хочу сюди!
 

Киев

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Замітки з міткою «світогляд»

Як формувався мій політичний світогляд.

Так сталося, що я з дитинства був совою. А мої батьки були занадто турботливими, тому вимагали, аби я після 21.00 йшов спати. Я ще видурював собі пів години на програму "Время" яка виходила якраз о 21.00. Мені дійсно цікаво було її дивитися. Звичайно не "вєсті з полєй" та про битву у токарному цеху, а міжнародні новини. Я ще "Міжнародну панораму" у неділю дивився. Там за звичай дозволялося давати трохи більше інфи, ніж у інших джерелах. Але я відволікся. І ось я йшов у 21.30 спати у свою кімнату. А своя кімната в мене була з 7 років, коли померла моя пра-бабуся. Спочатку я читав книжки (почав це робити у 8 років) під ковдрою за допомогою акумуляторного фонарика, який батько привіз із відрядження у Москву. Я цього й потім не припинив, але у мене у голові стояла радіола прибалтійського виробництва Дзінтарс. Виробництва середини 60 років. І ось приблизно років у 10 (тобто у 1975 році) я дізнався про існування закордонних "голосів". Увімкнув якось радіолу та почав шукати. А приймач там був, я вам скажу, доволі таки непоганий. Та ще й батько виробив антену з крученого спіраллю мідного дрота завдовжки метрів 6, що також сприяло непоганому прийому. І ось на хвилі 49 м я упіймав Голос Америки! Ну й почав слухати. Регулярно. Обов'язково випуск новин, що виходив кожної години на 10 хвилин. Улюблена програма о 22.00 "Собьітия и размьішления" - ті самі новини, але розширено та з аналітикою. Потім була радіо Свобода, Сєва Новгородцев - коротше увесь комплект по повній програмі. І ось так, поступово, я почав розуміти, що насправді навкруги мене відбувається. Десь до 1 курсу КПІ, куди я поступив одразу після школи, в мене ще були деякі ілюзії стосовно комунізму та Леніна. Ну типу ідея хороша, просто Сталін та й далі її спотворили. Ленін не такого хотів. А потім у КПІ почав вивчати історію КПРС і всі ілюзії розвіялися. Бо я це робив, тобто дійсно вивчав. Не скажу читав, але уважно передивлявся першоджерела типу творів Леніна. Швидко зрозумів що до чого. Що той же Сталін дійсно був вірним послідовником Леніна. І те, що маємо, це приблизно те, чого вони й хотіли. Коротше, коли я кинув КПІ (не міг навчатися на технічній спеціальності у т.ч, що для мене абсолютно неможливо було виконувати креслення. Читати креслення - запросто, виконувати - ні. Ну ще й інші чинники) та пішов у армію то був вже закінченим антисовєтчиком. Кінцево мене добив випадок з південнокорейським Боїнгом, який було збито 1 вересня 1983 року. Усі радянські (та й на голосах) новини місяць починалися з цього. Я добре запам'ятав, як совдєп тиждень не визнавав своєї провини. Та нач. генштабу маршал Огарков щось розповідав біля величезної карти. Було зрозуміло, що це все брехня.
Ще на користь пішло, що у мене був друг, який також не любив радянську владу. Теж голоса слухав, але в нього була не та основна причина. Його мати була бронзовою призеркою олімпійських ігор з плавання. Батько був майстром спорту з волейболу. Вони багато поїздили - звідти відношення. Потім його мама була доцентом інституту фізкультури. До речі, ще у першому класі вона запросила мене, і ми з її сином Андрієм 3 рази на тиждень їздили до неї у інфіз де вона нас тренувала, але це інша історія. А батько Андрія був деканом іноземних студентів КТІЛПа. Тобто КГБістом, але це я усвідомив класі у 8-у. Але це не заважало йому бути класним мужиком та не любити совдєп.
А коли я прийшов з армії та у 86-у прочитав Архіпєлаг ГУЛАГ, то став, як казала совєцька пропаганда, печерним антисовєтчиком. Бо при всій нелюбові до совдєпа та приблизній уяві що до чого, ТАКОГО навіть я собі уявити не міг. До речі з тих пір я майже ніколи не читаю нічого про радянські звірства, бо я знаю про це більш, ніж достатньо. А я ж не садист добровільно пирнати у ці всі жахи. Мені одного разу вистачило, аби все зрозуміти та зненавидити комунізм сильно та на все життя.
Але я був прагматиком. Розумів - без цього не вижити. Тому був і комсомольцем. А у Нархозі, куди я поступив після армії, навіть комсоргом факультету. Але тоді, коли я ним став, у 88-у, це вже було щось накшталт просто студентської спілки, на яку покладали багато важливих обов'язків, а не оту хєрню. Наприклад, я був членом вченої ради інституту. Голосував за призначення ректора та деканів. Без мого підпису було неможливо нікого вигнати. До комсомолу у первинному сенсі це не мало ніякого відношення.
Ост така фігня, малята. А як у вас?

Питання ваги.

                Люди  рідко замислюються, що діється і як виглядає щось поза шкаралупою їхньої персональної буденності. Один промок від дощу, другий - від пролитого компоту, третій - від незакритого крану у сусідів вище. Один полишив бізнес, інший - сім'ю, третій -  країну. Один святкує Різдво 7-го, другий - 25-го, третій ігнорує. Як правило, лише у цій гамі легко спостережуваних подій людьми виокремлюється щось доленосно важливе.
                Метою подальшого викладу є нагадання одного зі способів оцінити велич і вагу вищезгаданих подій. На фоні співвідношень, речей та явищ, що одночасно теж мають місце у Всесвіті.
                Людство ділиться на два сорти людей: одних такі нагадування / співставлення  втішають, дають приклад найяснішого уявлення про ДИВО у його матеріалістичному розумінні. Інших - засмучують, лякають, бо відкривають краєчок порожньо-вічної реальності за лаштунками комфортно впорядкованих ілюзій. Тому такого роду замітки корисні для обох груп, як освіжаючо-тріумфальні і шокуючо-пізнавальні, відповідно.

                Ось наша тендітна краплина розплавленого металевого сплаву у шлаковій оболонці, наш третій "камінь" від Сонця, на якому всі ми на даний момент летимо,


і Сонячна система, в якій наша планета займає почесну траекторію поряд з іншими сотнями і тисячами великих і малих "каменюк".



Ось яка відстань (у масштабі) від Землі до Місяця. Здається, не дуже й велика.


Тим не менш, достатня аби вільно (зі шпаринами) розмістити всі інші планети Сонячної системи в цьому проміжку. Чи не занадто порожньо навколо сонечка?


Юпітер - гігант Сонячної системи. Він настільки великий, що весь континент Північної Америки виглядає на ньому, як зелена родимка.


Інша велика куля дістала у людей назву Сатурн. Ось наскільки вона велика порівняно із Землею (точніше, шістьма "землями")...


Якби кільця Сатурна були розміщені навколо Землі, ось як би вони  виглядали.


А так художник уявив комету 67P (Чурюмова-Герасименко) порівняно з центром Лос-Анджелеса.


Якість наших спостережень об'єктів Всесвіту останнім часом дещо покращилася, і ці зображення Плутона добре це ілюструють.


Ось як виглядає Земля з поверхні Місяця - не так вже й погано...


Марс переконує, що вигляд нашої планетки дещо інший.


Хоча про Сонце не скажеш, що воно так само ледь помітне, коли дивитися з поверхні Марса.


Отримано вид Землі також із зовнішнього краю кільця Сатурна. Всі ці точки зйомки можуть переконати кого завгодно, що Земля від початку була задумана як планета чи то для комашок, чи то для мікробів,


а з відстані близько 4,7 мільярда км, за Нептуном, ми виглядаємо меншими, ніж зернинка солі.


Проте жоден з попередніх об'єктів не вражає своїм розміром так, як наш жовтий карлик Сонце. Тут і Земля в порівнянні з Сонцем,


і інші планети


Первісні люди обожнювали у перших релігійних культах наше світило. Та вони, певно, не були б такі ревні у своїх боготвірних потугах, якби знали, що розсипи світлих цяток у нічному небі являють собою такі самі сонця, що й їхній знайомий Ра. І існує тих розжарених газових куль більше, ніж  піщинок на всіх пляжах Землі.


Майже всі окремі зірки, які ми у змозі бачити в нічний час, розсипані по небу в межах цього кола.


Більше того, те, що нам бачиться окремою цяткою, при збільшенні може виявитися цілим розсипом перлів


Це означає, що наше Сонце є лише не дуже гарячою, мізерною порошинкою, загубленою у безкраї. Особливо, у порівнянні з такими гігантами, як VY Великого Пса.


Якби Сонце було зменшено до розмірів білої клітини крові - лейкоцита, то у тій же пропорції наша галактика, Чумацький (для декого - Молочний) Шлях, набула б розміру Сполучених Штатів.


Тому, коли дивитися зовні на нашу галактику, важко, мабуть, буде добрати об'єкт, аналог величини нашої крихітки-Землі, що знаходиться приблизно туточки


Але якщо ви вже готові визнати, що Чумацький Шлях величезний, не поспішайте. Тут він, поряд з Андромедою, якоюсь М87, знаною тільки фанатами від астрономії, і такою ж галактикою IC 1101, що існує собі на відстані у якихось 1,04 млрд світлових років від нього.


При цьому ніхто доконечно не стверджує, що IC 1101 є найбільшою з тисяч відомих галактик, частку з яких зафіксовано на цьому фото за допомогою космічного телескопа Хаббла.


Приклад пересічної з них дістав у людей назву UDF 423. Від нас до неї 7,7 млрд світлових років. Це означає: якою вона є саме у цю мить, можна буде дізнатися тільки через 7,7 млрд років. Але, без сумніву, саме ось такою вона була 7,7 млрд років тому. Легко сплутати з Чумацьким Шляхом, чи не так?


Якщо все про космос і про космос, то як же пройти повз чорні дірки! Ось вхід до однієї такої бездонної нори! Це в порівнянні з орбітами відомих планет.


             Отож, на одній шальці терезів розписана вище картинка Всесвіту, на іншій - роїння білково-нуклеїнової субстанції на поверхні зараженої життям ледь примітної загубленої в космосі порошинки. Тої самої субстанції, найвищим продуктом життєдіяльності котрої постала думка, що людина - міра всіх речей. Навіть тих, що протягом мільярдів років недосяжні для її бачення. Тої самої, зі своїми прибутками, гріхами, науками, революціями...
             Всеохопна вічна собідостатність vs пихата мікроскопічна зарозумілість! Що ж насправді має вагу?
             Вирощення рису у Китаї, чи спалах наднової зірки?
             Вполювання антилопи мисливцем племені мвезі десь в африканській савані, чи, може, спостережуване тепер зближення і спрогнозоване майбутнє злиття Чумацького Шляху і Андромеди з втратою обома галактиками спірального типу і переходом склеєного гравітацією конгломерату зірок до типу еліпсоїдних галактик?
             Війна "квадратних" проти "круглих" із масовим стинанням зайвих голів на мільярдголовій людській гідрі, чи, може, те, що міріади квазарів поступово насмоктуються вдосталь зоряної речовини через чорні дірки у своїх центрах і стають звичайними галактиками?

*     *     *
             На філософських обідах та засіданнях філософських гуртків, популярних в університетському середовищі Німеччини на межі 18 і 19 століть, часто велися справжні полемічні війни між опозиційними філософськими школами і відгалуженнями. Холодні чи зневажливі коментарі, громова критика то були найлегші військові засоби в тих війнах. Нерідко ж дискутанти вважали, що можуть донести до опонентів тонкість своїх світоглядних систем лише на крилах принизливих таврувань, відвертих проклять чи відбірної лайки.
             Був один саме такий обід, що переріс аж в опівнічну вечерю. Повне емоційне вигорання розпашілих лицарів Ордену Священої Метафізики вимагало відкласти пощерблені мечі заради чергового бодай короткого перемир'я. Саме тоді тьмяно освітлене нутро квартири випустило через розчахнуті двері балкону у яснозоряну ніч спочатку одну, а невдовзі другу постать.
             - То ось де Ви, друже! Вирішили проміняти ницість і бруд цієї кімнати на товариство шляхетних і чистих зірок?, - заливсь веселим сміхом, приправленим залишками сарказму, той, хто щойно приєднався.
              - До того, що діється у цій кімнаті, цим зіркам ще рости і рости, - по недовгій паузі замислено відповів перший. Історією не підтверджено, але кажуть, що його ім'я було Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель.

За матеріал для натхнення і набір картинок свою подяку адресую
сюди


Не все ще втрачено!!)))

https://politeka.net/show-business/911232-molodaja-krasotka-rodila-richardu-giru-syna-foto-vljublennyh/?utm_source=iua

Двері в інший світ...


Здавалось прості двері,
але вони здатні відкрити вам інший світ...
Відкрийте двері!

Heaven And Hell - Black Sabbath

Heaven And Hell
           Небо і пекло


Songwriters MICHAEL BUTLER, RONNIE DIO, TONY IOMMI, WILLIAM WARD

Sing me a song, you're a singer
            Співаєш щось для мене - ти співець.
Do me a wrong, you're a bringer of evil
            Завдаєш мені образу - ти носій зла.
The devil is never a maker
            Так само, як диявол ні разу не творець,
The less that you give, you're a taker
            так і ще неймовірніше, що ти даруєш, адже ти той,
            хто прагне брати і володіти.

So it's on and on and on, it's heaven and hell
            І так триває, триває і триває... Це небо й пекло!
            
Oh well
            Гаразд...

The lover of life's not a sinner
             Хто любить життя - той не грішник.
The ending is just a beginner
             Закінчення це лиш початок.
The closer you get to the meaning
              Що ближче добрався до суті,
The sooner you'll know that you're dreaming
              то швидше взнаєш, що ти мариш...
So it's on and on and on, oh it's on and on and on
              І так далі, і далі, і далі,
It goes on and on and on, Heaven and Hell
              це триває, триває й триває, о Небеса і пекло!

I can tell
Fool, fool
              Що тут казати,
              дурень-дурнем!


Oh uh
Yeah, yeah, yeah
               Угу, це так...

               ...
Well if it seems to be real, it's illusion
               Отож... На вигляд реальність - омана.
For every moment of truth, there's confusion in life
               Кожна істини крапля чинить струс всіх основ.
Love can be seen as the answer,
               Може здатись, розгадка назвАна,
but nobody bleeds for the dancer
               та всім чхать, як іде хтось тим шляхом "Любов".
And it's on and on, on and on and on and on and on and on and on
               І ось так воно іде, іде, і іде...

They say that life's a carousel
               Кажуть, життя як карусель, що швидко крутиться,
Spinning fast, you've got to ride it well
                а твоя задача - вдало на ній проїхатись.
The world is full of kings and queens
                В світі повно королів і королев,
Who blind your eyes and steal your dreams
                що засліплюють твій зір і крадуть твої мрії.
It's heaven and hell, oh well
                Оце і є небо і пекло. О, справді!

And they'll tell you black is really white
                І вони брешуть тобі, що чорне насправді біле,
The moon is just the sun at night
                що місяць це просто сонце вночі.
And when you walk in golden halls
                І коли ти заходиш до Золотих Хором,
You get to keep the gold that falls
                то приречений підтримувати ті золоті брили,
                що прагнуть обвалитись [і придушити тебе]...

It's heaven and hell, oh no
                Ось де рай і пекло!
                О, ні!


Fool, fool
               Тупий недоумку!
You've got to bleed for the dancer
               Ти маєш пройнятися думками про тих людей,
               про яких вже було сказано, які йдуть іншим шляхом.

Fool, fool
               Кретине, йолопе,
Look for the answer
               шукай розгадку!
Fool, fool, fool
               Баран, бовдур, безумець...
                
                                                       12.11.2017

letsrock СЛУХАТИ letsrock

Короткі думки про безглуздий світ

Ця задумка прийшла до мене після перегляду низки наукових, документальних, науково-популярних фільмів, які мій мозок завжди спиймає як грунт для роздумів. Не можу приховувати, що фільми подібного типу завжди наштовхували мене на подібне. Отже, я буду періодично публікувати власні уявлення та думки про влаштування нашого світу.
Я являюся студенткою фізичного факультету певного університету. Так склалося, що я стану астрономом. І зовсім невипадково. Космос завжди приваблював мене. Не можу пояснити, чому, але ця безодня сприймається мною кожен раз по-різному. То вона затягує у себе, немов ліжко після тяжкого дня, то я тону у ній, немов у вирі. Інколи це дійсно жахає. 
Часто, переглядаючи записи у соцмережах або наукову літературу я ловлю себе на вигадуваннях теорій. Одна з них дійсно може мати певний сенс - що весь наш світ - лише атом у якомусь гігантському Всесвіті. А кожен атом у нашому світі - гігантський Всесвіт. Дещо парадоксальна думка, проте чому б і ні?
Багато вчених наголошують на тому, що загальною та єдиною одиницею вимірювання має бути час. Дійсно, ідея чудова. Але наразі це неможливо, бо ми занадто мало знаємо про сам час - четвертий вимір. Для нас він являється лінійним, хоча на більш високому рівні розвитку ми можемо сприймати так, як ми зараз сприймаємо тривимірний простір. Подорож в іншу часову епоху міг би виглядати як підйом на гору чи спуск з неї. Не хочу розділяти людей на класи, але не всі можуть зрозуміти це. Для багатьох жодні одиниці існування простору не мають значення - вони живуть тим, що мають і не бажають змін. 

Эй, "христиане", время убивать! (сонг* печальный)

Эй, командир, дай знак привала, 
 Своих солдат побереги! 
 Успеешь в бой, пускай сначала 
 Пехота сменит сапоги. 
 И вшей кормить под гул орудий, 
 И жить, и превращаться в прах -
 Приятней людям, если люди 
 Хотя бы в новых сапогах. 
 Эй, христиане, тает лед! 
 Спят мертвецы в могильной мгле. 
 Вставайте! Всем пора в поход, 
 Кто жив и дышит на земле.

 Без колбасы, вина и пива
 Бойцы не больно хороши.
 А накорми -- забудут живо
 Невзгоды тела и души. 
 Когда поест, попьет военный, 
 Ему не страшен злейший враг.
 Какой дурак в огне геенны
 Гореть захочет натощак! 
 Эй, христиане, тает лед! 
 Спят мертвецы в могильной мгле.
 Вставайте! Всем пора в поход, 
 Кто жив и дышит на земле.

 Война удачей переменной 
 Сто лет продержится вполне,
 Хоть человек обыкновенный 
 Не видит радости в войне: 
 Он жрет дерьмо, одет он худо, 
 Он палачам своим смешон. 
 Но он надеется на чудо, 
 Пока поход не завершен. 
 Эй, христиане, тает лед! 
 Спят мертвецы в могильной мгле. 
 Вставайте, всем пора в поход, 
 Кто жив и дышит на земле!


*Сонг из пьесы Бертольда Брехта "Мамаша Кураж и её дети"

Сила Свідомості

Якість нашої Свідомості — це найбільша сила у нашому житті. Саме вона керує всім, що із нами відбувається. Саме із неї "витікають" всі наші думки та вчинки, а також більшість вчинків та думок інших по відношенню до нас. Таємниця полягає у тому, що більшість людей вважають своє забарвлення Свідомості за незаперечну Істину та завзято захищають її від будь-яких сумнівів та можливостей зміни. Вони відстоюють своє світобачення, незважаючи на те, що їхні думки та дії можуть сильно нашкодити іншим. Відчуваючи негаразди і страждання у власному житті, такі люди не хочуть змінювати свою Свідомість (яка і є причиною страждань), а знаходять виправдання у зовнішньому. Так як би вони не намагались змінити зовнішній світ, сила їхньої свідомості буде затягувати їх у відповідної якості життя. Ні сила, ні краса, ні гроші і т. п. не можуть змінити наше життя. Його можливо змінити тільки через зміну якості світобачення. Бо сила Свідомості нездоланна.

Любов ощасливлює.

Нема щасливої долі, без святої любові,
нема святої любові, без великої радості,
нема великої радості, без щирої усмішки,
нема щирої усмішки, без сердечної доброти,
нема сердечної доброти, без святої любові,
нема святої любові, без щасливої долі...

Зачароване коло – та й годі.
Скажете – доброта зараз не в моді.
А я скажу – ганьба! Ганьба!
І вам, і вашій моді.


Не бачити вам щастя з неба,
як зір яскравих при негоді.
А щоб побачити – любити треба
і свідчити про це, при будь-якій нагоді.



В ясне це коло чарівне
кожен зможе, якось увійти,
якщо світлий шлях свій розпочне
з чарівних слів любові й доброти!



Чим більше доброти ми даримо,
тим більше друзів маємо.
Чим більше людей ми любимо,
тим щасливішими стаєм!

а ви підготувались до святого Миколая......

Свято святого Миколая, єпіскопа міста Миру в Малій Азії, припадає на 19 грудня.Свято Миколая прийшло до нас 1088-1089р. за часів князя Всеволода Ярославовича. І в церковному календарі називається Празник Святого Отця нашего Миколая, архієпіскопа Мир Ликійських Чудотворця.Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператораКостянтина (І V ст.) і був архієпископом у Мирах. Народився у багатій сімї і зріс доброю і чуйною до чужої біди дитиною.Не довго тривало щасливе дитинство, бо батьки померли дуже рано. І хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою родичів, все ж таки відчував нестачу батьківської ласки і любові. Маленький сирота все частіше тікав з багатого будинку до друзів, дітей убогих батьків, котрі жили в темних глиняних хатах і нерідко йшли спати голодними.

Найбільше бідувала родина Петруся. Батько був вже дуже старим і немічним, мати лежала хвора, а сам Петрусь бігав у холод босим. Ввечері Микола тихенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбину борошна, налив пляшку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав пару теплих панчіх та нові постільці, та сховав усе у велику торбу.Вранці старий батько знайшов торбу коло свого порогу і не іг натішитися дарунками. А хто це міг зробити і кому дякувати не знав.Минули роки. Миколай став священиком. Віддав усе своє майнобідним людям і скрізь чинив тільки добро. Одного разу він врятував невинногочоловіка, батька багатьох дітей, від страти, запропонувавши за те своє життя,проте помилували обох. Розповідають ще про бідняка, в якого було три дочки. І ось однієї ночі, коли всі спали, Миколай підійшов тихо до хати і через вікно поклав їм мішечок з золотом. Тож ці гроші дісталися старшій у придане. Теж саме відбулося і з середньою дочкою. Чоловік той не дізнався, хто носив ті мішечки, однак вирішив прослідкувати, аби подякувати. Він чатував ночами, щоб побачити людину, яка врятувала їх від голоду. І в третій раз, він таки побачив Миколая і зі сльозами на очах дякував йому. Миколай тоді дуже засмутився, що його викрили і попросив чоловіка нікому не розповідати, що він його бачив.Священик   Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога – благодать творіння чудес. Після смерті його було визнано святим, а мощі 1087р. перенесено у м. Бар, що в Італії, де їх було перезаховано. І от з того часу кожного року на день Ангела Св. Миколая 19 грудня ми справляємо це, улюблене всіма, свято.В цю ніч усі мають бути щасливі. І ті, що роблять дарунки і ті що отримують. А найбільше щастя робити добро. Зазвичай маленьким дітлахам овають дарунки під подушку, аби вранці дитя могло натішитися бажаним і таким  довгоочікуваним  даруночком.

З давніх-давен День св. Миколая святкували весело. Завчасно готували маленькі даруночки, пекли печиво, варили пиво, запрошували музик, скликали гостей. І звичайно ж чекали найголовнішого нічного гостя – Миколу-Чудотворця, запалювали свічки, читали молитви...

Кажуть, Миколай увесь день напередодні свята працює, він випікає зірочки в дарунок дітям. Однак ці зірочки, потрапляючи до лантуха Миколи, перетворюються, стають схожими на свого майстра. Тож печиво, яке діти знаходять під подушкою вранці – звуть миколайчиками.

Ще у народних легендах та переказах, святий Миколай виступає як покровитель рибалок, хоронитель від стихійних лих та опікун диких звірі

Однак усе встигнути один він не може, йому повсякчас допомагають добрі ангели. Де лихо чи халепа, має линути молитва до Миколая-Чудотворця. Він і допоможе в скрутну годину і порадить і втішить. Проте не можна ображатися, коли допомога не надійде швидко. Адже Микола на небі не сидить, він на землі добро робить.

 

 

 

 

 

Сторінки:
1
2
попередня
наступна