хочу сюди!
 

Альона

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «віра»

Замітка про Софію Киівську. Чому...

Частина 1

 

    Уявіть, що ви мешканець древнього Києва,- десь так 10 століття від Різдва Христовового...

    Ви – рибалка, гончар, злодій, ювелір, поважна, або знатна людина – одним словом киянин.

  Нещодавно, – років 50 тому, – запровадили нову віру – християнство і відповідно звели на княжому подвір*ї церкву з каменю - Десятинну. Хоча з капища, що неподалік, вітер ще не розвіяв жертовний попіл.

    Але – нові церкви, (а їх більшає), - то не просто алтарі – то цілі собори, що будуються на кам*яних стовпах, перекритих дивними витворами заїжджих майстрів – апсидами, напівциркульними склепіннями, куполами. Стіни відтиньковані та щедро прикрашені всередині білим мармуром, золотом, смальтою, гаптованим рядном. Під головним куполом (меньших - кілька) – величний простір, що пнеться вгору, не зважає на  тяжіння і за чутками поєднаний з самим Богом...

Під куполом, під час служіння, може стояти князь, його найближчі та духівництво.

У середньому нефі, що з грецької перекладається, як "корабель" – середньому найбільшому приміщенні -   родовиті та майновиті городяни, шановні гості, дружинники, у меньших – бічних нефах – меньший люд: ремісники, убогі, але всі - хрещені...

У бабинець виганяють нехрещених (оглашенних) та й там же стоять жінки... Нова релігія не жалує жінок, вона і відносини подружні регламентує... Плотське вважає за гріх... Отже і князеві довелось відмовитись від стосунків з 600-ма своїми дружинами і взяти одну – принцесу Анну з константинопольського двору...

Коли згодом великий київський князь Ярослав, прозваний Мудрим, вирішує будувати (чи за новими дослідженнями - добудовувати) - головний собор на честь Софії Премудрості Божої, на то він має для цього багацько підстав.

Ярославові, змолоду, дісталась батькова княжа вотчина – Новгород. Новгородці, не тільки заможні і вправні, – вони сміливі і розумні, могли і князя спровадити, бо цілком вірно вважали себе тією громадою, що й керує містом. Військова адміністрація потрібна ім більше для порядку і традиційного головування під час прийняття важливих зовнішньополітичних рішен...

З тими ж киянами – важче і простіше...  Вони веселіші і жвавіші, не знехтують вигодою, але й честь збережуть...Іх захоплює краса і воля...

Сіверці, трохи похмуріші за киян, запальніші, собі на думці, суворі, але не настільки як новгородці...

Зібрати докупи державу з настільки різних племен, та й ще з окремими віруваннями намагалися багато князів; за Святослава і Володимира Київського, - «з огня й меча», - перейшли  до підпорядкування Словом. Один дух повинен об*єднати кривичів і древлян, сіверців і новгородців...

А вмістилищем того Духу має стати - Собор.

Цього року національний заповідник Софія Київська має святкувати 1000 від дня заснування.

 

Линии прямые и не очень

Прочитано на http://www.pravmir.ru/linii-pryamye-i-ne-ochen/

Какой рисунок на мраморе? Какие формы у облаков? Трудно ответить. Разные. Причудливые, неожиданные, неправильные. Неправильные с точки зрения геометрии, прямых линий и человеческой деятельности. Бог, творя, использует прямые линии как идею, но не позволяет Себе воплотить их в сотворенные вещи. Дерево стволом растет по вертикали, а ветвями распространяется вширь, по горизонтали. С точки зрения геометрии, внутри каждого дерева как идея, как система координат нарисован крест. Но в природе вы креста не увидите. Бог предоставил человеку понять идеальный мир и воплотить его в веществе.

Дальше мысль увлекается к той бездне, что связана с крестом, который сделали люди и Богом, разрешившим Себя на кресте распять. Господь умирал на прямых линиях. Но не будем сейчас об этом. Мы – хозяева мысли, и свернем эту реку на время в иное русло.

**

В одном из тех мест на земле, что заласканы солнцем и обрызганы  морем, я сижу у окна. За окном – ветер. Словно повар за чуб  провинившегося поваренка, ветер гнет и терзает и мучит своими порывами  ветви черешен и вишен.

Протоиерей Андрей Ткачев

Здесь, в помещении, я нахожусь в царстве прямых линий. Прям подоконник, прям контур дверей, холодильник, кухонный шкаф, телевизор, стол. Всё вокруг воплощает прямую линию, прямоугольники и квадраты. А за окном – царство неповторимости и той гармонии, что не рифмуется с  геометрией. Все ветки не похожи друг на друга, все ягоды на грядках и  каждый листик – личность. Они уникальны и не шаблонны. Откуда взялся  этот контраст? Может, от человеческой слабости? Прямая – это кратчайшая  линия между двумя точками. Человеку нужно экономить время, силы и  материал. Он вынужден ходить, планировать, строить, используя прямую  линию, поскольку он слаб и умен. Богу же не нужно экономить ни силу, ни  время, ни расстояние. Сотворенные Им леса и горы отрицают человеческую  скупость и прямую линию.

Иван Карамазов бунтовал и дерзал на возврат Богу «билетика» из  нравственных оснований. Но если бы по небу плыли квадратные облака, у  человека появилась бы возможность рассориться с Богом из эстетических  соображений.

Человек живёт в двух мирах. Если б он всегда ночевал под звёздами,  ему пришлось бы непрестанно стихословить Псалтирь. Чтобы не думать о  Боге всегда, человек изобрёл рукотворные «кущи», в которые, словно  когда-то Адам, добровольно спрятался. Эти кущи – цивилизация, вторая  природа. И что такое наш потолок, как не иллюзия слепоты Всевидящего  Ока?

Человек делает жильё, потом жильё делает человека. Так рассуждал Достоевский, рисуя Раскольникова жителем тесной клетушки. Если мысль снует и  движется в кругу житейских понятий, лучше думать её в помещении. Но если мысль рвётся к Богу, словно робкими пальцами хочет коснуться иного  мира, то лучше выйти на воздух. Но не на городскую улицу, а в поле, лес  или на побережье.

Для инженерной и бухгалтерской работы нужны как воздух прямые линии  интерьера и искусственный электрический свет. Для придворных интриг  нужны длинные коридоры и высокие потолки. А для поэзии и богословия  нужен гармонический хаос природных красок, звуков и запахов. Богослов,  богословствующий всегда в кабинете, рискует родить странное или страшное богословие.

**

Но вот вопрос: а как же храм? Ведь это здание, посвященное встрече с  Богом, рождено культурой и насыщено мыслью, и инженерной, и  эстетической. Да, храм – это чудо. Правильно и красиво построенный храм кажется выросшим из земли или всегда бывшим на этом месте. И греки  раньше не обтёсывали камни церквей до гладкости, чтобы жилище благодати было построено из минимально обработанного человеком материала. Там  должен быть священный полумрак, особый запах и обязательно живой огонь.  Лишь гений, кладущий Богу земные поклоны, может создать дом молитвы.  Иначе получится дом культуры с крестом наверху и электрическим  паникадилом.

**

Умопостигаемый человек симметричен и идеален. Умопостигаемый человек  хочет, чтобы его нарисовал Леонардо да Винчи. Реальный же человек всегда имеет изъян. Отклонение от штампа обязательно. Будь мяч для гольфа  идеально гладким, он не летел бы далеко. Нужны оспинки, ямочки,  рытвинки. И увидь мы идеального человека, мы убежали бы от него в ужасе, как от ожившего робота, или, как от покинувшего витрину манекена. Но мысль человеческая оперирует числом и линией, которые живут и  движутся там, где может быть ошибка, но не может быть изъяна. Ум наш  дышит воздухом, окружающим Бога, то есть идеями. Это не Сам Бог, но Его  воздух, та среда, что волнуясь, играет складками Его риз.

И ещё. Человек похож на дельфина, не потому, что оба – млекопитающие. У дельфина есть лёгкие, он дышит воздухом, но живёт в воде. Ему нужно  выныривать и вдыхать, чтобы затем погружаться и стремительно двигаться. И человек дышит воздухом иного мира, а живёт в этом. Он тоже должен  вдыхать тот, «иной воздух», чтобы энергично и стремительно двигаться в  этой привычной среде. И человек изначально так же красив и добр, как то  морское животное, что спасло Орфея и возило его на спине.

**

И даже не в двух, а в большем количестве миров живёт сын Адама.  Первое разделение, первая пара – это «мир сей» и «мир тот». Вторая линия фронта проходит через «мир сей». Это мир, сотворенный Богом и мир,  сочиненный и построенный человеком, цивилизация, вторая природа, Каиново наследство. «Мир тот» тоже не однороден. Он полон, он кишит живыми  существами, и жители его двояки. Одни благословляют и славословят,  другие – хулят и проклинают. Дельфин, выныривая, просто дышит, а  человек, вторгаясь умом в невидимое, иногда дышит воздухом, а иногда – ипритом. Отправляясь в мысленную реальность, нам нужно запастись  мысленным противогазом.

**

Мир дробится и делится на кубики, песчинки и квадратики. Так картинка в телевизоре вдруг может сбиться, и вместо привычных лиц и интерьеров  ты вдруг видишь головоломку цветных клеточек, изнанку цифрового  изображения.

Вот так и мир. Он кажется твердым и незыблемым. Но мы-то знаем, что в назначенное время он начнет стремительно рассыпаться, как песчаная  статуя, бывшая монолитной пока песок был мокрым. Высох песок и дунул  ветер, и невольно вспоминается наступление обещанного дня, «в который  воспламененные небеса разрушатся и разгоревшиеся стихии растают» (2 Пет.3:12)

Все эти мысли только и переберешь в уме, что на отдыхе и в  относительном спокойствии. В городах, посреди беготни, где небо – с  овчинку и асфальт под ногами, другие мысли оспаривают право ночевать в  твоей голове. И пока они там ночуют, тебе самому не спится. Но здесь,  где земля заласкана солнцем и обрызгана пеной, мысль становится  масштабней, и из всех евангелистов хочется читать преимущественно  Иоанна, ибо его символ – орел.

**

Небо высокое. Тучки на нем лермонтовские. И гордые скалы тоже  лермонтовские. На груди у этих каменных уступов ночуют золотые тучки,  улетая поутру, и оставляя влажный след на груди очередного каменного  великана.

А ветер гнет к земле ветки черешен и вишен, словно он – ветер –  толстый и грозный повар, а они – деревья – провинившиеся поварята. Вглубь ли, вширь ли посмотришь, все удивительно.

«Впрочем мы, по обетованию Его, ожидаем нового неба и новой земли, на которых обитает правда» (2 Пет. 3:13)

Названий найбезпечніший український шрифт для зору

Тим, хто довго працює за комп'ютером, потрібно прагнути зводити до мінімуму шкоду для очей. Вчені провели дослідження і з'ясували, який комп'ютерний шрифт найбезпечніший для очей. Експерименти з участю добровольців показали, що найбільш безпечним для зору шрифтом є Verdana. Розмір букв теж має значення: оптимальний варіант - 10-12 пунктів.

Вчені пояснюють це тим, що в Verdana немає засічок (дивно, в Arial також немає засічок). За рахунок цього очі втомлюються менше.  Також лікарі радять не жмуритися перед монітором, так як це приводить до появи зморшок, сухості в очах і зменшення моргання.

Потрібно зазначити, що Verdana - то старовинний український шрифт, який був розроблений  в Україні у ІІІ-ІV ст. н.е. і використовувався для написання язичницьких релігійних текстів. Його назва походить від давньоукраїнських слів "віра" та "дан", тобто "вірою даний". Потім, як відомо, із прийняттям Україною християнської релігії, даний вірою шрифт,  витіснив шрифт "Monotype Corsiva", розроблений болгарами Кирилом та Мефодієм.

Я закликаю українців не відриватися від свого коріння, частіше використовивати даний вірою шрифт, шанувати один одного і не забувати своїх батьків.

Предивний спокій! У Видубичах

                Предивний спокій, о!.. Такий Врочистий!..
        Предавніх днів мовчазний свідок ти.
        Як острів в океані суєти,
        Кремезний, сивочолий, чистий
         Архістратига Михаїла храм.

        Тепло долонь безвісних будівничих,
        Князів і воїнів, монахів і вірян
        Зберіг.
                    Він чув молитви християн,
        І вигуки затятих, войовничих
        Безбожників.
                    Епох трагічний злам

        Не похитнув його. А бачив - ой, багато! -
        Війну, наругу, відданість святу,
        Найвищий подвиг, зраду, суєту…
        В іконостас палаючий – багаття!..
        Нажахано вдивлявся древній храм.

        У Видубицькому урочищі врочистий
        Предивний спокій. Бані у блакить
        Здіймає церква. Дзвін луна. В цю мить
        Упевненість – над Києвом Пречиста
        Стоїть і Михаїл Архангел сам.

        12.05.2011

        by Stepans’ka Marina (SMG)

трохи історії Видубицького монастиря тут

http://www.monastyr.kiev.ua/history.html[ Смотреть дальше... ]


© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11109280181

Церква Спаса на Берестові

Церква Спаса на Берестові
Великдень 2011 року від Народження Христа

   (плач )
Навіяно побаченим. Кадр 1: 25 липня 2010 р.(День пам'яті рівноапостольного князя Володимира).
Кадр 2: 25 квітня 2011 р. (Понеділок Пасхальної седмиці).
Кадри тотожні, за винятком пір року.

Моє публічне звернення до небайдужих та можновладців, особливо тих, хто
відповідає за стан пам'яток культури та історії. В липні минулого року я
побачила повалений хрест на церковні бані. Церква, яка охороняється
законом і є
пам'яткою
, й донині стоїть безхреста.

Вірш без рим. Лише ритм
Століть минулих подих,
Часів князівських свідок -
На Берестові Спаса…
Зсивілий пращур,  дивний,
Занедбаний, забутий…

Розкішна Лавра поруч –
Пишається, святкує
Великдень. Урочисті
Лунають дзвони – Київ
"Христос воскресе!" радо
Підносить до небес.

На Берестові Спаса…
"Цвірінь!" – крізь тишу пташка…
І… тихо… Древня церква
В задумі похилилась…

БезхрЕста і скорботна
Центральна баня мріє
В блакиті, соромливо
Ховаючи від світу
Підбите око – шибку
Розтрощену, без скла.

Тримається, старенька,
В пилюці й павутинні;
І шашіль помережив
Всі балки-кісточки…
Болить!.. Благає німо,
Стікаючи трухою –
Слізьми…. З хрестом відтятим,
Велична і самотня
На Берестові Спаса
Великдень зустріча…

26.04.2011
by Stepans`ka Marina (SMG)

p.s. написане можу підтвердити фотографіями





це кадр перший. 25.07.2010




це кадр другий. 25.04.2011

Церква Спаса на Берестові

Церква Спаса на Берестові
Великдень 2011 року від Народження Христа

   (плач )
Навіяно побаченим. Кадр 1: 25 липня 2010 р.(День пам'яті рівноапостольного князя Володимира).
Кадр 2: 25 квітня 2011 р. (Понеділок Пасхальної седмиці).
Кадри тотожні, за винятком пір року.

Моє публічне звернення до небайдужих та можновладців, особливо тих, хто
відповідає за стан пам'яток культури та історії. В липні минулого року я побачила повалений хрест на церковні бані. Церква, яка охороняється законом і є
пам'яткою
, й донині стоїть безхреста.

Вірш без рим. Лише ритм
Століть минулих подих,
Часів князівських свідок -
На Берестові Спаса…
Зсивілий пращур,  дивний,
Занедбаний, забутий…

Розкішна Лавра поруч –
Пишається, святкує
Великдень. Урочисті
Лунають дзвони – Київ
"Христос воскресе!" радо
Підносить до небес.

На Берестові Спаса…
"Цвірінь!" – крізь тишу пташка…
І… тихо… Древня церква
В задумі похилилась…

Безхр
Е
ста і скорботна
Центральна баня мріє
В блакиті, соромливо
Ховаючи від світу
Підбите око – шибку
Розтрощену, без скла.

Тримається, старенька,
В пилюці й павутинні;
І шашіль помережив
Всі балки-кісточки…
Болить!.. Благає німо,
Стікаючи трухою –
Слізьми…. З хрестом відтятим,
Велична і самотня
На Берестові Спаса
Великдень зустріча…

26.04.2011
by Stepans`ka Marina (SMG)

p.s. написане можу підтвердити фотографіями

Паска? Що це для Вас?

Цією писаниною я не хотів скривдити ні вірування, ні релігійних вподобань, ні святинь інших, просто виказав свої думки.

Кожний рік всі звикли святкувати Паску. Багато хто вважає це свято особливим, хто вважає просто за традицію. Хтось піде до церкви вперше, хто ходить туди кожного року. Для більшості паска – це нічого не значуща традиція, вони понесуть напечені паски в церкву (до речі, знайдіть мені будь ласка в біблії де там є паска на дрожах, та ще й з такою кількістю яєць?), несуть «святити» ковбасу, сало, горілку й вино… (для чого поясніть? Що горілка стане як свята вода?). Потім вони сядуть в кругу сім’ї, будуть пити спочатку Кагор, їсти фарбовані яйця, при зустрічі вітатися – Христос Воскрес. І мені напало на думку, а хто з них задумувався що то є Паска? На сам перед Біблія пише що то є жидівське свято, (Исход гл12). Свято чудового звільнення з полону єгипетського жидівського народу. І мало хто з стоячих сьогодні біля церкви може пояснити що то є за свято.

Дуже сумно дивитись на таких людей. Невже, хоть би один раз в житті не цікаво дізнатися те що ви робите? Чи краще жити тільки за принципом – їж, пий веселись бо завтра вмремо. Й як мул йти до церкви тому що, так роблять всі.

Почитайте біблію, невже Ви не знайшли що й Ісус святкував Паску? Він святкував Паску, бо він був жидом. Це для Вас новина? Думаю ні. Але Ісус не святив пасок, не їв крашанок, не ходив до церкви, не був в кругу своєї сім’ї, не ставив свічок в церкві. Уявіть що сьогодні з’явився Ісус на землі, я впевнений що він би не зрозумів що роблять ці люди біля цих будівель з хрестами, й що то за люди в золотих одежах з хрестами на пузі. От як би він запитав що ви робите? Яку відповідь Ви дасте йому?

Зараз багато хто скаже що теперішня паска це паска Ісуса як жертви, як жертви того ягня що забивали жиди.  Що Він за нас страждав, для нас воскрес, і тільки як що ми приймемо його як свого Спасителя то маємо шанс спастись. А як же ті хто жив до Ісуса спасався? А хто до сих пір живе й не знає про Нього як Спасителя? Виходить що спасуться тільки ті хто святить ковбасу й горілку, а буддисти чи то плем’я африканське буде горіти в вогні вічному? Вам не здається це не зовсім правдоподібним.

Ще питання, хто задумувався й знає відповідь на питання чому – паска кожного року в різні дні? Наприклад, якщо хтось народився 1 травня, а помер 25 лютого, а воскрес 28 лютого то чи зімнеться ця дата навіть через 5000 років? То подумайте.

 

Crown of Thorns - Yngwie Malmsteen

Crown of Thorns
      Терновий вінець


You've always shared the light.
      Ти завжди ділився своїм світлом, не зважаючи на те,
Although you could clearly see the sacrifice.
      що ясно бачив перспективу стати жертвою.
Preaching wrong from right.
      Вчив розрізняти зло і добро.
Prosecution was the story of your life.
      Але підсумком твого життя стало осудження.
The blood money paid.
      Криваві гроші заплачено,
A kiss betrayed.
      зрадницький поцілунок подаровано.

                 Приспів
To be crucified.
      Засуджений на розп'яття,
And for thirty silver pieces.
      за 30 срібняків,
For our sins he died.
      спокутуючи наші гріхи, він помер.
To wear the crown of thorns.
      Одягти терновий вінець -
It was his destiny.
      ось його покликання...

And now the curtain is drawn.
      І ось шоу завершено.
And I can see the moment of some kind of truth.
      І можна бачити момент істини:
They nailed you to the cross.
      вони прибили тебе до хреста,
Although you walked the righteous path since your birth.
      не зважаючи на твій праведний шлях від самого народження...

The blood money paid.
      Криваві гроші заплачено,
A kiss betrayed.
      зрадницький поцілунок подаровано
In this final hour.
      в цей останній момент.

Приспів

[guitar solo]

Приспів

To be crucified.
     Бути розп'ятим -
It was his destiny
     ось його доля.

СЛУХАТИ

Віра – дар Божий

Святкування знаменної дати – 2000-річчя Різдва Христового викликало як посилення інтересу громадськості до історії християнської культури та релігії, так і активізації атеїстів.

"Каже безглуздий у своєму серці: "нема Бога". Цей вислів у Святому письмі – Псалом 14.1 – незаперечно є логічним. Щоб сказати, що якоїсь особи немає, треба насамперед знати її ідентичність. А хоч один із смертних знає ідентичність Бога? Ні, не знає. Отже, сказати "Бога нема", – є безглуздям.

Інша справа, коли людина говорить: "Я не вірю в Бога". Акт віри – психологічний акт, наявність чи брак якого людина може збагнути. Тому цей вислів не є безглуздям.

Якщо людина говорить:"Я вірю в Бога", то це означає не тільки спроможність її розуму, а й вплив на неї Божої ласки (енергії, як говорили давні грецькі Отці Церкви).

Завдяки Божій ласці людина живе у новому надприродному стані свідомості, де зникають межі таких протилежностей у людському житті, як: терпіння і радість, невдачі і успіхи, самозвинувачення і всепрощення, здоров'я і слабкість, і, навіть, життя і смерть.

"Коли людина відчує боже призвання, в ньому виникає нове життя в котрому він не відчуває себе одиноким, тому що він поєднався з Богом та Його правдою. У тому житті його думки ототожнюються зі світовою волею. Він володіє передбаченням сучасного і повнотою віри в остаточну перемогу Божої Істини" (Е. Шюре. "Великі посвячені").

Як приклад, наведу епізод із життя отця Теодора Грушкевича. У листі до своєї дружини з місця ув'язнення 18.01.47 року він пише: "Моя, Найдорожча! вчора дістав від Тебе передачу, дякую. Ми святкували, Богу дякувати, гарно (не ображайся, що тут, замість Тебе, знайшов я собі іншу розраду). Але така доля й обов'язок священика: навіть і в своєму горі, нести другим розраду. Уладив я тут спільну Святу Вечерю, промовив пару слів потіхи. Треба було бачити у цю хвилину тих людей, аби зрозуміти, чи є яка користь із того… Ми тут є Божою зброєю для допомоги іншим і це оправдує наш тут побут, і най осолоджує Твою гіркість розлуки… Треба було бачити враження Водосвяття на людях і знову приходить гадка: нас тут треба було". (О.Гентуш. "Листи з неволі")

Чи може кожна людина отримати ласку Божу? Пошукаймо відповідь у Христових притчах. "Вийшов сіяч сіяти своє зерно, і як він сіяв, одно впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге впало на камінь і, зійшовши, висохло, бо вологості не мало. Інше впало між тернину і тернина, вигнавшись із ним вкупі, його заглушила. Нарешті, інше впало на ДОБРУ ЗЕМЛЮ і, зійшовши, вродило сторицею. Кажучи це, Ісус голосно мовив: "Хто має вуха слухати, той слухає" (Лука. 8. 4-8).

Далі євангеліст тлумачить цю притчу, та, думаю, що ви й так зрозуміли царства Божого: "Те, що на добрій землі, це ті, що чуючи добрим і щирим серцем Слово, держать його і дають плід терпіння" (Лука. 8. 15).

Усе це вказує на надприродне, тобто Боже походження християнської віри. Живучи цією вірою, християнин у своєму щоденному житті здатний осягнути тривалий мир у своїй душі, та справжній Божий світогляд.

Людмила Огнєва

“Світлиця”, № 60, 27 жовтня 2000

 

God - John Lennon

God
     Бог

God is a concept
     Бог це поняття,
By which we measure
     яким ми вимірюємо
Our pain
     наше страждання.
I'll say it again
     Повторю це ще раз:
God is a concept
     бог є поняттям,
By which we measure
     яким ми вимірюємо
Our pain
     наш біль...

YeahI don't believe in magic
     Я не вірю в магію,
I don't believe in I-ching
     Я не вірю в І-Цзін*,
I don't believe in Bible
     Я не вірю в Біблію,
I don't believe in tarot
     Я не вірю в таро**,
I don't believe in Hitler
     Я не вірю в Гітлера,
I don't believe in Jesus
     Я не вірю в Ісуса,
I don't believe in Kennedy
     Я не вірю в Кеннеді,
I don't believe in Buddha
     Я не вірю в Будду,
I don't believe in Mantra,
     Я не вірю в мантру***
I don't believe in Gita
     Я не вірю в Ґіту****,
I don't believe in Yoga
     Я не вірю в Йогу,
I don't believe in kings
     Я не вірю у правителів,
I don't believe in Elvis
     Я не вірю в Елвіса,
I don't believe in Zimmerman
     Я не вірю в Ціммермана,
I don't believe in Beatles
     Я не вірю в Бітлз.

I just believe in me
     Я вірю тільки в себе,
Yoko and me
     в Йоко і в себе,
And that's reality
     і це дійсність...

The dream is over
     Мрії закінчилися,
What can I say
     що я можу сказати...
The dream is over
     Сон урвався.
Yesterday
     Зовсім недавно.
I was the Dreamweaver
     Я будував повітряні зАмки,
But now I'm reborn
     але тепер народився заново.
I was the Walrus
     Я був відомий як Морж,
But now I'm John
     але тепер я Джон.
And so dear friends
     Отже, любі друзі,
You'll just have to carry on
     просто займіться своїми справами...
The dream is over
     Мрії закінчилися.

letsrock C Л У Х А Т Иletsrock

* Китайська Книга Перемін, що використовується для гадання
** карти таро
*** медитативна молитва (гімн) в індуїзмі і буддизмі
**** Бгаґават-Ґіта - один зі священих текстів індуїзму