хочу сюди!
 

Киев

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Замітки з міткою «мрії»

Йди

Стовпчики сподівань,
сходи твоїх надій.
Знизу на гору глянь.
Бачиш країну мрій?

Треба туди піти
буде складним цей шлях.
Все подолаєш ти.
Вірю. Тримай в руках

силу своїх бажань,
радість чарівних днів,
впевненість. Сильним стань.
Дій! Це міцніше слів.

Щасливі Мрії...


Щасливі Мрії
про вдалу Покупку...

Чи може увага до дитини компенсувати нестачу матеріальних благ?

Натрапила на один коментар, де зазначали японську мудрість типу " тратьте на своїх дітей вдвічі менше коштів і приділяйте їм вдвічі більше уваги". На перший погляд доречна порада, адже в сучасному світі батьки часто "балують" своїх дітей різними дорогими іграшками, і цим самим ніби відкуповуються від них, в замін проводять увесь час на роботі заробляючи на ці ж подарунки, часто батьки змужені виїздити за кордон і діти не бачать їх по кілька місяців... чи виправдано це, адже їм так бракує уваги?
Та з іншого боку, є сім' ї в яких батьки тривалий час не працюють, проводять багато часу з дітьми, та чи щасливі вони? Чи щаслива дитина, коли бачить, що у більшості однолітків є якісь певні речі, а у них немає? Чи компенсує увага з боку батьків (якісь відверті розмови, сімейні ігри...) відсутність смаколиків навіть на свята?
Звичайно, я описала крайності... та думаю нам варто іноді задумуватись чи дійсно даємо ми своїм дітям те, що їм дійсно потрібно? Для людини цінне те, чого у неї обмаль. Чим довше вона не отримує бажане, тим більше цінує його, коли отримала.
Тому, якщо ви трудогілік, все ж варто хоч іноді викроїти трішки часу, щоб побути з дітьми, нехай це буде рідко, та для них це буде цінно, адже їм так цьог о не вистачає. Ящо вашої уваги вдосталь, а грошей на дитячу мрію не вистачає... можливо ватро трігки зекономити і нехай з часом та здійснити її. Просто іноді, те, що для нас здається лише незначною забаганкою, для когось може бути заповітною мрією.

Кроки до вершини...

На заході сонця, пробираючись крізь щільний туман власних думок, долаючи себе і зігріваючись теплом власного серця, я підіймаюсь на саму вершину цього дня... Це моя висота, мій день, моя вершина!..
Але завтра нове сходження і розпочнеться воно зі світанку моїх нових можливостей... Можливо, завтра буде вищє, ніж учора...

Сипле, сипле, сипле сніг…


Сипле, сипле сніг, кружляє…
Мою душу загортає 
В білу-білу пелену,
Ткану з туги-полину…

Сипле в душу він гарячу
І вночі я тихо плачу…
Ну, кого ж іще просити
Пломінь-біль мій загасити…

Ох, якби сніжинки білі
Спогади зігріли милі!..
Не, лягав на серце сум
Відчайдушних моїх дум…

Нічні мрії

Квітки пелюстки в долоні -
невагомим шовком казки.
Ніч зі смаком сліз солоних -
це від щастя. Твої ласки
як тихенький теплий вітер
огортають обережно...
В іншому існую світі,
де кохають так безмежно.

Кожне йобнуте на голову левеня думае,- що воно Офіцер. Це не так

Кожне йобнуте на голову левеня мнить собі, - що воно - Офіцер. Це - Факт.
що воно може бути завтра - Директором ще й...
Ага...
помрій.
.
Це - помилка. 

Офіцер - це не те, що ти думаеш. Офіцери недаром з'явилися у Суспільстві. 

і ти - ніяк не офіцер. 
І НІКОЛИ Й НЕ БУДЕШ. НЕ ЗДАТЕН. 
.
а левеня гординя захльостуе...воно мелеть все що хоче, вважаючи себе - рівним ( і навіть вищим) інших....
.
і що воно може на рівних спілкуватись з офіцерами...)))
.
.
.

я -не офіцер, щоби було ясно. Але смішать ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ дурість деяких самовпевнених, які вважають, що всі Люди - рівні. І Офіцер - йому рівня......)))
Сторінки:
1
2
3
5
попередня
наступна