хочу сюда!
 

Виталия

31 год, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 33-38 лет

Заметки с меткой «китай»

Вашингтон пробуватиме нові економічні заходи проти Китаю

Керівництво Сполучених Штатів Америки знову згадало тему уйгурів та спробувало викликати "алергічну реакцію" у Пекіна. Згодом плануються й економічні заходи.

Наприклад, адміністрація президента США звернулася до американських компаній із закликом відмовитися від роботи з компаніями із Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю.

13 липня 2021 року державний департамент США разом із профільними міністерствами випустив оновлені рекомендації для бізнесменів щодо ділових контактів з контрагентами із СУАР.

Згідно з антикитайською риторикою у документі особливу увагу було приділено "геноциду та злочинам проти людяності" стосовно уйгурів та інших мусульманських меншин. Зазначається, що Сполучені Штати у тісній співпраці з приватним сектором продовжать притягати до відповідальності винних у цих зловживаннях. На тлі запроваджених раніше санкцій особливу увагу приділяють ризикам через взаємодію з підприємствами із Сіньцзяну. У тексті документа прописано, що за порушення законів США передбачено правові наслідки.

Далі йде перелік продукції, під час виготовлення якої з високою долею ймовірності використовується примусова праця: бавовна, томати, полікристалічний кремній (основний елемент у виробництві сонячних батарей), перуки з натурального волосся. До оновленого переліку також увійшла нова категорія товарів - віскоза. На думку низки авторитетних політологів, Вашингтон у кінцевому підсумку націлений на те, щоб виключити СУАР із промислово-логістичних ланцюгів.

Слід зазначити, що подібна ініціатива адміністрації знаходить багато прихильників. На їхню думку, американські корпорації без належної долі відповідальності ставляться до перелічених питань. Бізнес-суспільству пропонується зі всією серйозністю ставитися до економічних, правових та репутаційних витрат, пов'язаних навіть з непрямою причетністю до порушень прав людини.

В цілому, аналізуючи ситуацію, можна зробити висновок, що Сполучені Штати продовжують грати свою гру і не припиняють свої спроби створити економічні бар'єри для Китаю. Вашингтон послідовно використовує проблематику Сіньцзяну для тиску на Пекін та вживає заходи, спрямовані на дискредитацію його політики. Таким чином Білий дім прагне злякати іноземних інвесторів, мотивуючи це жахливими утисками в СУАР. Мабуть, ця тема доволі банальна, однак ймовірно вплине і в якомусь ступені загальмує темпи економічного розвитку КНР. Подивимося, чим азіатська держава відповість на подібний виклик, що, безумовно, є болючою темою.

Случай из практики №4

- Я хочу в Китай.
- А я в США.
- Чем вас наша страна не устраивает?
- Потому что у нас вещи китайские - дерьмо.

Хто стоїть за покупкою Мотор Січі

14:10 09 липень Київ, Україна



Протягом останніх семи років триває епопея навколо вітчизняного підприємства - АТ Мотор Січ, підприємства, завдяки якому Україна залишається серед світових лідерів виробництва авіаційних двигунів. Але що відбувається насправді і яка подальша доля підприємства?

Почнемо з того, що після окупації Російською Федерацією українського Криму і початку збройного конфлікту на сході України, абсолютна більшість виробничих галузей України відмовилася від російського ринку і почала шукати альтернативні шляхи реалізації продукції.

На жаль, не всім це вдалося зробити безболісно. Мотор Січ, доля реалізації продукції якого на російський ринок становила понад 50%, не була винятком. Швидкої переорієнтації на інші ринки не відбулося, а спроби керівництва Мотор Січ обійти наявні обмеження зустрічали активний опір як з боку держави, так і суспільства, що призвело до значного зменшення обсягів виробництва і фінансових проблем підприємства. В свою чергу незадовільний фінансовий стан товариства негативно відбився на матеріальному добробуті почесного президента Мотор Січ - В'ячеслава Богуслаєва, який фактично контролював підприємство (за різними даними, станом на 2014 рік Богуслаєв контролював особисто і через афілійовані структури від 48% до 56% акцій підприємства. https://daily.rbc.ua/rus /show/kitayskie-biznesmeny-pytalis-nelegalno-zavladet-1506314446.html).
Фото: Вячеслав Александрович Богуслаев

Слід зауважити, що ми не відносимо Богуслаєва до того типу власників, які як п'явки висмоктували ресурси підприємства, що дісталися в спадок від радянського минулого, без його модернізації і розвитку. Товариство при ньому розвивалося, приносило прибуток, здійснювалися нові розробки, були амбітні заяви про плани на майбутнє, і невідомо, якою була б доля Мотор Січ, якби не події 2014 року, які кардинально змінили вектор розвитку нашої держави. Однак історія не допускає умовностей, з втратою традиційного ринку збуту продукції підприємство повільно згасало. Існує думка, що це стало рушійною силою, яка остаточно вплинула на рішення Богуслаєва про продаж підконтрольних йому акцій товариства, адже прийшло усвідомлення, що без залучення іноземних інвестицій Мотор Січ не виживе.
Росія, незважаючи на свою агресивну зовнішню політику щодо України, зі свого боку була зацікавлена в продукції і фахівцях Мотор Січ, тому продовжувала шукати шляхи співпраці з підприємством. Так, з 2008 року Росія і Китай намагалися реалізувати проєкт зі створення важкого транспортного вертольота. За задумом розробників оснащуватися такий вертоліт мав двигуном виробництва саме Мотор Січ.

Збіг зазначених обставин призвів до того, що в 2015 році з'явився маловідомий широкому загалу китайський інвестор Ван Цзин з наміром придбати контрольний пакет акцій Мотор Січ, а Богуслаєв отримав прекрасну можливість продати підприємство за вигідною для себе ціною.
Фото:  Ван Цзин
При цьому, на нашу суб'єктивну думку, найбільший інтерес в цій історії викликає не спосіб придбання Ван Цзин пакетів акцій (для тих, хто не пам'ятає, Службою безпеки України розслідується кримінальна справа за підозрою у використанні підконтрольних офшорних компаній для незаконного придбання контролю над АТ "Мотор Січ"), а сама персона покупця акцій.

Почнемо з того, що інформації про пана Цзина у вільному доступі досить мало, майже всю інформацію, яку ми викладемо далі, довелося збирати і перевіряти через численні джерела, які стосувалися діяльності Ван Цзина і Мотор Січ.
Ван Цзин завжди підкреслює, що є звичайним бізнесменом, не користується підтримкою правлячої Комуністичної партії Китаю, а свій статок заробив завдяки копіткій роботі на фондовому ринку і в сфері телекомунікацій.

При цьому, ні ми, ні наші колеги, які також досліджували шлях становлення пана Цзина, не змогли знайти пояснення походженню стартового капіталу на придбання його основного активу - компанії Xinwei Group.
Цікаво, що крім самого Ван Цзина, в список інвесторів Xinwei також входить низка громадян КНР з не менш сумнівною бізнес-історією - вчителі, фермери, пенсіонери.
Фото:  Компания Xinwei
Інший факт, який викликає більше питань, ніж пояснює, хто такий Ван Цзин, є те, що майже всі проєкти останнього фінансувалися коштом Китайського Банку Розвитку. При цьому ми розуміємо, що в отриманні кредиту під бізнес немає нічого особливо, крім випадків, коли ви отримуєте кошти в державному банку КНР під "чесне слово", а точніше під гарантії майбутніх доходів. А щоб спонукати банки давати нові кредити, навіть якщо вони лояльні до тебе, боржник повинен створити хорошу картинку, пан Ван Цзин і робив в останні роки.

Так, в своєму інтерв'ю https://wglh.com/stock/comment/850515/ Ван Цзин розповідав про діяльність групи Xinwei в Камбоджі, пов'язану з видобутком золота з оціночною вартістю родовища в сумі понад 5 млрд дол. США. Ці заяви позитивно впливали на зростання котирувань акцій компанії і дозволяли Ван Цзину без проблем отримувати кредитні кошти. Коли наступав термін погашення кредитної заборгованості, Ван Цзин втягував Xinwei в черговий амбітний проєкт, що знову позитивно впливало на акції компанії і рішення банків щодо надання нового кредиту. Таким проєктом в 2013 році стали наміри будівництва Нікарагуанського каналу з оціночною інвестиційною вартістю 50 млрд дол. США. В цей час проєкт існує тільки на папері. Крім того, в 2013 році Ван Цзин заявляв про наміри побудувати в Україні порт в акваторії м. Євпаторія. Реалізацію зазначеного проєкту було зупинено після окупації Криму Росією.

Проаналізувавши досягнення Ван Цзина за останні десять років, можна зробити висновок, що під його керівництвом Xinwei не реалізував до кінця жодного з проєктів. Бізнес-авантюри за участю Xinwei помпезно починалися, привертали багато уваги (а відповідно і грошей) і поступово згасали. Така ж доля спіткала і російський проєкт Ван Цзина в сфері телекомунікацій з розвитку 4G транкінгового радіозв'язку. Протягом 10 років в зазначеному проєкті здійснюється тільки підписання меморандумів і участь у виставках.

Всупереч заявам самого Ван Цзина можна з упевненістю стверджувати, що він є людиною, не чужою правлячій партії КНР. Загальновідомий факт, що китайський режим суворо карає тих, хто здійснює будь-які незаконні маніпуляції з державними коштами, а перехресне субсидування кредитних коштів групи пов'язаних суб'єктів господарювання саме такими і є. Крім того, ринок телекомунікацій в КНР тотально контролюється державою, в сукупності з непрозорим придбанням Ван Цзином компанії Xinwei, наводить на роздуми про його зв'язки з владою цієї країни.

Тому, можливо, покупка Ван Цзином акцій Мотор Січ здійснювалася в інтересах офіційного Пекіна в надії на те, що зазначена транзакція пройде повз увагу свого основного конкурента в сфері авіабудування - США?

Можливо, однак за нашими даними, не менш сильний інтерес до Мотор Січ проявили в Росії.
Зокрема, до 2014 року, посольства України і Росії в КНР постійно співпрацювали через посла України Олега Дьоміна. Саме росіяни представили Ван Цзина Дьоміну для подальшого представлення керівництву нашої держави.

З представниками російської влади Ван Цзин знайомий як мінімум з 2012 року. Так, 23 березня 2012 тодішній віцепрем'єр РФ Владислав Сурков проводив переговори з Ван Цзином щодо реалізації в Росії спільного проєкту. Також, за альтернативної версії, Ван Цзин мав дійсні наміри реалізувати Нікарагуанський проєкт, інвестування якого передбачалося здійснити коштами російського мільярдера Геннадія Тимченка і інших близьких друзів господаря Кремля.

На жаль Україна має сумний досвід залучення російських інвестицій в окремі галузі промисловості. Так, показові історії з Харківським тракторним заводом (ХТЗ) і Запорізьким виробничим алюмінієвим комбінатом (ЗАлК) після їхнього придбання російським олігархом Олегом Дерипаскою.

Зокрема, в результаті управлінських дій менеджменту Дерипаски в інтересах російських конкурентів ЗАлК, в Україні було повністю знищено виробництво первинного алюмінію.
Фото: А. Ярославский и О. Дерипаска

У свою чергу з ХТЗ намагалися вивезти в Росію виробничі потужності і технічну документацію підприємства. Тоді в історію втрутилася СБУ, в результаті чого Дерипаска був змушений переписати активи ХТЗ на свого друга Олександра Ярославського, який з 2020 року також мав наміри придбати активи Мотор Січ. Однак «хеппі енду» не сталося, під формальним головуванням Ярославського, діяльність цього харківського підприємства була майже повністю зупинена, одночасно в Росії розпочато виробництво "клонів" продукції ХТЗ на потужностях Брянського тракторного заводу.

Тому участь пана Ярославського в проєкті "Мотор Січ", як бачимо на прикладі ХТЗ, не передбачає нічого позитивного для українських авіапідприємств.

Можна підсумувати, що на цей момент в історії навколо Мотор Січ залишається більше запитань, ніж відповідей. Однак вже зараз стає зрозумілим, що незалежно від того, хто стоїть за Ван Цзином - Пекін або Москва, доля вітчизняного виробника їх мало цікавить, і в разі бездіяльності нашої влади імовірним розвитком подій, ймовірно, було б повторення долі ХТЗ і ЗАлК.
https://myc.news/ua/specproekty/kto_stoit_za_pokupkoj_motor_sichi?fbclid=IwAR2Xa_7leWszYm66OXY9sHAISaoKLLjPLVOhOvTo0nFk5GjrKY-EdA6LWAA

Кому вигідне придбання компанії Мотор Січ

22:20 01 червень Київ, Україна



Протягом останніх семи років триває епопея навколо вітчизняного підприємства - АТ Мотор Січ, підприємства, завдяки якому Україна залишається серед світових лідерів виробництва авіаційних двигунів. Але що відбувається насправді і яка подальша доля підприємства?

Почнемо з того, що після окупації Російською Федерацією українського Криму і початку збройного конфлікту на сході України, абсолютна більшість виробничих галузей України відмовилася від російського ринку і почала шукати альтернативні шляхи реалізації продукції.

На жаль, не всім вдалося зробити це безболісно. Компанія Мотор Січ, доля реалізації продукції якої на російський ринок становила понад 50%, не стала винятком. Швидкої переорієнтації на інші ринки не відбулося, а спроби керівництва обійти наявні обмеження зустрічали активний опір як з боку держави, так і суспільства, що призвело до значного зменшення обсягів виробництва і фінансових проблем підприємства. У свою чергу, незадовільний фінансовий стан товариства негативно відбивався на матеріальному добробуті почесного президента Мотор Січ - В'ячеслава Богуслаєва, який фактично контролював підприємство (за різними даними, станом на 2014 рік Богуслаєв контролював особисто і через афілійовані структури від 48% до 56% акцій підприємства).

Слід зауважити, що ми не відносимо Богуслаєва до того типу власників, які як п'явки висмоктували ресурси підприємства, що дісталося в спадок від радянського минулого, без його модернізації і розвитку.Товариство при ньому розвивалося, приносило прибуток, здійснювалися нові розробки, були амбітні заяви про плани на майбутнє, і невідомо, якою була б доля Мотор Січ, якби не події 2014 року, які кардинально змінили вектор розвитку нашої держави.

З втратою традиційного ринку збуту продукції підприємство повільно згасало. Існує думка, що це стало рушійною силою, яка остаточно вплинула на рішення Богуслаєва про продаж підконтрольних йому акцій товариства, оскільки стало зрозуміло, що без залучення іноземних інвестицій Мотор Січ не виживе.

Росія, незважаючи на свою агресивну зовнішню політику щодо України, зі свого боку була зацікавлена в продукції і фахівцях Мотор Січ, тому продовжувала шукати шляхи співпраці з підприємством. Так, з 2008 року Росія і Китай намагалися реалізувати проєкт зі створення важкого транспортного вертольота. За задумом розробників оснащуватися вертоліт повинен був двигуном виробництва Мотор Січ.

Збіг зазначених обставин призвів до того, що в 2015 році з'явився маловідомий широкому загалу китайський інвестор Ван Цзин з наміром придбати контрольний пакет акцій Мотор Січ, а Богуслаєв отримав прекрасну можливість продати підприємство за вигідною для себе ціною.
При цьому, на нашу суб'єктивну думку, найбільший інтерес в цій історії викликає не спосіб придбання Ван Цзином пакетів акцій, а сама персона набувача акцій.
Нагадаємо! Службою безпеки України розслідується кримінальна справа за підозрою у використанні підконтрольних офшорних компаній для незаконного придбання контролю над АТ "Мотор Січ".

Почнемо з того, що інформації про пана Цзина у вільному доступі дуже мало, майже все, що буде викладено далі, довелося збирати і перевіряти через численні джерела, які стосувалися діяльності Ван Цзина і "Мотор Січ".

Ван Цзин завжди підкреслює, що є звичайним бізнесменом, не користується підтримкою правлячої Комуністичної партії Китаю, а свій статок заробив завдяки копіткій роботі на фондовому ринку і в сфері телекомунікацій.

При цьому ні ми, ні наші колеги, які також досліджували шлях становлення пана Цзина, не змогли знайти пояснення походженню стартового капіталу на придбання його основного активу - компанії Xinwei Group.
Цікаво, що крім самого Ван Цзина, в список інвесторів Xinwei також входить низка громадян КНР з не менш сумнівною бізнес-історією - вчителі, фермери, пенсіонери.

Інший факт, який викликає більше питань, ніж пояснює хто такий Ван Цзин, є те, що майже всі проєкти останнього фінансувалися коштом Китайського Банку Розвитку. При цьому ми розуміємо, що в отриманні кредиту під бізнес немає нічого особливо, крім випадків, коли ви отримуєте кошти в державному банку КНР під "чесне слово", а точніше під гарантії майбутніх доходів. А щоб спонукати банки давати нові кредити, навіть якщо вони лояльні до тебе, боржник повинен створити хорошу картинку, пан Ван Цзин і робив в останні роки.

Так, в своєму інтерв'ю він розповідав про діяльність групи Xinwei в Камбоджі, пов'язану з видобутком золота з оціночною вартістю родовища в сумі понад 5 млрд дол. США. Ці заяви позитивно впливали на зростання котирувань акцій компанії і дозволяли Ван Цзину без проблем отримувати кредитні кошти. Коли наступав термін погашення кредитної заборгованості, Ван Цзин втягував Xinwei в черговий амбітний проєкт, що знову позитивно впливало на акції компанії і рішення банків щодо надання нового кредиту.

У 2013 році таким проєктом стали наміри будівництва Нікарагуанського каналу з оціночною інвестиційною вартістю 50 млрд дол. США. В цей час проєкт існує тільки на папері.

Крім того, в 2013 році Ван Цзин заявляв про наміри побудувати в Україні порт в акваторії м. Євпаторія. Реалізація зазначеного проєкту була зупинена після окупації Криму Росією.

Проаналізувавши досягнення Ван Цзина за останні десять років, можна зробити висновок, що під його керівництвом Xinwei не реалізував до кінця жодного з початих проєктів. Бізнес-авантюри за участю Xinwei помпезно починалися, залучали багато уваги (а відповідно і грошей) і поступово згасали.

Така ж доля спіткала і російський проєкт Ван Цзина в сфері телекомунікацій з розвитку 4G транкінгового радіозв'язку. Протягом 10 років в зазначеному проєкті здійснюється тільки анонсування меморандумів і участь у виставках.

Всупереч заявам самого Ван Цзина можна з упевненістю стверджувати, що він є людиною, не чужою правлячій партії КНР. Загальновідомий факт, що китайський режим суворо карає тих, хто здійснює будь-які незаконні маніпуляції з державними коштами, а перехресне субсидування кредитних коштів групи пов'язаних суб'єктів господарювання саме такими і є.

Крім того, ринок телекомунікацій в КНР тотально контролюється державою, в сукупності з непрозорим придбанням Ван Цзином компанії Xinwei наводить на роздуми про його зв'язки з владою цієї країни.

Тому, можливо, покупка Ван Цзином акцій Мотор Січ здійснювалася в інтересах

офіційного Пекіна в надії на те, що зазначена транзакція пройде повз увагу свого основного конкурента в сфері авіабудування - США?

Можливо, що не менший інтерес до Мотор Січ проявили в Росії.

Зокрема, до 2014 року Посольства України і Росії в КНР постійно співпрацювали через посла України Олега Дьоміна. Саме росіяни представили Ван Цзина Дьоміну для подальшого представлення керівництву нашої держави.

З представниками російської влади Ван Цзин знайомий як мінімум з 2012 року. Так, 23 березня 2012 тодішній віцепрем'єр РФ Владислав Сурков проводив переговори з Ван Цзином щодо реалізації в Росії спільного проєкту. Також, за альтернативною версією, Ван Цзин мав намір реалізувати Нікарагуанський проєкт, фінансування якого передбачалося здійснити коштами російського мільярдера Геннадія Тимченка і інших близьких друзів Кремля.

На жаль Україна має сумний досвід залучення російських інвестицій в окремі галузі промисловості. Так, показові історії з Харківським тракторним заводом (ХТЗ) і Запорізьким виробничим алюмінієвим комбінатом (ЗАлК) після їхнього придбання російським олігархом Олегом Дерипаскою.

Зокрема, в результаті управлінських дій менеджменту Дерипаски в інтересах російських конкурентів ЗАлК, в Україні було повністю знищено виробництво первинного алюмінію.

У свою чергу з ХТЗ намагалися вивезти в Росію виробничі потужності і технічну документацію підприємства. Тоді в історію втрутилася СБУ, в результаті чого Дерипаска був змушений переписати активи ХТЗ на свого друга Олександра Ярославського, який з 2020 року також намагається придбати активи Мотор Січ. Однак «хеппі енду» не сталося, під формальним головуванням Ярославського, діяльність цього харківського підприємства була майже повністю зупинена, одночасно в Росії розпочато виробництво "клонів" продукції ХТЗ на потужностях Брянського тракторного заводу.

Тому участь пана Ярославського в проєкті "Мотор Січ", як бачимо на прикладі ХТЗ, не передбачає нічого позитивного для українських авіапідприємств.

Можна підсумувати, що на цей момент в історії навколо Мотор Січ залишається більше запитань, ніж відповідей. Однак вже зараз стає зрозумілим, що незалежно від того, хто стоїть за Ван Цзином - Пекін або Москва, доля вітчизняного виробника їх мало цікавить, і в разі бездіяльності нашої влади імовірним розвитком подій, ймовірно, було б повторення долі ХТЗ і ЗАлК.
https://myc.news/ua/specproekty/komu_vygodno_priobretenie_kompanii_motor_sich_i_kto_na_samom_dele_pytalsya_stat_ee_vladelcem

Индия обостряет отношения с Китаем в угоду Вашингтону

Не так давно известный независимый аналитический центр "Observer Research Foundation" выпустил статью, в которой содержалась экспертная оценка перспектив участия Индии в работе стратегического диалога QUAD (Quadrilateral Security Dialogue - США, Япония, Индия и Австралия). Как нам известно, эта площадка активно используется Вашингтоном для открытого сдерживания распространения влияния Пекина в Индо-Тихоокеанском регионе (ИТР).

Специалисты "ORF" тонко подметили, что до недавнего времени Индия с определенной долей осторожности участвовала в мероприятиях QUAD, старалась не выступать прямым союзником США (в отличие от Японии и Австралии). Оно и понятно, Нью-Дели не нужно ухудшение торгово-экономических отношений с Пекином. А ведь это не какая-то мнимая, а реальная угроза. Однако с недавних пор ситуация претерпела заметные изменения. Наблюдаемое обострение конфликтов с Китаем, и сигналы от других участников диалога, подтолкнули индийское руководство к выходу на новый уровень взаимодействия. По сути, Нью-Дели согласился претворять в жизнь намеченный Вашингтоном сценарий для региона. Индия высоко ценит намерение Соединенных Штатов превратить QUAD в важную часть архитектуры ИТР (ведь в перспективе к работе с четверкой планируется привлечь государства Европы и АСЕАН). При этом примечательно вот что. На словах Вашингтон отвергает позиционирование диалога в качестве военного альянса против Пекина, заявляя о стремлении вести диалог по широкому спектру вопросов (борьба с изменением климата, энергетика, кибербезопасность, новые и критические технологии, в т.ч. вакцины, искусственный интеллект, развитие сетей 5G). При этом США не стесняются проводить параллели между QUAD и группами с участием КНР (БРИКС, ШОС, Китай-Пакистан-Афганистан-Непал), что, по оценкам "ORF", является наглядным показателем стремления сформировать указанным площадкам серьезный противовес.

На фоне остальных событий серьезным достижением для Индии стал состоявшийся 12 марта 2021 г. онлайн-саммит QUAD. Для многих экспертов очевидным является тот факт, что Нью-Дели рассматривает его в качестве яркого внешнеполитического сигнала в адрес Пекина. По мнению представителей руководства Индии, переход к действиям в русле политики США в ИТР является "сильной дипломатией" по отношению к Китаю и ее развитие несомненно принесет свои результаты. Помимо очевидных плюсов, которые позволят "щелкнуть по носу" Пекин, формат QUAD позиционируется "ORF" как достаточно удобное средство согласования внутренних структурных реформ с безопасной и благоприятной внешней средой для торговли, инвестиций, технологий и потоков капитала.

Первыми шагами в указанном направлении стали достигнутые на саммите договоренности о создании трех экспертных и рабочих групп: "Quad Vaccine Expert Group" (производство американских вакцин в Индии при японском финансировании и австралийской логистической поддержке), "Quad

Critical and Emerging Technology Working Group" (проектирование, разработка, стандартизация и диверсификация инновационных технологий, в т.ч. критических) и "Quad Climate Working Group" (координация выполнения Парижского соглашения в ИТР, реализация планов энергетики без углеводородов).

На данном этапе, помимо обсуждения путей обеспечения безопасности в Южно-Китайском море (в т.ч. посредством проведения совместных военных учений), ядерной проблемы КНДР и отстаивания демократических ценностей в Мьянме, лидеры QUAD под руководством США планируют активизировать т.н. "вакцинную дипломатию" (с целью активного противодействия Китаю Вашингтон взял на себя обязательства до конца 2022 года поставить в ИТР миллиард доз вакцин от COVID-19).

Специалисты "ORF" придерживаются мнения, что администрация Д. Байдена рассматривает QUAD в качестве важной и удобной платформы по реализации новой американской политики в ИТР с опорой на региональные центры силы в лице членов четверки, которые сосредоточатся на обсуждении глобальных региональных проблем с привлечением поддержки международных организаций и объединений (ВОЗ, участники Парижского соглашения и др.).

Получается следующая ситуация: наряду с основной целью QUAD (недопущение в ИТР "доминирования какой-либо одной страны" в лице КНР, создание в регионе "свободной и безопасной среды"), четверка претендует на роль главной площадки по решению вопросов экономического, энергетического, экологического, технологического, военного и гуманитарного взаимодействия, в т.ч. на определение глобальных стандартов, правил и подходов к их решению. При этом такие решения будут вырабатываться под полным контролем и с учетом национальных интересов Вашингтона в регионе.

Решение Нью-Дели о расширении участия в диалоге QUAD создает достаточно благоприятную почву для дальнейшего ухудшения отношений с Пекином и последовательного переформатирования внешней политики Индии в сторону сближения с США. Индийская сторона с оптимизмом воспринимает обострение отношений Китая с рядом государств и рассчитывает на скоординированные действия по купированию его влияния. Нужно сказать, что представители политического руководства Индии настроены решительно в вопросе борьбы с китайской угрозой. Отдельные его члены открыто призывают к более активным действиям и меньше думать о последствиях.

Большая политика маленькой страны

Ни для кого не секрет, что США и Китай уже давно находятся в состоянии экономической войны. США пытается всеми силами не дать Китаю занять позицию гегемона в мире. Вашингтон вводит санкции, запрещает работу компаний, которые даже косвенно связаны с Поднебесной, наращивает оборонный потенциал, ведет кулуарные игры и ищет союзников по всему миру, порой даже самых неочевидных. Помимо того, что наш Зеленский уже давно помогает блокировать китайские денежные потоки, идущие в Европу, запрещая деятельность китайских корпораций на территории Украины, США активно наращивают сотрудничество с самой главной головной болью Пекина - с островом Тайвань.

Заметным событием стал жесткий ответ Белого дома на агрессивную риторику Пекина по тайваньскому вопросу. Пресс-секретарь Джейн Псаки заявила, что США не прекратят оказывать военную помощь китайской демократии и что они намерены и дальше таким образом отстаивать принципы стабильности и безопасности в Индо-Тихоокеанском регионе.

Многие считают, что столь сильное заявление в адрес Китая было спровоцировано словами министра иностранных дел КНР Ван И, что Тайвань является "красной чертой" в связях между китайцами и США. Американцы имеют полное право поддерживать Тайвань и вести с ним дела, руководствуясь "законом об отношениях с Тайванем" от 1979 года и гарантиями, которые дала оккупированному острову администрация Рейгана в 1982 году, что крайне не устраивает высшие эшелоны власти Китая.

С другой стороны, США нельзя обвинить в немотивированной агрессии. Судя по докладу НПО "Совет по международным отношениям", риски вторжения Китая в Тайвань увеличиваются с каждым днем. Пекин просто какими-то невообразимыми темпами проводит модернизацию вооруженных сил, что происходит на фоне роста националистических настроений в стране и желания Винни-Пуха провести "маленькую победоносную войну". Скажите мне, есть ли более удобная для них цель, чем небольшой экономически развитый и непокорный остров, который китайцы считают своей территорией?

США не допустят эскалации конфликта в регионе. Для этого они наращивают сотрудничество и укрепляют взаимодействие со своими союзниками. Прежде всего с Японией, Австралией и Индией. Эти страны представляют собой реальную силу в ИТР.

В целом, я уверен, что весь мир солидарен в данном вопросе с США. Китай должен понимать, что в случае открытой агрессии в адрес и так оккупированного Тайваня, все их западные активы будут заморожены. Ярким примером "пробы пера" является недавний отказ в покупке контрольного пакета акций украинского завода "Мотор Сич". Казалось бы, лишь небольшой укол для такой мощной экономической машины, однако, Пекину стоит понимать, что этот единичный случай может легко перейти в тенденцию и с более крупными и стратегически важными европейскими предприятиями, что оставит Поднебесную ни с чем. США всеми своими действиями показывает, что будет жестко отстаивать свою позицию в мировой экономике и ни на миллиметр не даст себя подвинуть дикарям из Азии.

Монголия: и нашим и вашим под одну дуду спляшем


В разгар бесконечного экономического противостояния США, похоже, нашли у КНР слабое место. Сейчас, когда американо-китайские торговые войны переходят в цифровой формат с вовлечением электронных платежных систем, Пекин может лишиться торгового партнера и союзника.

Так, стало известно, что 18 января 2021 года состоялась онлайн-церемония завершения совместного проекта НАТО по поддержке кибербезопасности Улан-Батора. Таким образом была заложена основа для контроля военного сегмента местного киберпространства. Натовским специалистам обеспечен доступ к информационной инфраструктуре Монголии при посредничестве только что открытого в стране центра кибербезопасности. Также Монголия была включена в программу курсов повышения квалификации для специалистов из стран-партнеров НАТО. Фактически Улан-Батор подключился к единой системе Североатлантического альянса по борьбе с киберугрозами. При этом проводятся консультации между оборонными ведомствами США и Монголии.

В цепочке "Один пояс - один путь" обнаружилось слабое звено, являющееся ключевым пунктом в северном направлении китайской экономической стратегии. Фактически Улан-Батор перечеркнул все усилия, предпринимавшиеся обоими государствами для постоянного прогресса двустороннего стратегического партнерства. Отношения с Пекином и раньше были настороженные. Обеим странам потребовалось не одно десятилетие осторожных шагов навстречу друг другу, чтобы достичь недавнего уровня сотрудничества. Теперь же только что установившиеся доверительные взаимоотношения безвозвратно утеряны.

Однако Монголия всё ещё пытается сделать хорошую мину при плохой игре. Она продолжает пользоваться портами в Северном и Северо-Восточном Китае для доступа к морю, активно сотрудничает с Пекином по образовательным программам обмена и не устает твердить о необходимости всеобъемлющего стратегического партнерства.

В этой ситуации удивляет молчаливое согласие китайской стороны. Впрочем, мы все наслышаны о традиционной изощренности восточных политических интриг. Потому можем пока лишь догадываться о реакции Пекина и поздравить США с выигрышем важного раунда в трудном глобальном противостоянии.

Источник.

Більшість китайських інвесторів зіткнуться з новими санкціями РН

Вкотре, коли йдеться про необхідність залучення значних міжнародних інвестицій в Україну, багато хто з політиків та експертів кидають погляд на Китай та сподіваються, що саме поглиблення співробітництва з Пекіном допоможе країні остаточно вийти з кризи. Зрозуміло, що агросектор, оборонна промисловість, енергетична та медична галузі традиційно привабливі для китайського бізнесу, але тепер така взаємодія погрожує стати серйозною перепоною для євроатлантичної інтеграції.

Справа в тому, що геополітичне протистояння між США та Китаєм наближується до кульмінації. Наприклад, завдяки агресивній та безпринципній боротьбі за вплив на Близькому Сході Пекіну вдалося нав'язати економічну співпрацю навіть тим державам, які протистояють одне одному. Судячи зі звіту, який спрямувала Служба зовнішньої розвідки України до РНБО, США навіть вирішили вимушено залишити близькосхідний регіон для того, щоб зосередитися на протистоянні Пекіну в Азії та інших регіонах. У зв'язку з цим, Вашингтон дуже розраховує на підтримку союзників, яких закликає якомога скоріше зменшити свою залежність від китайського капіталу. Це передбачає перегляд мережи поставок, джерел інвестицій, ринків експорту та запровадження заходів "щодо обмеження доступу Китаю до чутливих технологій, елементів критичної інфраструктури, ІТ-сектору тощо".


Очевидно, що в такій ситуації зовсім немає сенсу говорити про якісь нові спільні проекти з Пекіном. Хоча б для того, щоб назавжди виключити такі скандальні ситуації, як з "Мотор Січ", коли лише тверда позиція влади врятувала репутацію країни. Випадок із запорізьким авіазаводом показав, що будь-яка частина китайських інвестицій у майбутньому становитиме небезпеку економіці та державному іміджу. Тому немає ніякого глузду далі піддавати ризику стратегічну промисловість та інших впливових учасників ринку. Чим менш китайського капіталу залишиться в Україні, тим менш ймовірність виникнення економічної турбулентності через дії союзників проти Пекіна.

Враховуючи те, що Китай вже який рік поспіль є нашим основним торговельним партнером, перегляд економічних відносин ймовірно буде болючим. Проте, ми вже на своєму досвіді зрозуміли, з якими проблемами можна зіткнутися, наприклад, не заборонивши повністю вплив російських компаній. Найголовніше, що від послідовної відмови від співробітництва з китайським бізнесом також безпосередньо залежать перспективи країни в НАТО, що в цілому підтверджується активністю СЗРУ та РНБО на цьому напрямку. Залишилося тільки дочекатися анонсування конкретних нових санкцій проти китайських інвесторів та термінів, за якими все імпортні та експортні відносини з Пекіном мають бути скоротитися до мінімуму.

Торговые войны: Украина выступила в роли пушечного мяса


С приходом к власти в США новой администрации прошел месяц, наивно надеяться, что архитектура американской внешней политики станет очевидна за столь непродолжительное время, однако то, что, несмотря на заявления Байдена, экономическое давление на Китай будет продолжено, не вызывает никаких сомнений. Более того, торговую войну с Пекином Вашингтон будет вести, не жалея марионеток. В первых рядах этого фронта, естественно, отметилась Украина и ее комик-главнокомандующий.

28 января Зеленский подписал указ о введении персональных санкций против ряда китайских предпринимателей и компаний. Речь идет о миллиардере Ван Дзине и его бизнес-империи Skyrison, чьих инвестиций так долго и мучительно добивался официальный Киев. В частности, удалось договориться о продаже флагмана украинского ВПК, завода авиадвигателей "Мотор Сич". Однако передача этого пережитка советского прошлого сильно беспокоила американцев, так как открывала Поднебесной доступ к технологиям производства авиадвигателей с большим межремонтным ресурсом. К слову, Минторговли США ввело аналогичные санкции против Skyrison 15 января, как бы давая отмашку украинскому СНБО и президенту.

Эпопея с продажей "Мотор Сич" китайскому инвестору длится уже не первый год. Еще в начале 2018 года СБУ возбудила уголовное дело о вывозе оборудования предприятия в Китай, на новый завод, построенный согласно ранее достигнутым договоренностям. Впрочем, недавно из СБУ начали раздаваться голоса о том, что усилия спецслужбы были направлены на срыв этой сделки, более того, эта деятельность была начата под давлением США, что в украинских реалиях конечно не новость, но вот так откровенно рушить отношения с одним из основных торговых партнеров это сильно даже для страны победившей свидомости.

Глупо рассчитывать на то, что демарш Киева останется без ответа. Скорее всего будут ответные санкции и пострадает самая важная отрасль Украины - агропромышленный комплекс. Помимо этого, бюджет незалежной может похудеть на три с половиной миллиарда долларов, именно такую сумму может потребовать Китай через суд за срыв контракта. Это значит, что за противостояние двух геополитических монстров заплатит простой украинец, так недальновидно сменивший в президентском кресле алкоголика на клоуна. Что же касается самого "стратегического предприятия", то в скором времени в Запорожье на территории завода появятся новые постапокалиптические декорации, так как самостоятельно вытащить тонущего промышленного гиганта Украина уже не в состоянии, а партнеры, так ловко провернувшие Зеленского на звездно-полосатом древке, спасать предприятие не намерены.

Можно сколько угодно восхищаться отважностью украинского президента, либо удивляться его непроходимой глупости, но этот шаг в действительности продиктован лишь одним - желанием показать перед новой администрацией в Вашингтоне свою абсолютную лояльность и даже управляемость. Не исключено, что Байден, несмотря на старческую деменцию, прекрасно помнит роль Зеленского в скандале вокруг его сына и компании Burisma, а если и нет, то ему обязательно напомнят. Очевидно, что на Банковой это прекрасно понимают.

Між Китаєм і США: чи стане Україна новою ареною протистояння дво

Днями стало відомо, що представники американського експертного співтовариства закликають команду Джо Байдена, який остаточно набув повноважень, приділити особливо пильну увагу протидії КНР в Україні. Як повідомило наше джерело із Служби зовнішньої розвідки України, в наближених до конгресу США неурядових організаціях (НУО) "Центр аналізу європейської політики" та "Атлантична рада" впевнені, що Пекін найближчим часом намагатиметься взяти під контроль українського виробника авіаційних двигунів АТ "Мотор Січ".

Експерти вважають, що китайська сторона має намір скористатися передвиборчою плутаниною у Вашингтоні, де зараз про Київ практично ніхто й не згадує. На їхню думку, Пекін спробує за допомогою економічному тиску переконати президента України Зеленського в тому, щоб він не перешкоджав придбанню китайськими інвесторами стратегічного підприємства. На руку Китаю грає також і той факт, що зараз "Мотор Січ" зазнає серйозних фінансових труднощів: компанія, як ніколи близька до банкрутства, і без підтримки з боку української влади продаж підприємства китайцям, які вже й так володіють частиною його акцій, стає найбільш очевидним, якщо не єдиним виходом із ситуації, яка склалась. Подібний сценарій категорично не відповідає інтересам США. Насамперед це пов'язано із тим, що в цьому випадку компартія Китаю отримає потужний приплив технологій "подвійного" використання у сфері авіа- та ракетобудування.

У цьому зв'язку політологи пропонують демократам вже зараз почати надавати Україні політичну підтримку. Зокрема, пропонується починаючи із січня 2021 року підштовхувати українського авіавиробника до співпраці з деякими виробниками двигунів із Індії та Туреччини. При цьому американці мають намір однозначно дати зрозуміти українській владі, що прогрес у взаємодії з Китаєм щодо "Мотор січ" унеможливить для підприємства перспективи подальшої співпраці із "правильними" компаніями та організаціями.

Варто відзначити, що позиції "Атлантичної ради" та "Центру аналізу європейської політики" знаходять відгук у представників адміністрації з числа демократів. Це підтверджує дискусія за участю віце-прем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України О. Стефанішиної, яка відбулася в НУО "Фонд Маршалла". За результатами цієї дискусії за участю прихильників обох партій Україну фактично проголосили однією з арен геополітичного протистояння с КНР.

Щодо ситуації, яка склалася, на нашу думку, важливо відзначити наступне: немає жодної різниці, хто в кінцевому підсумку придбає вмираюче підприємство. Із сумом можна лише констатувати, що національна авіапромисловість перебуває в украй плачевному стані і Україна не може підняти з колін цю галузь. Не останню роль в цьому зіграла бездарна управлінська політика американських ставлеників, які повинні були все передбачити та запобігти такому варіанту розвитку подій. Наразі ж народу залишається лише в черговий раз мовчки спостерігати, як "старший брат" хазяйнує в чужому городі. В принципі, яка різниця, хто стане власником заводу - США чи Китай? Все одно жодна сторона не буде вкладати гроші у це підприємство.

Найімовірніше, за класичними канонами, почнеться процес "оптимізації", який призведе до масових звільнень. Вкотре будуть "викачані" усі ресурси, а коли обсяг боргів досягне критичного рівню, нові власники звернуться до нашого "шановного" керівництва країни з проханням надати фінансову допомогу стратегічному українському підприємству. Звичайно, все це буде зроблено нашим із вами коштом, а саме через платників податків.

У зв'язку з цим виникає лише одно питання: чому неможна спробувати своїми силами врятувати в'янучу галузь? Деякі скажуть, що для цього не вистачає коштів. А може все ж таки не вистачає політичної волі? На нашу думку, відповідь очевидна.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
43
предыдущая
следующая