Навіяно 2
- 27.12.17, 11:58
Я так нервуюсь
від Життя
і так не Бачу
Долі
Що дні ті -
сірі
що намул
як "Річку "
захаращує моноттям.
І вигляда
в вікно Реалу
пройдусь повз
натовпи Безликим
(далі буде )
3
хочу сюди!
-
-
56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років
Замітки з міткою «лірика»
Я так нервуюсь
від Життя
і так не Бачу
Долі
Що дні ті -
сірі
що намул
як "Річку "
захаращує моноттям.
І вигляда
в вікно Реалу
пройдусь повз
натовпи Безликим
(далі буде )
Рука сама по клавішах гуляє
- 05.12.16, 21:25
Рука сама по клавішах гуляє,
У вірші виливаючи рядки.
Словами поетичне поле засіває,
Яскраво щоби зацвіли грядки.
Мережкою немов би вишиває
Елегантністю,чарівністю вона,
Нитку незвичайну заплітає
Енергії прекрасної струна
Пожежа у душі моїй палає
Охолонути думки їй не дають.
Лагідно це серце зігріває
Оксамитом ніжності снують.
Ніби в казку знову поринаю,
І співає весело душа
Листування просто, і це знаю,
Але знову написав я нового вірша
2
Жадана зустріч
- 05.12.16, 21:16
Сонце посміхається з небес,
На майданчику веселий сміх лунає.
Серце виривається з грудей,
А душа веселу пісеньку співає.
Адже зустріч цю, я так чекав,
Щоби подивитися Вам в очі,
Бо Ваш образ в душу мні запав,
І приходив в сни мої щоночі.
По стежині ось Ви вже йдете,
Поруч Ваша доня поспішає.
Її голос чую я здаля,
Весело щось Вам розповідає.
Посмішку я бачу на вустах,
Ой, яка вона у Вас чудова.
Привітавшись щиро, на взаєм,
І між нами полилась розмова.
Непомітно час так промайнув,
І потрібно нам вже розлучатись,
Та не хочу звідти я іти,
В казці цій волів би залишатись.
Взявши доню Ви назад пішли,
Я услід Вам з сумом позираю,
Бо коли побачу Вас ще раз?
Ні, про це напевне вже не знаю.
1
Риторнель
- 27.06.16, 12:02
Цікава штука - риторнель... Не знаю чому, але для нашої поезії він не характерний, є італійським. Але ж ритм, звучання, краса.. Вау іноді просто. Була ось тут, підказали)) http://www.stihi.ru/2012/08/31/7870 Важко втриматися, і кілька не зоставити "собі"
Мои мечты. Итальянский риторнель
Как кровь закат...
Он так похож на те мечты мои,
Разбитые тобою наугад.
Полет в ночи.
Я так хотела долететь до купола небес
И взять от звезд ключи.
Да дверь взломать,
Чтобы когда-нибудь войти шагами легкими
И вновь тебя обнять.
Но ты молчишь...
И, ускоряя ход безвременных часов,
„Тебя люблю!” - во сне лишь прокричишь.
Риторнель. Проба пера
Босая ночь танцует по голым крышам
Мои мечты. Итальянский риторнель
Как кровь закат...
Он так похож на те мечты мои,
Разбитые тобою наугад.
Полет в ночи.
Я так хотела долететь до купола небес
И взять от звезд ключи.
Да дверь взломать,
Чтобы когда-нибудь войти шагами легкими
И вновь тебя обнять.
Но ты молчишь...
И, ускоряя ход безвременных часов,
„Тебя люблю!” - во сне лишь прокричишь.
Риторнель. Проба пера
Море.
Морось над Городом, холодно, в шорохе листьев
Горло под воротом кашлем распорото в споре.
Горе
В горле колотится острым комком отчего-то.
Молотом мысли тревожные, ворохом – к ссоре?
Волны
Ломятся в мол, разлетаются брызгами в небо,
Памятью горькой и горечью волглою полны.
Морось над Городом, холодно, в шорохе листьев
Горло под воротом кашлем распорото в споре.
Горе
В горле колотится острым комком отчего-то.
Молотом мысли тревожные, ворохом – к ссоре?
Волны
Ломятся в мол, разлетаются брызгами в небо,
Памятью горькой и горечью волглою полны.
Босая ночь танцует по голым крышам
Босая ночь танцует по голым крышам.
Её шаги невесомы, но мы их конечно
Услышим.
На тёмном дне зажглись золотые блики,-
Нелепый кто-то на месте разбоя забыл
Улики.
Сгорел огонь, лишь серая пыль осталась.
Короткий сон не прогнал беспокойные мысли,
Усталость.
У ветра с окном обычная перепалка.
Ты там, далеко, и, наверное, спишь,
Как жалко.
Раскаялся дождь, покорной листвы мучитель,
А я, как манны, жду горячей воды -
Включите…
Бабочки в животе
Её шаги невесомы, но мы их конечно
Услышим.
На тёмном дне зажглись золотые блики,-
Нелепый кто-то на месте разбоя забыл
Улики.
Сгорел огонь, лишь серая пыль осталась.
Короткий сон не прогнал беспокойные мысли,
Усталость.
У ветра с окном обычная перепалка.
Ты там, далеко, и, наверное, спишь,
Как жалко.
Раскаялся дождь, покорной листвы мучитель,
А я, как манны, жду горячей воды -
Включите…
Бабочки в животе
Трепет ресниц в перестуке вагонов -
Бабочки
в животах у влюблённых.
Как сигарета, упавшая в домну -
Бабочки
в животе у дракона.
Нет, не судьба, не вздохнуть облегчённо -
Бабочки
в животе и в печёнках.
Я растворил бы желудочным соком
Бабочек...
Но без них - одиноко.
Скоро гусям за моря. Риторнель Скоро гусям за моря.
Ветер колышет осокой, в речке вода холодна.
Снова я всей анахатой чувствую грусть сентября.
Знаешь, осенние сны
Грустью насыщены светлой, полные смутных надежд,
Веют далёким и милым, так бесконечно нежны.
Думаю: сбудется ль тот,
Виденный мною сегодня - сон, где мы были вдвоём?
Вот наяву б помириться! То, что случилось – не в счёт.
риторнель..
Все же
Сказке - конец, уголовному делу - начало!
Ведь воровать урожай у народа - негоже!
Взяли
Тут же с поличным на поле преступную группу.
Всех, кто колхоза добро, не стыдясь, расхищали.
Бабочки
в животах у влюблённых.
Как сигарета, упавшая в домну -
Бабочки
в животе у дракона.
Нет, не судьба, не вздохнуть облегчённо -
Бабочки
в животе и в печёнках.
Я растворил бы желудочным соком
Бабочек...
Но без них - одиноко.
Скоро гусям за моря. Риторнель Скоро гусям за моря.
Ветер колышет осокой, в речке вода холодна.
Снова я всей анахатой чувствую грусть сентября.
Знаешь, осенние сны
Грустью насыщены светлой, полные смутных надежд,
Веют далёким и милым, так бесконечно нежны.
Думаю: сбудется ль тот,
Виденный мною сегодня - сон, где мы были вдвоём?
Вот наяву б помириться! То, что случилось – не в счёт.
риторнель..
Алексв
"Репка"
Было,-
Выйдет в колхозное поле дед ночью ли, утром,-
Тянет-потянет, но вытянуть репку не в силах.
-Тряпка!
Бабка ворчит и встает, чертыхаясь, за дедкой.
Тянут-потянут,- но нет результата и с бабкой.
-Алла!
Юную внучку зовут,- у нее мощный бицепс,
Третий разряд по сумо. Но и внучки сил мало!
Крепко
Держит земля корнеплод,- посылают за Жучкой.
Горестно воет собака. Незыблема репка.
-Нужно
Мурку привлечь, оторвав от охоты мышиной,
Кошка за Жучку, - все тянут-потянут натужно...
Мышка,
-Может быть, та, что хвостом на бегу яйца била,-
Репку извлечь помогла. Здесь кончается книжка.
"Репка"
Было,-
Выйдет в колхозное поле дед ночью ли, утром,-
Тянет-потянет, но вытянуть репку не в силах.
-Тряпка!
Бабка ворчит и встает, чертыхаясь, за дедкой.
Тянут-потянут,- но нет результата и с бабкой.
-Алла!
Юную внучку зовут,- у нее мощный бицепс,
Третий разряд по сумо. Но и внучки сил мало!
Крепко
Держит земля корнеплод,- посылают за Жучкой.
Горестно воет собака. Незыблема репка.
-Нужно
Мурку привлечь, оторвав от охоты мышиной,
Кошка за Жучку, - все тянут-потянут натужно...
Мышка,
-Может быть, та, что хвостом на бегу яйца била,-
Репку извлечь помогла. Здесь кончается книжка.
Все же
Сказке - конец, уголовному делу - начало!
Ведь воровать урожай у народа - негоже!
Взяли
Тут же с поличным на поле преступную группу.
Всех, кто колхоза добро, не стыдясь, расхищали.
2
Моє кохання – Сон-трава.
- 09.04.16, 22:03
Після пролісків, які по весні безшабашно сміливо тягнуться своїми синіми бутонами до сонця, ці обережні першоцвіти, перш ніж виглянути з під талої землі, як би завбачливе "утеплились", одігнуішись в свою самобутню м'яку та сріблясту хутряну й занадто екзотичну шубу, яка захищає їх і від запізнілих заморозків і від раннього спекотного весняного сонця. В цій модній одежі вони виглядають неповторними мудрими пілігримами степу. А їх безшабашні пелюстки шляп, просто неперевершені за «дизайном» і кольоровою палітрою. Витончений аромат лише підкреслює їх особливість.
Сон-трава (лат. Pulsatlla ptens) — яркий пушистий та рум’яний весняний першоцвіт, який пов'язується з багатьма легендами, магічними ритуалами, поетичними творами, народними обрядами.
Існує легенда, нібито покладена на ніч під голову ця рослина викликала пророцькі сни. За народними повір’ями, сон-трава слугує захистом від порчі, наговорів інших негараздів… Кажуть, що соком цієї трави в давнину навіть обробляли списи, щоб відігнати темну силу. Здавна народ вірив в те, що нечисть не сміє і наблизитися до сон-трави, а саму рослину вважали не тільки оберегом від усякого чаклунства і лихого ока, але і символом перемого добра над злом.
11 квітня – День Сон-трави.
З Днем СОН-ТРАВИ!!!!!
6
А. Виршинский - Эхо Донбасса.
- 22.11.15, 10:00
- Ти ніколи не дізнаєшся усієї правди. Бо це занадто круто навіть для мене, - людини, що мала честь пережити усі ці події. Ти ж - просто випадкова зустріч на тлі шаленої, лютої, страшної боротьби за міфи та легенди, - як з'ясується пізніше... - Ні, мала, я не про що не шкодую, просто дивно дивитися на тебе зараз, коли минув майже рік, коли ми обидва змінилися до рівня невпізнання. - Навіть Дзержинськ - наш початковий пункт, вже не той, та й ми вже не причетні до нього. Рік тому я відчував... так, важко сказати, але щось було. А зараз, це просто остаточна крапка, та декілька спогадів про минуле.
[ Читати далі... ]
[ Читати далі... ]
9
Осіння музика
- 09.10.15, 12:16
На прем'єру "Осінньої музики" Ганни Гаврилець
Київським квартетом саксофоністів
і Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром
в Національній філармонії України 21.09.2015
Вилущуються
Цілі ноти - каштани
Контрабасові
*****
Листя грушеве
З нотного стану дощу
Розлітається.
Синкопує листопадом
Партитура жовтнева
*****
З утроб золотих
Чотирьох саксофонів –
Плач, схлип, літепло
Листопадово-синє -
Осіння мелодія…
вересень-жовтень 2015
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: восток: рубаи, хокку, танка
Свидетельство о публикации № 70919
2
Осіння музика
- 09.10.15, 12:08
- Творческая Masterская
На прем'єру "Осінньої музики" Ганни Гаврилець
Київським квартетом саксофоністів
і Національним заслуженим академічним симфонічним оркестром
в Національній філармонії України 21.09.2015
Вилущуються
Цілі ноти - каштани
Контрабасові
*****
Листя грушеве
З нотного стану дощу
Розлітається.
Синкопує листопадом
Партитура жовтнева
*****
З утроб золотих
Чотирьох саксофонів –
Плач, схлип, літепло
Листопадово-синє -
Осіння мелодія…
вересень-жовтень 2015
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: восток: рубаи, хокку, танка
Свидетельство о публикации № 70919
2
І яскріло золотом...
- 17.09.15, 12:36
- Бажаю, аби мої свіжий подих і легкий дотик перетворювали все на золото і коштовне каміння…
- Буде так!...
І яскріло золотом, сяяло цитринами, палахкотіло сонячно-медовими бурштинами, яріло рубінами, зачаровувало крапчасто-пістрявими яшмовими візерунками. Аметисти з гранатами зблискували втаємничено очима – адже вони Хоронителі Фіолетово-Багряної Істини.
Ці коштовності були усюди. Їх було так багато!.. А вони падали й падали… Багатство казкове, нечуване і скороминуще… Не знала Осінь, що за декілька тижнів всі її статки і розкоші зникнуть, і голісінька, боса, тремтячи всім тілом, втікатиме вона від Зими, суворої і невблаганної. Вигнанка красуня Золота Осінь…
15-16.09.2015
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика пейзажная
Свидетельство о публикации № 70072
1
Вже ранки прокидаються пізніше
- 10.09.15, 10:31
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Бракує сонцю сил вже на вершечок
Небесний видиратися; спроквола
З півшляху подолає і додолу
Сповза. Жене вівчар овечок -
Вітрець і хмари, подорожні вічні,
Бредуть собі серпневим пасовищем,
Всевідні й мудрі. Соняхи окличні
Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище...
Вже ранки прокидаються пізніше,
Від прохолоди щуляться. Туман
Скуйовджений із річкової ніші
Вигулькує, кульгавий дідуган.
Він шкандибає лукою спроквола
З отарою овечок тонкорунних
І тане... у тремке трембітне соло,
У літепло, у блюз осінньострунних...
серпень 2014-вересень 2015
© Copyright: Марина Степанська
3
