Замітки вірш

Замітки з міткою «вірш»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Богдан Бо

Олександр Усик прочитав власний вірш про Україну

Олександр Усик прочитав власний вірш про Україну

Олександр Усик / sport.ua

Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності

Український боксер, абсолютний чемпіон світу у першій важкій вазі Олександр Усик прочитав власний вірш українською мовою, присвячений Україні.

«Я написав цей вірш 2 січня цього року, в 1 годину 27 хвилин, незадовго до бою у Ризі з Майрісом Брієдісом», – цитує Олександра Усика sport.unian.ua.

Україна, моя Україна.

Моя сильна, моя Батьківщина.

Ти для мене, як матір для сина –

Сама рідна й навіки одна.

Ти козацького роду країна,

Богом ти на небі любима,

Батьківщина ти сильна моя

Тіло ми за тебе положим,

А душею ми з Богом завжди.

Ми за тебе рідненьку попросим

Всіх святих тебе зберегти,

І безкрайні поля без обмежень,

І вродливі ліса та поля,

Й карпатські гори високі,

І смереки стрункі, як струна.

Все в нас є: для життя та для свята,

В нас країна єдина на всіх.

Так помолимось браття ми Богу,

Щоб зберіг нас у єдності всіх.

Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/08/03/oleksandr_usyk_prochytav_vlasnyy_virsh_pro_ukrainu_1378943

Коментарі: 2

Nevr

"чом ти, сумовитий..."

Доземний уклін та вічна память і шана  полеглим!

Вони, теж гаряче любили життя і мріяли про кохання, хотіли мати дітей, онуків та щасливе життя… 

На жаль, їм не судилося…

Чом ти сумовитий,

Дубе мій зелений

Й болем оповиті 

Берізки та клени?

– Бо зібрались круки 

У зловісні зграї,

І в сльозах розпуки 

Тонуть виднокраї.

Квилить сива мати:

– Сину мій, синочку 

Нащо ж одягнув ти 

Дубову сорочку?

Діти та онуки, 

Не прийдуть до тебе

Не зігріє сонце,

Не побачиш неба.

Плакала, просила 

Думала – поможе:

– Візьми, віддай сину

Моє життя – Боже!

Бо жити без нього

Сенсу вже немає...

Кличе, молить бога

Оберіг знімає.

Та враз біль скосила 

Вже й молитв не треба

Бо мати – до сина

Пішла в Вічне Небо....

--------------------------

Болем оповиті 

Берізки та клени…

Чом ти сумовитий

Дубе мій, зелений?

…памятаймо та шануймо!

8.05.18

Коментарі: 3

Flow*

З 1 квітня :) або Котик у сусідів

01.04.18, 14:17
1 квітня, вірш, день гумору

Сусідський кіт пожартував-

Вскочив до сусідки,

Поки та, відкривши двері,

Пішла до сходів клітки.

Дві години прогуляла,

Надворі весна.

А кошак в її квартирі

Гучно завива.

Те почув його господар,

Хлопченя мале.

Він хотів кота дістати

За-за дверей, але!..

На прогулянці сусідка,

Двері на замку.

Кіт волає за дверима

Пісню весняну.

Дочекалося хлоп’ятко

Сусідку свою.

І котячий виконавець

без аплодисментів

Був успішно врятований

з чужих апартаментів.

А сусідка - мудра жінка,

Педагог з життя,

Дала хитру настанову

Хлопчику : "Дитя..

- Якщо він тобі важливий,

Ти дивись за ним.

Бо коли ще раз так прийде

Я за нього на базарі матиму калим."

І пішло хлопя додому,

Обніма кота.

- Мій пухнастий любий друже,

Обережний будь.

Обирай свої лиш двері,

Дивись,не забудь. cat

Так і люди часом ходять

В двері не свої.

А тоді за ними плачуть

"Вийти як мені?!" smutili

П.С. Доповнено/ Дуже рада, що цей аматорський віршик приніс реальну користь самій героїні,

сусідці.

Вона подзвонила- просила зайти, її мало не збив на переході, на зелене світло, невідомий "лихач" на авто, який мчав всупереч всім правилам, прямо на неї, різко повернувши, далі по зустрічній смузі.

Сусідка була в дуже сильному стресі, на ній "не було лиця", співчуваю, людина в роках, серце . Вона скаржилась мені на безпорядки на дорогах. Заспокоїла як могла., розрадила.. А коли прочитала їй цей вірш, про неї саму, їй було дуже приємно, людина сміялась і забула про свої пригоди, переключивши увагу на гумор.

Так приємно, що їй корисним виявилось. cvetok

Коментарі: 2

YaroSlav 2021

НашіВчинки - наші Сліди

05.03.18, 08:44
poems, вірш, вірші, життя, лирика, людина, стихи, человек

ми залишаєм
слід
в житті ,
життях чиїхось
як у снігах
незаймано - білісних .

який то Cлід
буде ?

чи болісний
або обитий брудом..

Коментарі: 0

YaroSlav 2021

Навіяно 2

27.12.17, 11:58
вірш, життя, лирика, лірика, стихи, философия, філософія

Я так нервуюсь
від Життя
і так не Бачу
Долі

Що дні ті -
сірі
що намул
як "Річку "
захаращує моноттям.

І вигляда
в вікно Реалу
пройдусь повз
натовпи Безликим

(далі буде )

Коментарі: 5

Nevr

"Мироточат слезой образа..."

ЗГАДАЙМО!

Згадаймо всіх тих українців, які загинули за часи побудови утопічного "коммунистического рая".
Згадаймо і помянемо добрим словом тих, кто помер страшною голодною, мученицькою смертью в 1932-33рр. Згадаймо всі ті невинні душі, які були замучені безжалісним комуністичним режимом...

Цого вірша було написано на російській мові ще в 2011р. Написано для впливу на деяких осіб, які чомусь не сприймали та не признавали загибелі в голодоморах мільйонів українців...

МИРОТОЧАТ СЛЕЗОЙ ОБРАЗА…
Дмитрий Степ

Небеса молят женские руки,
Хлеба просят опухшие дети…
Кто обрек на голодные муки
И казнил древний Род в тридцать третьем?

Вождь пещерный!
Ему ли стыдиться...
Он из тех кто не пашет, не сеет
Народ "любит" с марксистских позиций
И кровавой косой реквизиций
Косит властно, страну гречкосеев.
Чтоб убить, растоптать и нарушить
Украинской истории ход...
Сколько вас, невиновные души
Комиссары пустили в "расход"?

Мироточат слезой образа
По казненным голодною смертью,
По всем тем, кто в чернОзем вмерзал
И остался навек в тридцать третьем...

26.11.2011г -- 25.11.2017р

НравитсяЕще реакции

Комментарий

Коментарі: 0

h_s_x2

Зачепило за живе...

НАРОДЕ, ПРОСТИЙ МІЙ НАРОДЕ…
Народе, простий мій народе,
Зморений, змучений, зболений,
Живеш ради волі й свободи,
Обдурений, обездолений.

З копійковими зарплатами
Умілець у будь-якій справі.
Слізьми, розпукою, втратами
Світанки стрічаєш криваві.

Трудишся поза кордонами,
Розлуками діри латаєш.
То клякнеш перед іконами,
То долю свою проклинаєш.

До совісті й честі взиваєш,
Розумний народе, свідомий,
Та знов хабаря підсуваєш,
Бо жест цей, до болю, знайомий.

Стаєш на ті самі граблі,
І гостриш для локшини вуха.
Якби ж нам козацькі шаблі!..
Якби ж козака-відчайдуха!..
© Halyna Brych

Коментарі: 2

Mykolaj_58

Лизистрата

25.09.17, 10:06
вірш, поезія

Лизистрата

Постой!… Ты что-то путаешь в запале!
Известно ведь любому пацану:
На вас не нападали. Вы - напали.
Вы первыми затеяли войну!

Вы гражданам защиту обещали,
А получился форменный скандал!…
Кого и от кого вы защищали,
Когда на вас никто не нападал?

Ах, сколько на земле людишек подлых!
Такие уж настали времена!…
Вы подлость преподносите, как подвиг,
И просите за это ордена!

Предводитель (надменно)
Позвольте вам заметить с укоризной -
И поскорей возьмите это в толк! -
Мы выполняем долг перед Отчизной,
Священный перед Родиною долг!

Лизистрата (раздумчиво)
Пред Родиной, конечно, неудобно...
Долги, конечно, надо отдавать...
Но почему она - в уплату долга -
С вас требует кого-то убивать?
И коль у вас пред ней долги такие,
Что даже жизнь - в уплату их - пустяк,
То хочется спросить вас, дорогие,
Зачем же вы одалживались так?
Коль Родина удар наносит сзади,
Да так, что аж в глазах потом круги,
То лучше, дорогие, не влезайте
Вы к этой страшной Родине в долги!

© Леонид Филатов, 1998