Одним із найпрекрасніших і неймовірно захоплюючих занять у світі, вважається дайвінг. Таке захоплення дає можливість пережити незабутні емоції, побачити неймовірні місця із прекрасною флорою та фауною, а також отримати незабутні враження. У той самий час кожен любитель чи професійний аквалангіст може розповісти те, скільки різних небезпек у собі може приховувати підводний світ. До дайвінгу треба ставитися з усією серйозністю та максимально відповідально. Намагайтеся приділяти більше часу практичній та теоретичній підготовці.

Одним з найнебезпечніших і найпоширеніших явищ у дайвінгу є декомпресійна (кесонна) хвороба. Таке явище вважається специфічною патологією у аквалангістів, що розташовуються в умовах, де тиск швидко змінюється в газовій суміші, що вдихається.

ДКБ виникає зазвичай при зануренні на глибину більше ніж дванадцять метрів, але буває і виняток, може виявитись кесонна хвороба при тривалих зануреннях на 8-9 метрів. До того ж стан патологічний може розвинутися при швидкому підйомі з глибини.

ДКХ – це небезпечне захворювання, внаслідок якого наступає серйозне пошкодження тканин, клітин та внутрішніх органів. При декомпресійній хворобі (ДКХ) виникає погіршення кровообігу, також виникає травматичне порушення кровоносних судин. Набір різних газових сумішей (гелій, азот, водень), які розчинилися в тканинах організму дайвера, формуватися у крові починають у формі бульбашок.

Якщо вчасно не вжити відповідних заходів, то протягом декількох годин, бульбашки досягти зможуть великих розмірів, порушуючи при цьому кровопостачання тканин, утворюючи тромби в артеріях і венах. Таке положення може призвести до поліорганної недостатності та ішемії органів. У найважчих випадках декомпресійна хвороба може викликати параліч або навіть смерть.

Незалежно від регулярної модернізації алгоритмів декомпресії та профілактичних різних подій у дайвінгу, за статистичними даними, у двох-трьох випадках із ста занурень під воду у аквалангіста виявляються симптоми декомпресійної хвороби різного ступеня складності. Є кілька методів запобігання ДКХ.

• Однією з головних і найефективніших можливостей запобігання ДКХ вважається плавний підйом на поверхню води з періодичними зупинками на потрібній глибині. Підйом з декомпресійними зупинками, показник стабілізує азоту в крові, зводячи до мінімуму ризики здоров'я аквалангіста.

• Управління швидкістю підйому на поверхню – це необхідний етап дії безпечної декомпресії, тому що необхідно неодмінно дотримуватись максимальної швидкості (не більше 18 метрів за хвилину) руху аквалангіста. Такий підйом на поверхню сумісний буде з безпечним видаленням усіх інертних газів з крові водолаза. Швидкість аквалангіста повинна бути обмеженою – це запобігти зможе неприпустимий розвиток і утворення бульбашок у тканинах.

• Час та глибина безпечних зупинок у дайвінгу коригуються в індивідуальному порядку. Все залежить від рівня складності занурення, стану здоров'я дайвера, пори року, погодних умов, а також ступеня акліматизації організму.

• Зазвичай у навчальних центрах, де навчають дайвінгу кваліфіковані інструктори, зупинки робляться від однієї до п'яти хвилин (середнє значення). У реальних умовах десь у відкритому морі є ймовірність непередбачених ситуацій, через які підйом на поверхню може бути трохи прискорений.

• Щоб зробити дайвінг безпечнішим, деякі асоціації та федерації пропонують рекреаційним дайверам робити додаткову зупинку на одну хвилину під час підняття на поверхню з глибини. Такі зупинки є не обов'язковими, але їх рекомендують робити.

• Зупинку треба робити на тій глибині, яка дорівнює половині від максимуму, наприклад, при спуску під воду на глибину 30 метрів, при випливанні на поверхню зупиниться треба на одну хвилину на глибині 15 метрів, потім продовжувати підйом до другої зупинки з відміткою 4.5 метрів. Однохвилинні зупинки рекомендується робити, якщо глибина занурення становить понад 12 метрів.

Будь-яке занурення вважається декомпресійним. Чи то аматор аквалангіст, що піднімається на поверхню по таблиці, чи технічний дайвер, що робить по етапну декомпресію, всі вони роблять одне і теж, виводять газ розчинений з організму, намагаючись як найшвидше. Це вважається декомпресією.

Якщо дотримуватися всіх вимог декомпресії, зможете значно покращити самопочуття аквалангіста і працюватиме як доповнення профілактики та безпеки від ДКБ.