Я не знаю що таке кохання.
Думаю нестерпне почуття.
Намагаюся немов в останнє
я його впустити до життя

Іспит цей ніхто не подолає
Крім мене самої. Дивний крок.
Вчителька від мене вимагає
Протилежний вивчити урок.

Ця мадам не звикла до екстриму
Ненависть плекає до людей
Як вогню лякається інтиму
Каже, що навколо світ звірей.

Вона вчить ховатися від себе
Злоба і підозри її мед,
Лається неначе грішний ребе
І плете з образ ажурний плед.

Мрію я забути дивну тітку
Її дім - занедбана тюрма
Та не можу відчинити клітку
Адже надзиратель - я сама.

Я долі дякую за те, що ми з тобою,

Зустрілися, блукаючи в пітьмі.

За те, що ти торкнулася рукою,

Глибинних струн самотньої душі…

Я долі дякую за те, що я з тобою,

Огорнутий турботою живу,

За те, що можу бути сам собою,

І навіть проявити слабину…

Я долі дякую за те, що ти зі мною.

Не свариш, за характер мій важкий.

За те, що обираєш бути не правою,

І робиш перший крок коли я не правий.

Я долі дякую за те, що ми з тобою,

Переплелися як барвінок у садку, 

За те, що ти, безмежною любов’ю,

Тримаєш наше щастя на замку.

02.05.2021                Олександр Чалий.

В стареньком поношенном плаще,
На глаза надвинув свой беретик,
Шёл старик и нёс, зажав в руке,
Из ромашек маленький букетик.

На свидание девушка спешила
В туфлях на высоких каблуках
И в толпе случайно зацепила
Шедшего навстречу старика.

Обернулась: «Дедушка, простите!».
Поднял он уставшие глаза:
«Милая, куда ж вы так спешите?».
«Ждут меня, опаздывать нельзя».

«Хорошо, когда вас где-то ждут
И встречают с радостью на лицах,
А моя любовь нашла приют
Там, куда могу не торопиться».

Девушка взглянула на букет
И в глазах застыло сожаление…
Он продолжил: «Вот уже семь лет
Ей ношу ромашки в день рождения.

Их она особенно любила,
В волосы вплетала и в венок.
Даже в день знакомства, помню, было
Платьишко на ней в такой цветок.

Много лет мы были с ней женаты,
Но не гас любви волшебной пыл.
С первой встречи до последней даты
Я всю жизнь её боготворил».

Улыбнулся, крепче сжал букет
И пошёл тихонько к остановке,
А она смотрела ему вслед,
Словно вниз летела без страховки.

Он там ждёт за столиком в кафе,
Злится, ведь у них всего лишь вечер…
Галочкой помеченный в графе
Между тренингом и важной встречей.

Да, он изначально не скрывал,
Кто такой, какой машиной «рулит».
После встреч такси ей вызывал,
А она надеялась, что любит.

Ухмыльнулась, сбросила звонок,
Номер удалила в неизвестность.
Знала всё, что он ответить мог,
Только больше ей не интересно.

Нужен тот, кто будет понимать
И любить, и чувством дорожить.
Нужен дом, в котором будут ждать
И букет ромашек от души.

Автор: Марина Яныкина, 2015

Секс із начальницею - то СЛУЖБОВИЙ  ОБОВ'ЯЗОК. 
Секс із кумою - то НАЦІОНАЛЬНА  ТРАДИЦІЯ. 
Секс із коханою - то НАСОЛОДА.

Так  піднімем  келихи  за  те, 

щоб  незважаючи на нашу   БУДЕННІСТЬ,

виконуючи  свій  СЛУЖБОВИЙ  ОБОВ'ЯЗОК,

не  порушуючи НАЦІОНАЛЬНИХ  ТРАДИЦІЙ,

у  нас  завжди  було  кохання  з  НАСОЛОДОЮ.