Сусідський кіт пожартував-

Вскочив до сусідки,

Поки та, відкривши  двері,

Пішла до сходів клітки.

Дві години прогуляла,

Надворі весна.

А кошак в її квартирі 

Гучно завива.

Те почув його господар,

Хлопченя мале.

Він хотів кота  дістати

За-за дверей, але!..

На прогулянці сусідка,

Двері на замку.

Кіт волає за дверима

Пісню весняну.

Дочекалося хлоп’ятко

Сусідку свою.

І котячий виконавець 

без аплодисментів

Був успішно врятований 

з чужих апартаментів.

А сусідка - мудра жінка,

Педагог з життя,

Дала хитру настанову

Хлопчику : "Дитя..

- Якщо він тобі важливий,

Ти дивись за ним.

Бо коли ще  раз так прийде

Я за нього на базарі матиму калим."

І пішло хлопя додому,

Обніма кота.

- Мій пухнастий любий друже,

Обережний будь.

Обирай свої лиш двері,

Дивись,не забудь. 

Так і люди часом ходять

В двері не свої.

А тоді за ними плачуть

"Вийти як мені?!"   

П.С. Доповнено/ Дуже рада, що цей аматорський віршик приніс реальну користь самій героїні, 

сусідці. 

Вона подзвонила- просила зайти, її мало не збив на переході, на зелене світло, невідомий  "лихач" на авто, який мчав всупереч всім правилам, прямо на неї, різко повернувши, далі по зустрічній смузі. 

Сусідка була в дуже сильному стресі, на ній "не було лиця", співчуваю, людина в роках,  серце . Вона  скаржилась мені на безпорядки на дорогах. Заспокоїла як могла., розрадила.. А коли прочитала їй цей вірш, про неї саму, їй було дуже приємно, людина сміялась і забула про свої пригоди, переключивши увагу на гумор. 

Так приємно, що їй корисним виявилось.