Допоки підтримка науки державою залишається словами, не перетворюючись на гідну фінансову базу, наша країна продовжує втрачати таланти. Подивившись, скільки українських вчених працює за кордоном, ви жахнетеся від статистики. Однак багато хто з них, залишаючи рідну країни, не спалює мости, а намагається допомогти вивести вітчизняну науку на новий рівень.

28 серпня — 1 вересня в Києві пройшла IV Британо-україно-іспанська конференція з фізики Сонця і космічних наук. У великому конференц-залі Національної академії наук зібралися 50 вчених з 10 країн: Бельгії, Великої Британії, Грузії, Ізраїлю, Китаю, Німеччини, США, Туреччини, України та Швеції. Велику Британію — співорганізатора конференції — представляли десятеро вчених. Частина з них — наші співвітчизники.

Про те, що українським вченим можуть дати такі заходи, про особливості британської вищої освіти й телескоп на повітряній кулі «Ракурс» розмовляв з Віктором Федуном, викладачем кафедри управління та системної інженерії університету Шеффілда (Велика Британія).

— Це вже четверта конференція, що проходить в Україні, співорганізатором якої ви є. Які основні цілі ставите перед собою і на якому рівні перебуває фізична наука в Україні?

Віктор Федун

Мій науковий напрям — фізика Сонця. Для спостережень потрібні дорогі інструменти, яких в Україні гостро не вистачає. Тому спостереження практично не ведуться й українські вчені змушені користуватися даними зарубіжних досліджень.

У сонячній фізиці, крім спостереження, важливо також чисельне моделювання. Використовуючи суперкомп'ютери, можна зробити досить точну імітацію реальних фізичних процесів. На жаль, цього в Україні поки також практично немає, оскільки побудова власних і навіть використання зарубіжних суперкомп'ютерів вимагає значних коштів.

Підсумовуючи, зазначимо два моменти. Спостереження і чисельне моделювання в Україні практично відсутні або перебувають у досить жалюгідному стані. З іншого боку, на високому рівні залишаються фундаментальні теоретичні дослідження. Тому вчених з України досить добре приймають за кордоном, охоче використовуючи їх результати. Головна ідея таких наукових зустрічей — об'єднання теоретичних досліджень українських вчених з іншими ланками європейського і світового наукового процесу.

— Розкажіть докладніше про те, чим саме сьогодні займаються вчені, які присвятили себе фізиці Сонця...

— Всім відомо, що Сонце — це зірка в центрі нашої Сонячної системи, величезна плазмова куля. Це дуже динамічний об'єкт, що впливає на всі аспекти життя на Землі. Ми намагаємося зрозуміти, як сонце працює. Як передається енергія з нижніх шарів атмосфери у верхній шар, чому воно сильно гріє корону, як можна передбачати виникнення великих фізичних ефектів на сонці, наприклад, спалахів. Чому спалахи важливі? Вони виділяють величезну кількість енергії, відповідно, можуть впливати на наші супутники, зв'язок, самопочуття тощо. Необхідно навчитися прогнозувати спалахи. Ми сподіваємося, що років через п'ять, крім звичної погоди, в щоденних прогнозах буде і надійно передбачена космічна погода.

З іншого боку, фізика Сонця — фундаментальна наука. Сонце — природна жива лабораторія плазмових процесів, вивчення яких важливо для вирішення завдань термоядерного синтезу і багатьох інших. Спостерігаючи та досліджуючи їх, ми можемо краще зрозуміти, як магнітні поля взаємодіють. Це колосальний обсяг робіт різних напрямків. Ми плануємо в лабораторних експериментах (це робилося і раніше, але наш підхід інший) промоделювати процеси, що проходять на Сонці, в мікромасштабі. Чому це можливо зробити? Рівняння, яким описуються плазмові процеси, зокрема хвильові, масштабуються. Грубо кажучи, рівняння ті самі, але масштаби процесів можуть бути різні. Суть процесів не змінюється.

— Хто в Україні вас підтримує, чи відчуваєте сприяння на державному рівні?

— Співорганізаторами конференції з українського боку виступають Інститут космічних досліджень НАН України, Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету ім. І. Франка та фізичний факультет Київського національного університет ім. Т. Шевченка. Постійну і дуже активну допомогу надає доктор фізико-математичних наук, професор Олег Черемних, заввідділу космічної плазми Інституту космічних досліджень НАНУ.

IV Британо-україно-іспанська конференція з фізики Сонця і космічних наук. Фото:new.nas.gov.ua

З України виїхало багато вчених. Буквально в кожному університеті світу доволі високого рангу є наші співвітчизники. Вони готові допомагати й щось робити для своєї країни. Якщо взяти конференцію, то з тих, хто за службовим обов'язком має бути зацікавлений у просуванні української науки, прийшли не всі. Але ж усі знають, що конференція проводиться. На жаль, тут це мало кому цікаво.

Хочу зауважити ще одну річ. Є Міжнародний інститут космічної науки у Берні, Швейцарія (International Space Science Institute, ISSI). Це міжнародний майданчик для зустрічей різних наукових груп, який повністю забезпечує і оплачує всі оргвитрати. Я теж брав участь в цих проектах. На сайті ISSI серед спонсорів і партнерів можна побачити Space Research Institute — Інститут космічних досліджень. Це Москва. Мені незрозуміло, де Україна? Росія якимось чином бере участь і в ISSI, і в Європейському геофізичному товаристві, і в Лондонському королівському товаристві... Україна ніде не фігурує.

Наприклад, в Лондонському королівському товаристві (The Royal Society of London for the Improvement of Natural Knowledge — провідне наукове товариство Великої Британії, одне з найстаріших наукових товариств у світі. — Ред.) є International Exchanges — доволі простий грант, всього-на-всього на 12 тис. фунтів на два роки. Ідея в тому, що вони дають гроші на квитки, житло, харчування тощо. Сенс у тому, що вчені з різних країн, які працюють над спільною тематикою, можуть їздити один до одного протягом двох років. В принципі, нам більше й не потрібно. До нас приїжджатимуть українські колеги для спільної роботи. Потім можемо разом подати на більш вагомий грант.

Є одна заковика. Така система існує для досить великої кількості країн, наприклад, Китаю, США, Росії... України в цьому переліку немає. В цьому напрямку ми почали рухатися ще у 2013 році. Підготували всі листи. Запропонували організувати схему, щоб Україна мала можливість подавати на цей грант хоча б один раз на рік (наприклад, для Японії передбачено три раунди, тобто можна подавати на грант тричі на рік до 10 осіб). Далі була Революція гідності й у вирі подій наші домовленості в Україні канули в Лету. Люди на місцях змінювалися дуже швидко. Ми не знали, до кого звертатися. Тепер знову намагаємося просувати цю ідею — встановити зв'язок між Королівським товариством і Академією наук України, щоби принаймні одна програма почала працювати. Це стосується не тільки фізики. Королівське товариство цікавиться всім спектром наук. Сподіваюся, що цього разу у нас все вийде.

— Одне з нагальних питань: хто фінансує конференції?

— Все відбувається на особистому ентузіазмі, і це непросто. Нам вдавалося отримувати підтримку різних фондів. Наприклад, успішними були заявки на гранти в Science and Technology Facilities Council (STFC) і European Office of Aerospace Research and Development. Це говорить про те, що міжнародні організації зацікавлені в тому, щоб українська наука була гідно представлена на міжнародній арені, адже теоретична фізика та інші наукові дослідження в Україні досить сильні. Підтримку надавав також університет Шеффілда, в якому я працюю. Цього року значну допомогу ми отримали також завдяки зусиллям нашої співвітчизниці — професора Валентини Жаркової (університет Нортумбрії, Великобританія).

— Чи вдалося досягти поставлених цілей?

— Перша конференція у 2011 році проходила в Криму, тоді паралельно ми організували Літню школу для студентів. У Британії є державні фонди, які здебільшого виділяють гроші для місцевих студентів. Ми спробували зробити річну школу у нас, переконавши відправити британських студентів в Україну, щоб молодь взаємодіяла. Лекції читали експерти з різних країн. Деякі зв'язки утворилися — це позитивний момент. Ми намагаємося це продовжувати.

Такі конференції допомагають встановлювати нові, і, що не менш важливо, — відновлювати втрачені наукові зв'язки. Наприклад, кілька років тому університет Шеффілда спільно кількома європейськими університетами та київським Інститутом космічних досліджень (ІКД) подали успішну заявку на участь в «Горизонт 2020» (найбільша в історії ЄС програма з досліджень та інновацій з бюджетом близько 80 млрд євро, розрахованим на сім років (з 2014 по 2020 г.), на додаток до приватних інвестицій, які будуть залучені фондом. — Ред.). За цією програмою ІКД отримав досить сильну підтримку. Кілька місяців тому ми також подали спільну заявку на грант Королівського товариства.

У чому наш інтерес? Ми аж ніяк не виловлюємо мізки в Україні, навпаки — повертаємо, збагачені новими ідеями. Натомість отримуємо теж багато свіжих ідей та задумів. В цьому і полягає специфіка і користь наукової взаємодії — у симетричному взаємному збагаченні результатами.

— Перед інтерв'ю я переглядала сайт університету Шеффілда, у вас зі студентами є цікавий проект телескопа на повітряній кулі SunbYte. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.

— Ідея сонячних спостережень за допомогою висотної надувної кулі не нова, було зроблено близько десяти подібних інструментів. Однак такі місії дорогі та плануються дуже довго. Час життя проекту від подачі до запуску доходить до 5-10 років. Слід розуміти, що якщо ми почали розробляти сьогодні, а запуск за десять років, то обладнання застаріває, змінити його не можна, адже воно вже внесено в проект. Це все одно як сказати комусь: давай ми тобі дамо iPhone 1 замість останньої моделі. Це проблема. Ми хотіли термін цієї розробки набагато зменшити. Для цього потрібна проста система, яка підніматиме телескоп і перебуватиме в робочому стані певний час. Кілька років тому ми запропонували multiballoon — систему з повітряних куль, яка буде піднімати платформу з телескопом. Це дуже складний проект і поки він лежить у столі.  

Фото: rexusbexus.net

Близько року тому ми звернули увагу на проект REXUS/BEXUS — Rocket and Balloon Experiments for University Students — використання ракет і повітряних куль як платформи для проведення університетських студентських досліджень. Ми зібрали команду студентів, зацікавили колег з інших університетів і спільно приступили до розробки повітряної сонячної наглядової місії. На сайті програми можна більш детально дізнатися про проект, тут також йде зворотний відлік: скільки залишилося до запуску.

Студенти, які працюють над проектом. Фото: facebook.com/projectsunbyte

— Ви читаєте лекції британським студентам. Наскільки відрізняється підхід до навчання в Україні та Британії? 

— Підхід відрізняється кардинально. Головна відмінність у тому, що в Британії студент — це покупець. Ми надаємо послугу. Тут освіта три роки, потім магістратура один рік. Освіта слабкіша, ніж колись у радянських університетах, та й у деяких українських вузах. Але сенс в тому, що навчання протягом трьох років дає хорошу базу, така собі підвищена середня освіта. Студентів навчають думати, приймати рішення, загалом готують до життя. Багато студентів після цього йдуть працювати в різні компанії, банки тощо. Університет націлює на те, що не обов'язково йти в науку. Продовжують навчання тільки найсильніші.

Університет Шеффілда Фото: study.ua

Коли я був студентом фізичного факультету Київського університету, вчитися було нелегко Якщо не здав — до побачення. У Британії освіта досить дорога.Університетам невигідно відраховувати студентів — вони головне джерело їх фінансування, вузи за ними «полюють». Атмосфера навчання вкрай доброзичлива. Припустимо, я питаю студента: скільки буде два плюс два? Він відповідає — п'ять. Що ви йому скажете?

— У нас би сказали, що така відповідь неправильна.

— Тут так говорити не прийнято. Потрібно сказати, що відповідь хороша, але є кращий варіант. Потім учневі слід пояснити, чому мій варіант краще. Ображати не прийнято. Тут ніколи не говорять, що ти не правий. Іноді це трохи дратує, але в цілому це робить людей більш спокійними.Коли глузують з британських вчених та освіти — це все неправда.

Система британської освіти налагоджена, як годинниковий механізм, і дозволяє працювати зі студентами будь-якого рівня знань з будь-якої країни й будь-якого достатку. Можна подавати на різні фінансові підтримки. Тут багато курсів, організацій, які допомагатимуть, скеровуватимуть студента. Все запротокольовано. Британія — стара колоніальна країна і знає, як розмовляти з людьми, вміє домовлятися. Точно так само і зі студентами університету.