хочу сюди!
 

Елена

46 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 47-57 років

Замітки з міткою «брехня»

Миритися чи здаватися? Здаватися через миритися?

Росіяни та організатори Мюнхенської конференції склали план припинення війни в Україні
 
П'ятниця, 14 лютого 2020, 

Три міжнародні організації у співпраці з Російською радою з міжнародних справ оприлюднили свій план припинення війни в Україні.

Документ був поширений 14 лютого у Мюнхені на Мюнхенський безпековій конференції, повідомляє кореспондент "Європейської правди".

До участі у розробці документа, як стверджується, залучали також окремих українських експертів, але формуванням пропозиції не займалися українські організації – на відміну від російської РРМC.

Документ уникає згадок про напад Росії на Україну і стверджує, що "конфлікт в та навколо України" став наслідком "катастрофічних прорахунків", і у якості реакції на нього пропонують кроки для "завершення конфлікту на Донбасі та створення перспектив для конструктивного діалогу, в тому числі щодо Криму". Щоправда, основною ідеєю плану є відновлення співпраці з Росією без відновлення Україною суверенітету над Кримом.

Оприлюднена пропозиція містить кілька гуманітарних кроків, які підтримуються всіма сторонами, однак у ній відсутні будь-які ключові вимоги, що звучали досі від України.

Організатори пропонують такі 12 кроків:

  1. Відновлення роботи Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню на Донбасі за участі українських та російських військових
  2. Створення "нормандського формату" на рівні військових
  3. Відкриття доступу для СММ до всієї території Східної України (про Крим не згадується) та нових пунктів пропуску через лінію дотику
  4. Вирішення питання безвісти зниклих
  5. Запуск програми розмінування
  6. Запуск програми відновлення Донбасу із залученням міжнародних донорів, при цьому Росія може стати однією зі сторін, що з доброї волі інвестують у відбудову регіону.  
  7. Відновлення торгівлі між Україною та Росією на принципах ЗВТ.
  8. Поступове зняття санкцій з Росії (у документі має назву "зміна санкційного режиму") із розробкою відповідного плану (зараз, як відомо, передбачається що санкції мають бути зняті лише в разі повного виконання "Мінська"); із контексту випливає, що йдеться про послаблення тиску на РФ щодо деокупації Донбасу
  9. Пошук та деактивація небезпечних джерел радіації у зоні конфлікту на Донбас
  10. Діалог у державах НАТО щодо взаємної безпеки, "для подолання речей, які розділяють" (у документі прямо не уточнюється, про що йдеться і чи має Росія бути частиною такого діалогу)
  11. Визначення пріоритетних сфер зближення між ЄС та Росією із розвитком людських та економічних зв’язків.
  12. Запуск всеукраїнського загальнонаціонального діалогу щодо визначення нової ідентичності України, який врахує погляд сусідів України, включаючи Росію. Зазначається, що предметами цього діалогу мають стати питання історії, національної пам’яті, мови, ідентичності та меншин.

У документі зазначається, що у його розробці брали участь троє українських експертів: Василь Філіпчук, Олександр Чалий та Олексій Семеній. Їхня роль у даній роботі в документі не уточнюється.

Як відомо, Василь Філіпчук у 2017 році вже пропонував контроверсійний план, який передбачав відмову України від прагнення членства у НАТО, офіційну відмову на тривалий період від мети членства в ЄС, визнання Криму "спірною територією" тощо.

Один з ініціаторів мюнхенського “плану миру в Україні” відреагував на критику документу

КИЇВ. 16 лютого. УНН. Генеральний директор Російської ради з міжнародних справ (РРМС) Андрій Кортунов, який є одним з ініціаторів скандального документу “Дванадцять кроків до посилення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні”, вважає, що не варто вбачати у цьому документі “мюнхенську змову”. Про це Кортунов розповів у коментарі DW, передає УНН.

Відповідний документ був розповсюджений на Мюнхенській конференції та викликав негативну реакцію Києва.

Кортунов розповів, що ініціаторами цього документу були Російська рада з міжнародних справ, європейський аналітичний центр European Leadership Network та американська організація Nuclear Threat Initiative, що опікується питанням запобігання ядерній загрозі.

“Зрозуміло, що цей документ подобається не всім, але мені здається, невірно вбачати в ньому якісь зловісні політичні задуми, як це визначили в апараті (п’ятого президента України Петра) Порошенка — як мюнхенську змову. Я хочу підкреслити, що політика — це мистецтво можливого, як казав Бісмарк, і автори цього документу виходили з того, що можливо на сьогодні”, — зазначив Кортунов.

Щодо пункту цього документу відносно початку національного діалогу про українську ідентичність, у тому числі з Росією, він додав, що це було б корисним для України. “Україна є дуже плюралістичним суспільством і для неї такий діалог був би корисним. Щодо участі інших країн-сусідів — це питання до українського керівництва, наскільки воно готове до такого діалогу”, — сказав гендиректор РРМС.

Серед “12 кроків до посилення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні”, зокрема, було запропоновано відновлення роботи Спільної центру з контролю та координації з питань припинення вогню на Донбасі, створення в рамках “нормандського формату” групи з діалогу у військовій сфері, розробка нових заходів довіри і підвищення рівня безпеки для населення в районі пунктів пропуску, розв’язання проблеми безвісти зниклих і початок процесу розмінування тощо. Документ також закликає до скасування санкцій проти Росії залежно від реалізації мінських домовленостей.

Ввечері 14 лютого, після критики як зі сторони України, так і зі сторони міжнародних експертів, документ приховали на сайті зробивши його недоступним. Проте вже наступного дня 12-кроковий “план миру в Україні” повторно з’явився на сайті Мюнхенської конференції.

Міністерство закордонних справ України наголосило, що заява “Дванадцять кроків до посилення безпеки в Україні та євроатлантичному регіоні” не є офіційною позицією держав. Пізніше на сайті американського аналітичного центру Atlantic council з’явилася заява з критикою ініціативи від 26 американських експертів, дипломатів та аналітиків.

Володимир Зеленський розкритикував цей документ, зазначивши, що без України не можна обговорювати будь-які плани щодо припинення війни на Донбасі і повернення окупованих територій. Критиці документ піддав і п’ятий президент України Петро Порошенко.

Про жіночі примхи

Він був єдиним чоловіком в її житті,
що без вагань виконував всі її бажання.
І він став першим її чоловіком.
Але це стало і причиною їхнього розриву,
Бо, згодом, він змушений був брехати...

Уволенный за пьянку рабочий “Южмаша» сдал Вилкула

Пиар-технологи кандидата на пост мэра Днепропетровска Александра Вилкула допускают все новые и новые непростительные ошибки, превращая своего шефа в клоуна. Недавно, по интернет-ресурсам штаб Вилкула разогнал хвалебные отзывы о своем кандидате ведущего специалиста цеха трубопроводов «Южмаша» Виктора Ярового. Как оказалось, Виктор Яровой был уволен с предприятия еще несколько месяцев назад за появление на рабочем месте в нетрезвом состоянии.

Кандидат в мэры Днепропетровска «регионал» Александр Вилкул вновь сел в лужу. Недавно в местных СМИ появились хваленые отзывы одного из сотрудников «Южмаша» в адрес нардепа Вилкула. Пламенная речь Виктора Ярового пестрит откровенно предвыборными лозунгами, типа «Только Вилкул может спасти «Южмаш», «Только Вилкул в состоянии обеспечить заработные платы рабочим», и так далее.

«Прочитав этот материал, на первый взгляд, создалось впечатление, что рабочий сказал заученную речь по приказу начальства. Так происходит всегда, когда на предприятие приезжают высокопоставленные гости. Однако, речь Ярового, мне показалось уж слишком грамотно выстроенной с точки зрения политтехнологов. Так простой человек не смог бы сказать. Тогда у меня родилась вторая мысль. Я подумал, что этого человека попросту выдумали штабисты Вилкула и выдали составленный заранее предвыборный набор лозунгов благодарного электората через уста виртуального работника предприятия», — говорит директор Центра «Всеукраинский социологический союз» Сергей Кузьменко.

Эксперт говорит, что на деле, история происхождения этой информационной фальшивки оказалась еще более комичнее.

«Я обратился в отдел кадров «Южмаша», и как выяснилось Виктор Яровой был уволен с предприятия еще несколько месяцев назад за неоднократное появление на рабочем месте в нетрезвом состоянии. Как хватило ума у штабистов Вилкула вкладывать хвалебные оды в уста не просто уволенного, но и уволенного за пьянку рабочего, остается только гадать. Но, думаю, что теперь. Когда этот факт всплывет в информационном пространстве, мало Вилкулу не покажется. Над ним потешаться будут», — полагает Кузьменко.

Источник

Взяв та не зробив. А.Садовий.

Коли Ви слухаєте слізні плачі головного самопомочяна в Україні пана А.Садового про те, що влада Порошенко нібито його переслідує та всіляко перешкоджає йому і не допомагає вирішити проблему львівського сміття ... 
То знайте та пам'ятайте, що пан Садовий з 2006 року є одноосібним міським головою, а це 11 років в кріслі !
І за ті 11 років пан Садовий так і не спромігся вирішити проблему львівського сміття, а лише її поглибив ще й людським життям.
А чи пам'ятаєте ви, як пан Садовий з януковичами у 2012-му гроші на Євро 2012 "освоював" на покращення життя ?
А от якби пан Садовий і справді думав та дбав про Львів, то кращого моменту для будівництва сміттєпереробного заводу поблизу Львову, ніж в 2011-2012 не було ... і тоді  перемогла жадоба особистої наживи пана Садового.
Але пан #Садовий завжди думав тільки про своє збагачення та про свою "#самопоміч", а не про проблеми Львову, і про сміття зокрема ...
А тепер от плаче та жаліється нам.

Біблійний геноцид. 1

Вмієте читати - читайте! Здатні думати - думайте!
НЕ ВБИВАЙ" ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ

        З гучномовців та екранів телевізорів постійно говорять про “християнські цінності” та “християнську мораль”, протиставляючи їм нехристиянські цінності і мораль. Ці поняття намагаються проштовхнути в усі закони і документи тих держав, де християнство колись насильно завоювало владу. Ці слова часто використовують у своїх промовах люди, які за свого життя навіть не відкривали Біблії і, які мають досить примарне уявлення про “християнські цінності” й “християнську мораль”. Це нагадує дитячий віршик комуністичних часів:

“Я маленькая девочка, Я в школу не хожу, Я Ленина не видела, Но я его люблю!”

        Подібна “любов” нині нав’язується суспільству усіма можливими засобами, але вже до “святого писанія” – християнської Біблії, до юдейських міфологічних, теологічних та історичних персонажів.         На питання: “Якими моральними нормами християнство відрізняється від інших релігій?”, майже всі прихильники і сповідники християнства і навіть атеїсти відповідають: “Не вбий!”, “Не вкради!”. (Може видатися, ніби в інших релігіях, які не мають нічого спільного з юдаїзмом і християнством, проповідується, навпаки, – ”вбивай” і “кради”). Але уважному читачеві достатньо лише відкрити Біблію і свідомо познайомитися з її “складним” змістом, як примара “християнської моралі” зникає безповоротно.         Відомо, що багато християн ознайомлені з Біблією на рівні “десяти заповідей”, або спромоглися лише прочитати “Біблію для дітей”. Решту вони намагаються почути швидше від місцевих християнських попів або від мандрівних чужоземних місіонерів, ніж прочитати самим.         Тому поза увагою звичайної пастви залишається значна частина тих відомостей, які викривають антилюдське обличчя юдейського християнства і зривають з нього машкару “всеобіймаючої любові та милосердя”. А злі баби в чорних хустках, яких можна зустріти сьогодні в церкві – це результат багатовікового християнського виховання...         Як треба було зіпсувати свідомість багатьох народів, серед яких проповідується християнська Біблія, щоб вони так і не змогли однозначно визначити свої моральні і духовні цінності. До чого ж прагне нині справжній християнин: до білого чи чорного, до радості чи смутку, до заможності чи злиденності, до волі чи рабства, до життя чи смерті?..    [ Читати далі ]

Кремль поширює дрімуче мракобісся про Другу світову війну

Письменник та історик Віктор Суворов у ексклюзивному інтерв’ю розповів «Тижню» про роль СРСР у розв’язуванні Другої світової війни й затуркуванні суспільства псевдоісторичною пропагандою.

На переконання Суворова, обмеження доступу до радянських документів в архівах – один із важелів впливу Кремля не лише на громадян Росії, а й мешканців інших країн пострадянського простору, а також на західних істориків, зокрема на зміст і спрямованість їхніх публікацій.

За словами письменника, з відкритих джерел вже відомо, що від осені 1939-го до червня 1941 року Генштаб Червоної армії розробив щонайменше п’ять планів завоювання Європи, але російська влада намагається «накачати» суспільство, концепціями схожими «на «історіографію» кондового брєжнєвського застою».

«Це дрімуче мракобісся поширюють у дуже багато способів, зокрема й через нав’язування видавництвам силоміць авторів – оскаженілих неосталіністів, створення всіляких відкритих і таємних фондів, що спонсорують подібну макулатуру. Годі вже й казати про всю систему державних ЗМІ, особливо телебачення, яка намагається пошити в дурні народ», - підкреслив Суворов.

Втім письменник переконаний, що всі ці потуги часто дають протилежний результат. «Стомившись від мороку офіціозу, не маючи шансу в державних профільних наукових журналах прочитати правду чи бодай гостру полеміку, людина тягнеться до альтернативних джерел інформації. Зрозуміло, що з роками вся ця курява осяде, фальсифікаторів забудуть, а правда ввійде у шкільні та університетські підручники історії», - впевнений Суворов.

Повна версі інтерв’ю з Віктором Суворовим «Зашорена історія» у журналі «Український тиждень» №25-26.

Брехло було, є і буде, бо горбатого могила одна виправить


Путін у Мюнхені 2007 рік

Гівно 15 років тому, 10 лютого 2007 року президент Росії Володимир Путін виступив зі своєю відомою промовою на конференції з безпеки в Мюнхені. Тоді ця промова здавалася дуже жорсткою, а експерти оцінили її як історичну, що окреслює новий курс Москви на конфронтацію з Заходом. Радіо Донбас.Реалії коротко розповідає про зміст тієї промови – що з неї збулося за ці роки, й чого ще чекати?

З 2007 року зовнішня політика Росії значно змінилася. Вона стала більш агресивною та вийшла на рівень прямого збройного протистояння з сусідами, аж до погроз масштабної війни. Варто лише згадати участь Росії у війні з Грузією (2008 рік), війну в Сирії (2011 рік), вторгнення в Україну (2014 рік), яке Кремль заперечує, участь у конфліктах в Африці, намагання взяти під повний контроль Білорусь, підтримку режиму й постачання зброї до Венесуели. Це вже не кажучи про дипломатичні конфлікти, кібератаки та політичні вбивства, які пов’язують з Кремлем. Прямо зараз Росія стягнула свої війська до західних кордонів та погрожує Україні й державам Заходу великою війною.

Про що йшлося у промові Путіна 2007 року?
Повний виступ Володимира Путіна у Мюнхені ви можете подивитись ось тут. https://www.youtube.com/watch?v=VtLa--bUVSo 
Він триває 30 хвилин, ось тези з нього, що зекономить ваш час.

Тези Путіна 2007:

– Холодна війна залишила нам ідеологічні стереотипи та інші шаблони блокового мислення. Однополярний світ – згубний, оскільки руйнує цей світ зсередини. Він не має нічого спільного з демократією. Росію постійно вчать демократії ті, хто вчитися сам не хоче. Односторонні нелегітимні дії не вирішили жодної проблеми – воєн не стало менше, людей у конфліктах гине навіть більше. Сполучені Штати нав'язують іншим свою систему права і в економіці, і в політиці.

Як це можна розуміти зараз:

Володимир Путін назвав розпад Радянського союзу «найбільшою геополітичною катастрофою». Тож багато експертів його нинішню зовнішню політику розоцінює як спроби відродити СРСР. Окрім того, Кремль постійно демонстративно протиставляє себе США та намагається окреслити сфери свого політичного та військового впливу. Як останній приклад – ультиматум Росії щодо присутності НАТО у Європі. Або висловлювання Путіна на прес-конференції з президентом Франції Емманюелем Макроном, де він звинуватив США та країни НАТО у вторгненні у інші країни, виправдовуючи війну в Україні. Тож путінська Росія всіляко виправдовує всі свої дії по відношенню до сусідів тим, що вона окреслює свої сфери впливу, протистоїть небезпеці з заходу та й взагалі нічим не гірша за США з союзниками.

Тези Путіна 2007:

– Нам потрібна нова архітектура безпеки, яка б враховувала інтереси всіх. Застосовувати силу може лише ООН, не треба її заміняти НАТО чи Євросоюзом. Навіщо розгортають ПРО у Європі? Розширення НАТО не має нічого спільного з безпекою. Проти кого це розширення? Що стало із запевненнями після розпуску Варшавського договору?

Як це можна розуміти зараз: У цих висловлюваннях читається все те, до чого відносини Росії та всього світу прийшли зараз. Агресивні дії щодо України та Грузії, погрози широкомасштабної війни, кібератаки, інформаційна політика дезінформації та намагання дестабілізувати країни ЄС у Путіна прямо пов’язують із забезпеченням власної безпеки та захист російського режиму від Майдану.

Тези Путіна 2007:

– Завдяки вибору народу Росії впала Берлінська стіна, а тепер нам нав'язують нові стіни. ОБСЄ була створена для гарантування безпеки всіх, а насправді перетворилася на вульгарний інструмент забезпечення інтересів групи країн. Нам хотілося б мати відповідальних партнерів – щоб будувати світ, у якому безпека та процвітання були б не для обраних, а для всіх.

Як це можна розуміти зараз: Однією з претензій російської влади та пропаганди до країн заходу є те, що Росію намагаються максимально стримати у розвитку шляхом санкційних режимів. Але, при цьому, за дужки виносится те, що санкції ці пов’язані з агресивною зовнішньою політикою Москви та встановленням автократичного режиму, переслідуваннями, ув’язненнями та вбивствами опозиціонерів всередині країни, тиском на ЗМІ. Коли Путін говорить про відповідальність партнерів, то зокрема згадує про начебто існуюче зобов’язання блоку НАТО про неприйняття нових членів.

У НАТО ж наголошують на політиці «відкритих дверей», яка не передбачає інших варіантів. Також, з точку експертів, саме такою загрозливою політикою Росія сама перетворює себе на країну-вигнанця, якій не залишається нічого іншого, як йти на зближення з партнерами, що закриватимуть на це очі задля власних інтересів. Зокрема, йдеться про Китай.



Їх нрави: Помпео не під запис і під запис


Фото CNN

Державний секретар США Майк Помпео звинуватив у брехні ведучу радіостанції NPR Мері Луїз Келлі, яка раніше розповіла про виниклий між ними конфлікті з питань про Україну в ході інтерв’ю.

Про це повідомляє газета USA Today.

“Репортер Мері Луїза Келлі збрехала мені двічі. У перший раз, в минулому місяці, коли йшла підготовка до інтерв’ю, і вдруге – вчора, коли ми домовилися, що розмова після інтерв’ю буде вестися не під запис”, – йдеться в поширеному Держдепом заяві Помпео.

Раніше Помпео потрапив у скандал після інтерв’ю про Україну. Зокрема, журналістка американського видання NPR Мері Келлі заявила, що держсекретар Помпео накричав на неї після того, як вона поставила йому незручні запитання під час інтерв’ю про Україну.

Так, під час інтерв’ю в п’ятницю журналістка запитала Помпео про роботу Державного департаменту США і позицію держсекретаря щодо спроб президента Дональда Трампа звільнити колишнього посла в Україні Марі Йованович.

Помпео стверджував, що діяв в ситуації з Йованович “правильно” і захищав її і інших співробітників Держдепартаменту. Однак, за словами журналістки, держсекретар припинив інтерв’ю після питання, як саме він захищав Йованович.

Раніше Вашингтон офіційно підтвердив візит Помпео до України.

Фальшивые патриоты Украины

Фальшивые патриоты Украины
22:03, 13 квітня 2789
  •  
Фальшивый патриотизм

Патриотизм – это ответственность, а не привилегия. Так было раньше, но все изменилось. В наше время патриотизм стал не тем, что нужно хранить глубоко в себе и что налагает обязательства. Для героев заметки – "фальшивых патриотов" – это право учить, ругать, наставлять, морализировать, и вести себя сколь угодно глупо. Фейковый патриотизм стал и клешней для контроля, и шпицрутеном для наказания.

Например. У меня есть знакомый в Фейсбуке, который мнит себя большим патриотом. Весь его патриотизм ограничен тем, что он постоянно комментирует посты НТВ и каких-то еще российских каналов. Пишет "Русня долго не продержится", "Слава Украине". Его банят, он гордо об этом объявляет на странице своей сестры: "Ребята, меня забанили на 30 дней!".

Самое смешное то, что сам парень работает на российскую фирму. Понятно, что фирма локализованная, но от этого ведь не убежишь. И неясно, неужели он не понимает, насколько позорно себя ведет. Это ведь тот самый случай, когда, как известно, "или крест, или трусы". Но раз он живет с этим, значит ему ничего не мешает ругать "русню" и получать от нее же деньги.

Или, собирательный образ популярного украинского блогера. У него где-то 5-15 тысяч подписчиков в Фейсбуке, и он просто жонглер зрады. Каждый день у него все плохо: трубы текут, в подъезде грязно, воруют, Сергей Лещенко тупой и жена у него дура, Садовый мусор не вывозит, и всех надо к стенке ставить. У него всегда простые ответы на сложнейшие вопросы. "Взять все, и поделить". И, конечно, каждый день – все плохо на фронте. В довесок обязательно "к границе 100-500 танков подогнали, инфа 100%". Правда, эти же блогеры проморгали вход российских танков в Новоазовск в 2014. Но не всегда же угадывать, правда?

Читайте также: Чтобы россияне меньше здесь шастали, – политолог о визовом режиме с Россией

Такие блогеры обязательно будут постить каждый день фотографии погибших бойцов, и читать километры нотаций тем, кто, по их мнению, скорбит неправильно. Потому что они – единственные, кто "православно" скорбит.

Для полноты картины этот блогер и сам может быть в прошлом служивым. Тогда уровень морализма взлетает до небес, даже если служил в продскладе. Гневным постам не будет предела. Его не устраивает все: работающие кафе, люди, не одетые в военную форму, улыбки на лицах, веселье. Это все должно быть запрещено, по его мнению. Но только по мнению. За пределами Фейсбука у подобных персонажей с повседневной жизнью все очень неплохо. Вы думаете они отказывают себе в бытовых удовольствиях? Отнюдь.

В перерывах между зрадой они вполне вольготно выкладывают фотографии с бокалом пива из Праги. Они ездят туда на проценты от "переведите деньги на карточку".

Третий вид "патриота": который каждый день предрекает Путину смерть, расстрел, шарф и табакерку одновременно. Этому они научились у Славы Рабиновича. Соединяй "Путин" и "умрет" в одном предложении – и вот, тебя уже цитируют.

Как вы понимаете, все три вышеперечисленных патриотизма – не патриотизмы вообще, а так, выгодная позиция, которая приносит моральное удовлетворение, деньги и известность.

И четвертый вид "патриотов": которые разоблачающих постов не пишут, но много выступают, и в спорных вопросах всегда на стороне некой "правильной позиции". Они всегда точно знают, кому можно сопереживать, а кому нельзя. Можно ли пускать Самойлову в Украину, или нельзя. В какие дни одевать вышиванку, а в какие - нет.

И главная отличительная черта всех видов "патриотов" – страшная ненависть ко всему, что связано с Россией. Это, как им кажется, делает их совсем уж дистиллированными. А раз так, то еще пуще они ненавидят коммунизм и коммунистов.

Здесь лирическое отступление

Если вы помните, в советских фильмах, особенно годов 50-х, была такая сцена, которая кочевала из одной картины в другую. Стоит, к примеру, Ленин, что-то вещает про светлое будущее. И каждое его слово ловят тысячи счастливых рабочих. И вот в паузу врывается какой-то гаденыш с противным голосом и кричит премерзко "Не слушайте его! Ильич немцам продался". И тут его вся толпа в едином порыве поднимает на смех. И смех, что важно, очень дружный, громовой, раскатистый, задорный. Эти люди точно знают, где правда. Они точно могут отличить честного человека от провокатора. И всем хочется быть с ними, с коммунистами, а не с писклявыми врагами. Понимаете, к чему я клоню?

Когда "патриоты" гордо пишут "смерть русне", вспомните, что у них, очень вероятно, есть русские родственники. И далеко не все из них кричат "Смерть Украине". При этом, многие "патриоты" написав "Надо давить кацапов", спокойно потом с этими родственникам общаются. Их ненависть – фальшивая, как и все остальное. А ненависть – хорошее чувство. Его нельзя подделать в жизни, только на клавиатуре.

Если "патриоты" каждый день читают всем мораль о том, как правильно ненавидеть врага, как все остальные неправильно живут и "не так" сопереживают погибшим, то запомните: они намного ближе к тем самым киношным коммунистам, которые точно знают, "как правильно", кто лидер, где надо хором петь и смеяться.

Когда "патриоты" кричат, что отличной от их позиции быть не может, а все, кто не согласен – предатели, то сами ответьте на вопрос, кого это вам напоминает. Коммунистов, да. Сталинского разлива.

Если "патриоты" каждый день рассказывают о том, что нужно вести себя скромно, в едином порыве объединиться вокруг флага и не спорить с генеральной линией, потому что война… То чем они отличаются от путинистов?

В конце рабочего дня фальшивые "патриоты", разгорячив людей, идут в хороший бар, заказывают пинья коладу, и пропивают за вечер гонорар от какого-нибудь издания из Новосибирска за комментарий о том, что "украинцы не сдадутся".

Не надо никого учить "общественной морали". Люди достаточно моральны и без лживых нравоучений. И когда шли на фронт, и становились волонтерами. И даже когда выходили в центр Москвы на марш за мир с Украиной вслед за покойным Немцовым.

Кто громче всех нарекает себя патриотом, обычно оказывается банальным "пропагандистом зрады".

Читайте также: Политолог сделал скандальное заявление об украинцах в России