Прочитала замітку про пляшку горілки і коментарі, один з яких був про те, що існують майстри, які пляшку горілки могли розлити на сім і у всіх було порівну, я задумалася. Ну і що тут складного? Я свого часу, в студентські часи, влітку працювала на кухні в дитячому літньому таборі, "Сонячному" від нашого НПЗ, він щоліта змагався за звання кращого табору з своїм конкурентом, табором, дай Боже пам'яті))) здається "Зоряним" від іншого гіганту місцевої промисловості, ...

Читати далі...

Чомусь сьогодні згадалось...10.03.2018 року я з Полтави їздила у Харків.Вирішила подивитись Фінал Кубка України з баскетболу. Підтвердження правдивості моїх слів тут: https://photo.i.ua/user/5202286/521950/15358784/Їздила сама, бо якось не знайшлась компанія. На всю поїздку витратила близько 200 гривень. І у Харків, і назад у Полтаву їхала електричкою (квиток у Харків був 17 гривень, з Харкова у Полтаву - 15,50 грн) У Харкові витратила на проїзд і щось купила перекусити. І...

Читати далі...

"Вона приїхала до нього несподівано. Подзвонила і сказала, що чекає на нього біля будинку. Він посміявся і попросив її не жартувати так. Але вона сказала, що не жартує і він сам може переконатися в цьому, подивившись у вікно. Що він і зробив. Це було справді несподівано... Ну, коли вона приїхала і стоїть біля його будинку, довелося запросити її... Не добре вийде, якщо він протримає несподівану гостю на вулиці.Вони увійшли до квартири. Вона озирнулася, посміхнулася своїм думкам, що випливли ...

Читати далі...

"Вона стала для нього спогадом.Тим спогадом, куди він "тікає" від сірої реальності свого життя. Тим спогадом, який ранить і лікує водночас.Він знає, що вона є, але для нього вона недосяжна, далека, як зірка. Він бачить її образ, її очі, волосся... І чим довше він дивиться на неї, тим більше йому здається, що її очі, її погляд проникає у саме його серце, душу.Він закриває очі і "пірнає" у море Спогадів, щоб хоч там, досягнувши бажаного острівця, залишитися сам на сам з...

Читати далі...

Зник дворовий кіт, який приходив до нас у гості щодня. Але після повномасштабного російського вторгнення Мурзік став рідше приходити до нас. Можливо, йому не сподобалось, що у перші дні активних бойових дій ми його заносили у підвал, або те, що під час рідкісних повернень ми йому давали таблетки від глистів (а коти цього дуже не люблять). Бувало, що не приходив декілька тижнів. Потім виявилось, що ходить до іншого будинку і там його підгодовують. Однак після загулу він все одно до нас...

Читати далі...

Не планував сьогодні нічого писати, але найшло натхнення і захотілося поділится спогадами і думками про перервану традицію, що пов'язана із сьогоднішнім днем. Хоча, здається, про це вже писав? Ну, значить, напишу ще раз.Щороку, в наступну неділю після Великодня, їздили на кладовище поминати померлих родичів. Часто це не обмежувалось однією поїздкою, і напередодні "гробків" або Поминального дня, приїздили, щоб прибрати біля могил: згребти і винести опале листя, старі вінки, штучні...

Читати далі...

Що це було: вона із відсутнім виразом самозаглиблено-втомленого обличчя, незмінним стосом папок чи зошитів між грудьми і правицею, поспішним кроком долала ширину класу від вхідних дверей до свого столу? Постріл на ходу "здрастуйте.число.класна.робота" обертав щойно досить гамірний і життєрадісний маленький народ на притихлий зосереджений армійський підрозділ, готовий взяти участь у новій, малозрозумілій йому тоді осаді чи...

Читати далі...

Знайшов ще одне неопубліковане давнє відео, також за 2018-й рік. Зафільмував репетицію військового параду.Поки що залишається лише сумувати і ностальгувати за тими роками.

Натрапив на відеофайли з вилазки з подружкою, що відбулася майже 3 роки тому. Фрагменти дуже короткі, довго провозився з монтажем, але все ж вирішив викласти. Наче знову прожив ту вилазку. Приємні спогади, але з сумом. Сьогодні рівно місяць, як не стало подружки.Ще виявив, що під час останньої вилазки фотографував Мері.На ніч нерви не витримали. Дивишся, на знімках вона жива. І це ж було півтори роки тому. Важко усвідомити, що її вже нема.

Начиталася тут розважальної копіпасти про похід в краєзнавчий музей і лося Будьонного [Приєднана картинка] і задумалася про те, як треба з цими двома халамидниками поводитися якщо з точки зору педагога. А мені тут і кажуть - а що там взагалі з ними не так, це ж надія і майбутня гордість школи - не гопота, хлопці розумні і явно з багатою уявою. Воно то так.. якщо вміти побачити в цьому плюс, а не зупинитися відразу на тому, скільки головного болю і проблем створює їх живий...

Читати далі...