хочу сюди!
-
-
45 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 39-49 років
Замітки з міткою «україна»
Невелике опитування: Ваше відношення до президента України
- 30.03.11, 20:38
Сьогодні щось мене пробило поритись у "Фокусі" і виникла ідея провести мінісоцопитування... Для чистоти експерименту було б непогано залучити якнайбільше респондентів з різними політичними поглядами... Отже,:
Яке почуття виникає у Вас при згадці про президента України Януковича В. Ф.:
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
156
З Днем Незалежності,Ук
- 24.08.09, 11:53
- ТИ МАЄШ ЦЕ ЗНАТИ!!!
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.
110
Я українка!
- 16.06.12, 12:40
Чому ми (українці) говоримо російською мовою? Я виховувалась українською, і десь з підліткового віку почала активно спілкуватися російською мовою. В мене був хлопець російськомовний. А потім в інтернеті зокрема на цьому сайті тільки і спілкувалась російською.
Думаю пора спробувати щось змінити. Декілька днів перед цим я експериментувала: писала і говорила на українській. Мені сподобалось, десь ділась та ніяковість. Десь місяць буду спілкуватися українською.
Я вирішила, що буду спілкуватися українською, рідною мовою!!!
ХТО ЗІ МНОЮ?
Вибачте друзі була вимушена закрити коментарі. Замітку я видавала не для обговорення, а для інформації про своє рішення, щоб люди не дивувалися чому це я їм почала писати українською. Хто хоче сказати щось важливе напише в гостьовій, або на пошту ;)
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
113
Русь, Україна та Московія.
- 06.06.11, 22:03
- ВАРТА
"Мы в Европе знаем одну Русь — Киевскую, последним королем которой был Данило Галицкий".
(Из письма Вольтера Екатерине ІІ)
Отут з'явилося декілька унікумів, котрі кажуть, що термін Московія вигадали поляки внаслідок своєї вродженої русофобії, а в Європі всі начебто знали, що московити то Русь. Загалом далі просто мапи.
Мапа італійця Агнеса Баттісти, 1550 рік. На мапі землі України названі Русь, території сучасної Росії поділені на Московію та Тартарію.
Мапа француза Гійома Сансона, 1674 рік, територія Україна позначена як Vkraine ou Pays des Cosaques, територія Росії - Frontieres de Moscovie.
Мапа голандця Йоганна Янсоніуса, 1648 рік, має назву Typus Generalis Vkraine, на Сході - Moscovia Pars.
Посилання на карти в більш крупному розмірі:
1. http://i22.fastpic.ru/big/2011/0607/cf/68aa8cd2f57cc5abed64ba99e34d1bcf.jpg
2. http://i22.fastpic.ru/big/2011/0607/fa/336d45eacd6e4ec625381cdc44e2bdfa.jpg
3. http://i22.fastpic.ru/big/2011/0607/35/c6ed20c9c6d19735846f838be6e3ab35.jpg
Хай будуть тут на випадок зустрічі з неадекватами. Та й Вам, друзі, може станеться в нагоді
93
Хватит врать про Галичину!
- 07.05.11, 13:22
- ВАРТА
Вот тут развелось сейчас много историков – мастурбаторов, которые начали «антигалицкую истерию». Типа Галичина это не Украина, чуть ли не поляки и т.д. и т.п. Хватит врать, господа (хотя вы скорее «таварищи»).
Галичане это исторические русичи и украинцы. Галицко – Волынское княжество было единственным законным правопреемником Киева, в отличии от Владимиро-Суздальских сепаратистов. Основатель Галицко-Волынского княжества Роман Мстиславович был сыном Мстислава Изяславовича, сына князя Киевского Изяслава Мстиславовича, который защищал Киев от набегов лже-князя Юрия Долгорукого, который вел себя в Киеве не как князь, а как иноземный завоеватель. Именно князья Владимиро-Суздальские, в особе Юрия Боголюбского начали позорную практику разграбления киевских земель. В 1204 году Роман Мстиславович закрепил правопреемственность Галицко-Волынского княжества став одновременно Князем Киевским.
После монгольского нашествия политическая столица Руси переместилась в Галич, причем князь Данило Галицкий присоединил Киев к Галицко- Волынскому княжеству. Духовная столица Руси осталась в Киеве, где и есть по сей день.
Именно князь Данило Галицкий был центром антиордынского сопротивления. Мир признал Данила Галицкого единственным законным правителем Руси, что было потверждено коронацией Данила Галицкого в титуле Короля всея Руси. Данило Галицкий поднял восстание против монголов, но был предан своими западными союзниками и вынужден был капитулировать 1259 году.
В 1349 году Галичина была анексирована Польским королем Казимиром ІІІ.
Но это не значит, что галичане не боролись с окупантами. В 1490 – 1492 произошло крупное антипольское восстание под руководством народных предводителей Мухи и Борули. С 16 ст. набирает обороти опришковское движение, которое своего апогея достигло в 17 ст. под руководством Олексы Довбуша.
Во время Хмельниччины Богдан Хмельницкий совершил два похода в Галиччину, которую считал частью Руси, правда взять Львов ему не удалось.
Из-за первого раздела Польши (1772 год) Галичина попала в состав Австро – Венгерской империи. Лояльное законодательство Габсбургской империи позволило еще больше развиться украинскому (или как его тогда называли русинскому) движению. Во Львове была создана литературное общество «Руська трійця». Девизом общества были слова Шашкевича «Світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде». Во Львове началось издание украиноязычного альманаха «Русалка Дністровая». 2 мая 1848 года во Львове была создана первая украинская политическая организация «Головна Руська Рада», которая провозгласила о единстве всего украинского народа.
Со второй половины 19 ст. в Галичине начинают образовываться многочисленные украинские национально-культурные организации: общество «Просвіта», «Літературне товариство ім. Т.Шевченка», спортивные организации «Січ», «Сокіл» и другие.
И хватит врать, что впервые Галичину к Украине присоединил Сталин. Напомню, что Галичина воссоединилась с Великой Украиной 22 января 1919 года, когда законное правительсвто Украинской Народной Республики подписало «Акт Злуки» с правительством Западно-Украинской Народной Республикой. И лишь окупанты - советские с одной стороны, польские с другой разорвали единый народ по разным государствам. А теперь таварищи коммунисты кричат, чтоб им галичане в ножки кланялись, что присоединили. Не надо было Ленину и Ко пхнуть свою морду в Украину!
И возникает вопрос по чью дудку пляшут те, кто с подачи украинофоба Табачника начал «антигалицкую истерию»? Столько грязи в адресс жителей Восточной Украины, как этих коммунистов и прочих недалеких людей в адреса галичан, я от галичан не слышал. Только может какие то недоразвитые политики. И то, та кто кричала огородить жителей Донбасса колючей проволкой, была не галичанка, а моя землячка из Днепропетровска (хай їй грець) Юлия Тимошенко.
И вы тут изголяетесь, что де «галичане – поляки», только любви к Польше я в галичанах не заметил, зато у вас, «истинных патриотов Украины» нет да проскакивает трепетное отношение к России и призывы к воссоединению с «братским народом», которые можно расценить как посягание на территориальную целостность Украины, чего у галичан не заметно в отношении Польши.
Хватит делить Украину! Мы все украинцы - и галичане, и буковинцы, и надднепряне, и жители Донбасса. Займитесь лучше чем то полезным, чем выносить мозг людям вашей брехней и анигосударственной истерией.
Галичане это исторические русичи и украинцы. Галицко – Волынское княжество было единственным законным правопреемником Киева, в отличии от Владимиро-Суздальских сепаратистов. Основатель Галицко-Волынского княжества Роман Мстиславович был сыном Мстислава Изяславовича, сына князя Киевского Изяслава Мстиславовича, который защищал Киев от набегов лже-князя Юрия Долгорукого, который вел себя в Киеве не как князь, а как иноземный завоеватель. Именно князья Владимиро-Суздальские, в особе Юрия Боголюбского начали позорную практику разграбления киевских земель. В 1204 году Роман Мстиславович закрепил правопреемственность Галицко-Волынского княжества став одновременно Князем Киевским.
После монгольского нашествия политическая столица Руси переместилась в Галич, причем князь Данило Галицкий присоединил Киев к Галицко- Волынскому княжеству. Духовная столица Руси осталась в Киеве, где и есть по сей день.
Именно князь Данило Галицкий был центром антиордынского сопротивления. Мир признал Данила Галицкого единственным законным правителем Руси, что было потверждено коронацией Данила Галицкого в титуле Короля всея Руси. Данило Галицкий поднял восстание против монголов, но был предан своими западными союзниками и вынужден был капитулировать 1259 году.
В 1349 году Галичина была анексирована Польским королем Казимиром ІІІ.
Но это не значит, что галичане не боролись с окупантами. В 1490 – 1492 произошло крупное антипольское восстание под руководством народных предводителей Мухи и Борули. С 16 ст. набирает обороти опришковское движение, которое своего апогея достигло в 17 ст. под руководством Олексы Довбуша.
Во время Хмельниччины Богдан Хмельницкий совершил два похода в Галиччину, которую считал частью Руси, правда взять Львов ему не удалось.
Из-за первого раздела Польши (1772 год) Галичина попала в состав Австро – Венгерской империи. Лояльное законодательство Габсбургской империи позволило еще больше развиться украинскому (или как его тогда называли русинскому) движению. Во Львове была создана литературное общество «Руська трійця». Девизом общества были слова Шашкевича «Світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде». Во Львове началось издание украиноязычного альманаха «Русалка Дністровая». 2 мая 1848 года во Львове была создана первая украинская политическая организация «Головна Руська Рада», которая провозгласила о единстве всего украинского народа.
Со второй половины 19 ст. в Галичине начинают образовываться многочисленные украинские национально-культурные организации: общество «Просвіта», «Літературне товариство ім. Т.Шевченка», спортивные организации «Січ», «Сокіл» и другие.
И хватит врать, что впервые Галичину к Украине присоединил Сталин. Напомню, что Галичина воссоединилась с Великой Украиной 22 января 1919 года, когда законное правительсвто Украинской Народной Республики подписало «Акт Злуки» с правительством Западно-Украинской Народной Республикой. И лишь окупанты - советские с одной стороны, польские с другой разорвали единый народ по разным государствам. А теперь таварищи коммунисты кричат, чтоб им галичане в ножки кланялись, что присоединили. Не надо было Ленину и Ко пхнуть свою морду в Украину!
И возникает вопрос по чью дудку пляшут те, кто с подачи украинофоба Табачника начал «антигалицкую истерию»? Столько грязи в адресс жителей Восточной Украины, как этих коммунистов и прочих недалеких людей в адреса галичан, я от галичан не слышал. Только может какие то недоразвитые политики. И то, та кто кричала огородить жителей Донбасса колючей проволкой, была не галичанка, а моя землячка из Днепропетровска (хай їй грець) Юлия Тимошенко.
И вы тут изголяетесь, что де «галичане – поляки», только любви к Польше я в галичанах не заметил, зато у вас, «истинных патриотов Украины» нет да проскакивает трепетное отношение к России и призывы к воссоединению с «братским народом», которые можно расценить как посягание на территориальную целостность Украины, чего у галичан не заметно в отношении Польши.
Хватит делить Украину! Мы все украинцы - и галичане, и буковинцы, и надднепряне, и жители Донбасса. Займитесь лучше чем то полезным, чем выносить мозг людям вашей брехней и анигосударственной истерией.
71
Дерусифікація України
- 21.06.10, 14:48
Цей малюнок був створений в 1923 році невідомим автором
Ми часто чуємо в ЗМІ вираз "руськомовні". А чому, частина українців стала цими "руськомовними",
я майже ніде не чув. Не кривитиму душею, і я був таким. Але поступово, зараз вже не згадаю, під якими
враженнями, я дійшов до висновку, шо це не моя мова, і мені потрібно повернутися до мови мого роду, до
РІДНОЇ МОВИ
Можливо і ця хронологія додала мені впевненості в моєму рішенні. Звісно, все неможливо викласти в цьому, доволі обмеженому форматі. Багато чого не війшло в статтю. Але, коли будете читати, пам'ятайте, шо за кожними
цими указами, заборонами, рішеннями стоять тисячі, десяткі, сотні тисяч замордованих та вбитих українців.
Досить велика вірогідність, шо серед них були і Ваши предки. І їх вбивали тількі за те, шо вони були
УКРАЇНЦЯМИ
Власне, все почалося після Переяславської Ради.І почалося з церкви, яка тоді відігравала дуже значну роль в освіті.
Ми часто чуємо в ЗМІ вираз "руськомовні". А чому, частина українців стала цими "руськомовними",
я майже ніде не чув. Не кривитиму душею, і я був таким. Але поступово, зараз вже не згадаю, під якими
враженнями, я дійшов до висновку, шо це не моя мова, і мені потрібно повернутися до мови мого роду, до
РІДНОЇ МОВИ
Можливо і ця хронологія додала мені впевненості в моєму рішенні. Звісно, все неможливо викласти в цьому, доволі обмеженому форматі. Багато чого не війшло в статтю. Але, коли будете читати, пам'ятайте, шо за кожними
цими указами, заборонами, рішеннями стоять тисячі, десяткі, сотні тисяч замордованих та вбитих українців.
Досить велика вірогідність, шо серед них були і Ваши предки. І їх вбивали тількі за те, шо вони були
УКРАЇНЦЯМИ
Власне, все почалося після Переяславської Ради.І почалося з церкви, яка тоді відігравала дуже значну роль в освіті.
1686р.- Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської метрополії до Московського патріархату і встановлення Московськім патріархом контроля в Україні над церквою. освітою і культурою.
1689р.- Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжкі без дозволу Московського патріарха.
1693р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1687р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).
1708р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців - 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764р. - Інструкція Катерини II князю О. В''''яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1764р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1769р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг
1775р., З серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи й причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1784р. - Русифікація початкової освіти в Україні.
1786р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов''язковість «чистого российского язьїка» в Київській академії.
1817р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1834р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув''''язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа»
1863р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»). «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії».
1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.
1869, 1886рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западньїх губерниях лицам русского происхождения, исключая, од-нако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
1881р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою
1883р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української
1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови
1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою
1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
1907р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
1914р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1922 рік. Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців
1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
1947р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1949р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв''''язку з рішеннями її XVI з''''їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
1951р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.Корнійчука і В. Василевської).
1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання.
1961р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її XXII з''''їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
1978р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
1979р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР
1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу «Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік». Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.
1989р.Постанова Пленуму ЦК КПРС про - єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР
1990р., квітень Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
Ще раз хочу наголосити, не ставьтеся поблажливо та спокійно, до цієї, на перший погляд, сухої статистикі.
Майже за кожним пунктом стоять загублені души українців.
І якшо в період монархії в Російськії імперії, рахунок йшов на десяткі та сотні тисяч, то під час
комуністичного керування, він вже пішов на мільйони.
І якшо абстрагуватися від цих жахливих заходів, і ще більш жахливах наслідків, то, в принципі, керівництво імперії
всіх часів можна зрозуміти. Імперія була створена на 90% за рахунок України. Сама назва - "Росія", співзвучна з "Русь", спадкоємницією якої була Україна.
Назва нації - "рускіе", також була запозичена в нас.
Мова, в Московському царстві, і у москалів, була своя, угорсько-фінскій діалект. Але в з'язку з тим, шо на
будівництві Петербурга було задіяно багато полонених козаків, і наша, тоді, руська мова, була
дуже розповсюджена і всі ії знали та розуміли, Петро I видав указ, за яким вона ставала
мовою Московії, та москалів.
Церква також насильницьким чином була переведена в Москву. І пізніше, давши хабаря турецькому султану, який
примусив Вселенського Патріарха, після 140 років невизнання Московського патріархата, такі визнати його,
Московскій патріархат, так досі і не отримав від Вселенского Патріарха томас.
І ще багато чого, шо було "запозичено" у України, змущувало керівництво імперії, буквально на корню, знищувати любі
прояви національної самоідентичності українців.
В противному випадку, імперія зазнавала повного краху, і знов перетворювалася в Московію, теріторія якої
не перевищує розміри Бельгії, і з купою дуже неприємних запитань, стосовно всіх ії дій на
протязі 300 років.
Випереджаючи Ваше запитання, шо зараз Україна є незалежною державою, а з Російською імперією
нічого не сталося, скажу те, шо Ви і самі бачите. Мабуть, ні для кого не секрет, шо супротив
незалежності моєї держави, йде божевільний. Відбуваєтся експансія інформаційна, психологічна, економічна,
військова. Використовуются такі брудні засоби, як підкуп, шантаж.
Дуже допомогають Москві ті кадри, які залишилися в керівництві Україною після розвалу СРСР,
оскількі не було проведено люстрації.
Так шо, де-юре, Україна незалежна, а де-факто, вона все ще перебуває під впливом, і майже в складі
Російської імперії.
І тому, знищення та всіляке приниження української мови, є одним із заходів, в ланцюжку дій
Російської імперії по утриманню України під своїм політичним впливом.
Я маю надію, шо прочитавши цю невеличку підбірку, Ви будете більше знати про той шлях виживання,
який пройшла наша мова, і Ви зробите невеличкій крок до того, шоб позбутися цього принизливого
та жалюгідного визначення Вас, як "руськомовні", або "хохол".
І останне. Коли ми, нарешті, оберемо свою владу, для якої слово "Україна", не буде порожнім звуком,
то яке буде Ваше відношення до дерусіфікації?
Проголосуйте, будь ласка.
1689р.- Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжкі без дозволу Московського патріарха.
1693р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1687р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).
1708р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців - 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764р. - Інструкція Катерини II князю О. В''''яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1764р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1769р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг
1775р., З серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи й причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1784р. - Русифікація початкової освіти в Україні.
1786р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов''язковість «чистого российского язьїка» в Київській академії.
1817р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1834р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув''''язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа»
1863р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»). «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії».
1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.
1869, 1886рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западньїх губерниях лицам русского происхождения, исключая, од-нако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
1881р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою
1883р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української
1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови
1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою
1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
1907р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
1914р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1922 рік. Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців
1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
1947р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1949р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв''''язку з рішеннями її XVI з''''їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
1951р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.Корнійчука і В. Василевської).
1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання.
1961р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її XXII з''''їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
1978р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
1979р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР
1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу «Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік». Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.
1989р.Постанова Пленуму ЦК КПРС про - єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР
1990р., квітень Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
Ще раз хочу наголосити, не ставьтеся поблажливо та спокійно, до цієї, на перший погляд, сухої статистикі.
Майже за кожним пунктом стоять загублені души українців.
І якшо в період монархії в Російськії імперії, рахунок йшов на десяткі та сотні тисяч, то під час
комуністичного керування, він вже пішов на мільйони.
І якшо абстрагуватися від цих жахливих заходів, і ще більш жахливах наслідків, то, в принципі, керівництво імперії
всіх часів можна зрозуміти. Імперія була створена на 90% за рахунок України. Сама назва - "Росія", співзвучна з "Русь", спадкоємницією якої була Україна.
Назва нації - "рускіе", також була запозичена в нас.
Мова, в Московському царстві, і у москалів, була своя, угорсько-фінскій діалект. Але в з'язку з тим, шо на
будівництві Петербурга було задіяно багато полонених козаків, і наша, тоді, руська мова, була
дуже розповсюджена і всі ії знали та розуміли, Петро I видав указ, за яким вона ставала
мовою Московії, та москалів.
Церква також насильницьким чином була переведена в Москву. І пізніше, давши хабаря турецькому султану, який
примусив Вселенського Патріарха, після 140 років невизнання Московського патріархата, такі визнати його,
Московскій патріархат, так досі і не отримав від Вселенского Патріарха томас.
І ще багато чого, шо було "запозичено" у України, змущувало керівництво імперії, буквально на корню, знищувати любі
прояви національної самоідентичності українців.
В противному випадку, імперія зазнавала повного краху, і знов перетворювалася в Московію, теріторія якої
не перевищує розміри Бельгії, і з купою дуже неприємних запитань, стосовно всіх ії дій на
протязі 300 років.
Випереджаючи Ваше запитання, шо зараз Україна є незалежною державою, а з Російською імперією
нічого не сталося, скажу те, шо Ви і самі бачите. Мабуть, ні для кого не секрет, шо супротив
незалежності моєї держави, йде божевільний. Відбуваєтся експансія інформаційна, психологічна, економічна,
військова. Використовуются такі брудні засоби, як підкуп, шантаж.
Дуже допомогають Москві ті кадри, які залишилися в керівництві Україною після розвалу СРСР,
оскількі не було проведено люстрації.
Так шо, де-юре, Україна незалежна, а де-факто, вона все ще перебуває під впливом, і майже в складі
Російської імперії.
І тому, знищення та всіляке приниження української мови, є одним із заходів, в ланцюжку дій
Російської імперії по утриманню України під своїм політичним впливом.
Я маю надію, шо прочитавши цю невеличку підбірку, Ви будете більше знати про той шлях виживання,
який пройшла наша мова, і Ви зробите невеличкій крок до того, шоб позбутися цього принизливого
та жалюгідного визначення Вас, як "руськомовні", або "хохол".
І останне. Коли ми, нарешті, оберемо свою владу, для якої слово "Україна", не буде порожнім звуком,
то яке буде Ваше відношення до дерусіфікації?
Проголосуйте, будь ласка.
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
65
Держава - це кров і залізо, Свобода - це вістря мечів!
- 29.10.10, 13:22
Em H7
Ні сліз, ні ридань, ні прокльонів,
Em
Ні кволости дряхлих старців,
Em D G
А нових сотень, батальйонів,
Am H7 Em
Твердих і незламних борців.
D Em
Єдиним могутнім поривом
D C
Зітремо кордони Збручів.*
C Am
Держава - це кров і залізо,
Em H7 Em
Свобода - це вістря мечів!
Від Дону, Кубані й Кавказу,
До Тиси і Пруту-ріки,
Слухняні одному наказу
Повстанські залізні полки.
В неволі Дніпро і Карпати,
Гартуйте серця, насталіть,
Іде Україна могутня,
Для волі майбутніх століть.
Ні сліз, ні ридань, ні прокльонів,
Em
Ні кволости дряхлих старців,
Em D G
А нових сотень, батальйонів,
Am H7 Em
Твердих і незламних борців.
D Em
Єдиним могутнім поривом
D C
Зітремо кордони Збручів.*
C Am
Держава - це кров і залізо,
Em H7 Em
Свобода - це вістря мечів!
Від Дону, Кубані й Кавказу,
До Тиси і Пруту-ріки,
Слухняні одному наказу
Повстанські залізні полки.
В неволі Дніпро і Карпати,
Гартуйте серця, насталіть,
Іде Україна могутня,
Для волі майбутніх століть.
43
Вставай,Україно
- 23.11.10, 15:40
- Ми любимо тебе, Україно!
Вставай, Україно! Годі вже спати!
До краю наповнилась чаша терпінь.
В нас правда єдина, яку не здолати!
В руках наших – доля новИх поколінь.
Бо ми не раби й не беззахисне бидло!
Ми – вільний, прославлений, знаний народ!
Ми – нація світла, духовна і сильна!
Ми – вільна держава і з нами Господь!
Нас знають й цінують у цілому світі,
Лиш в рідній країні поваги нема.
Прокинься, народе! Вже досить терпіти!
На розум від дурнів чекати дарма.
В минуле повернення більше не буде!
Нікому не треба померлих ідей.
Прозріли вже очі давно від облуди,
Котрою роками труїли людей.
Не будем коритись зігнилим поняттям!
І більш не застрягнем в болоті брехні.
Палає у душах любові багаття.
Засяє ще сонце у нашім вікні!
Поклін ми складЕмо лише Україні.
І їй тільки вірні серця молодІ.
Ми хочемо жити у вільній країні,
Господарем бути на власній землі.
СЛАВА УКРАЇНІ!!!
76
Лисичанск-что делать?
- 28.06.14, 14:32
В Краматорске террористы город расстреливают вовсю. Каждый день. Прсто бьют с минометов по жилылм кварталам. Уже даже не прячутся и не говорят что это плохие украинские войска делают. Все в открытую, все для картинки зрителей в россии и устрашения местных. Неужели у нас такое начнется? Вопрос риторический. Начнется, конечно же. И это в лучшем случае. Да-да, я не шучу, именно в лучшем случае будут просто расстреливать город. В лучшем, потому что это будет недолго, относительно. В худшем же будет мир. Мир где они легализуются. Это будет 37-й год, умноженный на северную корею и Оруэла. С кгб, доносами, поисками кого бы попытаь и убить. С постоянными криками о том что тут рай земной, а вокруг весь мир фашисты и все плохо, что они войны-герои, а мы им должны пятки лизать за спасение от фашистской чумы. А если покажется что вот тот парень не верит, а вот та женщина не кричит слава лнр — в подвал, затем в землю, к остальным. Выехать будет просто невозможно. Есть будет нечего. Сомневаетесь? В Славянске уже говорят о выдаче продуктов по карточкам. (В то же время в 40 километрах оттуда все хоть и напряжено, но тихо и спокойно, с едой, обычной жизнью и летними отпусками.) Кто бы мог подумать. А ведь они просто позволили этому случиться. Сами. Как мы сейчас у нас. Так что вопрос о том что же будет дальше неуместен, пример перед глазами. Все будет так же или еще хуже. И не будет никаких партизан, никаких восстаний, никакого сопротивления. Никакой надежды. Ведь если сейчас, когда еще нет трупов на улице, не могут выйти и сказать — уходите из нашего города, то дальше и думать об этом перестанут. А может и не начинали думать. Судя по всему не начинали, к сожалению. Вот такие лугандоны. А еще обижаются когда их недочеловеками называют. Примите это, ведь это на сегодня пока не опровергнутый факт. Мы сами просрали свое будущее. Сами себя хороним. Аминь.
ps. Не надейтесь сильно на освобождение, ведь если террористов начнут побеждать, то свихнувшийся диктатор психанет и введет войска, чтобы не дать ни единого шанса на нормализацию ситуации.
ps2. Когда здесь среди руин будет течь кровь, национал-правильное телевидение россии покажет кадры счастливых людей с подписью Это Лисичанск Сегодня, расскажет как тут все прекрасно, а в интернете, на тех лисичан которые будут рыдая рассказывать правду, набросятся сотни «настоящих» лисичан из Самары, Уфы, Питера и обвинят во лжи, проплаченности госдепа и фашизме.
Уехать не могу.. Сил нет все это видеть.Я же пишу что не просто не жду этого, а нет даже надежды на это. Самостоятельно? Ну выйду я на протест, ты же первый скажешь «а слыхали про ненормального, который…..вот дурак, на что он расчитывал». Ведь так? Так. Пробовал поднять людей, все перепуганно отказывались, убегали, странно что не настучал никто, хотя кто их знает, еще не вечер. Во что мне вложить свою жизнь? Я не молод, здоровья бегать по батальонам нет. А греховность будущего поступка меня не смущает. Когда происходит то, что происходит, когда священники говорят что надо Украину уничтожить, украинцев убить, когда все новости состоят из лжи, выдумок и направлены исключительно на тезис «убивший украинца — герой», а им всем за это Путин ордена вешает,я не верю что бог существует в таком мире. Я взрослый человек, я обдумываю принимаемые решения, в рамках условной анонимности я не стесняюсь открыто выражать свои мысли. Даже такие. Что тебя смущает, о великий психолог из лиги психологов интернета?:) А может длинные тексты это и есть признак отчаяния и тяжелых мыслей? А, психолог? Да, жить не хочется, когда вижу что происходит и каждую минуту жду горя. А вокруг одни тени. Одни трусливые, тупые людишки. За деньги или насмотревшись кривого телевизора они ходили блокировать наших военных, потому что были абсолютно уверены, что те не выстрелят и даже не ударят. Звали сюда «рюськи мир», думали что им просто денег в три раза больше дадут, а еще врали сами себе и другим что и заводы восстановят и вообще Нью-Йорк по-русски будет. А теперь, когда увидели что пришло и когда действительно надо действовать, отстаивать свое будущее, защищать свои дома, свои жизни, они залезли под шконку. Потому что знают, эти пришедшие это не наши, они их и за меньшее будут бить и пытать, а за раскрытый рот точно убьют. И я в центре этой антиутопии, каждый день, каждую минуту Я неоднократно говорил о том, что убеждать коллорадов бесполезно. Пакостить им, собирать информацию и передавать по известным адресам, распространять агитинформацию, саботировать — это отлично работает. Но уж никак не договариваться. Не то время, и не то место.
Поколение, выросшее перед телевизорами, почему-то наивно полагает что война — это взрывы, мускулистые мужики с огромными автоматами, расстреливающие толпы других мускулистых мужиков с автоматами, и взрывающих тычком пальца бетонные блоки. Война — грязная, на ней нет правил, на ней нет чести. Есть только враг, которого нужно уничтожать, которому нужно вредить, которого нужно дискредитировать всеми доступными способами. Для этого вовсе необязательно дышать здоровьем и гнуть гриф штанги о свою шею.
Вопрос лишь в том, готов ли ты воевать за свою родину не глядя на других? Парни из Донбасса отдавали свои жизни на Донечине не за то, чтобы мы кисли. Они просто боролись, как борются сейчас и воины в других донбасских батальонах. Не за хунту, не против коллорадов, а за Украину и украинский народ.
ps. Не надейтесь сильно на освобождение, ведь если террористов начнут побеждать, то свихнувшийся диктатор психанет и введет войска, чтобы не дать ни единого шанса на нормализацию ситуации.
ps2. Когда здесь среди руин будет течь кровь, национал-правильное телевидение россии покажет кадры счастливых людей с подписью Это Лисичанск Сегодня, расскажет как тут все прекрасно, а в интернете, на тех лисичан которые будут рыдая рассказывать правду, набросятся сотни «настоящих» лисичан из Самары, Уфы, Питера и обвинят во лжи, проплаченности госдепа и фашизме.
Уехать не могу.. Сил нет все это видеть.Я же пишу что не просто не жду этого, а нет даже надежды на это. Самостоятельно? Ну выйду я на протест, ты же первый скажешь «а слыхали про ненормального, который…..вот дурак, на что он расчитывал». Ведь так? Так. Пробовал поднять людей, все перепуганно отказывались, убегали, странно что не настучал никто, хотя кто их знает, еще не вечер. Во что мне вложить свою жизнь? Я не молод, здоровья бегать по батальонам нет. А греховность будущего поступка меня не смущает. Когда происходит то, что происходит, когда священники говорят что надо Украину уничтожить, украинцев убить, когда все новости состоят из лжи, выдумок и направлены исключительно на тезис «убивший украинца — герой», а им всем за это Путин ордена вешает,я не верю что бог существует в таком мире. Я взрослый человек, я обдумываю принимаемые решения, в рамках условной анонимности я не стесняюсь открыто выражать свои мысли. Даже такие. Что тебя смущает, о великий психолог из лиги психологов интернета?:) А может длинные тексты это и есть признак отчаяния и тяжелых мыслей? А, психолог? Да, жить не хочется, когда вижу что происходит и каждую минуту жду горя. А вокруг одни тени. Одни трусливые, тупые людишки. За деньги или насмотревшись кривого телевизора они ходили блокировать наших военных, потому что были абсолютно уверены, что те не выстрелят и даже не ударят. Звали сюда «рюськи мир», думали что им просто денег в три раза больше дадут, а еще врали сами себе и другим что и заводы восстановят и вообще Нью-Йорк по-русски будет. А теперь, когда увидели что пришло и когда действительно надо действовать, отстаивать свое будущее, защищать свои дома, свои жизни, они залезли под шконку. Потому что знают, эти пришедшие это не наши, они их и за меньшее будут бить и пытать, а за раскрытый рот точно убьют. И я в центре этой антиутопии, каждый день, каждую минуту Я неоднократно говорил о том, что убеждать коллорадов бесполезно. Пакостить им, собирать информацию и передавать по известным адресам, распространять агитинформацию, саботировать — это отлично работает. Но уж никак не договариваться. Не то время, и не то место.
Поколение, выросшее перед телевизорами, почему-то наивно полагает что война — это взрывы, мускулистые мужики с огромными автоматами, расстреливающие толпы других мускулистых мужиков с автоматами, и взрывающих тычком пальца бетонные блоки. Война — грязная, на ней нет правил, на ней нет чести. Есть только враг, которого нужно уничтожать, которому нужно вредить, которого нужно дискредитировать всеми доступными способами. Для этого вовсе необязательно дышать здоровьем и гнуть гриф штанги о свою шею.
Вопрос лишь в том, готов ли ты воевать за свою родину не глядя на других? Парни из Донбасса отдавали свои жизни на Донечине не за то, чтобы мы кисли. Они просто боролись, как борются сейчас и воины в других донбасских батальонах. Не за хунту, не против коллорадов, а за Украину и украинский народ.
65
