хочу сюда!
 

Лилия

45 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 42-53 лет

Заметки с меткой «культура»

Пришибська висота Лінії Вотан

Моя мати з сестрами і моєю бабулею жили у 1943 році в містечку Молочанську Запорізької області. Старша сестра, Надія, 1925 року народження працювала на окопах, які споруджувала радянська влада на Пришибських висотах, ще в 1941 році. Потім, на ті самі окопи її погнали німці. У 1943 вона якось звідти втекла до матері. Містечко було знищено з вогнеметів. Кам’яні споруди мінувалися і підривалися. Сім’я переховувалася у кущах біля цвинтаря в районі лікарні. Спорудили там окоп і в ньому ховалися. Там же у кущах переховували і корову. Коли почалися бойові дії, то за словами моєї бабулі, вдень було темно, як поночі від пилу і диму, а вночі було світло, як удень, від вибухів, та освітлювальних ракет, яких німці не шкодували. Вночи, повз них, по шляху, що пролягав між болотом з очеретом і кущами коло цвинтаря гнали на гору тисячі майже не озброєних і у військове не одягнених вояк. На ранок з тих вояк поверталися по кілька солдатів.

Одної ночі, за словами бабулі, їхню схованку надибали радянські розвідники і були тим збентежені. Вони порадили негайно тікати за залізницю, бо за їх словами цю територію постійно обстрілюють і німецька і радянська артилерії. Довелося похапки збирати сякі-такі речі і рушати. Якісь рушники, одіяла, матраци кинули на корову, тай подалися геть. Метрів за 300, на вулиці Шевченка зробили привал, заховавшись за залишки стіни кам’яного корівника. Перевіривши, поки діти переводили дух амуніцію, нині покійна (як і її діти) Анна Миколаївна виявила, що в окопі забули крупу. Довелося послати за мукою доньку Надію. Надія на диво скоро повернулася. За її словами від їхнього схованка не залишилося й сліду. Чи то снаряд туди влучив, чи бомба, невідомо.

Це налякало Анну Миколаївну  і вона зрозуміла, що й справді треба скоріше тікати за залізницю, на Схід. До полотна залізниці дійшли вже на світанку. Виявили за нею окопи. То була перша лінія оборони радянських військ. Командир їх облаяв і наказав забиратися негайно в степ. Пішли далі на Схід. Зовсім вже розвиднилось і пересування їх помітили німці з Пришибської висоти. Справа, спереду, зліва пролунало кілька вибухів. Сімя бігла вперед на Схід з усіх сил. Нарешті добігли на колгоспний тік. Тут, моя мати, п. Марія Іванівна, побачила ситих солдат та командирів і почула відбірну російську лайку. Мою бабцю, Анну Михайлівну з дітьми і коровою там наказали розстріляти, бо вони видали німцям розташування радянських окопів. На щастя, нагодився начальник шпиталю, який шукав для поранених хоч якусь жратву.   Він вмовив командира сімю не розстрілювати, а разом з коровою віддати на потреби шпиталю. Пояснив, що пораненим буде якась крапля молока, санітаркам допомога, корові пастухи. Так моя тітонька Ольга і її братик Іванко стали чабанами. Правда ненадовго. Царство їм, моїм рідним, усім – небесне!

У 1984 році, випадково, я дізнався, що до самого розвалу Сересерії, вівся ретельний облік тих громадян держави, чиї родичі були під окупацією. Виявилось, що я винен, що моїх рідних комуняки тікаючи кинули на поталу фашистам, а потім, їх же, й мене заодно, звинуватили у тому. Ніколи ж загарбник, окупант не визнає вину за собою. Окуповані завжди винні самі!!!

З того часу, комуністи, рашисти й фашисти для мене карти одної масті. Українці мають зрозуміти, що українська мова, українська культура, українська держава, мужня українська влада не потрібні нікому в Світі, ні Обамі, ні Клінтону, ні цій німецькій фрейлін, ні міфічній Європі.  Українцям самим і лише їм однім, необхідна як повітря мужня українська влада, українська потужна держава, українська мова, як основа української культури, і українська культура, як відшліфована тисячоліттями технологія виживання, життя і панування на нашій Богом даній Землі!

Жить красиво...

Пасха в Гарлеме, 1947 год. Фото Анри Картье-Брессон.

На фото отличный пример культуры овердрессинга (слишком нарядной одежды), которая была очень популярна среди черных жителей Гарлема в 30-е и 40-е годы прошлого века. Бедные рабочие тратили свои последние сбережения на то, чтобы выглядеть, как богатые белые американцы. Фраки, пальто, цилиндры, белые гамаши и даже трости. Все было по высшему разряду. Только ходили в такой одежде не миллионеры с Пятой-авеню, а обычные жители Гарлема. Многие при этом едва сводили концы с концами. Этому культурному феномену была посвящена знаменитая песня Ирвинга Берлина (урожденного Израиля Моисеевича Бейлина) "Puttin' On the Ritz". Вы наверняка слышали ее много раз. В оригинальной версии речь идет о Ленокс-авеню - центре культурной жизни Гарлема той поры. В 1946 году Берлин поменял слова и вместо бедных афро-американцев песня неожиданно стала воспевать богатых белых с Парк-Авеню. Такой ее и запомнили по киноленте "Голубые небеса" в роскошном музыкальном и танцевальном исполнении Фреда Астера. Мне нравится вот этот микс сделанный на базе фрагмента фильма - https://www.youtube.com/watch?v=-PQpbb8XcC8

[ Читати далі ]

Суть басни такова. Живи по средствам, думай головой и не будь, как нигер нищеброд.

3,14... ну, дальше вы знаете.

Вручена премия за худшую секс-сцену в литературе


Деграданс - этот термин придумала наша бывшая блоггерша Динна. Он, на мой взгляд, очень точно характеризует степень отхода от нравственных идеалов прошлых веков и забвение искусства красиво преподносить свои чувства.
Я полагаю, что уместнее было поместить это в сообщество "эротика, секс", но у меня нет туда доступа. Если кто-то может, то попробуйте.

И еще обратил внимание на оригинальность мышления некоторых комментаторов в статье о новой версии Луценко о перестрелке в Княжичах:

http://korrespondent.net/ukraine/3785589-u-lutsenko-novaia-versyia-perestrelky-v-kniazhychakh

Показалось актуальным:

fuaforonly — 10.12.2016, 23:52

Мюллер Штирлицу: «Ты знаешь, мне сегодня приснился жуткий сон: 2016 год, у нас канцлер - баба, вместо факельных шествий - гей-парады, мы платим деньги евреям и выполняем команды негра из Америки!» «Это русская пропаганда» - ответил Штирлиц.

Здесь похоже на правду и типичная для темы лексика:

Жить стало лучше, жить стало веселее! — 10.12.2016, 23:45

Да там всё понятно. 2 мусора хотели обокрасть коттедж. Сработала сигнализация, приехали ГСОшники. Воры-мусора, видимо, позвонили своей "крыше". "Крыша" заказала "Корду" валить всех -- и спалившихся мусоров, и ГСОшников.

А это, вроде не в теме, уже к национальному вопросу;

fuaforonly — 10.12.2016, 23:22

Что означают «типично славянские» названия населенных пунктов центральной и западной Украины??? КАГАРЛЫК, ДЫМЕР, БУЧА, УЗИН — (Киевская область), УМАНЬ, КОРСУНЬ, КУТ, ЧИГИРИН, ЧЕРКАССЫ — (Черкасская область), БУЧАЧ — (Тернопольская обл.), ТУРКА, САМБОР, БУСК — (Львовская обл.), БАХМАЧ, ИЧНЯ — (Черниговская обл.), БУРШТЫН, КУТЫ, КАЛУШ — (Ивано-франк. оюл.), ХУСТ — (Прикарпатская обл.), ТУРИЙСК — (Волынская обл.), АХТЫРКА, БУРЫНЬ — (Сумская обл.), РОМОДАН — (Полтавская обл. названия сел Абазiвка, Обезiвка на Полтавщине, происходят от черкесского прозвища Абаза), КОДЫМА, ГАЙСАН — (Винницкая обл.), САВРАНЬ — (Кировоградская обл.), ИЗМАИЛ, ТАТАРБУНАРЫ, АРЦИЗ и еще огромное кол-во?

А ведь действительно, как исторически связаны эти топонимические названия с этимологией украинского языка? Мне интересно, есть ли материал?

Тайна русских скреп раскрыта!

Озарение.

Мне кажется, я именно сейчас понял психологию россиян. Зачем они лезут к соседям, почему с непонятным варварским упорством все разрушают. Дело в культуре и традициях. Как ни странно звучат эти слова в данном контексте.

Те, кому за сорок (да пожалуй что и за тридцать) прекрасно помнят народную песню "Во поле береза стояла". Учили на уроках музыки тотально, но никто даже не попытался вникнуть в примитивный текст. А зря. В ней - ответ. Текст примитивный, сплошные повторения и традиционные люли-люли. Итак, первый куплет - Во поле березка стояла. Ничего особенного, художественная ценность сомнительна, но многие народы прошли через этот культурный слой - что вижу, то и пою. Так что пускай.

Жесть начинается со второго куплета. Какой вывод делает автор народного хита, увидевший березу? Он поет - Некому березу поломать. Вот это с точки зрения другой ку.., некому сломать! Вот что тревожит российского человека. Почему никто не сломал дерево до сих пор? Это проблема. Вот он - вечный русский вопрос! И ответ тоже в рамках логики. Потому что некому. Все просто.

Третий куплет служит логическим завершением всей этой народной творческой концепции и ставит жирную точку в песне. Я пойду, погуляю и березу сломаю. Ну, должен же кто-то, правильно? Кто если не я? Ни слова о холодной зиме и острой нужде в дровах, ни намека на необходимость пустить деловую древесину на нехитрый деревенский стартап типа оглобли для боя на средней дистанции с соседом. Эти звенья в цепочке лишние. Стоит дерево. Сломать некому. Значит, я сломаю. Просто и без рефлексий.

Теперь я напомню, что песня считается народной, любима населением, часть культурного наследия. И два вопроса. Первый - какие перспективы развития экономики, культуры и общественных отношений в стране, с таким культурным кодом? Второй - что делать соседям этого государства, с которыми оно хочет дружить вплоть до объединения?

Русский дух. Кирил Сазонов

https://site.ua/kirill.sazonov/4709-russkiy-duh-razgadka-agressii/

Обдаровані діти


Україна переживає нелегкі часи, іде боротьба українського народу за її цілісність і незалежність, і, щоб наша держава ставала могутньою, щоб життя її громадян було заможним, а праця – плідною, саме зараз потрібно думати про дітей. Наша молодь повинна реалізувати повною мірою свій талант, здібності, набути професіоналізму, творчо та сміливо підходити до наукових та суспільних проблем.

Зараз усьому українському суспільству потрібно уяснити, що підтримка обдарованої молоді, створення умов для виявлення здібностей, розвитку талантів дітей, їх інтелектуального і творчого потенціалу – це найкращі інвестиції у майбутнє.

Саме для творчих дітей та молоді створюємо дитячі конкурси-фестивалі. Всеукраїнський фестиваль дитячого кіно та телебачення «Веселка» та Всеукраїнський конкурс юних фотоаматорів «Ми – діти України», які ми проводимо, покликані показати творчість юних талантів, залучити якомога більше дітей та молоді до мистецтва і духовного розвитку. В якості завдань наші фестиваль і конкурс переслідують обмін творчими досягненнями, ефективну взаємодію студій, які працюють з дітьми та молоддю в сфері фото-кіномистецтва як всередині країни, так і за її кордоном, можливість встановити більш тісні контакти з колегами.

З 22 по 25 серпня 2016 року на базі Кременчуцького міського центру позашкільної освіти проходив 15-й ювілейний Всеукраїнський фестиваль дитячого кіно та телебачення «Веселка» та Всеукраїнський конкурс юних фотоаматорів «Ми – діти України».

«Всі діти обдаровані талантом від природи. Не забуваймо, що талановиті діти це інтелектуальний потенціал українського народу. Відтак, значення обдарованої молоді в суспільно-політичному, економічному і культурному розвитку держави – безцінне,» - зазначив у своєму виступі при підведенні підсумків фестивалю і конкурсу Костянтин Андрійович Холодняк - директор Кременчуцького міського центру позашкільної освіти, Заслужений працівник освіти України, кінорежисер, член Національної спілки кінематографістів України.

Особливо урочистим, по сімейному теплим проходило оголошення результатів відео конкурсу 15-го ювілейного Всеукраїнського фестивалю дитячого кіно та телебачення «Веселка» та Всеукраїнського конкурсу юних фотоаматорів «Ми – діти України».

Гран-Прі: присуджено кіноцентру «Веснянка» м. Дніпро, за анімаційний фільм «Дневник фокса Микки».

Лауреатами фестивалю стали:

Кіноцентр «Веснянка» м. Дніпро за фільм: «Постарайтесь вернуться назад»;

Кіноцентр «Веснянка» м. Дніпро за фільм «Верность»;

Студія «Березіль» м. Кременчук за ігровий фільм «Артем»;

Володимир Комар (студія «Березіль» м. Кременчук) за фільм «У мережі»;

Народний художній колектив «Дитячо-юнацька телестудія «Грані» за анімаційний фільм «Павло Чубинський – автор слів гімну України»;

Народний художній колектив «Дитячо-юнацька телестудія «Грані» за документально-публіцистичний фільм «Волонтери»;

Студія «Фокус» м. Тульчин Вінницької області за фільм «Палац Потоцьких у Тульчині»;

Студія «Я+ТИ» м. Сміла Черкаської області за фільм «З днем народження!»;

Студія «Альфа» м. Полтава за телепередачу «Калейдоскоп»;

Відеостудія Костопільського центру технічної творчості та комп’ютерних технологій Рівненської області за фільм «Мовчазні свідки історії»;

Гурток відео справи Обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді м. Луцьк за фільм «Різдвяне диво»;

Ільїна Євгенія за відео кліп «Романтическое послание» (поза конкурсом);

Апостолова Наталія за фільм «Початок» (поза конкурсом);

Степанян Андрій Валерійович за анімаційний фільм «Роби добро» (поза конкурсом).

Дипломантами фестивалю стали:

Кіноцентр «Веснянка» м. Дніпро за фільм «Наступний»;

Студія «Березіль» м. Кременчук за анімаційний фільм «Не забувайте вірних друзів»;

Студія «Я+ТИ» м. Сміла Черкаської області за фільм «Формула щастя»;

Студія «Фокус» м. Тульчин Вінницької області за фільм «Фанатичне захоплення»;

Відеостудія Костопільського центру технічної творчості та комп’ютерних технологій Рівненської області за фільм «За правду, за волю».

Лауреатами фестивалю (заочно) стали:

Студія «Пролісок», Дніпропетровська область, за фільм «Маленька батарейка – велика шкода»;

Студія «Гребінка», Станція юних техніків м. Гребінка, за фільм «Наш край»;

Студія «Енергія», м. Кіровоград, за фільми: «Веселка без кордонів» і «Волшебная сила цветка»;

Студія «Рожевий слон», м. Добропілля, за фільм «Все залежить від нас»;

Студія «Кадр», Дніпропетровська область, за фільм «Краса і біль землі моєї»;

«Клуб юних моряків», м. Миколаїв, за фільм «Юний рятувальник»;

Гурток «Комп’ютерний дизайн і графіка», м. Южноукраїнськ, за фільм «Єдина Україна»;

Студія «Фокус», с.Банилів-Підгірний Чернівецької області, за телепередачу «День перемоги».

У бліц-конкурсі перше місце вибороли:

Студія «Фокус» м. Тульчин Вінницької області;

Студія «Березіль» м. Кременчук;

Студія «Альфа» м. Полтава;

Гурток відео справи Обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді м. Луцьк;

Відеостудія Костопільського центру технічної творчості та комп’ютерних технологій Рівненської області;

Фотостудія «Промінь» с. Мошни Черкаської області.

Незабутнім було проголошення результатів Всеукраїнського конкурсу юних фотоаматорів «Ми – діти України».

Домашнє завдання

І місце

Номінація «Жанрове фото»:

1) Андрусишин Ольга, м. Болехів Івано-Франківської області, фоторобота «Котяче танго»;

2) Олійник Богдан, м. Тульчин Вінницької області, фоторобота «Ціль»;

3) Биць Дарина, м. Миколаїв, фоторобота «Старий рибалка».

Номінація «Пейзаж»:

1) Биць Дарина, м. Миколаїв, фоторобота «Туман»;

2) Драгула Діана, м. Болехів Івано-Франківської області, фоторобота «Гірський водограй».

Номінація «Макрозйомка»:

1) Голюк Наталія, м. Луцьк, фоторобота «Прибулець».

Номінація «Натюрморт»:

1) Алхазов Валентин, с. Мошни Черкаської області, фоторобота «Діти сонця».

 

Номінація «Експериментальне фото»:

1) Биць Дарина, м. Миколаїв, фоторобота «Чарівний годинник»;

2) Горяїнова Людмила, с. Мошни Черкаської області, триптих «Занурення».

Номінація «Портрет»:

1) Волкова Анастасія, м. Луцьк, фоторобота «Попереду»;

2) Олійник Богдан, м. Тульчин Вінницької області, фоторобота «Струни душі».

Номінація «Чорно-білий портрет»:

1) Волкова Анастасія, м. Луцьк, фоторобота «Мрійлива дівчина».

ІІ місце

Номінація «Жанрове фото»:

1) Волкова Анастасія, м. Луцьк, фоторобота «Інь і Янь»;

2) Козак Дмитро, м. Хмельницький, фоторобота «Один із найважливіших моментів життя»;

3) Кузьменко Софія, м. Кременчук, фоторобота «Пильний погляд»;

4) Голюк Наталія, м. Луцьк, фоторобота «Нічне соло».

Номінація «Пейзаж»:

1) Волкова Анастасія, м. Луцьк, фоторобота «Безмежні коридори»;

2) Голюк Наталія, м. Луцьк, фоторобота «Світає, край неба палає»;

3) Горяїнова Людмила, с. Мошни Черкаської області, фоторобота «Надвечір' я».

Номінація «Натюрморт»:

1) Самотюк Мар'яна, смт. Путила Чернівецької області, фоторобота «Щедрий кошик»;

2) Кравчук Аня, м. Болехів Івано-Франківської області, фоторобота «Забуті тіні».

Номінація «Експериментальне фото»:

1) Дегтяр Альона, м. Миколаїв, фоторобота «Нептун»;

2) Олійник Богдан, м. Тульчин Вінницької області, фоторобота «У полоні природи».

Номінація «Портрет»:

1) Дідух Анастасія, м. Костопіль Рівненської області, фоторобота «Лети!»;

2) Горяїнова Людмила, с. Мошни Черкаської області, фоторобота «Під дощем»;

3) Алхазов Валентин, с. Мошни Черкаської області, фоторобота «Кокетка».

Номінація «Чорно-білий портрет»:

1) Туменко Юлія, м. Полтава, фоторобота «Мрії серед трав».

ІІІ місце

Номінація «Жанрове фото»:

1) Ревуцький Владислав, смт. Путила Чернівецької області, фоторобота «Яблука на снігу»;

2) Драгула Діана, м. Болехів Івано-Франківської області, фоторобота «Ти мене чуєш?»;

3) Самотюк Мар'яна, смт. Путила Чернівецької області, фоторобота «Резиденція Митрополита»;

4) Урядка Людмила, м. Болехів Івано-Франківської області, фоторобота «Селфі»;

5) Цацуро Катерина, м. Запоріжжя, фоторобота «На самоті».

Номінація «Пейзаж»:

1) Кривошея Ксенія, м. Кременчук, фоторобота «Хмара немов вата».

2) Дуб Яна, м. Болехів Івано-Франківської області, фоторобота «Захід сонця»;

3) Толмачова Вікторія, м. Запоріжжя, фоторобота «Будівництво».

Номінація «Натюрморт»:

1) Ревуцький Владислав, смт. Путила Чернівецької області, фоторобота «Рапсодія кольорів».

Номінація «Експериментальне фото»:

1) Погрібна Євгенія, м. Полтава, фоторобота «Дует однієї миті»;

2) Реннєва Катерина, м. Костопіль Рівненської області, фоторобота «Космічна туманність».

Номінація «Портрет»:

1) Ткачук Владислав, м. Хмельницький, робота «Художниця»;

2) Гончар Яна, м. Болехів Івано-Франківської області, фоторобота «У студії»;

3) Козак Дмитро, м. Хмельницький, фоторобота «Заворожуючий погляд»;

4) Дегтяр Альона, м. Миколаїв, фотороботи «Наречена» та «Засумувала».

Номінація «Чорно-білий портрет»:

1) Гнатків Ірина, м. Болехів Івано-Франківської області, фоторобота «Милодна».

За серію фоторобіт:

1) Колієнко Валерія, м. Полтава, серія фоторобіт;

2) Федан Ігор, м. Полтава, серія фоторобіт.

Бліц-конкурс «Заспіваймо про Україну!»

І місце

1) Комар Володимир, м. Кременчук.

ІІ місце

1) Волкова Анастасія, м. Луцьк;

2) Кравчук Аня, м. Хмельницький.

ІІІ місце

1) Норова Олена, м. Запоріжжя;

2) Очеретна Сніжана, Черкаська область;

3) Кузьменко Софія, м. Кременчук;

4) Косолапова Світлана, м. Дніпро;

5) Маєвський Микола, м. Кременчук.

Ознайомитись з творчими здобутками учасників 15-го ювілейного Всеукраїнського фестивалю дитячого кіно та телебачення «Веселка» та Всеукраїнського конкурсу юних фотоаматорів «Ми – діти України» можна на сайті www.facebook.com/Історія-дитячого-кінофотофестивалю-в-Кременчуці-1162950457091022

Сегодня познакомился с девчонками

Кричу со старта - рассказ не про блядки! Про них как-нибудь в другой раз.

Тема эта зрела в моей голове давным-давно. Пожалуй те времена давно скрыты за горизонтом обозримого и слегка окунуты нижним краем в совок или даже глубже. Намного глубже.
Смуту посеял случайный попутчик, которого я некогда подбросил до Скелек. Попутчик встал на своем полустанке, поблагодарил доброго меня, раскланялся и ушел своей дорогой. А я уехал своей. Судя по всему навсегда. Почему я так думаю? Потому что уже тогда, лет 25 назад дедушка был очень преклонный. Чисто математически дожить до нынешних времен у него шансов немного. А сохранить связность того что он мне рассказал тогда - и того меньше. Но дедушка случился на моем пути не зря.

В скобках замечу, что все что случается с людьми на их жизненных трассах, все попутчики, а также аварии, приключения, остановки, разгоны и дрифтинги происходят не случайно. События, люди и явления находятся в жесткой связке между собой и сопрягаются друг с дружкой как шестеренки в каком-нибудь расхлябанном передаточном механизме неизвестного назначения. Потому и относиться ко всему следует со всей возможной серьезностью. Но это так, в скобках и мое личное мнение.

Сегодня я подобрал на дороге застенчивую девушку возраста "поздней отроковицы". То есть лет 25 на вид девушке. Ей тоже нужно было попасть в Скельки.
Там 25 и тут 25. Это знак! - решил я, закрыл все открытые окна и завел разговор.
- Где у вас пещеры?
- Какие пещеры?
- Те самые, знаменитые древние Скельские пещеры.
- Не знаю.
- А знаешь кого-то, кто может о них что-то знать? Кого-нибудь старшего возраста, кто может помнить время до Затопления?
- Ну, батя мой может что-то помнить.
- Поехали, познакомишь нас...

Батя отроковицы оказался лет на десять старше меня, курил табак в газетке и я было разочаровался услышать что-то интересное. Но потом оказалось что он бывший рыбак, что в свое время изучил все окрестности своей части побережья на лодке и пешком, излазил их внутри, с факелами и веревками. Мужик оказался на удивление разговорчивым, с живой памятью и охотой поделиться со случайным визитером тем что знает о том что его окружает.

Удивительное дело - люди зачастую не придают значения той обстановке, в которой находятся годами. Самые яркие впечатления, самая достоверная информация - из детства и ранней юности. Потом все притупляется, смазывается и становится неважным. Очертания конкретики расплываются и растворяются в повседневной суете, конкретики вовсе не имеющей. 

Сам собой разговор перешел в детскую пору. Мужик действительно излазил все прилегающие пещеры, но пещеры были не те. Пещеры были так сказать "новодел". Они представляли собой простые карьерные выработки от добычи строительного ракушняка. Добыча прекратилась давным-давно, пещеры стали проседать и разрушаться. От былых километровых галерей остались одни поверхностные впадины, некоторые "схлопнулись" совсем, иные остались в виде узких опасных лазов по 40см просвета. Исторического интереса в силу этого для меня такие пещеры не представляли. В заключении мужик указал пальцем направление, в котором следует двигаться для достижения искомого. То, что мне нужно, находится в другом конце села, выше по течению. Оказалось что там одно время даже работали некие археологи, чего-то находили, извлекали и исследовали. Предположительно "скифский период", но об этом мне еще предстоит узнать из разных источников.
А дальше я купил арбуз на придорожном лотке и разговорился с другим мужиком, продавцом. Он, тоже пальцем, показал точный адрес и описание того что мне нужно.

То что нужно по странному стечению обстоятельств оказалось в точности тем что нужно - Национальным Природным Парком "Великий Луг", созданным в соответствии с указом Президента №121/206 от 10.02.2006 года...

И вот там случились девчонки! Они угостили меня симпатишными ссылками, настолько причесанными на пробор и покрашенными в настолько яркий попугайский антикоммунизм, что ясность изложения потерялась под этим прессом нафик.
В связи с открывшимся разочарованием пиздецом обстоятельством назревает вопрос:

Народ!
Кто обладает живой свидетельской информацией или внятной инфой из интернета про древние Скельские пещеры, про тамошние находки, про письмена и специальную немецкую экспедицию Аненербе, случившуюся там во время ВОВ?

Вопрос не праздный на самом деле. Область краеведения прочно застряла в черных лапах "черных археологов", которые если чего и вынимают из истории, то фиг с кем делятся кроме частных коллекционеров и своих коллег по цеху/рынку. Тем самым они своими же лапами крепко обесценивают артефакты, лишенные исторического контекста и географической привязки.
Ставить ребром проблематику у меня кишка тонка. Но приподнять вопрос, встряхнуть и освежить мысль о том что в прошлом  на нашей земле было много и всякого - будет в самый раз. И то, что это всякое не находит ни малейшего отображения в официальной историографии - прискорбнейший факт нашего существования.

Наколки:
1. Экспедиции май-декабрь 1942 года Герберта Янкуна и конкурирующего с ним Вальтера Модрияна в изложении Дмитрия Тесленко;
2 . Экспедиция июнь-сентябрь 1943 года Ф.С.Бурша и конкурирующего с ним Р.Штампфусса в изложении М.Эйкхофа

PS
- В июле умер историк Сергей Конча:
- В Киеве Игорь Мирошниченко сорвал презентацию книги археолога Петра Толочко:

Фотографы против поэтов

О ДУЭЛИ

В ДУАЛЬНОМ МИРЕ
                          ДУЭЛЯНТЫ
СОШЛИСЬ НА СВОЙ
                      КРОВАВЫЙ БОЙ:
ИЗ-ЗА ЛЮБВИ…
                 ГДЕ Ж СЕКУНДАНТЫ?..
МОЙ ВЫСТРЕЛ – В ВОЗДУХ!..
                             ОН - ЗА МНОЙ…


21.07.16(СветЛа)


Вперше у Вінниці! Фотографи проти поетів. Дім поета & Фотоклуб «Обрій». Рима проти Зображення. Дуель представників двох видів мистецтв: фотографії та поезії. Бібліотека №1 (пр-т Коцюбинського, 49, 2-й поверх). 21 липня, 18.00.

Анонсовано було справжню дуель рим проти зображень, фотоклубівці з «Обрію» з одного боку рингу, проти віршоплетів з Дому поетів з іншого. А насправді вийшов вечір незвичних образів і нетривіальних прочитань. Звучали філософські верлібри і вірші про кохання, читали Бодлера та слухали українську пісню під бандуру, співчували неможливості бачити заходи сонця над териконами Луганщини та сміялись над влучними вульгарно-строфами від фотографо-поета Сергія Мороза.  
      Цікавим став формат вечору: фотографи на чолі з головою фотоклубу «Обрій» Олегом Волощуком презентували виставку найрізноманітніших фото і запропонували творцям рим супроводити зображення, що найбільш сподобалось, віршами. 
 Цікавим був вибір фото, зроблений кожним з поетів. Надихались пейзажами, портретами, абстракціями, сюжетними фото. Було навіть кілька світлин, які спонукали до творчості одразу кількох з присутніх поетів. Вірші читались заготовлені та складені експромтом, вірші абсолютно різні за тематикою і тональністю, римовані та аритмічні. Складалось унікальне диво спів-творчості. Поети дарували віші фотографам, фотографи відповідали словами вдячності та щиро раділи найнезвичнішим прочитанням випадково зупинених миттєвостей.
  (Лариса Тимченко)

Я же для себя выбрала следующую фотоработу (Олега Шашкина):


* * * (Камо грядеши («Куда ты идёшь, Господи?», лат. Quo vadis, Domine?) фраза, сказанная, по преданию, апостолом Петром Иисусу Христу.)

Перейти на ТУ сторону
                                 здесь лучше,
Чтобы можно было расслышать

                                 «КАМО ГРЯДУЩИХ»...
Чтобы пульс твой впитался
                                   травой на асфальте,
Чтобы в каждом движении
                                     не было фальши…
Чтобы песнь петуха
                                    не тревожила совесть… 
Не роман, не трилогия, 
                                      зыбкая повесть –
Жизнь строкою бежит 
                                  по казенной тетрадке.
Не сыграешь как в детстве
                                    восторженно в прятки...
Досчитал ли до ста?..
                                или сбился со счета?..
Начинаю искать – 
                             шепчет сверху мне 
                                  КТО-ТО!..


19.05.16(СветЛа)

Вечером второго дня фестиваля состоялся поэтический баттл. В нем я участия не брала, но как благодарный зритель отреагировала:

* * * (На Подкове Пегаса)

Оторвись от «бяки-буки»!..
Брось сообщество в фейсбуке.
Приготовь-ка свои руки

Для подсчета голосов!..
Здесь живой поэт на старте,
Не в одноклассниках по парте,
Где знают все как при инфаркте
Добавить «лайк» или плюсов!..
Его слова остры, как бритва
И ожидает его битва.
Вот секунданты, гонг, молитва…
И…оживает микрофон.
И, кстати, приз ждет – создан фонд!
Здесь есть попроще и бомонд…
Да, и кальян, коньяк, лимон…
Но отвлекаться не резон!
Держать свой слух нужно на пульсе
И победивший будет в курсе,
Что ты с ним вместе воевал
И отдал правильно свой балл!!!


22.07.16 
P.S.
(Чтоб не случился вдруг облом –
Подарен был и мне диплом ;-)…
  Здесь можно увидеть мои фотозарисовки фестиваля:  http://photo.i.ua/user/1101426/476684/  

Про львівську халяву)

...Львів дарує розваги, усе безкоштовно)
ТОП-10 цікавих заходів:

Орган просто неба на площі Ринок.
Кінозал у внутрішньому дворику Ратуші.
Нічні історії про львівську моду.
Кіно просто неба у парку.
Фортепіанний концерт Павла Гречки.
Світлове маппінг-шоу.
Лекція львівського письменника Василя Габора.
Нічна екскурсія у кабінет міського голови.
Концерт і екскурсія у садибі Івана Франка.
Квест-кімнати.

Детальніше отуточки)

spasibo

Самые ожидаемые КИНОПРЕМЬЕРЫ-2017

2017-ый можно назвать годом продолжений. Судите сами, режиссеры и сценаристы как будто сговорились и в 2017 будут радовать киноманов ремейками и сиквелами самых топовых фильмов.

Записывайте и потом сверяйте даты!

16 марта - «Красавица и чудовище». 


Ремейк знаменитого мультфильма снимает Уильям Билл Кондон. До роли Красавицы доросла Гермиона всех «Гарри Поттеров» Эмма Уотсон. Кто будет играть Чудовище? Британский красавчик Люк Эванс или бесподобный Юэн МакГрегор, заявленные в составе? Красивая история, красивая музыка – это точно одна из самых ожидаемых сказок-2017!

24 марта - «Аллигент-2».


Это кино снято по роману Вероники Рот. Генетические войны, поиски свободы, любовь – очень фантастичное и одновременно мелодраматичное кино от режиссера Роберта Швентке!

Фильм   Фильм «Аллигент-2»

14 апреля - «Форсаж-8». 


Это первый фильм из форсажной серии, сюжет которого разворачивается в Нью-Йорке. Вин Дизель со знанием дела заявляет, что «Форсаж-8» станет лучшим продолжением из всех, которые вы когда-либо видели.

25 мая - «Звездные войны. Эпизод 8». 


Это второй фильм трилогии сиквелов и, страшно сказать, девятый фильм всей звездной саги. Чего мы ждем от этой премьеры? Конечно, интриг и спецэффектов! Хотите узнать, как будут воскрешать Дарта Вейдера? Кое-кто по имени Ташу (совершенно, кстати, новый и очень таинственный персонаж), расскажет о том, что Лорды Ситхи умеют вытягивать силу из своих жертв и тем самым продлевают свое существование. А если они могут вытягивать силу, то, возможно, умеют и возвращать к жизни… Дарт Вейдер, ау, где вы?

Фильм «Форсаж-8»  Фильм «Звездные войны. Эпизод 8»

30 мая - «Чужой: Завет». 


От андроида Девида остается только голова. Но это уже кое-что! На планете Создателей голова и археолог Элизабет снова сталкиваются с опасностями. Сюрпризов от фильма ждать не стоит, но любители киноадреналина получат его в полной мере.

6 июля - «Пираты Карибского моря: Мертвецы не рассказывают сказки».


Ах, Джонни, ради тебя мы посмотрим и n-дцатую часть карибских приключений. Капитан Джек Воробей снова потерял удачу (растяпа!), за ним снова гонится Салазар (неудачник!) и секси-пирату надо всего лишь завладеть жезлом Посейдона. Будет Джонни Депп, Орландо Блум, Кевин Макнелли, а значит, будет весело!

2 ноября - «Тор: Рангарёк».


Критики обещают нечто феерическое и оправдывающее все ожидания. Сюжет, на первый взгляд, простоват – в Рангароке все погибло (и Тор тоже), но Железный человек находит волосы Тора и… Да, зритель, ты знал! Из Тора делают киборга, а киборг делает свое дело!

Фильм «Чужой: Завет»Фильм «Тор: Рангарёк»

Как показывает практика, заявленные дни кинопремьер никогда не совпадают с реальными датами. Главное для поклонников кино – чтобы хотя бы год совпал!

ПОХОЖИЕ СТАТЬИ: