Твої подарунки
- 28.05.25, 11:45
Глянув в очі твої і… пропав…
Хто ж мені таку долю наврочив?
Не згадати, чи колись так кохав…
Ти як місяць серед самої темної ночі.
Як ковток живої води,
що вбиває присмертну ту спрагу.
А чи снишся, чи потрапив я в рай,
та к життю повернула мені ти наснагу.
Як без тебе?! Я примарою став,
що слідкує, як ти розпускаєш коси.
Я б тебе серед сотні красунь упізнав
по повітряній стрічці в твоєму волоссі.
Не лягай тільки поруч. Не смій,
бо напевно, що я збожеволію.
Чую подих твій близько, і в нім
я втрачаю свідомість та волю.
Увірвавшись у серце моє,
ти залишишся мабуть назавжди.
Богу слава, що ти в мене є!
І якщо ти навіть несправжня…
30.10.22.
Травневі трави під косою...
Тремтить на них роса.
А навкруги пташки гурьбою
Сади осіли, все співа.
Всі юні хлопці та дівчата
П'яніють в пору цю.
І йдуть світанок зустрічати,
Збива травневою росу.
І поцілунки їх гарячі,
Вогнем пала серця.
Кохання править світом наче,
І стелить стежки до вінця.
16.05.21
© Copyright: Віталій Тугай
--------------------------------------------------------------------
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/
Любі друзі, щиро поздоровляю усіх вас з Днем Св. Валентина!Кохайте, та будьте коханими!
![]()
Любов - це енергія життя.
![]()
Прочитати хочу я долоні.
Подивитись у майбутні дні:
А чи квiтка ти моя у долі,
А чи є ти у моїй рідні?
А чи маю право я від Бога
Чути поруч теплий подих твій?
Смута на душі моїй, тривога,
Чи душа співа, як солов'ї?
Як в майбутньому тебе там звати,
Хто ти - для моїх діток?
Чи ти їм чужая, а чи - мати,
Та що значить їм твій голосок?
Там, в майбутньому кого кохаю,
Та без кого б жити не зумів?
Чи з тобою не потрібно раю,
Та не можна без ласкавих слів?
Щиро сподіваюсь в сьогоденні,
Що в усьому цьому будеш ти.
Ти - повітря у мої легені,
Ти - безмежне щастя у житті.
Крім тебе я іншої не хочу,
І про це я Господа молю:
Подаруй ту посмішку дівочу
Без якої жити я втомлюсь.
10.02.19
Про те що сталось, дуже я жалкую,
Та час назад на жаль не повернуть.
Журба вогнем мні душу обпікає,
Сумні думки у голові снують.
Чому так сталось? Відповідь шукаю.
Чому тих слів не зміг я зрозуміть?
Тож у душі образи не тримайте,
І якщо можна, то мене простіть.
Пробачення сьогодні я благаю,
Стосунки я хотів би відновить,
Знайомий номер вкотре набираю,
Та лиш гудок набридливий звучить.
В одне ж бо русло двічі не заходять,
Та все ж я намагаюсь це зробить,
І відповідь хотів би я почути,
Чому мене не можете простить?
Про те що сталось, дуже я жалкую,
Та час на жаль уже не зупинить.
В думках я ту розмову повертаю,
Та у душі мов полум'я горить.
Сонце обрію торкнулось,
Догорає день,
А душа моя сумує,
Не співа пісень.
Твій я номер набираю,
Лунає гудок,
Але ти ось відхилила
Знову мій дзвінок.
Ти образу в свою душу,
Кохана, впустила
А чому все ось так сталось,
І не зрозуміла.
Прошу, вислухай мене,
Та ти не бажаєш,
І на всі мої питання
Не відповідаєш.
В одне русло, не ввійдеш!-
Мудрість нас повчає,
Та надія в моїм серці
Все ж не помирає.
І настане, вірю, день
Знову разом будем,
А ті прикрі помилки
Назавжди забудем.