Профіль

ivanivna

ivanivna

Україна, Івано-Франківськ

Рейтинг в розділі:

Був собі колись король


Був собі колись король і мав він дуже добру і гарну доньку. На жаль, у принцеси була дивна хвороба: коли дівчина підростала, її руки й ноги втрачали силу, до того ж у неї падав зір і слух. Багато лікарів намагалися вилікувати принцесу, але все намарне. Якось до королівського двору прибув старець, про якого всі говорили, що йому відома таємниця життя. Усі придворні поспішили до нього і стали просити його ради, як допомогти хворій принцесі. Старець дав дівчині кошик із лози, прикритий зверху, і мовив: „Візьми, це твої ліки, вони тебе зцілять”.
Сповнена радості і надії, принцеса підняля з кошика накриття. Те що вона побачила, її вразило. На дні кошика лежала дитина, виснажена хворобою. Дитя зазнавало ще більших страждань, ніж вона.
Серце принцеси заполонило співчуття. Не зважаючи на біль, вона взяла дитину на руки і стала ним опікуватися. Минали місяці. Принцеса, крім дитини, не бачила нічого. Вона годувала дитя, пестила, усміхалася йому, лагідно розмовляла з ним по ночах, попри те, що сама відчувала велику втому і біль.
Минуло майже сім років – і сталося неймовірне. Одного ранку дитя усміхнулося і стало ходити. Принцеса взяла його на руки і, наспівуючи, пустилася з ним у танок. Дівчина давно не була така гарна і радісна. Вона навіть не помітила, як одужала.
Господи,
коли я голодний, пришли мені когось, кого треба нагодувати;
коли я спаглий, пришли мені когось, хто потребує води;
коли мені холодно, пришли до мене когось, хто прагне тепла;
коли я страждаю, пришли мені когось, хто прагне розради;
коли мій хрест стає тяжкий, дозволь мені ще взяти хрест інших;
коли я не маю часу, пришли мені когось, хто потребує негайної помочі;
коли мені бракує відваги, пришли до мене когось, кого потрібно підбадьорити;
коли я хочу, щоб мене хтось зрозумів, дай мені когось, хто потребує розуміння;
коли я прагну чийогось піклування, пришли мені когось, хто потребує опіки;
коли я думаю лише про себе, зверни мої думки до інших.
Дуже хочу, щоб ми не забували цієї молитви і завжди тримали її в серці. Щоб історія про принцесу стала наукою для всіх нас, бо з настанням зими, холодів і морозів приходять і свята, що несуть з собою тепло і радість, але, нажаль, не для всіх. Чимало дітей, позбавлених батьківської любові і піклування, замерзають в холодних квартирах, сумують в дитячих будинках. Батьки важко хворих дітей збирають копійку до копійки, щоб зберегти дитинці життя.
Хоча правду кажуть: «Світ не без добрих людей!», тому дякувати Богу, що хоч окремі люди не забувають про благодійність.
Я хочу звернутися до всіх небайдужих людей з проханням допомогти цим дітям хоча б на свята. Щоб вони відчули турботу, ласку і любов, яких їм так не вистачає.

Сказка о лунном лучике


«Жил-был маленький золотистый лунный лучик. Он был совсем тонкий, с трудом пробивался сквозь густые тучи. В сумрачном лесу он часто терялся среди веток, и не мог попасть в комнату через окно, если шторы были задернуты. Он мечтал стать таким, как старшие братья – сильные и яркие солнечные лучи, что бы приносить всем тепло, жизнь и радость. Лучик печалился: «Неужели я всегда буду таким слабым? Что я смогу сделать хорошего?» Но однажды красивая серебряная звездочка сказала ему: «Мы с тобой – особенные. Мы умеем светить ночью и дарить миру волшебство. Просто гори от всего сердца и ничего не бойся!» И лунный лучик побежал по темной воде реки и нарисовал сверкающую дорожку. Все птицы, рыбы и даже деревья на берегах залюбовались ею. Потом лучик пробрался в открытую форточку одного дома и ласково погладил по щеке малыша, который увидел сказочный сон. Лучик заиграл на лесной листве и помог заблудившемуся оленёнку найти свою маму. А к утру он, усталый и счастливый, возвратился домой – в лунный диск. И спрятался там до заката, до следующих подвигов!»
Эту сказку написал мальчик, живущий в хосписе. Мишка, ему 12 лет. С прошлой осени он «отказной» у врачей. Он написал ее на школьный литературный конкурс, но это не так важно. Важно, что он хочет, чтобы его сказку читали. Чтобы чувствовали – кому нужно и кто захочет… Когда Мишка лежал в реанимации, ему пообещали, что его сказку еще будут читать. На сегодня – ему лучше. Поделиться этой сказкой - одно из тех Чудес, что мы можем сделать своими руками – чтобы исполнилось желание ребенка, и сказка прошла более длинный путь. Мишка заслужил это...

Музей вторсировини

Музей вторсировини розташовується на території київського заводу по переробці вторсировини. Колекція незвичайного музею складається з безлічі антикварних і екзотичних речей, вік деяких становить 200 і більше років. Збирати експонати почали в 1943 році буквально зі смітників!
Дізнавшись, що в Києві створено подібний музей, люди стали звозити свої знахідки сюди з усієї України. Предмети, які здавалися спочатку абсолютно марним сміттям, сьогодні набули статусу цінних експонатів. Вже на вході в музей відвідувачі відчувають цей характерний запах, який миттєво занурює в минуле, нагадуючи про скарби, що зберігаються в бабусиних скринях. Детальніше тут

Солодка притча про жінок


У давні-давні часи Господь зліпив десять Адамів. Один з них орав землю, інший пас овець, третій - ловив рибу ... Через деякий час прийшли вони до Отця свого з проханням:
- Всe є, але чогось не вистачає. Нудно нам.
Господь дав їм тісто і сказав:
- Нехай кожен зліпить за своєю подобою жінку, кому яка подобається
- Повна, худа, висока, маленька ... А я вдихну в них життя.
Після цього Господь виніс на блюді цукор і сказав:
- Тут десять шматочків. Нехай кожен візьме по одному і дасть дружині, щоб життя з нею було солодким. Всі так і зробили.
А потім Господь сказав:
- Серед вас є шахрай, бо на блюді було одинадцять шматків цукру.
Хто взяв два шматки?
Всі мовчали. Господь забрав у них жінок, перемішав їх, а потім роздав, кому яка попалася.
З тих пір дев'ять чоловіків з десяти думають, що чужа дружина солодша, тому що вона з'їла зайвий шматок цукру. І тільки один з Адамів знає, що всі жінки однакові, бо зайвий шматок цукру з'їв він сам ...

Миколаївський собор в Бердичеві

Миколаївський собор розташовується в центрі Бердичева. Храмовий кам’яний ансамбль, що складається з собору, трьох’ярусної дзвіниці, огороджений красивий металевою огорожею, видно здалеку. Всі споруди виконані у візантійському стилі, тому гармонійно одна одну доповнюють. Залишитися байдужим, дивлячись на яскраві зелені з блакитним відливом куполи, прикрашені розсипом позолочених зірок, білосніжні архітектурні елементи і світлу цегляну кладку, неможливо.
Затишний просторий дворик, вистелений кам’яною плиткою, висаджений деревами. Детальніше тут

Руїни ставки Гітлера «Вервольф»


Руїни - це все, що залишилося від ставки Гітлера «Вервольф», що розташована в околицях села Стрижавка у восьми кілометрах від Вінниці. Діючою ставка була в 1942-1944 роках, а потім відступали німецькі війська та підірвали всі входи в бункер. Деякі історики стверджують, що вибухи не пошкодили внутрішніх приміщень.



Спочатку ставка являла собою комплекс, що складається з декількох поверхів. Самий верхній знаходився вже на поверхні. Товщина бункерних стін сягала кількох метрів. Центральна зона служила місцем розташування Гестапо, телефонної станції, їдальні для воєначальників, басейну, житлових будинків, особистих приміщень фюрера і двох підземних бункерів. Всього комплекс налічував понад вісімдесяти об'єктів. ... Детальніше тут

Ресторан "Трактир на Тищенко"


Ну ось воно і настав, довгоочікуване, тепле і улюблене - літо! У мене асоціації з літом - це ласкаве і тепле море, м'який пісок, спекотне сонце, весела компанія і відмінні позитивні емоції, які ти отримуєш від проведеного відпустки. Тому з друзями ми вирішили вибрати Бердянськ, невелике містечко в Запорізькій області, але відомий бальнеологічний, кліматичний і грязевий курорт. До слова сказати, відправиться відпочити і при цьому поправити здоров'я, це дуже здорово! В якості бальнеогрязьовий лікарні, Бердянськ відомий ще давно. Саме наявність цілющих мулових грязей, стало причиною появи перших бердянських санаторіїв. У підстави однойменної коси біля витоків річки Берда, знаходяться солоні бердянські озера і лимани, які є джерелом не тільки корисних грязей, а й мінеральних вод. Детальніше тут

Це прекрасно, коли ціліл сім'ї будуть вирушати до церкви у вишив


До Другої світової війни всі наші діди, батьки та десятки поколінь предків українців, відвідували свої святині у національному одязі, бо це символ чистоти, відкритості, щирості, патріотизму, готовності та очікування великого. Саме тому хочемо відродити таку чудову традицію.

23 червня, у неділю, на "Зелені свята прийди до церкви у вишитому одязі!

Пансіонат "Сімейний"


Ми будемо раді вітати Вас у приватному пансіонаті "Сімейний". Для гарного відпочинку на Азовському морі Вас очікують затишні сонячні кімнати на 2, 3, 4-х осіб. Всі кімнати з окремим входом, укомплектовані необхідними меблями, посудом, білизною. У кожному номері є кухня (холодильники, плити) і крита тераса-їдальня зі столиками. Зручності на вулиці. Детальніше тут

Частный пансионат "София"


Для уютного, семейного отдыха на Азовском море, приглашаем Вас в поселок Генгорка, пансионат "София". Мы расположились в самом центре городка, в десяти минутах от моря. Азовское море славится своей ласковой, теплой водой и мелководьем, поэтому это идеальное место для отдыха с детками. На территории нашего пансионата есть небольшая десткая площадка, мангал, стоянка и столовая и летний душ с горячей водой.  Подробнее здесь
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
24
попередня
наступна