краще здатися й 200 років прожити в рабстві?

— Але якщо брати європейське суспільство, що там змушує людей розуміти й підтримувати політику Путіна?

— Ця пропаганда покликана провокувати два засадничо різних типи реакцій. Один тип реакції можна окреслити як  «група страху», це коли і пропаганда, й поведінка путінської Росії викликає в людей у Європі страх перед тим, що почнеться війна, ... що запанує хаос.... Тобто одним із напрямків цієї пропаганди є впливати на людей у Європі, котрі понад усе хотіли би зберегти статус-кво. Пропаганда Кремля навіює їм, що саме путінська Росія гарантує зберігання цього статусу, зберігання ... миру, навіть якщо це буде ціною «не миру» в іншій країні.   

    ... існує й друга група реакцій. ... Це для тих адресатів, які хочуть руками Путіна змінити статус-кво.  Саме ця  група ресентименту черпає із путінської пропаганди все те, що може допомогти їй досягати своїх цілей. ... Слід не забувати, що в Європі є численна кількість людей, які прагнуть, щоб Європейська Унія ... розвалилася. Ці люди дуже хотіли б повернутися до цього «передунійного» існування, коли були окремі держави, з власними кордонами, з власною грошовою одиницею, з власною політикою. Ось вони бачать у Путіні свого природного союзника, бо він також хоче послабити і зруйнувати Європейську Унію.

 Й тут ми мусимо визнати, якою майстерною є російська пропаганда. Їй вдається одночасно переконувати й тих європейців, які найбільше бояться змін, і тих, які цих змін вже давно прагнуть.

— Багато європейців ставляться досить неприхильно до США. Чи зіграло це путінській пропаганді на руку?

— Безумовно. Тут уже входить у гру  теорія змови, коли Росія каже, що сама Україна є надто нікчемною, щоб робити революції, а отже ... справжнім злом є хтось ... рівний Росії, а це може бути тільки Америка. В результаті ми маємо такі пропагандистські тези, що й українська революція була оплаченою маніпуляцією, а це доводить: в Україні немає ніякого громадянського суспільства, а є лиш «американські агенти впливу», котрі формують настрої мас. І, оскільки антиамериканізм є неймовірно поширеним у Європі, то ... пропаганда знаходить широкий відгук серед європейців.

— Як ви думаєте, чому європейці, які б мали нас підтримувати, так часто нас критикують?

— Європейці критикують нас із позиції глобального пацифізму. Вони вважають, що краще здатися й 200 років прожити в рабстві, бо, за їхньою логікою, це буде все одно «менша ціна», ніж ті життя, які будуть віддані навіть на найбільш праведній війні. Тобто вони вимагають від українців, щоб ті перестали захищатися і здалися. Тут це вже позиція більше світоглядна.

— Чи є сенс «захищатися» й переконувати ту частину Заходу, яка є солідарною з путінською політикою, у зворотньому? І яким чином це можна зробити?

— Всі ми чули легенду про Одіссея. Коли він зі своєю командою зустрів у морі сирен, що вбивали своїм солодким співом, він заліпив усім членам своєї команди воском вуха, а себе прив’язав до палуби. Так от, у цивілізованому суспільстві з пропагандою точно не можна боротися, «закриваючи» людям вуха, бо спів цих путінських сирен оголює глибокі розлади перш за все російського суспільства.

 Але мало хто знає, що з сиренами боровся ще й герой давньогрецького міфу Орфей. Він зробив це не так, як Одіссей, а по-іншому. Орфей, пропливаючи повз острів Сирен, витяг свою ліру й почав співати. В результаті його спів виявився значно кращим від співу сирен, і його супутники перестали слухати цих згубних і підступних істот, після чого сирени з відчаю кинулися в море. Мені здається, що наш шлях є якраз Орфеївський.