралу. Всі державні та інші утворення, які протистоятимуть закономірному процесу оновлення Європи і всієї планети, будуть ліквідовані або усунуті на периферію.
Неминучість Балто-Чорноморського союзу посилюється тим, що це відповідає життєво важливим інтересам США. Річ у тім, що формування Континентального блоку означає неминучу поразку США – і вони це знають. Натомість Міжмор'я відсікає ЄС від РФ і унеможливлює виникнення цього блоку. Тому США є природним союзником Гартленда.
Співдружність Міжмор'я виглядає як символічна вертикаль від Чорного моря до Балтійського. Це прогресивна вертикаль творення нового світу. Вона проходить через географічний центр Європи – Київ.
Образ Серця в європейській традиції є символом духовної сутності людини. Це тому, що слово "серце", "сердечний" означає "той, що у середині", "внутрішній", "стрижневий". Дух кожної людини – це її особистий гартленд. Відтак тотальна війна за Гартленд – це передусім війна українців за власний дух: мову, історію, волю.