хочу сюди!
-
-
49 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 50-56 років
Замітки з міткою «вірш»
Навіяне.
- 04.04.25, 18:25
Порахуй все що можеш і ні,
сиві хмари та зорі на небі,
порахуй все що навіть не треба
і на пам'ять вузли зав'яжи.
Може завтра, а може завжди
рахуватимем дні і години,
що лишились до щастя хвилини,
яка відлік веде від біди.
Все проходить і це все мине,
що плекалось у довгім чеканні,
порахуй і моменти кохання,
навіть хвилі швидкої води.
Математики дивна хода
заворожує стукотом серця
і колись поєднаються в герці
сила думки і чорна біда.
І тоді наче стріли у бій
полетять одиниці з нулями,
прораховані білії плями
завоює із цифер орда.
І настане і спокій і мир,
та для кого ми все ще не знаєм,
а тому досі все провіряєм
і рахуємо з точок пунктир.
4
Моя зірка.
- 10.02.25, 13:34
Коли сонце над моїм буттям сідало,
Коли сутінь наді мною опустилась,
дика ніч заполонила все без міри,
твоя зірка, яка впевнено світилась,
стала променем зростаючої віри.
Коли морок поступився місцем ранку,
і в тумані зникли тіні випадкові,
твоя зірка ніжним променем світанку,
дарувала теплий затишок любові.
Олександр Чалий © 05.05.2006
4
Лабіринт.
- 10.02.25, 13:23
Блукаючи по лабіринту долі.
А лабіринт дає свої маршрути,
свої дороги, тропи і стежки,
І кожен має змогу повернути,
А є такі, що підуть навпрямки.
У одного — маршрут іде казковий.
У іншого — складний і небезпечний.
Хтось може заблукати в тупиковій,
а де-хто забреде і в суперечний.
Не з кожного маршруту вийде пара,
Не кожна пара дійде до весілля,
у одного в душі лишилась рана,
у іншого не вистачить терпіння.
Та лабіринт працює без упину,
за що його і варто цінувати.
Він юні душі манить в середину,
аби кохання їм подарувати.
Олександр Чалий © 2023
1
Біль
- 08.08.24, 01:20
Ці, подібні на ангельські крила,
Чорні протяги зайшлих століть...
Те, що вчора терпенно боліло,
Нині просто нестерпно болить.
Пам'ять, ніби ікона у храмі,
І поцілений хрестик на брамі,
І абетка, мов зграя ворон,
І душа сповідалась у вірші,
І за віршем виднілась орда,
Випливала із лютої тиші
Та, що мертвою стала, вода...
Озивалась опівніч совою,
Місяць був, як сльоза скрипаля,
Тихо вчилася бути вдовою
Після шлюбної ночі земля...
В ніби кимось придуманій драмі
Прилітала звізда, як снаряд,
Де хрестили на згарищах храмів
Незачатих іще немовлят...
Богдан Томенчук.
1
Звернувся Бог до України....
- 13.10.22, 09:30
- НЕЙМОВІРНЕ ПОРУЧ
Звернувся Бог до України,
Спитавши в кожної людини:
Подумай зараз і скажи,
Що зробиш ти після війни?
9
Коли закінчиться війна....
- 12.10.22, 12:28
- НЕЙМОВІРНЕ ПОРУЧ
10
