“Просто не любив я печальних лиць, бо любив сміятися. Не переносив я
людського горя. Давило воно мене, плакати хотілося... Я народний слуга!
Лакей? Ні, не пресмикався! Вождь? Та Боже борони!.. Пошли мені, доле,
сили, уміння, талану, чого хочеш, тільки щоб я хоч що-небудь зробив
таке, щоб народ мій у своїм титанічнім труді, у своїх печалях, горестях,
роздумах, ваганнях, щоб народ усміхнувся!.. щоб хоч одна зморшка його
трудового, задумливого лиця, щоб хоч одна зморшка ота розгладилася!”

Зайшов подивитись, що робиться на сайті у Президента України і для себе по-душі знайшов ось що:

12.03.2010 20:11
Прес-служба Президента України Віктора Януковича
Президент України звільнив голову Черкаської облдержадміністрації

Президент України Віктор Янукович звільнив з посади голови Черкаської обласної державної адміністрації Олександра Володимировича Черевка. Указ про це був підписаний 12 березня. Рішення Президента було продиктоване вкрай незадовільним станом справ у Черкаській області, зокрема в Канівському меморіальному комплексі Тараса Шевченка.

Недбальство, безвідповідальність і байдуже ставлення до національної святині, якою є меморіал Кобзаря, вразили Президента України.

Версiя для друку
Додатково:

    * УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 348/2010
      Про звільнення О.Черевка з посади голови Черкаської обласної державної адміністрації
      12.03.2010

Чудове формулювання звільнення!
І я ніяк не можу зрозуміти, чому за всі роки Ющенка і за прем’єрства Тимошенко - цих "супер патріотів", найбільша святиня українців - могила Пророка в Каневі була занедбана як ніколи, а ось "українофоб" Янукович про неї турбується першочергово!
Я приємно здивований!
Як кажуть: "Вчись хорошому навіть у ворогів - не вчись поганому навіть у батьків"

І вже здогадуюсь, що ой, то все фу і фуфло!
відповідаю: на себе подивіться - багато зроблено?
Де славний "Український прорив"? Нарив гнійний в економіці України - є, а прориву - не видно і близько...
  

Апологети домінуючої сьогодні соціальної системи, вправно жонглюючи гуманістичними кліше сентиментальних міфологем, творять отруйне ідейне місиво, зване «прогресивною культурою», яка насправді є лише втіленням і концентрацією фальші і фарисейства. Те, що сьогодні видається за суспільний ідеал, – це лише хаос, який претендує на те, що він – форма. Насправді ж це відчужене, неавтентичне існування, за парадним фасадом якого – нігілізм і апатія, протиріччя і деструкція, закамуфльовані під позитивні форми, що приховують тління і розклад. Ідеологічна Мамона ринкового монотеїзму, збочивши людську мораль у бік цінності задоволення, породила соціо-економічний сурогат, який розкладає душі. В умовах нашої країни болото демоліберального безладу є живильним середовищем для вірусу комуністичного антипорядку. Тож ми в прямому розумінні знаходимося між ліберальною Сциллою і комуністичною Харибдою.

Одномірні примітивні ідеологічні штампи, що циркулюють у головах нашої псевдоеліти, званої інтелігенцією, творять химерний простір «інтелігентських ілюзій». Ідейні недоїдки третьосортної якості зі столу ліберальної науки видаються ними за безцінні здобутки людського генія. Інтелектуальне пищання цих маріонеток агресивної банальності переходить усі межі. Найтрагічнішим є те, що ця пародія на мислячий тип людини претендує, щоб її вважали елітою.

Вироджена система закостенілого консерватизму не здатна забезпечити втілення в життя національних цінностей. Реально протистояти ліберально-космополітичному та марксистко-інтернаціональному монстрам може лише соціальна та психологічна категорія людей сильної волі, що сповідує героїчні, творчі, мужні цінності і перебуває в стані глибокої і жорсткої опозиції системі. Це – воїни меча і слова, філософи і революціонери. Розірвати гордіїв вузол задушливої атмосфери сучасності може лише тотальне заперечення її суті, принципів і усієї логіки, повне відкидання фальшивих вартостей та смертоносних ілюзій. Тому створення якісно нової парадигми, якісно нової цивілізації, що втілила б у життя традиціоналістичні цінності, враховуючи найсучасніші досягнення науки, є нашою метою.

* * *

Втілити в життя ці принципи можливо лише в правильно структурованому суспільстві, збудованому згідно з природними, а отже, божественними принципами.

По-перше. До влади в державі повинна прийти справжня національна еліта, особистості, які б втілювали в собі дух української нації, були носіями її глибинних національних архетипів. А діячі, які прагнуть посісти державну владу задля задоволення егоїстичних потреб, спекулюючи гаслами про професіоналізм і компетентність, повинні бути усунені на задвірки суспільного життя.

Друге. Національна еліта повинна продукувати у свідомості українця властиві лише йому світосприйняття і якості характеру. Покликати до життя, розбудити могутню енергію, сховану в надрах української нації. Великий національний міф, виплеканий поколіннями героїв, повинен запалити серця зневіреного і розчарованого українського суспільства. Єдність прагнень еліти і народу призведе до небувалого поступу у сфері державобудівництва, культури, науки та в інших сферах суспільного життя.

Третє. Українська нація, яку хочуть перетворити в механічну масу розрізнених індивідів, повинна відчути себе єдиною родиною, органічним цілим, що об’єднане спільним походженням, культурою, історичною долею та спільним баченням майбутнього.

Четверте. Економіка, збудована з урахуванням особливостей українського менталітету, виведе націю зі злиденного стану. Гармонійне поєднання інтересів індивіду і нації створить досконалі умови для матеріального буття нації. Україна постане не лише могутньою, а й багатою державою.

П’яте. Досягнувши стану органічного буття, українська нація, обминувши пастки псевдоідеології комунізму та демолібералізму, першою з індоєвропейських народів повернеться до тих животворних джерел, які покликали до життя велику арійську цивілізацію. І, враховуючи надпотужний генетичний потенціал та геополітичне розташування української нації, ми, українці станемо провісниками відновлення величі Європи як культурного, духовного та політичного центру світу.

Епоха рабів мине, повернеться епоха вільних людей, героїв, лицарів.

Журнал «Орієнтири», видання СNПУ, 1999 р. http://sna.in.ua/?p=1313

(Задовбали мене всі тим Табачником! Кого піарим? Стільки уваги г.. на палочці!
Ось що треба обговорювати! Читайте!)
 
«Вертеп» – поема Григорія Чубая

Nihil semper suo statu manet.
Ніщо не лишається постійним у своєму становищі.
(латинська мудрість)
[ далі ]

 

     

Ой три вишні, три розлогі зронять білий цвіт На порозі батька й неньки. Розійдуться три дороги у широкий світ, Три дороги-доріженьки. Кликну-свисну вороного Час, мій коню, час, час... Перед брамою дня Осідлаю коня, А нині в гості мене Жде щаслива рідня, Вся моя рідня...

 БІЛОЗІР  ІГОР ЙОСИПОВИЧ (24.03.1955, м. Радехів Львівської обл. — 28.05.2000, м. Львів) Талановитий український композитор і виконавець. Заслужений артист України( 1990 ) Народний артист України (1997 ) Лідер ВІА «Ватра»

24 березня Ігорю Білозіру виповнилося б 55.

В ніч на 9 травня 2000 року русифіковані мажори жорстоко побили Ігоря Білозіра і він через 20 днів помер у львівській реанімації. Він помер за свою пісню. Його смерть мала міжнародний резонанс і викликала громадські заворушення у Львові. І. Білозір — знакова постать для української музичної культури. Він завжди і у всьому був відданий мистецтву, сповідував високі мистецькі критерії, тому тяжко переживав занепад професійності в пісенному жанрі останніх років, його цілковиту комерціалізацію. Кожна його пісня - святкова , врочиста несподіванка - це його щирість , чистота , краса , що пробуджує совість людей , кличе їх до свободи , збагачує інтелект. В ньому органічно поєднувалися патріотизм, талант і висока громадянська позиція. Його мелодії світлі і різнобарвні , як кольори вишиванок і писанок. Творчість І. Білозіра називають «совістю в мистецтві» — це найвище визнання таланту митця.

Встань з колін, народе мій, гордість ,маєш ти. На колінах не прийдеш до свої мети. Годі спати, час вставати - сонце вже зійшло, Сонним, брате, не здолати тяжкеє ярмо. Просить, кличе і зове вся моя земля, Україна рідная, матінка твоя.

[ Читать дальше ]

Отже, Українська Держава має новий склад уряду. Більшість “нових” міністрів – “старі” політики, що бували вже у кабінеті міністрів. Щоправда, часто мали інші повноваження, що зайвий раз підтверджує, що в уряд призначають не за професійними навичками або спеціалізованими знаннями, а по квоті від різних олігархічних груп.

Неукраїнку Тимошенко-Григян замінив неукраїнець Микола Азаров.

Азарова більшість національно орієнтованих українців знають як палкого українофоба. За національністю – єврей. Після призначення його прем’єром, він пообіцяв вивчити українську мову. Тим паче, що напевно він керувався принципом “мову народу-ворога потрібно знати”. Він не вперше у кабміні. Був там уже як В.О. Прем’єр-міністра, віце-прем’єра та міністра фінансів. Після того як Янукович став Президентом – піднявся до висот прем’єрства. Воно і не дивно враховуючи, що рахувати гроші у міністерстві фінансів, Янукович із своїм минулим довірить не кожному. На яку суму він допоміг олігархічним групам Партії Регіонів і скільки дасть ще – достеменно не відомо. Але багато коштів до пункту призначення в Українській Державі завдяки йому не дійшли, а осіли у просторих гаманцях олігархів.

Перший віце-прем’єр-міністр Андрій Клюєв не менш цікава особа. Є одним із найвпливовіших осіб у Партії Регіонів. Дуже наближений до Януковича. Олігарх. Єврей. Володіє разом із своїм братом активами корпорації “Укрпідшипник”, в яку входять підприємства кольорової металургії і ПЕК, фінансові установи (Артемівський машинобудівний завод “Вістек”, Костянтинівський металургійний завод, “Актив-банк”, ВЕЗ Горенерго, “Південно-східна страхова компанія” і т.д.). Працюючи свого часу в урядовому комітеті, що займався ПЕК та працюючи зараз у кабміні, приніс він не мало пільг для бізнесових інтересів Партії Регіонів, що опирається головним чином на промисловість на території Донбасу. Звісно все за рахунок українців.

Сергій Тігіпко, молдаванин за національністю, задовольнився посадою віце-прем’єр міністра по економічним питанням. Гадаю старі друзі його вмовляли не довго. Свого часу він працював у виборчому штабі Януковича (президентські вибори 2004 року). Можливо із іншими теперішніми міністрами він перетинався у ЛКСМУ, де був не останньою людиною. Колишній очільник ЛКСМУ також колишній власник кількох банків (особливо варто згадати про ПриватБанк). Мільярдер. Олігарх. Як і всі олігархи, “первинний капітал” отримав аж ніяк не чесною працею. Почував себе доволі добре при всіх президентах і прем’єрах. Багато, хто пророчив йому прем’єрство, але враховуючи його безпринципність, кар’єризм, враховуючи, що власної реальної політичної розкрученої сили немає, окрім чужих політичних груп, на які має вплив, то він зміг добре прилаштуватися. Не думати ж про народ він там буде. Як і всі інші міністри.

Ще один неукраїнець та ще один віце-прем’єр-міністр Борис Колєсніков. Олігарх-мільйонер, що аж ніяк нечесною працею заробив ці гроші. За національністю єврей. Це ті кошти, які недоотримала Українська Держава та кожен українець. Одна із найвпливовіших осіб у Партії Регіонів.

Дмитро Табачник – міністр освіти. Призначення ідейного українофоба демократичної національності міністром справило шок на багатьох. Призначення його міністром освіти ще більший шок. Але дивуватися діям антиукраїнського режиму не доводиться вже давно. Табачник може захищати інтереси будь-яких меншин, проте про українців згадає хіба що тоді, коли і вони стануть меншістю. Тим більше “проблемами нацменшин” він займався на державному рівні давно.

Василь Цушко – міністр економіки. Особа, що міняла партії та принципи як перчатки. Соплеміник Тигіпка. Був некомпетентний на посаді міністра МВС і звісно ж буде некомпетентний на посаді міністра економіки. Кримінальна справа, яка на ньому висіла більше року раптово була закрита напередодні призначення. Видно “боротися” із корупцією у державі він розпочне із того, що її очолить.

Нестор Шуфрич – “бойовий неадекват” Партії Регіонів. Займає пост міністра надзвичайних ситуацій, хоч сам є такою “надзвичайною ситуацією”. Скандаліст та істерик. Неукраїнець, а точніше єврей. Не приховує того, що  мільйонер. Розбагатів на тому, що належить народу – на корисних копалинах на території України. Це індивід, для якого головним є гроші, жага до влади заради влади та тепленька посада.

Це далеко не повний перелік новопризначеного уряду, проте найяскравіший. Вищезазначені, переважно некомпетентні, особи отримали посади по квоті інородної олігархії і даремно від них чекати захисту державних, а тим паче національних інтересів. Теперішній уряд можна скоротити до трьох міністерських портфелів: міністерство олігархії, міністерство нацменшин та міністерство некомпетентності.

http://sna.in.ua/?p=1069