хочу сюди!
 

Наталия

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Замітки з міткою «люди»

Сколько вам лет? Опрос.

Цікавить статистика віку блогерів на і.юа.

22%, 10 голосів

2%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

2%, 1 голос

31%, 14 голосів

42%, 19 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Що для вас 9 травня?

Прокинулась. Подивилась на календар... пригадала, як у дитинстві відзначали цей день.
В моїй сім'ї не залишилось ветеранів. Та й на моїй пам'яті їх і не було. Батько мого дідуся, мій прадід воював і загинув на фронті, але це було ще тоді, коли мій дід був зовсім маленький. А мого дідуся вже давно немає серед живих.
Що для мене 9 травня?
Пам'ятаю, як навчаючись у школі, нас збирали на парад, ми всією школою з квітами йшли до місцевого пам'ятника. Стояли і слухали ветеранів, які розповідали про гіркі воєнні роки. Деякі діти непритомніли (ні, не від тих розповідей, а від палючого сонця під яким доводилось стояти годинами, може й ні, але так здавалося), а решта просто чекали закінчення параду, щоб побігти в магазин і купити морозива. 
Що для тих дітей 9 травня?
Пам'ятаю,як будучи у підлітковому віці, та і в юнацькому ми ходили в ліс на "майовку" і там пили за перемогу. Хоча, може і суті тієї перемоги мало хто осмислював.
Що 9 травня для сучасної молоді? Що цей день значить для вас особисто?
"Пам'ятаємо..." часто чую цей лозунг сьогодні по телеканалах. Але що ми пам'ятаємо? Я народилась в кінці 80-х, описала, що я пам'ятаю. А що пам'ятають ті, хто народились в 2000х, адже зараз це вже дорослі люди.

Що для мене 9 травня? Так, це день перемоги! Перемоги над війною, яку вели наші прадіди. Заради чого вони загинули? Миру.... але що ми маємо зараз? Зараз на території України, вже не один рік йде війна.І сьогодні, в цей день, мені як ніколи хочеться святкувати перемогу не лише ту, яка була 75 років тому, а перемогу над війною, яка є зараз. Щоб не гинули люди за чиїсь амбіції і переконання, щоб ніяка паскуда (будь то німецький фашист чи російський найманець) не лізла в нашу країну. Щоб Україна дійсно була самостійна і незалежна! 

Чи багато ви переосмислили?

Гуляю блогами. Багато політики, постів присвячених Зе. Десь промайне поодинокий вірш, подекуди фото природи.
А хочеться якоїсь відвертої розмови, може навіть філософської. Не раз чула фрази: "За період карантину люди багато чого переосмислили", "Світ став не такий, як був, змінився на зовсім"...чи щось типу цього. А ви як думаєте? Ви справді багато чого переосмислили? Змінили свою думку з приводу якихось подій?

Безнадёжные люди

 

Йож Туманный:
Что самое забавное: вот будут через какое-то время выборы (надеюсь, что дотянем до них), и мы, допустим, выберем нормальных людей. Пускай без Порошенко - плевать. Выберем таких абстрактных реформаторов-идеалистов. Которые и технократы, и умницы, и не воруют, и очі добрі, и цицьки третьего размера.

И буду они страну реформировать. Допустим, даже всерьез. Допустим, даже денно и нощно. И пройдет сто дней, и двести дней и год реформ, и все пять. И жить лучше не станет потому, что пока они пять лет систему реформируют, система сопротивляется и пытается реформы заблокировать. И на выходе мы получим не еще один Сингапур, а очередную Украину. С бедным населением, корявыми реформами, бабками, которые палят траву, войной, олигархами, херовыми судами и ростом экономики 3-4% в год.

И тогда преисполнившись вековой мудрости, нарид опять проголосует за тех, кто пообещает чудо побыстрее, бо "нема вже сил терпіти". Хочется мёду, да чтоб ложкой.

И потом опять окажется, что нарид обманули. Что под маской очередного Славного Парня пришел какой-нибудь чорт или хуже того – долбо…б, и пока он там ролики снимал и рейтинг замерял, его окружение откатило все реформы, пересажало или прогнало реформаторов, и в каждую щель засунуло по очередному решале и подонку, которых следующая порция реформаторов будет из этих щелей пять лет выколупывать. И окажется, что уже не +3%, а -20%. Что мы опять в жпе, и что наша песня хороша, начинай сначала.

Хотя чего это я размечтался? Любой нормальный человек после "горіла хата" на предложение пойти пореформировать Украину только пальцем у виска покрутит. Реформировать чтобы что? Чтобы заиметь врагом Беню, чтобы твою недвигу сожгли, а реформируемая страна радостно этому улюлюкала? Зачем? Проще послать этих малохольных нахер...

Весело иногда полистать камменты под репостами (когда я говорю весело - это значит, что печаль вселенская, на самом деле). Пишешь такой, мол, для достижения цели нужен долгий и упорный труд, надо меняться самим, менять систему, зарабатывать репутацию итп. Говоришь, что если ты 15 лет бухал на заваленке, и решил завтра бежать марафон, то, вероятно, тебя ждет былинный отказ, или даже катафалк. Что надо тренироваться, готовиться и т.п.

И вот расписываешь ты все это с примерами, метафорами, цифрами, объясняешь для самых маленьких и тупых на пальцах... и первый же комментатор какого-нибудь паблика такой "то есть автор предлагает ничего не делать, и не трогать нынешнее ворье?!".

Эти люди - безнадежны. Они тупо не воспринимают ничего, кроме "все сжечь, и построить заново", и каждый раз, когда за три дня из говна и палок не получается Тадж-Махал, они опять все сносят, и начинают новую стройку века. Я хз, что тут делать, чесслово. Должно быть, совок - это на всегда, это место проклято на веки-вечные, и пока нас не завоюют какие-нибудь инопланетяне, и пидюлями не выбьют это дерьмо из голов аборигенов - кіна не буде.





Опитування перед сном

Щось нагадала один репортаж про статистику, де відображали країни за ступенем щасливого населення ( оце я загнула). Не пам'ятаю точних даних, лише, що Україна в переліку країн займала одне з останніх мість. Словом, наше населення, за даними досліджень мало не найнещасніше. Давно це було... ще до пандемії.
Так мені стало цікаво, а учасники і.ua щасливі люди? На скільки ви задоволені життям в цей важкий час?

На скільки ви себе вважаєте щасливою людиною? Прошу відповідати чесно і відверто. Можна коментувати.

17%, 1 голос

17%, 1 голос

17%, 1 голос

33%, 2 голоси

17%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Що для вас дав карантин?

Часто в соцмережах зустрічала пости типу " Що для вас найважче під час карантину?"
Вирішила трохи знайти позитив у сьогоднішніх буднях. Я сьогодні нарешті опанувала програму zoom і навчила користуватись нею кількох людей. І це для мене є досягненням, так, як програма відкриває можливості, яких я не мала раніше, а освоїти її я хотіла вже близько місяця. Більше того, якби не цей карантин, я б про неї (програму) і не дізналась мабуть.
А чого ви досягли завдяки карантину? Можливо хтось почав вивчати іноземну мову, до якої не доходили руки, хтось намалював картину, хтось зв'язав носки... з рештою в усьому можна знайти позитив. Чекаю ваших коментарів із якимось позитивним підтекстом. Ну правда суцільне ниття як усім важко вже трішки дістало.

І нехай весь світ зупиниться!

Понеділок, 30 березня 2020, 12:57 • Наталія Рябцева • 28170
Кулеба про пасажирів з В'єтнаму: ми стали свідками "прагнення українців до свободи"
Кулеба про пасажирів з В'єтнаму: ми стали свідками "прагнення українців до свободи"

КИЇВ. 30 березня. УНН. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба відреагував на інцидент, що стався в аеропорту "Бориспіль", коли пасажири рейсу з Хошиміну, В’єтнам, виламували двері, щоб не відправлятись на обсервацію. Він назвав це "незламним прагненням українців до свободи" попри ті проблеми, що можуть після цього виникнути. Про це він розповів під час онлайн-брифінгу, передає кореспондент УНН.

“Що стосується учорашніх подій, насамперед рейсу з Хошиміну, я без жодної іронії хочу вам сказати, що ми стали свідками чергового незламного прагнення українців до свободи. Ми побачили, що українець готовий знехтувати усім, суспільним інтересом, заради того, щоб вирватись на волю, сісти в таксі і поїхати додому. Я вважаю, що в ситуації, у якій опинилась наша країна і практично весь світ, надзвичайно важлива солідарність і взаємна підтримка. Кожна людина повинна розуміти, що вирішуючи проблему за рахунок іншої людини, вона примножує проблеми, а не вирішує їх”, — зазначив міністр.

Додамо, що у мережі з’явилось відео, на якому видно, як пасажири рейсу з Хошиміну у "Борисполі" — 29 березня — виламують двері, щоб покинути аеропорт та поїхати додому, а не на обсервацію.

Нагадаємо, що деяких українців з двох рейсів, що прилетіли з Дохи, Катар, до "Борисполя", досі не випускають з аеропорту, адже у той час, як більшість вже відправилась на обсервацію, інші — відмовляються це робити.

Як повідомляв УНН, у МВС заявили, що прибулі з країн з коронавірусом українці мають пройти обов'язкову обсервацію.

Джерело: УНН

Из цикла "Зверье мое"...

Не зря француженка сказала,
Иной раз спор решая в драке,
"Чем ближе узнаёшь людей,
Тем больше нравятся собаки".

"Француженка" - французкая писательница

Мари де Рабютен – Шанталь (1626-1696 гг.)

Первой произнесла это выражение..




Пропавший кошелек. Короткие притчи


.
Один крестьянин заметил исчезновение своего кошелька с деньгами. Обыскав весь дом, он не нашел кошелька и пришел к выводу, что его украли.

Перебирая в памяти всех, кто приходил к нему в дом в последнее время, крестьянин решил, что знает вора – это был соседский сын. Мальчик заходил к нему как раз накануне исчезновения кошелька, и никто другой не мог бы совершить кражу.

Встретив мальчика в следующий раз, крестьянин заметил в его поведении много подтверждений своим подозрениям. Соседский сын явно смущался его, прятал глаза и вообще имел вид нашкодившего кота; словом, каждый жест, каждое движение выдавали в нем вора.

Но у крестьянина не было никаких прямых улик, и он не знал, что делать. Каждый раз, когда он встречался с мальчиком, тот выглядел все более виноватым, а крестьянин злился все сильнее. Наконец он так разгневался, что решил пойти к отцу воришки и предъявить ему формальное обвинение.

И тут жена позвала его:
— Посмотри, что я нашла за кроватью, – сказала она и подала ему пропавший кошелек с деньгами.

На другой день крестьянин снова посмотрел на сына своего соседа: ни жестом, ни движением не походил он на вора.
*
Даосские притчи