Иногда нужно и подумать
- 20.12.07, 10:35
- Дети тьмы
просто уж очень зацепила одна ссылка
незнаю, может это годы, хотя .... какие наши годы
P.S. прощу прощения, за то, что разослал всем :)
Мить. Спалах Часу. Й вже…
Моя скороминущість…
Я – епізод, сюжет,
Експеримент, сполучність
Скінченна.
Суєта
Тримає нас в лабетах -
Прискорює міста -
Розбещує планету…
Світ дріб'язкових справ,
І метушні щодень –
Як твань! Загруз - пропав…
Мовчи – анітелень!
******
Сердечний щем!... З-під вій
Вода…
Сузір'їв сонм
Згортається в сувій –
Чумацький Шлях… Це сон! -
Про вільнокрилий злет
У Всесвіт, до зірок,
Ширяння між планет
У Вічності…
Мій рок!
Сузір'їв хор вгорі
Бентежить… Щем!..
З-під вій
Сльоза… Вогнем горить!
Дрібні лелітки мрій
У вічність відліта;
Чумацький Шлях сувій
Свій розгорта… Літа -
Піщинками…
Подій
Потік стрімкіше… Й вже!
Час вичерпано. Мить –
Скінченність - я - сюжет
У Всесвіті…
Щемить!..
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109280098Ще вчора вони були з-поміж нас…
І по житті з своїм народом крокували.
Та рідну землю бачили в останній раз,
Коли у рейс смертельний вирушали.
Із найріднішими прощались у цей день,
Щоби ніколи вже назад не повернутись.
Невтішним горем для батьків і для дітей
Польоту цьому треба було обернутись.
Вже швидко їх смертельний час проб’є…
Вони ж безпечно у літак сідають.
Вони іще живуть… І в кожному надія є…
Та в небі ангели уже на них чекають.
Тільки серця бездушні і пусті
В цей день не обливаються сльозою.
Це попередження страшне для нас усіх,
А не трагедія окремого народу.
Спасіння вже нема…Вогонь, жахливий крик…
А в небесах вже реквієм лунає.
Нехай Господь воскреслий прийме їх усіх.
А на землі нехай їм буде вічна пам'ять.
Чоловіки, що пішли навіки,
Сняться вдовам своїм молодими.
Як світлий подарунок долі:
Давно без нього, але все ще з ним.
Ванюшо, Ваню, як тебе люблю!
В старечій тузі я забутись хочу,
Щоб в темряві спасительної ночі
Себе відчуть здорову й молоду.
Прикута до ліжка, немічна й стара.
За дев’яносто вже перевалило.,
Надію маю: є ж Господня сила,
Щоб знову нас із Ванею звела.
Грудень 2013
<}> <{>
За гарний малюнок висловлюю подяку шановному "Prophet"...
Можливо, Ви сподівалися прочитати щось інше, але мені видалася доволі дотепною ця історія... Хотілося б аби Вам сподобався дещо... Незвичний підхід до теми, яка тут зачіпається... ))) Розумію що неоднозначно, а проте, як на мене, змушує замислитись. Приємного (таки сподіваюся) читання !!!
Вона споглядала усе, що відбувалося довкола й міркувала собі: "І хто сказав, що тут буде коридор зі світлом в кінці? Може цей хтось, в метро давненько не катався? Такі тунелі лише там бувають. Ой, мамо, дурять же ж нас! Опаньки! Що я бачу! Еге-гей! Ха-ха. Я тут вгорі! Ось тут у вас над головами! Бовдури… Ото умора! Агов! Не треба до мого тіла підводити електрику… Ти, красунечка не надумайся цей шприц в мене вганяти!.. Дурепа. Все одно я вже тут, і назад не повернуся. Якщо б з ким поговорити, а то лікарі підуть вже скоро, зовсім нудно стане… Ой, дядечку, не треба кричати матом, що "ми її втрачаємо". Ви вже втратили. Ось вона я. І ось вона я лежу там перед вами. А нічого було п'яного анестезіолога в операційну пускати. Ой! А ти хто?"
Красивий молодий чоловік виник нізвідки й завис поруч з нею в повітрі, закинувши ногу на ногу. Довге чорне волосся перехоплене чорною стрічкою, трохи спадає на ліву щоку, прикриваючи одне око. «А очі красиві… Чорні… Лише якісь нелюдські. І блідуватий чогось він, і в ганчірки якісь замотаний. Хіппі мабуть", - тривали міркування далі ... Вона відзначила деяку його привабливість, проте подумки нагадала сама собі: "Я рудих і зеленооких люблю".
«Що, на всю лікарню знайшовся ще один п'яний анестезіолог?» – треба ж якось розмову зав'язати. Чоловік простягнув їй руку, почувши натомість: «Ні, шановний, я не танцюю. Лише співаю. До того ж, лише в туалеті і у ванні, коли нікого вдома немає. А ще погано готую, страшенно ледача, і не особливо красива. Але тепер це залишилося там. Внизу. Та скільки можна чіпляти на мене електроди! Все одно не оживе ця ваша кардіограма»!
- Підемо!
- Це ще куди?
- Підемо зі мною.
- Я запитала не "з ким мені йти", а куди! Різницю вловив? Ти взагалі хто такий?
Він назвався. Вона переварила інформацію і дико розреготалася, страшенно образивши хлопчину.
- А ти, сподіваюся, не від передозування помер, хлопчику? Придумав теж! Ой не можу! Сатана! Чого тоді не Господь Бог? Або хто там у вас?
Натомість вона почула: «Не богохуль, молода діва»! Поруч з нею виник ще один молодий чоловік .
- Та що ж таке! Поки жива була - так ніхто і увагу не звертав, а як померла, так оно вже другий клеїтся…
Цей другий був дуже схожий на першого... Лишень увесь в білому з срібним волоссям і блакитними очима. Але вона сказала сама собі: «І все одно я люблю рудих і зеленооких»!
- Дай здогадаюся! Янгол!
- Пішли!
- Знову те ж саме. Підемо! Куди підемо, навіщо підемо? Мене і тут непогано годують!
- До Пекла.
- До Раю.
- Хор хлопчиків. Який чудовий вибір, шановні. У вас там сьогодні день відкритих дверей, або ви рекламними агентами працюєте?
- Вибирай.
- А ти мені, любий Сатана, не наказуй. Мені подумати треба. Ось, що я робитиму, якщо з вами піду!? Хоч з одним з вас? І як мені вибрати, що краще? У вас рекламнне оголошення або буклетик який не завалявся?
- Потрапивши до раю, ти очистишся. Тобі пробачено буде всі гріхи твої і возвиситься душа твоя…
- Так. З тобою все зрозуміло. Твої варіанти, Сатана?
- Суцільні насолоди і втіхи. Все, що прагнутимеш, чого душі твоїй тільки буде завгодно. А за хорошу службу, і тіло тимчасове дати можуть.
- Ніа. Тіло тимчасове мені не треба, он моє власне валяється.
- Не спокушай невинне дитя! Чорний біс! Чиста душа її і непорочна! Не слухай його…
- Я перший поруч опинився, Янголе! Моєю душа її буде!
Сатана аж підвівся і показав Янголу кулак. Янгол відсахнувся, зробив дивовижний жест рукою і знову затягнув своєї.
- Зі мною підеш, спокій і умиротворення здобудеш. Інакше ходити тобі неприкаяною світом білим…
- Як до нас підеш, - нудьги знати не будеш! Радість і бенкет повсякчас! Не дивися, що Пекло - темне містечко! Там і своєї краси вистачає.
- Зможеш лікувати людей, силою, даною тобі від Бога у винагороду за віру…
- Отримаєш все, що побажаєш, за відмінну службу і пошану…
- Твоя душа житиме вечно…
- Зможеш вселитися в чиєсь тіло і жити на Землі…
- Спокій і мир.
- П'янка і гулянка.
- Радість і щастя.
- Веселість і бенкет.
- Віра.
- Вшанування.
- Постійність.
- Вічність.
- Доброта.
- Вигода.
- Знання.
- Сила.
- Розуміння.
- Влада.
- Якщо ти підеш до Пекла, - матимеш все це…
- Якщо підеш до Раю, - матимеш все це…
- Знаєте що, хлопці? Набридло вас слухати. Як там добре, як тут добре. Напружуєте ви мене цим базіканням. Усе одно ви мені не до смаку. І цікавого, що у владі і славі, що у вірі і спокої мало. Так що, адью. Я пішла назад. Навчуся готувати, танцювати і співати. А щодо зовнішності я переборщила. Не така я вже і страшна. До того ж, у вас тут всі чорно-білі, а я люблю рудих і зеленооких…
<<< >>>
Зненацька кардіограма на моніторі почала танцювати, призвівши до "легкого шоку" в пристуніх лікарів. Після перебування протягом 10 хвилин у стані клінічної смерті дівчина почала оклигувати.
<<< >>>
- Знаєш що, - сказав Янгол.
- Га? – буркнув Сатана.
- Ми пролетіли.
- Ага. Знову нічия. Даремно лише горлянки надривали.
- Гаразд, пішли. Там по сусідству хлопчака якогось оперують. П'ять душ, що моїм буде.
- Гаразд, Янгол, парі прийнято.
{{{ }}}
За оригінальний текст (який і прислужився при створенні того, що Ви мали можливість прочитати), висловлюю подяку сайту "http://gazeta.univ.kiev.ua/?act=view&id=654".
P.S. Прошу вибачення, якщо Ви сподівалися на продовження... Мого творчого пориву. Але на цей раз мені хотілося ознайомити Вас з чимось актуальним у контексті подій, з якими останнім часом довелося зіткнутися. Тож, мені видалися також цікавими наступні матеріали:
- Ніф, Наф, Нуф або як ними не стати ? < Раджу на це звернути увагу...
- Практичний МАХ на всі грипи,чи хай їм ГРЕЦЬ- Н1N1!!!
Ще дещо...
Дружня порада: на хвилі цієї "інформаційної кампанії" не надумайте вигадати собі якусь хворобу (й така "капость" трапляється)...
... Бережіть себе і будьте здорові !!! )))...