Замітки вірш

Замітки з міткою «вірш»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Mykolaj_58

Лірика. Нас тільки двоє...

08.10.25, 15:54
вірш, лірика

[Приєднана картинка]Валентин Гафт

Коментарі: 0

Mykolaj_58

ХОККУ

19.09.25, 05:23
вірш, хокку

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Коментарі: 2

Ми-шутка

Навіяне.

04.04.25, 18:25
асоціації, вірш, вірші мої, поезія, цифри

Порахуй все що можеш і ні, сиві хмари та зорі на небі, порахуй все що навіть не треба і на пам'ять вузли зав'яжи. Може завтра, а може завжди рахуватимем дні і години, що лишились до щастя хвилини, яка відлік веде від біди. Все проходить і це все мине, що плекалось у довгім чеканні, порахуй і моменти кохання, навіть хвилі швидкої води. Математики дивна хода заворожує стукотом серця і колись поєднаються в герці сила...

Коментарі: 17

trifolium

Моя зірка.

10.02.25, 13:34
вірш, доля, кохання, поезія, чалий

Коли сонце над моїм буттям сідало,і за обрій забирало мої мрії,твоя зірка променисто засіяла,як дарунок божевільної надії.Коли сутінь наді мною опустилась,дика ніч заполонила все без міри,твоя зірка, яка впевнено світилась,стала променем зростаючої віри.Коли морок поступився місцем ранку,і в тумані зникли тіні випадкові, твоя зірка ніжним променем світанку,дарувала теплий затишок любові.Олександр Чалий © 05.05.2006

Коментарі: 1

trifolium

Лабіринт.

10.02.25, 13:23
вірш, доля, кохання, любов, поезія

Блукаючи по лабіринту долі.У пошуках супутника життя,Ми всі завжди виконуємо ролі,Спираючись на власні відчуття.А лабіринт дає свої маршрути,свої дороги, тропи і стежки,І кожен має змогу повернути,А є такі, що підуть навпрямки.У одного — маршрут іде казковий.У іншого — складний і небезпечний.Хтось може заблукати в тупиковій,а де-хто забреде і в суперечний.Не з кожного маршруту вийде пара,Не кожна пара дійде до весілля,у одного в душі лишилась рана,у іншого не вистачить терпіння.Та лабіринт...

Коментарі: 0

WestMan

Біль

08.08.24, 01:20
війна, вірш, душа, життя, смерть

Ці, подібні на ангельські крила,Чорні протяги зайшлих століть...Те, що вчора терпенно боліло,Нині просто нестерпно болить.Пам'ять, ніби ікона у храмі,Поміж геть обгорілих іконІ поцілений хрестик на брамі,І абетка, мов зграя ворон,І душа сповідалась у вірші,І за віршем виднілась орда,Випливала із лютої тишіТа, що мертвою стала, вода...Озивалась опівніч совою,Місяць був, як сльоза скрипаля,Тихо вчилася бути вдовоюПісля шлюбної ночі земля...В ніби кимось придуманій драміПрилітала звізда, як снаряд,...