Несподівано для себе став послідовником Франсуа де Ларошфуко, Блеза Паскаля та Жана де Лабрюйера з їхніми сентеціям, максимами і всілякими думами на тему життя не науково, а прагматично, часто навіть цинічно, але тому і реалістично.
В Україні подібного авторського жанру "Думок на злобу дня" не існує, а що навіть і є - того ніхто не знає, тому і розпочинаємо з нульової позначки.
Все нижче є зібрано і опрацьовано Богданом Гордасевичем, або його побратимом Жоржем Диким.
1. Суспільство є результат нашої порядності, а влада є наслідком нашої непорядності.
Варто визнати, що особиста порядність кожного з нас поокремо творить організований соціум, де нам комфортно жити, і тільки непорядність окремих осіб потребує наявності апарату насилля, тобто - влади, задля контролю і внормування ситуацій за умов появи різноманітних соціальних неподобств та конфліктів.
Простежується пряма залежність в тому, що чим гірші ми кожен окремо - тим жорстокішою мусить бути влада і тотальнішою держава, як апарат насилля для встановлення і підтримки порядку. Водночас встановлена інша закономірність: жорстокість покарання не ліквідовує наявність злочинів у соціумі, оскільки всі злочинці вірять у те, що не будуть спіймані.
Таким чином вислів "кожен народ вартий своєї влади" цілком слушний. Отож критикуючи деструктивність Світу, держави і влади, спершу озирнись на себе. Злочин не має виміру - він є злочин незалежно від того вкрав хтось тисячу чи одну гривню. Злочином є саме аморальність вчинку людини, а не причинно-наслідковий антураж. Кишеньковий злодій і безквитковий "заєць" в різний спосіб, але грабують однаково порядних пасажирів, тобто є злочинці, хоча "зайці" себе такими не вважають і то є найгірше й огидніше. Це найхарактерніший приклад девальвації совісті.
Корупцію породжує не тільки той, хто бере хабара, але і той, хто його пропонує і дає. Саме друге живить перше, а не навпаки. Важить не так "не бери", як особисте - "не давай!"
Не можна допускати, щоб люди порядні і непорядні співіснували разом, а як сказано в Писанні "маємо відділити овець від козлищ" і най останні живуть собі окремо своїм стадом "на зоні". Амінь.
2. Не можу без іронії слухати метафору: "Стадо левів на чолі з бараном загине, а стадо баранів на чолі з левом - переможе"
Воістину треба бути повним бараном, щоб бігти за левом, як і леви ними не є, якщо біжать за бараном не як за здобиччю, а своїм провідником.
Доречно зауважити, що кажуть про таке люди, які вважають себе левами, а насправді є абсолютними баранами, бо ж не розуміють реального змісту того, про що вони говорять.
