хочу сюди!
 

Виктория

49 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 45-57 років

Замітки з міткою «любов»

Білий вірш(бо наснився перший білий сніг)

11:04 18.10.2025Трапляються ранки як цей,Де все тебе радуєМожливо це те, що перших холодів день?Холодна натура твоя для осені створенаДля думок про листя, як ненадіслані листиКоханців, що більше не разомО, скільки їх! але кленове займає перше місцеО, яким же гарним він робить кожне місто!Ненадіслані листи - опале листяЗапалені зірки може декілька сторіч як згаслі,Заливши світло, що несеться із швидкістю світлаТа що нам знати, якщо нащі роки не світові!?Якщо наші роки вимірюються тільки...

Читати далі...

Твої подарунки

У мене є багато подарунків,що ти мені колись подарувала,Мереживо сформованих стосунків,які нам доля довго малювала.Я ревно зберігаю подарунки,які ніхто не зможе відібрати,це зустрічі і ніжні поцілунки,які я можу в пам’яті тримати.Це пристрасті безцінні подарунки,що житимуть в душі моїй довічно,це посмішка веселої чаклунки,і очі, які світяться магічно.Дарунки зберігаю я надійно,твого волосся ніжні аромати,твій голос, що лунає мелодійно,ніхто не зможе в мене відібрати.Олександр Чалий © 2025 р

Лабіринт.

Блукаючи по лабіринту долі.У пошуках супутника життя,Ми всі завжди виконуємо ролі,Спираючись на власні відчуття.А лабіринт дає свої маршрути,свої дороги, тропи і стежки,І кожен має змогу повернути,А є такі, що підуть навпрямки.У одного — маршрут іде казковий.У іншого — складний і небезпечний.Хтось може заблукати в тупиковій,а де-хто забреде і в суперечний.Не з кожного маршруту вийде пара,Не кожна пара дійде до весілля,у одного в душі лишилась рана,у іншого не вистачить терпіння.Та лабіринт...

Читати далі...

Серце

Люди проходять крізь наше серце.Хтось обережно відчиняє дверцята.Іноді стрімко тікають на нервах. Дехто запалює свіже багаття.Хтось у нас в серці гостює роками.Інші лишають цілунок на згадку.Є і такі, що подібні цунамі. Дехто несе пожиттєво в нас варту.Зараз, в часи невимовної туги, холоду, люті, сталевої зброї, всі загорожі на серці відсутні, бо оселились тут люди-герої. Серце вистрибує, змінює розмір,щоб охопити шалені події.Часом буває сумним і серйозним, часом – як вперше відверто радіє...

Читати далі...

Любов багатогранна...

[Приєднана картинка]

Любов на все Життя...

[Приєднана картинка]Нізащо не віддам !

Щастя: життя – це радість, радість – це життя

[Приєднана картинка]Радість – найприродніша якість життя. Радість - це те, з чого життя створене, і навпаки. Радість – природний стан всіх істот. Випробовувати радість - природна властивість всього в житті (і всього, що живе). Радість – це те, якими ми народжуємося, дітьми з вродженою здатністю прожити життя безтурботно і щасливо. Ви можете повернути собі цю вроджену здатність та розвинути її.Ті самі закони Всесвіту, які відносяться до багатства, так само відносяться і до щастя. І ви вже багато ...

Читати далі...

[Приєднане голосування]

Вона - його спогад

"Вона стала для нього спогадом.Тим спогадом, куди він "тікає" від сірої реальності свого життя. Тим спогадом, який ранить і лікує водночас.Він знає, що вона є, але для нього вона недосяжна, далека, як зірка. Він бачить її образ, її очі, волосся... І чим довше він дивиться на неї, тим більше йому здається, що її очі, її погляд проникає у саме його серце, душу.Він закриває очі і "пірнає" у море Спогадів, щоб хоч там, досягнувши бажаного острівця, залишитися сам на сам з...

Читати далі...

Пробуюся у письменництві. Ч.5.

"Остання зустріч"Кінець. Незабутній день, вражаюча прогулянка. (Ах, літо. Куди ти пішло? Повернись назад.) Той же шлях, тільки назад. Біля воріт стояли дві ятки. Дівчина попросила морозива і Павло купив. Вперше вона щось у нього попросила. Вони вийшли на зупинку, дочекалися трамвая і поїхали назад на Привокзальну площу. Там він почекав своїх товаришів і вони учотирьох попрямували до автовокзалу. Двоє хлопців йшли позаду них. Павло тримав її за руку. Дівчині було трохи ніяково і...

Читати далі...

Пробуюся у письменництві. Ч.4

"Остання зустріч" Продовження.Він був у формі, але тільки у чорній (колір вона помітила пізніше), з пакетом в руках. Вони поцілувались і, немов змовившись, пішли на трамвай, який прямував до парку імені Т.Г.Шевченка. Це дуже гарний і великий парк. Певно, найкращий в усьому місті. Вони зайняли місце в самому кінці трамвая. Дівчина стояла навпроти Павла, який обперся на стінку з поручнем. Усю дорогу вонии мовчали. Інколи він щось казав їй, іноді вона щось казала...

Читати далі...

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
59
попередня
наступна