Замітки вірші про кохання

Замітки з міткою «вірші про кохання»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

trifolium

Твої подарунки

28.05.25, 11:45
вірші про кохання, любов, олександр чалий, стосунки

У мене є багато подарунків,

що ти мені колись подарувала,

Мереживо сформованих стосунків,

які нам доля довго малювала.

Я ревно зберігаю подарунки,

які ніхто не зможе відібрати,

це зустрічі і ніжні поцілунки,

які я можу в пам’яті тримати.

Це пристрасті безцінні подарунки,

що житимуть в душі моїй довічно,

це посмішка веселої чаклунки,

і очі, які світяться магічно.

Дарунки зберігаю я надійно,

твого волосся ніжні аромати,

твій голос, що лунає мелодійно,

ніхто не зможе в мене відібрати.

Коментарі: 0

Lesovichok

Богу слава, що ти в мене є!

Глянув в очі твої і… пропав…

Хто ж мені таку долю наврочив?

Не згадати, чи колись так кохав…

Ти як місяць серед самої темної ночі.

Як ковток живої води,

що вбиває присмертну ту спрагу.

А чи снишся, чи потрапив я в рай,

та к життю повернула мені ти наснагу.

Як без тебе?! Я примарою став,

що слідкує, як ти розпускаєш коси.

Я б тебе серед сотні красунь упізнав

по повітряній стрічці в твоєму волоссі.

Не лягай тільки поруч. Не смій,

бо напевно, що я збожеволію.

Чую подих твій близько, і в нім

я втрачаю свідомість та волю.

Увірвавшись у серце моє,

ти залишишся мабуть назавжди.

Богу слава, що ти в мене є!

І якщо ти навіть несправжня…

30.10.22.

© Віталій Тугай, 2022

Коментарі: 6

YaroSlav 2021

Жінки в окулярах

29.05.22, 19:50
вірші про кохання, женщина, жінка, жінки, очки, серце

Ховаєш погляд
свій за шклом..
чи зором
оглядаєш річку..
є
питання- у твоїх
очах
і рух - напруженний
і скутий

Така -
розгубленна
і забагато
краски
заклично і граційно
ждеш...

Коментарі: 0

Lesovichok

Травневі трави

Травневі трави під косою...
Тремтить на них роса.
А навкруги пташки гурьбою
Сади осіли, все співа.
Всі юні хлопці та дівчата
П'яніють в пору цю.
І йдуть світанок зустрічати,
Збива травневою росу.
І поцілунки їх гарячі,
Вогнем пала серця.
Кохання править світом наче,
І стелить стежки до вінця.

16.05.21

© Copyright: Віталій Тугай
--------------------------------------------------------------------
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Коментарі: 0

Lesovichok

Iнша весна

04.07.20, 22:19
Стих_и_я
авторські вірші, вірші про кохання, віталій тугай

1.
З рудим, останнім, мокрим снігом,
З духмяним, милим серцю, цвітом,
З приємно-теплими вітрами
Любов прийде, пройти між нами.
Бо ми вже зовсім не такі.
Як понад двадцять тому років
Давно, давно поодинокі.
Ми, як поранені пташки,
В собі шукаем тільки спокій.

2.
Ой, довго, довго серце нило,
Аж двадцять весен народилось.
Перемололось, все стерпілось...
Життя із часом все змінило.
Жаліти стало небо нас,
Дощем спокійним - не грозою,
Наповнив келихи журбою,
І цей, бузком духм'янний час,
Так плакало, як мы з тобою.

3.
Та з часом весни гоять рани.
Хіба з тобою це ми знали?!
Був кожен травень, як останній -
Жага і смуток обійнялись.
Тепер мы зовсім не такі.
Вже понад двадцять весен поспіль,
Як трави нам не стрелять постіль,
І ми не вірим у казки,
Але є ті, що вірять досі.

З рудим останнім мокрим снігом,
Прийшла весна... Милуйтесь дивом...

17.03.20

© Copyright: Віталій Тугай, 2020 р.
------------------------------------------------
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

*цей вірш - текст до нової пісні, хоча мелодії при написанні, я не відчув.

Коментарі: 9

Lesovichok

Квiтцi мого майбутнього

Любі друзі, щиро поздоровляю усіх вас з Днем Св. Валентина!
Кохайте, та будьте коханими!
Любов - це енергія життя.

Прочитати хочу я долоні.
Подивитись у майбутні дні:
А чи квiтка ти моя у долі,
А чи є ти у моїй рідні?

А чи маю право я від Бога
Чути поруч теплий подих твій?
Смута на душі моїй, тривога,
Чи душа співа, як солов'ї?

Як в майбутньому тебе там звати,
Хто ти - для моїх діток?
Чи ти їм чужая, а чи - мати,
Та що значить їм твій голосок?

Там, в майбутньому кого кохаю,
Та без кого б жити не зумів?
Чи з тобою не потрібно раю,
Та не можна без ласкавих слів?

Щиро сподіваюсь в сьогоденні,
Що в усьому цьому будеш ти.
Ти - повітря у мої легені,
Ти - безмежне щастя у житті.

Крім тебе я іншої не хочу,
І про це я Господа молю:
Подаруй ту посмішку дівочу
Без якої жити я втомлюсь.

10.02.19

© Copyright: Віталій Тугай

Коментарі: 6

Юрій1023

Про те що сталось, дуже я жалкую

20.06.18, 22:51
вірші про кохання

Про те що сталось, дуже я жалкую,

Та час назад на жаль не повернуть.

Журба вогнем мні душу обпікає,

Сумні думки у голові снують.

Чому так сталось? Відповідь шукаю.

Чому тих слів не зміг я зрозуміть?

Тож у душі образи не тримайте,

І якщо можна, то мене простіть.

Пробачення сьогодні я благаю,

Стосунки я хотів би відновить,

Знайомий номер вкотре набираю,

Та лиш гудок набридливий звучить.

В одне ж бо русло двічі не заходять,

Та все ж я намагаюсь це зробить,

І відповідь хотів би я почути,

Чому мене не можете простить?

Про те що сталось, дуже я жалкую,

Та час на жаль уже не зупинить.

В думках я ту розмову повертаю,

Та у душі мов полум'я горить.

Коментарі: 13

Lesovichok

Як її не вистачає

27.05.18, 21:25
Стих_и_я
авторські вірші, вірші про кохання, віталій тугай

Ніч з вікна забрала місяць,
та із серця спокій мій.
Не знаходжу нині місця –
пам'ять, як той лиходій.

Рину вмить увесь під ковдру -
в темряві я тут один.
І сиджу неначе бовдур,
кат нічних своїх годин.

Мої думи, думи мої,
як, куди від вас втекти?
Пам'ять травнем новим поїть,
схожим травнем, де є ти…

Я тікав від дум у гори,
в цвіт весняних полонин,
та на жаль, на моє горе,
там зібрав лише полинь…

Тягне все мене в минуле,
де від погляду тепло,
де тихенько пригорнулось
щастя під моє крило.

Так, то щастя вже минуло,
миттю світла пронеслось.
Наче зірка проминула
в небі темнім і пішло…

Темно тут. Так само зовні,
Душу знову душе сум.
Тіні темрявою повні
вбити здатні серця струм?

Струм той є - моє кохання,
моє щастя та біда.
Боже мій, почуй благання
та її мені віддай!

Та не буде те, що було –
де те світло і тепло.
Моє щастя облетіло,
цвітом білим полягло.

Ось чому - неспокій, Боже,
чому травень знов п’янить.
Може з глузду з’їхав? – може,
та тому сльоза бринить.

Бо чомусь життя дорожче
нездійсненна з нею мить…

27.05.18

© Copyright: Віталій Тугай, 2018
===============================
короткий вариант на русском, написанный ранее:

Как её мне не хватает
-----------------------------------

Ночь с окна луну изъяла,
И спокойствие - долой!
Прячу тело в одеяло -
Полностью, всё с головой…

Тут темно, темно и извне,
и в душе кромешный мрак.
Где же милость молний, ливней?
Снова Май уходит… Ах…

Всё мотаюсь по квартире,
Думы думаю о ней.
Ничего, казалось, в мире
нет тех дум моих важней.

16.06.17
---------------------------------------------------
© Copyright: Виталий Тугай, 2018
----------------------------------------------------
мій официальный сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська строрінка на Фейсбук
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/