Якість нашої Свідомості — це найбільша сила у нашому житті. Саме вона керує всім, що із нами відбувається. Саме із неї "витікають" всі наші думки та вчинки, а також більшість вчинків та думок інших по відношенню до нас. Таємниця полягає у тому, що більшість людей вважають своє забарвлення Свідомості за незаперечну Істину та завзято захищають її від будь-яких сумнівів та можливостей зміни. Вони відстоюють своє світобачення, незважаючи на те, що їхні думки та дії можуть сильно нашкодити іншим. Відчуваючи негаразди і страждання у власному житті, такі люди не хочуть змінювати свою Свідомість (яка і є причиною страждань), а знаходять виправдання у зовнішньому. Так як би вони не намагались змінити зовнішній світ, сила їхньої свідомості буде затягувати їх у відповідної якості життя. Ні сила, ні краса, ні гроші і т. п. не можуть змінити наше життя. Його можливо змінити тільки через зміну якості світобачення. Бо сила Свідомості нездоланна.

         
          Дивлюсь інколи на фотографії. І ловлю себе на бажанні зателефонувати тій чи іншій людині. Сказати, що любиш її чи його. Сказати, щось хороше, тепле, ніжне… А потім як згадаєш до чого це зазвичай призводить… І затикаєшся всередині себе. Адже практично немає таких людей, які б сприймали подібне так, як це бачу я. Сучасність мовить зовсім інші правила більшості, й подібні пориви, фрази, слова абсолютно здешевілі… ними можна жбурляти, їх можна топтати, й нічого тобі за це не буде, адже все, що могло би покарати – це внутрішнє відчуття високої цінності себе, що майже нікому не властиве більше. Модно бути простими, й чинити «з плеча» без докорів сумління.

Ехал вчера через перевал а за окном лес смешанный растут в нем
башкирские ак-кайын и ширши, и блин не подозревают они что они русские
березки и украинские смереки.

Я люблю тебе як люблять Україну -
сильно, щиро та з надією в серцях.
Я люблю тебе як зіроньку єдину,
що осяє перемоги шлях.

Я люблю тебе як небо над жнивами,
як долонь на серці козака.
Заспіваймо разом, щастя з нами
поки є в руці твоя рука!

Нэ можу загрузыть видео. Дывиться тут

ЛЮБОВЬ - это обнаружение себя в другом; узнавание того Безмолвия, которым являюсь я, в другом.

Любовь нельзя дать кому-либо, и вы не можете получить любовь, как вы не можете сделать воду мокрой, ибо она таковая и есть. Также никто не может дать любовь вам, никто не может получить любовь от вас, вы можете лишь узнать любовь в себе и вы можете узнать любовь в других. В тот момент, когда это происходит, естественно, больше нет другого, ибо вы действительно узнаете в другом - в самом буквальном смысле - себя.

Любить - значит узнать себя в другом, в том, кого вы неоправданно рассматривали как «другого» до этого момента. Но вы видите в нем лишь самого себя, ибо есть лишь одно единое Я. Есть лишь один Свет. Есть лишь одна Любовь. Узнавание себя в другом, узнавание Безмолвия, которым вы являетесь, в другом, света, которым вы являетесь, в другом - это и есть то, что мы называем любовью.

Это не вопрос давания, не вопрос получения - это вопрос узнавания. Истинно то, что, когда происходит узнавание, в нас возникает смена направления движения на обратное. Пока я еще не признаю этого, во мне работает счетная машинка, и тогда я рассматриваю вас как хорошего или нехорошего человека. И тогда я могу или не могу заработать на вас, тогда ваши слова будут казаться мне дружелюбными или, напротив, вы будете мне неприятны. Это все рассчитывается центростремительно направленным менталитетом. Но в тот момент, когда я узнаю себя в другом, который уже более не является «другим», ибо я говорю с самим собой, находящимся за этими глазами, в этот момент центростремительное направленное движение становится центробежно направленным. Вам нужно лишь раз влюбиться, чтобы понять, что вы безграничны, как Вселенная.

Страх - это одно из препятствий. А любой страх - это страх потерять любовь. Я боюсь, чтобы меня увидели таким, какой я есть, потому что вы можете подумать, что я чокнутый или плохой. И тогда возникает стена: и тогда "я" здесь, а другой - там. Я боюсь, что могу потерять любовь другого. Когда я начинаю думать, что любовь - это нечто, чем я могу обладать, тогда я начинаю бояться, что могу потерять ее. Но когда я увидел - всем своим существом - что я и есть эта Любовь, что же тогда? Вода не может стать мокрой, ибо вода и так мокрая: вы не можете потерять любовь, ибо вы есть любовь. Ясное видение этого растворяет все страхи один за другим, страх смерти становится смехотворным. И тогда вы можете быть полностью самим собой в психологическом смысле; вы можете отбросить все свое сопротивление, ибо тогда то, что другие думают о вас, становится их проблемой; "вы" и есть то, что другие ищут.

Каждый из нас состоит не из чего иного, как из Света. Этот Свет - то, что люди называют Богом. Каждая великая традиция и религия говорят, что Бог вездесущ и что Он есть Свет и Любовь. Другими словами: не кто-то беседует с кем-то, а Бог беседует Сам с Собой - через одного и другого. Если есть видение всего этого и если весь балласт старых идей, таких, как «я - некто, весящий столько-то килограммов», исчезает, тогда остается одно живое Переживание. Это то, что именую Просветлением или Свободой. Это не нечто новое. Вы всегда были тем, что вы есть сейчас, и тот, кто заявляет, что может ДАТЬ вам это - обманщик. 

© Вальтер КЕЕРС

Способности ума безграничны, а его проявления неисчерпаемы. Видеть формы своими глазами, слышать звуки своими ушами, слышать запахи своим носом, ощущать вкус своим языком, каждое движение или состояние, это все твой ум. В каждое мгновение, куда не достигает речь, это твой ум.

Наша природа это ум. А ум это наша природа. Эта природа такая же как и ум всех будд. Будды прошлого и будущего только лишь передают этот ум. Вне этого ума нигде нет будд. Но заблуждающиеся люди не понимают, что их собственный ум это будда. Они продолжают искать снаружи. Они никогда не прекращают призывать или поклоняться буддам и спрашивают: Где же будда? Не потворствуй таким иллюзиям. Лишь постигай свой ум. За пределами своего ума нет других будд. Сутры говорят: «Все что обладает формой есть иллюзия.» Они так же говорят: «Где бы ты ни был, там будда.» Твой ум есть будда. Не используй будду для поклонения будде.

Бодхидхарма 

Подорож - це щось чарівне.!
Будь то подорож на поїзді, політ на літаку, так чи просто поїздка за місто на автобусі.
Що може бути краще, ніж сісти біля віконця, включити улюблену музику і думати, дивлячись на дерева які зливаються в єдину пляму;або ж сісти всім разом однією великою компанією, грати на гітарі і співати пісні; дивитися у вікно ілюмінатора, вкривишсь пледом,пролітаючи над Тихим океаном години так в два-три ночі, і потроху засипати; або сісти в поїзд, познайомитися з сусідами по купе / плацкарту, заварити мівіну і грати в дурня.
Неважливо, де ми їдемо, куди ми їдемо і з ким.
Подорожувати - це, однозначно, щось прекрасне.

А ви вірите в існування альтернативних реальностей? Нуууу, так.. вчені теоретично й (начебто) практично довели, що такі реально існують. І от сижу я зараз і їм яблуко, жваво так хрумкочу, а десь, як то кажуть, у задзеркаллі все навпаки - я п"ю чай з бубликами. А ще в іншому альтернативно реальному світі, їм я собі спокійнісінько яблуко і смачно запиваю чаєм. Весело, правда?) І наше минуле, це зовсім і не минуле. Воно існує самостійно, відокремлюється від нас і живе, як альтернатива вже своїм власним життям. Тисячі минулих епізодів з життя... які відбулися або ж відбулися Б.
Тисячі
реально можливих ситуацій і безліч комбінацій, ключів їх вирішення... Зрештою, кожен наш день, вчорашній, сьогоднішній, завтрашній схожі - ось уже є принаймні три світи, які ніколи не перетнуться, бо насправді вони існують паралельно, накладаючись один на одний. Звучить безглуздо? Може й так.. бо в іншій, альтернативній реальності я не пишу цю замітку, я навіть не подумаю про неї... Це ж нісенітниця... Та й навіщо про таке думати, голова заболить=). Та все ж... Від кожного подиху, погляду залежить, в якій реальності ви будете перебувати завтра. Від непомітної на перший погляд речі залежить Все! Відповідально по-вселенськи! І от, згадується казка про Іванка-дурника, який стоїть на роздоріжжі й не може визначитись, який шлях обрати... Такі просто-складні істина у звичайні дитячій казці... А може не такій уже й дитячій... Мудрість поколінь. Мимоволі задумуєшся... Крапки не ставлю) справді, варто подумати